Золотарник: свойства, выращивание, виды

Автор и редактор: Елена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=19 Правки: 17 августа 2023 Опубликовано: 11 февраля 2019 Первая редакция: 11 декабря 2018 🕒 9 минут 👀 32384 раза 💬 3 комментария

Золотарник (лат. Solidago) – род травянистых многолетников семейства Сложноцветные, или Астровые. В роду по разным данным от 80 до 120 видов, однако в культуре выращивают только 20 из них, например, золотарник обыкновенный, распространенный в европейской части России, на Кавказе, в Западной Сибири, а дальше – в Восточной Сибири и на Дальнем Востоке – этот вид замещает золотарник даурский. Латинское название рода переводится, как «здоровый», «крепкий», а название золотарника обыкновенного семантически соответствует русскому – «золотая розга». Золотарники – отличные медоносы, многие культурные виды являются лекарственными, дубильными и красильными растениями. Наиболее известен вид золотарник канадский, который стал основой для выведения многих декоративных садовых форм.

Посадка и уход за золотарником

• Посадка: высадка рассады в грунт – весной или под зиму.
• Цветение: с конца июля до сентября.
• Освещение: яркий свет или полутень.
• Почва: предпочтительны тяжелые, влажные грунты.
• Полив: только в период затяжной засухи.
• Подкормки: комплексным минеральным удобрением 2 раза за сезон – весной и осенью.
• Подвязка: высокорослые сорта и виды требуют подвязки к опорам.
• Размножение: семенное.
• Болезни: мучнистая роса, ржавчина.
• Вредители: гусеницы.
• Свойства: растение является медоносом и обладает лечебными свойствами.

Ботаническое описание

Золотарники – голые или волосистые многолетники с прямостоячими стеблями, покрытыми очередными листьями с цельным или зубчатым краем. Метельчатые, кистевидные или щитковидные соцветия образованы из многочисленных корзинок, краевые цветки в которых пестичные, разных оттенков желтого цвета, иногда настолько мелкие, что их не видно из-под реснитчатого края обертки. Диск состоит из трубчатых обоеполых цветков с желтым венчиком. Цветет золотарник ближе к осени. Плоды растения – цилиндрические семянки.

Выращивание золотарника в саду

Посадка в грунт

Семена золотарника очень быстро утрачивают всхожесть. У некоторых видов они даже не завязываются, у некоторых не успевают вызревать, хотя есть виды, прекрасно размножающиеся самосевом. Поэтому семенное размножения золотарника – процесс ненадежный.

Если же вы поставили себе цель вырастить культуру именно из семян, воспользуйтесь рассадным способом.

Сеют семена золотарника в контейнеры по поверхности субстрата. Посевы накрывают стеклом или пленкой и проращивают на свету при температуре 18-22 ˚C. Всходы появляются через 2-3 недели.

Однако лучше приобрести в садовом павильоне рассаду и высадить ее в грунт весной или осенью. Сеянцы должны быть ветвистыми и здоровыми, без подозрительного налета, пятен и следов присутствия вредителей на листьях.

Зимостойкая трава золотарник хорошо растет как на солнце, так и в полутени. К составу почвы она нетребовательна, но если говорить о предпочтениях, то тяжелые и влажные грунты подходят ей больше, поэтому перед посадкой не нужно вносить в почву песок или другие разрыхлители. Высаживают сеянцы на расстоянии не менее 40 см друг от друга: на одном м² располагают в зависимости от вида и сорта золотарника от двух до пяти кустов.

Правила ухода

В регулярном увлажнении грунта засухоустойчивый золотарник не нуждается, однако в засушливый сезон в обезвоженной почве растение может поразить мучнистая роса, и чтобы этого избежать, придется в жару обильно поливать участок.

Подкормки в почву вносят два раза в сезон: весной и осенью. В качестве удобрений применяют растворы минеральных комплексов, причем первая подкормка должна содержать 10-20 % азота, а осенняя – не более 10 %, но лучше вообще обойтись без этого элемента. Весной можно удобрить почву древесной золой, однако постоянно применять это удобрение нежелательно.

