ПОКРИВИ ТІЛА ТВАРИН, ЇХ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ

• часто додатковий орган дихання і виділення, а у членистоногих це ще й зовнішній скелет.

Покриви безхребетних тварин

Покриви безхребетних тварин утворені переважно епітелієм та його похідними.

У кишковопорожнинних зовнішній покрив тіла утворений щільним шаром епітеліально-м’язових клітин. Деякі клітини цього шару виділяють слиз, що покриває поверхню тіла, а також містить отруйні речовини.

У плоских червів тіло покрите війчастим епітелієм. Війки синхронно Коливаються, неначе мигають. Тому війчастий епітелій називають ще миготливим. Серед епітеліальних клітин плоских червів є залозисті клітини, що виділяють спеціальний слиз, який містить речовини, що згубно впливають на мікроорганізми.

Шкірно м’язовий мішок війчастих плоских червів: 1 — шкірний покрив (миготливий епітелій); 2 — кільцеві м’язи; 3 — косі м’язи; 4 — поздовжні м’язи; 5 — залозиста клітина, що виділяє слиз

У паразитичних червів покриви особливо міцні, адже їм потрібно протистояти дії травних соків в організмі хазяїна, тому, крім звичайного епітелію, вони покриті багатошаровою кутикулою.

Кільчасті черви покриті звичайним епітелієм, клітини якого виділяють лише тонку кутикулу. В епітеліальному шарі, як і у війчастих червів, є залози. Вони виділяють слиз і речовини, що мають захисні властивості.

У членистоногих покриви мають складнішу будову. Вони утворені міцною кутикулою зі спеціальної органічної речовини — хітину. У ракоподібних кутикула просякнута вапном, утворюючи міцний панцир. В інших членистоногих кутикула еластична, що забезпечує гнучкість тіла і кінцівок. Кутикула комах буває покрита спеціальними воскоподібними речовинами, що запобігають проникненню через неї води (як всередину тіла, так і з нього назовні).

У молюсків, як і в інших безхребетних, тіло покрите одношаровим епітелієм. Крім того, багато молюсків мають добре розвинену черепашку (мушлю), що формується клітинами мантії.

Покриви хребетних тварин

Покриви хребетних тварин утворені епідермісом і дермою, або власне шкірою. Нижній шар епідермісу утворюють живі клітини, що діляться і формують верхні шари. Клітини верхніх шарів мертві і сплощені. Самі верхні шари поступово злущуються та замінюються новими. Іноді верхній шар епідермісу роговіє — стає щільним і товстим, як у плазунів.

Нижній шар шкіри називається дермою (власне шкірою). Найкраще цей шар розвинений у ссавців.

Будова шкіри ссавців: 1 — епідерміс; 2 — дерма (власне шкіра); 3 — шар жирової клітковини; 4 — волосина; 5 — волосяний фолікул; 6 — потова залоза; 7 — м’яз, що піднімає волосину; 8 — кровоносні судини; 9 — нервові закінчення; 10 — сальна залоза

Під дермою розміщений шар жирової тканини. У тварин холодного клімату і у водних хребетних — китів, тюленів, моржів — цей шар дуже товстий.

Залози епідермального шару

У риб одноклітинні залози епідермального шару виділяють слиз. Земноводні мають декілька типів шкірних залоз. Одні необхідні для зволоження шкіри, через яку відбувається газообмін. Інші виділяють речовини, що пригнічують або вбивають хвороботворні мікроорганізми. Треті — отруйні, для захисту від хижаків. У плазунів і птахів шкірних залоз дуже мало. У птахів є лише спеціальна куприкова залоза, секрет якої змащує пір’я і захищає від намокання, що дуже важливо для водоплавних птахів.

Шкіра ссавців має багато різних залоз: сальні, потові, молочні, пахучі. Секрет сальних залоз — захист для волосся і шкіри, що запобігає змочуванню. Потові залози відіграють важливу роль в теплорегуляції. У хижих їх мало, тому терморегуляція у них відбувається переважно за рахунок випаровування води з легень. Із потом частково виводяться з організму кінцеві продукти життєдіяльності. Молочні залози самок утворилися із потових. Вони продукують молоко, необхідне для вигодовування малят. Пахучі залози утворилися із сальних і потових. Секрет їх індивідуальний у кожної тварини. За допомогою цих залоз тварина залишає запахові мітки, які можуть «прочитати» інші тварини. Це відіграє важливу роль у взаємовідносинах між тваринами.

Похідні епідермісу

Шкірний покрив

Епідерміс може формувати різні захисні структури: у риб — це луска, у рептилій — рогові луски і щитки, які запобігають перегріву та ушкодженням; у птахів — дзьоб, кігті та рогові щитки, що покривають шкіру нижніх частин ніг, а також пера.

До похідних епідермісу ссавців відносять нігті, кігті, копита, порожнисті роги, луски і волосся. Розрізняють три типи волосин. Ость — це довгі й товсті волосини. Більш м’яке і коротке волосся — підшерстя. Найдовші і найтовстіші волосини — вібриси. Це органи дотику. Найчастіше вони розміщені на голові, але можуть розміщуватись і по всьому тілу: на лапах, грудях, кінчику хвоста тощо. У їжаків і дикобразів деякі волосини видозмінилися на голки, які слугують засобом захисту.

Линяння — періодична зміна зовнішніх шкірних покривів та різних їх утворень (кутикули, луски, пер, шерсті) у тварин. Линяння може бути віковим (відбувається у перші місяці життя), сезонним (у певні пори року) і постійним (упродовж усього року).. Настання линяння залежить від стадії розвитку, віку, стану організму, а також від умов зовнішнього середовища (температури, довжини світлового дня тощо).

У безхребетних линяння (для членистоногих характерне вікове линяння) — це періодичне скидання личинкового старого кутикулярного покриву і заміна його новим. Линяння забезпечує можливість зміни форми та збільшення розмірів тіла тварини, яке росте, доти, поки цей покрив не заважає росту. Тоді тварина знову линяє. У комах число линянь варіює від 3 (у мухи) або 4-5 (у багатьох прямокрилих, клопів, метеликів) до 25-30 (у поденок).

У хребетних линяння пов’язане з пристосуванням до певних пір року або відновленням зношених покривів. В амфібій і рептилій скидається та поновлюється верхній зроговілий шар шкіри, що відбувається упродовж усього літа, причому частота (від 2 до 6 линянь) залежить від температури середовища. У птахів линяють пера, а також рогові утворення на ногах і дзьобі. Заміна всіх пер зазвичай закінчується наприкінці літа, коли гарний шлюбний наряд замінюється менш яскравим зимовим оперенням. У ссавців вікове і сезонне линяння супроводжується заміною волосяного покриву (наприклад, м’яке волосся молодої особини замінюється грубішим дорослої тварини), зміною його густоти (збільшується зимою більш ніж у два рази) і забарвлення. Більшість ссавців линяє два рази на рік — навесні та восени, деякі тварини (наприклад, тюлені, бабаки, ховрашки, тушканчики) — один раз.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Покриви безхребетних тварин утворені одношаровим епітелієм та його похідними.

• Еволюція покривів відбувалася у напрямку від миготливого епітелію у плоских червів (у них він виконував ще й функцію примітивного органу пересування) до плоского епітелію (позбавленого миготливих війок — виростів) в інших безхребетних. У деяких безхребетних поверхневий шар епітелію набуває будови більш-менш щільної кутикули.

• Еволюція шкірних покривів у хребетних йшла шляхом переходу від одношарового епітелію до багатошарового та утворення нижнього шару — дерми (власне шкіри).

• Залози епідермального шару: слизові, отруйні, куприкова, сальні, потові, молочні, пахучі.