Высокорослые виды и сорта золотарника часто требуют подвязки к опоре: при сильном ветре они могут полегать. Со временем золотарник сильно разрастается, поэтому каждые 3-4 года его кусты желательно выкапывать, делить и рассаживать. При выкапывании и пересадке более зрелого куста могут возникнуть осложнения, поскольку у большинства видов золотарника корневая система уходит вглубь. Как выращивать полезнейший хвощ Перед зимовкой растение желательно обрезать на высоте 10-15 см от поверхности участка, а весной, когда оно пойдет в рост, нужно обрезать слабые и растущие внутрь куста побеги, чтобы ваш золотарник рос крепким и в положенный срок обильно зацвел.

Вредители и болезни

Наибольший вред золотарнику может причинить мучнистая роса – грибковая болезнь, проявляющаяся образованием белесого налета на наземных органах. Провоцируют развитие инфекции летняя жара, избыток в почве азота и загущенность посадки, поэтому высаживайте кусты на рекомендованном расстоянии и не позволяйте им сильно зарастать. Иногда золотарник поражает ржавчина. Больные кусты следует удалять и сжигать, а здоровые нужно обработать раствором медного купороса, бордоской жидкостью или другими препаратами подобного действия.

К вредителям золотарник в целом устойчив, но иногда его листья могут повреждать мелкие насекомые Corythucha marmorata, а гусеницы Argyrotaenia citrana скручивают листовые пластины растения. Уничтожать паразитов на декоративном золотарнике нужно инсектицидными препаратами, а на лекарственном – растительными настоями.

Виды и сорта

Чаще всего в культуре выращивают следующие виды и сорта рода Золотарник:

Золотарник Шорти (Solidago shortii)

Это североамериканский ветвистый многолетник высотой до 160 см с гладкими, зубчатыми по краю продолговато-ланцетными листьями и пирамидальными метелками длиной до 45 см из золотисто-желтых корзинок. Популярная разновидность:

• Вариегата – растение с желтыми пятнами и разводами на зеленых листьях.

Золотарник морщинистый (Solidago rugosa)

Тоже родом из Северной Америки, где он растет на влажных лугах, болотах, обочинах и даже в трясинах. Американцы называют этот многолетник грубостебельчатым золотарником. Стебли у него действительно грубые, прямые и гладкие, высотой до 2 м. Корневище ползучее. Побеги красновато-коричневые, листья овальные или продолговатые, зубчатые по краю, длиной до 9 и шириной до 2 см. Прикорневых листьев растение не образует. Мелкие желтые корзинки собраны в односторонние кисти, которые в свою очередь формируют поникающие метельчатые соцветия длиной до 60 см.

Золотарник даурский (Solidago dahurica = Solidago virgaurea var. dahurica)

Сибирское растение высотой до 1 м с простыми и крепкими стеблями, разветвляющимися лишь в соцветии. В нижней части стебли голые, а в верхней покрыты короткими волосками. Прикорневые листья расположены на длинных черешках, а стеблевые – на коротких. Листовые пластины у этого вида золотарника продолговатые, ланцетные или яйцевидные, пильчатые по краю и заостренные к верхушке, почти голые, но коротковолосистые по краям и жилкам. Многочисленные мелкие желтые корзинка образуют узкую метелку или простую кисть.

На фото: Золотарник даурский (Solidago dahurica = Solidago virgaurea var. dahurica)

Золотарник канадский (Solidago canadensis = Solidago canadensis var. canadensis)

Североамериканский многолетник высотой до 2 м с продолговато-ланцетными ярко-зелеными листьями и многочисленными мелкими золотисто-желтыми корзинками, образующими пирамидальную метелку длиной до 40 см. В культуре растение с 1648 года. Популярностью пользуется декоративный сорт вида:

• Патио – компактное, не требующее подвязки растение высотой до 60 см с гроздьями золотистых корзинок.