• Похідні епідермісу: рогові луски і щитки, дзьоб, кігті, пера, нігті, копита, порожнисті роги і волосся.

• Похідні дерми: луска кісткових риб. Зовні кожна луска покрита тоненьким шаром епідермісу. Залозисті клітини цього шару продукують слиз, що має бактерицидні властивості, а також полегшує пересування у товщі води. Роги оленів також формуються дермою. Вони масивні, окостенілі.

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Чим утворені покриви тіла у безхребетних тварин?

2. Які структури покриву безхребетних забезпечують виконання захисної функції?

3. Чим утворені покриви тіла у хребетних тварин?

4. Які типи залоз розміщені в шкірі ссавців?

5. Якими е похідні епідермісу в риб, земноводних, плазунів, птахів, ссавців?

§ 34. Покриви тіла тварин

Покриви тварин відмежовують тіло від навколишнього середовища, запобігають проникненню всередину організму хвороботворних мікроорганізмів. Зовнішнім шаром покривів тварин є покривний епітелій.

Які особливості будови та функції покривів безхребетних тварин?

Покриви безхребетних виконують низку важливих функцій:

• захисну – покриви оточують внутрішні органи і захищають їх від несприятливих впливів навколишнього середовища;
• транспортну – через покриви до організму можуть надходити деякі потрібні організму речовини і виводитись назовні деякі кінцеві продукти обміну речовин;
• опорно-рухову – покривний епітелій бере участь у формуванні зовнішнього скелета, наприклад кутикули членистоногих або мушлі молюсків.

• Покриви більшості представників кишковопорожнинних формують шкірно-м’язові клітини із скоротливими відростками.

• У кільчастих червів покриви – це шкірно-м’язовий мішок (див. мал. 176). Клітини його епітеліального шару виділяють тоненьку пружну кутикулу.

• Кутикула членистоногих багатошарова, містить органічну речовину хітин (мал. 184). У деяких ракоподібних вона ще й просочена вапном і утворює міцний панцир (краби, річкові раки). Кутикула комах і павукоподібних додатково вкрита воскоподібною речовиною, що робить її водонепроникною і запобігає висиханню.

Мал. 184. Будова кутикули комах: 1 – покривний епітелій, за рахунок діяльності клітин якого формується кутикула; 2,3 – внутрішній та середній шари кутикули, у яких міститься хітин; 4 – зовнішній шар кутикули, утворений жироподібними сполуками, які захищають від зайвих витрат вологи; 5 – клітина, яка бере участь в утворенні чутливого волоска (6); 7 – залозиста клітина; 8 – пора, якою відкривається протока залозистої клітини

• У молюсків за рахунок епітелію мантії формується мушля (черепашка), що складається, як ви пам’ятаєте, з трьох шарів (пригадайте яких).

Які особливості будови та функції покривів хребетних тварин? Усі хребетні тварини вкриті шкірою, що складається з двох шарів: зовнішнього – багатошарового епітелію і нижнього – дерми, або власне шкіри.

• Тіло риб додатково вкрите лускою, яка формується в дермі (мал. 185. А). Ззовні кожна луска вкрита тонким шаром епідермісу. У кісткових риб луска має вигляд тонких напівпрозорих пластинок, що черепицеподібно накладаються одна на одну. У хрящових риб – акул і скатів – луска утворена з міцної речовини – дентину та вкрита емаллю. Коли росте риба, росте і її луска. Вона наростає шарами з внутрішнього боку. Цей процес нагадує утворення річних кілець у деревині дерев наших широт: узимку ріст риби припиняється і поновлюється наступної весни. Отже, досліджуючи луску риби, можна визначити вік тварини.