На фото: Золотарник канадский (Solidago canadensis = Solidago canadensis var. canadensis)

Золотарник обыкновенный (Solidago virgaurea)

Вид, произрастающий на Кавказе, в Западной Европе, европейской части России, Западной Сибири и западных районах Восточной Сибири. Это растение с прямыми, простыми или ветвистыми стеблями длиной от 60 до 200 см, цельными линейно-ланцетными или ланцетными листьями, расположенными на стеблях в очередном порядке, и сложными метельчатыми, колосовидными или кистевидными соцветиями, состоящими из множества корзинок, окрашенных в желтый цвет.

Золотарник высочайший (Solidago altissima = Solidago canadensis var. scabra)

Растение родом из Северной Америки, где оно обитает в пустынях, прериях, открытых лесах, влажных лугах и на обочинах дорог. Американцы называют этот вид высоким золотарником. У этого многолетника опушенные прямые стебли высотой до 180 см, простые, зубчатые по краям ланцетные листья, исчерченные параллельными прожилками. Верхние листья цельнокрайние. Лимонно-желтые корзинки собраны в односторонние кистевидные соцветия, которые в свою очередь образуют односторонние же метелки длиной до 35 см. Этот вид является прекрасным медоносом.

На фото: Золотарник высочайший (Solidago altissima = Solidago canadensis var. scabra)

Золотарник гибридный (Solidago x hybrida)

Включает в себя все сорта золотарника гибридного происхождения. Базой для выведения гибридов является золотарник канадский. Лучшие культивары:

• Гольдштраль – растение высотой до 1 м с метелками длиной до 20 см из золотисто-желтых корзинок;
• Кроненшталь – кусты высотой до 130 см с золотистыми корзинками, собранными в соцветие длиной до 25 см;
• Шпетгольд – золотарник высотой до 1 м с лимонно-желтыми соцветиями длиной до 20 см;
• Фрюгольд – кусты высотой до 20 см с желтыми соцветиями длиной до 25 см;
• Швефельгейзер – кусты высотой до 140 см со светло-желтыми метелками;
• Голдкинг – растение высотой до полутора метров с ярко-желтыми метельчатыми соцветиями длиной до 35 см.

Свойства золотарника – вред и польза

Лечебные свойства

В качестве лекарственного средства цветок золотарник имеет огромное значение и для народной, и для официальной медицины. Растение содержит органические кислоты, кумарины, эфирное масло, фенолкарбоновые кислоты и их производные, флавоноиды рутин и кверцетин, сапонины, гликозиды, алкалоиды и терпеноиды. Состав обуславливает полезные свойства золотарника, а именно его сильное мочегонное, противовоспалительное, спазмолитическое, болеутоляющее, ранозаживляющее и антиоксидантное действие.

В народной медицине золотарник применяют при расстройствах желудка, неправильном обмене мочевой кислоты в организме, желчнокаменной болезни, золотухе, желтухе и кожном туберкулезе. Им лечат ангину, стоматит, гингивит, кровоточивость десен, устраняют неприятный запах изо рта. Свойство золотарника заживлять и очищать раны применяют при гноящихся воспалениях кожи, отеках и переломах. Препараты на основе растения показаны при лечении оксалатных и уратных камней, простатита, уретрита и даже импотенции, а гинекологи назначают препараты золотарника при кандидозе и цистите.

Корень золотарника применяют для лечения кожных болезней, ожогов, преодоления последствий гепатита и язвы желудка, повышения половой активности, снятия интоксикации после пищевого отравления, лечения урологических заболеваний и диареи у домашних животных.

Мед золотарника обладает антибактериальным свойством, он полезен для укрепления иммунной системы и налаживания метаболических процессов. В виде компрессов его применяют для снятия отеков и при кожных воспалениях. Он является эффективным помощником при лечении ангины, гайморита, ринита и даже менингита.