У шкірі риб є залози, які виділяють слиз, що захищає шкіру від проникнення хвороботворних організмів та полегшує плавання, зменшуючи тертя у воді. У шкірі та лусці містяться пігменти, які надають рибам різноманітного забарвлення. Таке забарвлення може бути захисним, як у річкового окуня. Яскраве попереджувальне забарвлення можуть мати отруйні риби. Камбала, яка мешкає в Чорному морі, здатна змінювати своє забарвлення залежно від тла навколишнього середовища.

• Шкіра амфібій гола (мал. 185. Б), у ній багато залоз, виділення яких – слиз – зволожує поверхню тіла і полегшує газообмін через шкіру. Слиз також захищає тварин від проникнення хвороботворних мікроорганізмів. У саламандри плямистої, кумок, деяких видів ропух у шкірі є отруйні залози. їхній слиз захищає тварин від нападу хижаків.

• Зовнішній шар шкіри рептилій роговіє (мал. 185. В). Шкіра суха, майже без залоз, укрита роговими лусками, щитками або пластинками – похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах. Щільний покрив заважає росту рептилій, тому він періодично замінюється під час линяння.

• Наявність пір’яного покриву є однією з необхідних умов польоту в птахів. Він робить тіло птахів обтічним. Шкіра птахів, як і рептилій, суха, майже позбавлена залоз (мал. 186. А). Вона утворює різноманітні рогові похідні: наддзьобок і піддзьобок, кігті на кінцях пальців і рогові лусочки, що вкривають нижню частину ніг, пір’я. Пір’яний покрив зазвичай двічі на рік змінюється під час линяння.

Мал. 185. Схема будови покривів кісткової риби (А), амфібії (Б) і рептилії (В): 1 – дерма (власне шкіра); 2 – епітелій; 3 – луска риби; 4 – залози, що виділяють слиз; 5 – рогові луски рептилій

• У ссавців шкіра досить еластична і має складну будову (мал. 186. Б). Ви вже знаєте, що в ній добре розвинені різні типи залоз: потові, сальні, молочні, пахучі.

Потові залози беруть участь у регуляції температури тіла та у виведенні з організму продуктів обміну речовин. Секрет потових залоз бере участь й у створенні індивідуального запаху тварин. Цікаво, що китоподібні, які є постійними мешканцями водойм, потових залоз не мають (поміркуйте чому).

Виділення сальних залоз змащують волосся та поверхню шкіри, запобігаючи їхньому зношуванню та намоканню. Крім того, вони гальмують розмноження та розвиток хвороботворних організмів і певним чином запобігають їхньому проникненню в організм тварини.

Мал. 186. Схема будови покривів птахів (А) і ссавців (Б): 1 – дерма (власне шкіра); 2 – епітелій; 3 – пір’я; 4 – волосся; залози: потові (5) та сальні (6)

Виділення пахучих залоз ссавці використовують для мічення своєї території. За запахом, який вони створюють, малята знаходять батьків або батьки розшукують своє потомство. Деякі види, як-от скунс, що мешкає в Північній Америці, виділенням пахучих залоз відлякує ворогів. Залози, розташовані навколо анального отвору, можуть викидати свій секрет на відстань у декілька метрів. Запах пахучих залоз скунсів такий стійкий, що в разі потрапляння на одяг людини від нього важко позбутись.

Молочні залози самок ссавців виділяють молоко для вигодовування дитинчат

За рахунок епітелію шкіри у ссавців утворюються різні похідні: волоски, кігті, нігті, копита, роги тощо. У деяких видів тварин (їжаків, дикобразів тощо) волосся може видозмінюватись на голки, що виконують функцію захисту від ворогів.

Під власне шкірою є шар жирової клітковини. Він найкраще розвинений у мешканців водойм. Жир допомагає зберігати тепло тіла. Крім того, він легший за воду, і тому добре розвинений шар підшкірної жирової клітковини збільшує плавучість тварини. Жир, який запасається в підшкірній жировій клітковині, є також запасом поживних речовин і джерелом води в разі її нестачі в навколишньому середовищі.

ДОВЕДЕМО НА ПРАКТИЦІ

Лабораторне дослідження особливостей покривів тіла тварин

Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: колекції пір’я тварин і луски риб, опудала птахів, ссавців, колекції ракоподібних; вологі препарати риб, амфібій і рептилій.

1. Розгляньте представників ракоподібних, запропонованих учителем або вчителькою. Дослідіть твердість їхнього хітинового покриву. Яке значення такого покриву?

2. Дослідіть вологі препарати риб і набори луски. Як луска розташована на шкірі риби? Яке її значення?

3. Розгляньте і дослідіть зовнішні покриви жаби. Яке значення слизу, що вкриває шкіру?

4. Розгляньте і дослідіть вологі препарати ящірки чи вужа. Чим утворений покрив тіла рептилій? Яка роль лусочок на їхньому тілі?

5. Розгляньте опудало птаха. Зверніть увагу на пір’яний покрив на крилах, тулубі та хвості. Дослідіть розміщення пір’я на тілі. Яку роль відіграє пір’я в житті птаха?

6. Розгляньте опудало ссавця. Дослідіть його волосяний покрив на твердість і густоту. Яка його роль у житті ссавців?

Біологічний словничок: покривний епітелій, кутикула.

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

1. Яку роль відіграють покриви тварин? 2. Що характерне для покривів молюсків? 3. Що спільного та відмінного в будові покривів амфібій і рептилій? 4. Що характерно для покривів ссавців?

Обговоріть у групах

Які особливості покривів різних груп тварин?

Для допитливих і кмітливих

Що спільного та відмінного в покривах кільчастих червів і членистоногих?

§ 41. ПОКРИВИ ТІЛА ТВАРИН

Пригадайте! Що таке епітеліальні та сполучні тканини?

Що утворює черепашку мурекса (1)? Що виділяє хітин для скелета жука-оленя (2)? Чому карпатська саламандра не боїться ворогів (3)? Що, окрім м’язів, забезпечує здатність повзати вужа звичайного (4)? Звідки виростає пір’я в павича (5)? Що спричиняє швидке плавання дельфіна (6)? Дайте відповідь на ці всі запитання одним словом.

Які особливості та значення покривів тіла тварин?

ПОКРИВИ ТІЛА – це зовнішні утвори на поверхні тіла, які є бар’єром між навколишнім та внутрішнім середовищем. Особливості будови покривів у тварин визначаються способом життя й тими функціями, що вони виконують. Захисне значення покривів пов’язане з певними речовинами, серед яких основними є мінеральні солі, віск, жири та складні вуглеводи. Так, зовнішній скелет у ракоподібних побудований із хітину та зміцнений солями Кальцію, плівка з воску на поверхні тіла павуків й комах захищає їх організм від втрат води. Клітини покривів можуть бути живими або мертвими і мають здатність до секреції речовин та утворення речовин-пігментів. На рівні тканин у складі покривів переважають епітеліальні та сполучні тканини. У багатоклітинних тварин функціонування покривів пов’язане із похідними шкіри, шкірними залозами, кровоносними судинами, чутливими й пігментними клітинами, шкірними м’язами та ін.

Якими ж є основні функції покривів?

Захист. Покриви захищають тіло від зовнішніх пошкоджень, впливу температури, висушування, проникнення мікробів та паразитів.

Напад. Жалкі клітини покривів, кігті хижих птахів і ссавців є знаряддями під час полювання й забезпечення їхнього живлення.

Опора й рух. Покриви надають тілу певної форми, утримують внутрішні органи, утворюють плавальні перетинки між пальцями ніг, шкірні перетинки між кінцівками в кажанів тощо.

Дихання. У кишковопорожнинних, плоских червів, риб, амфібій через поверхню тіла відбувається газообмін.

Виділення речовин. Через покриви разом із слизом, потом можуть видалятися вуглекислий газ, надлишок солей.