В аптеке можно приобрести экстракт золотарника из невысушенных соцветий, который назначают для восстановления и поддержки мочевыделительных органов.

Противопоказания

Золотарник и его препараты противопоказаны беременным и кормящим, а также больным гломерулонефритом. С большой осторожностью следует употреблять препараты и мед золотарника инсулинозависимым и имеющим аллергию на амброзию. Нельзя применять их при обострении почечных заболеваний и при повышенном кровяном давлении.

У Тулі поширюється небезпечна рослина – золотарник канадський

Золотарник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників сімейства Складноцвіті, або Астрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, однак у культурі вирощують лише 20 їх, наприклад, золотарник звичайний, поширений у європейській частині України, на Кавказі, у Західному Сибіру, ​​а далі – у Східному Сибіру та Далекому Сході – цей вид заміняє золотарник даурський. Латинська назва роду перекладається як «здоровий», «міцний», а назва золотарника звичайного семантично відповідає український – «золота різка». Золотарники – відмінні медоноси, багато культурних видів є лікарськими, дубильними та фарбувальними рослинами. Найбільш відомий вид золотарника канадського, який став основою для виведення багатьох декоративних садових форм.

Посадка и уход за золотарником

• Висадка розсади в грунт – навесні або під зиму.
• Цвітіння: з кінця липня до вересня.
• Освітлення: яскраве світло або півтінь.
• Ґрунт: кращі важкі, вологі ґрунти.
• Полив: лише у період затяжної посухи.
• Підживлення: комплексним мінеральним добривом 2 рази за сезон – навесні та восени.
• Підв’язка: високорослі сорти та види вимагають підв’язки до опор.
• Розмноження: насіннєве.
• Хвороби: борошниста роса, іржа.
• Шкідники: гусениці.
• Властивості: рослина є медоносом і має лікувальні властивості.

Докладно про вирощування золотника читайте нижче

Заготівля сировини

Золотарник канадський, лікувальні властивості якого широко використовуються при лікуванні багатьох захворювань, попередньо збирають для різних препаратів.

Лікарською сировиною при цьому є стебла рослини. У сфері гомеопатії для засобів застосовують його свіжі квітки. Тільки у своїй надземній частині виявляє канадський золотарник лікувальні властивості (фото нижче).

Заготівля цілющої трави починається під час її цвітіння. При цьому придатними вважаються тільки суцвіття рослини, а також листя без жорстких стебел. Кошики квіток збирають лише ті, що розкриваються. Вже розцвілі після їх зрізання пушать і викидають насіння.

Зібрану сировину розташовують під навісом, куди не потрапляють прямі сонячні промені. Температура не повинна перевищувати 40 градусів. Слід зазначити, що жорсткі верхівки стебел заготівлі не підлягають. Їх просто викидають.

Висушені частини рослини пакуються в паперові мішки. Зберігатися сировину золотарника без втрати своїх лікувальних властивостей може трохи більше двох років.

Ботанічний опис

Золотарники – голі або волосисті багаторічники з прямостоячими стеблами, покритими черговим листям із цільним або зубчастим краєм. Метельчасті, кистевидні або щиткоподібні суцвіття утворені з численних кошиків, крайові квітки в яких маточні, різних відтінків жовтого кольору, іноді настільки дрібні, що їх не видно з-під війчастого краю обгортки. Диск складається з трубчастих обох статей з жовтим віночком. Цвіте золотарник ближче до осені. Плоди рослини – циліндричні сім’янки.

Протипоказання

У яких випадках застосовується канадський золотарник? Протипоказання, що забороняють лікування препаратами, що містять цю рослину, такі:

– Період вагітності; – Вік до 12 років; – період годування груддю; – алергія; – Гломерулонефрит у гострій формі.

Крім цього варто врахувати, що рослина є отруйною. У зв’язку з цим може завдати організму золотарника канадської шкоди. Щоб цього не сталося, перевищувати допустимі дозування за його використання просто неприпустимо.

Вирощування золотарника у саду

Посадка в грунт

Насіння золотарника дуже швидко втрачає схожість. У деяких видів вони навіть не зав’язуються, у деяких не встигають визрівати, хоча є види, які чудово розмножуються самосівом. Тому насіннєве розмноження золотарника – процес ненадійний.

Якщо ж ви поставили собі за мету виростити культуру саме з насіння, скористайтеся розсадним способом.

Сіють насіння золотарника в контейнери на поверхні субстрату. Посіви накривають склом або плівкою і пророщують на світлі за температури 18-22 ˚C. Сходи з’являються через 2-3 тижні.

На фото: Цвітіння золотарника

Однак краще придбати в садовому павільйоні розсаду і висадити її в ґрунт навесні чи восени. Сіянці повинні бути гіллястими та здоровими, без підозрілого нальоту, плям та слідів присутності шкідників на листі.

Як виростити золототисячник – теж корисний та красивий

Зимостійка трава золотарника добре росте як на сонці, так і в півтіні. До складу ґрунту він невибагливий, але якщо говорити про уподобання, то важкі і вологі ґрунти підходять йому більше, тому перед посадкою не потрібно вносити в ґрунт пісок або інші розпушувачі. Висаджують сіянці на відстані не менше 40 см один від одного: на одному м² розташовують залежно від виду та сорту золотарника від двох до п’яти кущів.

Правила ухода

У регулярному зволоженні ґрунту посухостійкий золотарник не потребує, однак у посушливий сезон у зневодненому ґрунті рослина може вразити борошниста роса, і щоб цього уникнути, доведеться у спеку рясно поливати ділянку.

Підживлення в грунт вносять двічі на сезон: навесні та восени. Як добрива застосовують розчини мінеральних комплексів, причому перше підживлення має містити 10-20% азоту, а осіння – не більше 10%, але краще взагалі обійтися без цього елемента. Навесні можна удобрити ґрунт деревною золою, проте постійно застосовувати це добриво небажано.

Високорослі види та сорти золотарника часто вимагають підв’язки до опори: при сильному вітрі вони можуть вилягати. Згодом золотарник сильно розростається, тому кожні 3-4 роки його кущі бажано викопувати, ділити та розсаджувати. При викопуванні і пересадці зрілішого куща можуть виникнути ускладнення, оскільки у більшості видів золотарника коренева система йде вглиб.

Як вирощувати найкорисніший хвощ

Перед зимівлею рослина бажано обрізати на висоті 10-15 см від поверхні ділянки, а навесні, коли вона піде в зріст, потрібно обрізати слабкі пагони, що ростуть всередину куща, щоб ваш золотарник ріс міцним і в належний термін рясно зацвів.

Шкідники та хвороби

Найбільшу шкоду золотарнику може заподіяти борошниста роса – грибкова хвороба, що виявляється утворенням білястого нальоту на наземних органах. Провокують розвиток інфекції літня спека, надлишок у ґрунті азоту та загущеність посадки, тому висаджуйте кущі на рекомендованій відстані та не дозволяйте їм сильно заростати.

Іноді золотарник вражає іржа. Хворі кущі слід видаляти та спалювати, а здорові потрібно обробити розчином мідного купоросу, бордоською рідиною або іншими препаратами подібної дії.

На фото: Вирощування золотарника у саду

До шкідників золотарник загалом стійкий, але іноді його листя може пошкоджувати дрібні комахи Corythucha marmorata, а гусениці Argyrotaenia citrana скручують листові пластини рослини. Знищувати паразитів на декоративному золотарнику потрібно інсектицидними препаратами, але в лікарському – рослинними настоями.

Настоянка

Спиртовий екстракт можна приготувати зі свіжої або сухої сировини: залити 100 г меленої трави 400 мл гарячого спирту 40 %, настояти 14 днів, відфільтрувати. Приймайте 3 десь у день 5-10 мл. Показання для застосування: запалення та інфекції сечовивідних шляхів та статевих органів, утворення каменів у нирках, метаболічні та аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, вовчак, акне, псоріаз), ожиріння, діабет, гіпертонія, серцева недостатність, запалення шлунково-кишкового тракту.