Теплорегуляція. Нагрівання тіла чи віддача тепла здійснюється через покриви (наприклад, через великі вуха в слонів відбувається посилена тепловіддача).

Секреція речовин. У покривах багатьох тварин є шкірні залози, що виділяють речовини для позначення території, визначення особин свого виду, захисту від паразитів і ворогів.

Подразливість. Покриви містять чутливі клітини – рецептори (сприймають світло, дотик, сольовий склад води) та органи чуттів (наприклад, бічна лінія риб).

Запасання речовин. У підшкірній клітковині плазунів, ссавців відкладаються про запас жири, під шкірою жаб запасається вода.

Отже, покриви є важливими багатофункціональними утворами, з якими пов’язані майже всі процеси життєдіяльності тварин.

Якими є покриви тіла тварин?

ПОКРИВНА СИСТЕМА – це сукупність утворів на поверхні тіла тварини, які, виконуючи різноманітні функції, відіграють важливу роль у багатьох процесах життєдіяльності. У безхребетних покриви представлені одношаровим епітелієм, який у більшості тварин має здатність формувати захисну неклітинну оболонку – кутикулу. У хребетних покриви мають складнішу будову й представлені шкірою, яка складається з епідермісу та власне шкіри (дерма). Досить часто функції шкіри урізноманітнюються за допомогою похідних шкіри, якими є рогові чи кісткові утвори (луска, пір’я, волосся, кігті, копита, роги) та шкірні залози (слизові, слізні, отруйні, сольові, потові, пахучі, молочні).

Таблиця 15. ЕВОЛЮЦІЯ ПОКРИВІВ У ТВАРИН

Характерні особливості покривів тіла

Ектодерма з епітеліально-м’язових клітин, між якими є жалкі клітини.

Одношаровий епітелій з кутикулою в складі шкірно-м’язового мішка.

Одношаровий епітелій з кутикулою. Багато слизових залоз.

Одношаровий епітелій утворює мантію, яка формує черепашку.

Одношаровий епітелій й товста хітинова кутикула, яка в ракоподібних зміцнюється вапном, у павукоподібних і комах вкрита восковою плівкою.

Шкіра з багатошарового епітелію й дерми. Є слизові залози й луска.

Шкіра гола з багатошарового епітелію й дерми. Є багатоклітинні слизові залози. У шкірі густа сітка кровоносних судин.

Шкіра суха з багатошарового епітелію й дерми. Залози відсутні. Виникають рогові лусочки, щитки, пластинки.

Шкіра суха, тонка з багатошарового епітелію і дерми. Залози відсутні (крім куприкової), є пір’я.

Шкіра товста з багатошарового епітелію й дерми. Є розвинені залози (потові, сальні, пахучі, молочні) і волосяний покрив.

Отже, еволюція покривів тварин проходила за такими напрямками: 1) від одношарового до багатошарового епітелію; 2) від одношарового захисного епітелію до багатофункціональної шкіри з двох шарів: епідермісу й дерми.

Які пристосування тварин до захисту та нападу?

ПРИСТОСУВАННЯ, або адаптації – розвиток в організму будь-якої ознаки на впливи умов середовища, що сприяє виживанню виду та його розмноженню. Їх поділяють на групи, пов’язані з формою та зовнішньою будовою (морфологічні), функціями (фізіологічні) та поведінкою (етологічні). Основними шляхами пристосування тварин є пасивний, активний та уникнення несприятливих умов середовища (наприклад, міграції чи кочування). Різноманітні впливи умов середовища здійснюються, у першу чергу, на покриви тварин, тому саме з ними й пов’язана більшість пристосувань організмів.

Якими можуть бути пристосування тварин до захисту й нападу?