Сік та мазь із свіжої трави з олією раніше використовувалися для лікування прищів, ран та опіків.

Види та сорти

Найчастіше в культурі вирощують такі види та сорти роду Золотарник:

Золотарник Шорти (Solidago shortii)

Це північноамериканський гіллястий багаторічник висотою до 160 см з гладким, зубчастим по краю довгасто-ланцетним листям і пірамідальним мітелками довжиною до 45 см із золотисто-жовтих кошиків. Популярний різновид:

• Варієгата – рослина з жовтими плямами та розлученнями на зеленому листі.

На фото: Золотарник Шорти (Solidago shortii)

Золотарник морщинистий (Solidago rugosa)

Теж родом із Північної Америки, де він росте на вологих луках, болотах, узбіччях і навіть у трясовинах. Американці називають цей багаторічник грубостебельчастим золотарником. Стебла у нього справді грубі, прямі та гладкі, заввишки до 2 м. Кореневище повзуче. Пагони червонувато-коричневі, листя овальне або довгасте, зубчасте по краю, довжиною до 9 і шириною до 2 см. Прикореневого листя рослина не утворює. Дрібні жовті кошики зібрані в односторонні кисті, які у свою чергу формують мітельчасті суцвіття, що поникають, довжиною до 60 см.

На фото: Золотарник зморшкуватий (Solidago rugosa)

Золотарник даурский (Solidago dahurica = Solidago virgaurea var. dahurica)

Сибірська рослина висотою до 1 м з простими і міцними стеблами, що розгалужуються лише в суцвітті. У нижній частині стебла голі, а у верхній покриті короткими волосками. Прикореневе листя розташоване на довгих черешках, а стеблові – на коротких. Листові пластини цього виду золотарника довгасті, ланцетні або яйцеподібні, пильчасті по краю і загострені до верхівки, майже голі, але коротковолосисті по краях і жилках. Численні дрібні жовті кошики утворюють вузьку волоть або просту кисть.

На фото: Золотарник даурский (Solidago dahurica = Solidago virgaurea var. dahurica)

Золотарник канадский (Solidago canadensis = Solidago canadensis var. canadensis)

Північноамериканський багаторічник висотою до 2 м з довгасто-ланцетним яскраво-зеленим листям і численними дрібними золотисто-жовтими кошиками, що утворюють пірамідальну волоть довжиною до 40 см. У культурі рослина з 1648 року. Популярністю користується декоративний сорт:

• Патіо – компактна рослина, що не вимагає підв’язки, висотою до 60 см з гронами золотистих кошиків.

На фото: Золотарник канадский (Solidago canadensis = Solidago canadensis var. canadensis)

Золотарник звичайний (Solidago virgaurea)

Вид, що росте на Кавказі, у Західній Європі, європейській частині України, Західному Сибіру та західних районах Східного Сибіру. Це рослина з прямими, простими або гіллястими стеблами довжиною від 60 до 200 см, цілісним лінійно-ланцетним або ланцетним листям, розташованим на стеблах в черговому порядку, і складними мітельчастими, колосоподібними або кистевидними суцвіттями, що складаються з множин.

На фото: Золотарник звичайний (Solidago virgaurea)

Золотарник височайший (Solidago altissima = Solidago canadensis var. scabra)

Рослина родом із Північної Америки, де вона мешкає у пустелях, преріях, відкритих лісах, вологих луках та на узбіччях доріг. Американці називають цей вид найвищим золотарником. У цього багаторічника опушені прямі стебла заввишки до 180 см, прості, зубчасті по краях ланцетні листи, викреслені паралельними прожилками. Верхнє листя цілокраї. Лимонно-жовті кошики зібрані в односторонні кистевидні суцвіття, які у свою чергу утворюють односторонні мітелки довжиною до 35 см. Цей вид є прекрасним медоносом.

На фото: Золотарник височайший (Solidago altissima = Solidago canadensis var. scabra)

Золотарник гібридний (Solidago x hybrida)

Включає всі сорти золотарника гібридного походження. Базою виведення гібридів є золотарник канадський. Кращі культивари:

• Гольдштраль – рослина висотою до 1 м з волоті довжиною до 20 см із золотисто-жовтих кошиків;
• Кроненшталь – кущі заввишки до 130 см із золотистими кошиками, зібраними в суцвіття завдовжки до 25 см;
• Шпетгольд – золотарник висотою до 1 м із лимонно-жовтими суцвіттями довжиною до 20 см;
• Фрюгольд – кущі заввишки до 20 см із жовтими суцвіттями довжиною до 25 см;
• Швефельгейзер – кущі заввишки до 140 см зі світло-жовтими волотями;
• Голдкінг – рослина заввишки до півтора метра з яскраво-жовтими мітельчастими суцвіттями довжиною до 35 см.

На фото: Золотарник гібридний (Solidago x hybrida)

Властивості золотарника – шкода та користь

Лікувальні властивості

Як лікарський засіб квітка золотарник має велике значення і для народної, і для офіційної медицини. Рослина містить органічні кислоти, кумарини, ефірну олію, фенолкарбонові кислоти та їх похідні, флавоноїди рутин та кверцетин, сапоніни, глікозиди, алкалоїди та терпеноїди. Склад обумовлює корисні властивості золотарника, а саме його сильна сечогінна, протизапальна, спазмолітична, болезаспокійлива, ранозагоювальна та антиоксидантна дія.

У народній медицині золотарник застосовують при розладах шлунка, неправильному обміні сечової кислоти в організмі, жовчнокам’яної хвороби, золотусі, жовтяниці та шкірному туберкульозі. Їм лікують ангіну, стоматит, гінгівіт, кровоточивість ясен, усувають неприємний запах із рота.

Властивість золотарника загоювати і очищати рани застосовують при запаленнях шкіри, що нагноюються, набряках і переломах. Препарати на основі рослини показані при лікуванні оксалатного та уратного каміння, простатиту, уретриту і навіть імпотенції, а гінекологи призначають препарати золотарника при кандидозі та циститі.

Корінь золотарника застосовують для лікування шкірних хвороб, опіків, подолання наслідків гепатиту та виразки шлунка, підвищення статевої активності, зняття інтоксикації після харчового отруєння, лікування урологічних захворювань та діареї у домашніх тварин.

На фото: золотарник, що цвіте в саду.

Мед золотарника має антибактеріальну властивість, він корисний для зміцнення імунної системи та налагодження метаболічних процесів. У вигляді компресів його застосовують для зняття набряків та при шкірних запаленнях. Він є ефективним помічником при лікуванні ангіни, гаймориту, риніту та навіть менінгіту.

В аптеці можна придбати екстракт золотарника з невисушених суцвіть, який призначають для відновлення та підтримки сечовивідних органів.

Протипоказання

Золотарник та його препарати протипоказані вагітним та годуючим, а також хворим на гломерулонефрит. З великою обережністю слід вживати препарати та мед золотарника інсулінозалежним і мають алергію на амброзію. Не можна застосовувати їх при загостренні ниркових захворювань та при підвищеному кров’яному тиску.

Лікувальна дія

Трава золота різка може використовуватися як усередину, так і зовнішньо. Завдяки своїм лікувальним властивостям вона корисна під час багатьох захворювань організму.

• дезінфекційне;
• знеболювальне;
• протизапальне;
• антибактериальное;
• протигрибкові;
• сечогінний;
• зігрівальне;
• стимулююче травлення;
• потогінний;
• детоксикационное.

Крім того, рослина покращує роботу нирок при таких захворюваннях, як цироз, гідронефроз, каміння у нирках або цистит.