Забарвлення. У покривах тварин є забарвлюючі речовини-пігменти, що роблять тварин непомітними на фоні місцевості (біле забарвлення полярних сов), застерігають хижаків від нападу (у сонечка, ос), розділяють обриси тварин у середовищі існування (смугастість зебр). Деякі тварини здатні швидко змінювати забарвлення залежно від умов (хамелеони, восьминоги).

Маскування. Форма тіла й забарвлення покривів роблять тварин схожими на листки, гілки, кору або колючки рослин (гусінь березового п’ядуна схожа на гілочку берези).

Мімікрія. Незахищені види мають ознаки подібності з видами, які захищені (наприклад, муха бджоловидка звичайна подібна до бджоли медоносної).

Іл. 165. Мімікрія у мухи бджоловидки звичайної

Отруйність зустрічається серед черевоногих (конуси), комах (бджоли, шершні), павукоподібних (павуки, скорпіони), багатоніжок (сколопендри), риб (риба-фугу, морський дракон), рептилій (гадюки, варани).

Органи захисту й нападу. Для полювання й захисту призначені такі органи, як клешні у раків, дзьоб у восьминогів і птахів, хеліцери у павуків, жало у джмелів, озброєні вирости на голові чи хвості у риби-меч та ската-хвостокола, зуби у акул й у хижих ссавців тощо.

Електричні органи. Здатністю генерувати електричний струм володіють лише риби (електричний вугор, електричний скат).

Ловильні утвори. Є тварини, які риють пастки в землі (мурашиний лев), роблять павутину (павуки), мають вирости для приваблювання (риби-вудильники).

Отже, покриви мають важливе значення в пристосуванні тварин до умов існування.

ОСОБЛИВОСТІ ПОКРИВІВ ТІЛА ТВАРИН

Мета: розвиваємо уміння виділяти особливості покривів тіла у різних тварин; формуємо уміння характеризувати різноманітність покривів тіла тварин, пояснювати значення покривів для організму.

Обладнання та матеріали: живі організми (їх ілюстрації).

1. Досліджуємо покриви кільчастих червів на прикладі дощового черв’яка. Яким є його тіло на дотик? Чим утворені покриви тіла дощових черв’яків? Яке значення покривів для дощового черв’яка?

2. Досліджуємо покриви комах на прикладі сонечка семикрапкового (жука колорадського, клопа-москаля). Чим утворені покриви тіла комах? Яке значення має забарвлення покривів для яскравозабарвлених комах?

3. Вивчаємо покриви молюсків на прикладі равлика виноградного (слизняка садового). Чим утворені покриви тіла молюсків? Які особливості покривів молюсків? Як реагує равлик виноградний на дотик? Яке значення покривів для молюсків?

4. Покривами хребетних є шкіра, утворена епідермісом і дермою. Епідерміс шкіри хребетних може утворювати різноманітні похідні. Розглядаємо з допомогою лупи похідні епідермісу холоднокровних (луска риби, панцир черепах) і теплокровних (пір’я птаха чи шерсть ссавця). Які особливості покривів хребетних? Яке значення мають похідні шкіри для хребетних тварин?

Навчаємося пізнавати

Міні-проект «МАЙСТЕРНІСТЬ МАСКУВАННЯ»

Іл. 166. Хамелеон – один із майстрів маскування

Сформулюйте запитання за темою проекту, виберіть приклади, підберіть якісні фотографії та коротку інформацію й підготуйте презентацію про тварин – майстрів маскування.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке покриви тіла? 2. Назвіть декілька основних функцій покривів тіла тварин. 3. Що таке покривна система? 4. Які покриви тіла в хребетних тварин? 5. Що таке пристосування? 6. Наведіть приклади пристосувань тварин до захисту та нападу.

7. Які особливості та значення покривів тіла тварин? 8. Якими є покриви тіла тварин? 9. Які пристосування тварин до захисту та нападу?

10. Чому покриви тварин відрізняються від покривів тіла рослин? У чому полягає майстерність маскування тварин?