Завантаження
Туман пах бузковим цвітом: А коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі бузкові вали, і яблуні старі, похилені ще замолоду буйними вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого пагіння, а над кручею з червоної глини цвіли терни.
Між бузковими валами, округлими, пишними, стояв солдат у зрошенім туманом плащ-палатці, з опущеним у руці автоматом і дивився на Дніпро, біля якого востаннє в шитті потрудився тяжко й до кінця.
Можливість завантаження повного тексту цього твору обмежена. Скоріш за все, електронну копію тексту можливо придбати у відповідних інтернет-книгарнях. Придбати
«Колиска» Григір Тютюнник
Туман пах бузковим цвітом: А коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі бузкові вали, і яблуні старі, похилені ще замолоду буйними вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого пагіння, а над кручею з червоної глини цвіли терни.
Між бузковими валами, округлими, пишними, стояв солдат у зрошенім туманом плащ-палатці, з опущеним у руці автоматом і дивився на Дніпро, біля якого востаннє в шитті потрудився тяжко й до кінця.
Від солдата вниз до води, потканої клаптями останніх туманців, спадала стежка. Нею поволі брався на кручу рибалка, спираючись одною рукою на горіхове вудлище, а другою придержуючи дошку на плечі та мокру торбину з рибою поверх неї.
Вибравшись, привітався статечно, як це роблять у нас давнішні люди: “Здорові були!” — хоч мав десь тридцять з лишком,— обчепурив паличкою чоботи у глині всіх кольорів, що є в райдузі, і сів перепочити лицем до Дніпра.
— Та й піймали щось? — питаюся.
— Дещицю,— одказав рибалка: — Двох лящуків та оцю дошку. Він усміхнувся і знову став дивитися на Дніпро.
— Далеко ж вам до села з такою ношею?
— Ні. Мо’, з кілометр, а мо’, й того не буде.
— Чого ж солдат не в селі, а тут стоїть? Рибалка зітхнув.
— І тут село. Тільки хат немає. Як позбивало у війну з круч, то ніхто на старому місці вже й не селився. Видно нас тут з усіх боків. Того і посунулися Далі, глибше у вибалок. Я, правда, не дуже пам’ятаю, мати розказувала, як їх сюди позвозили — Він глянув на солдата.— Цілий день возили підводами де старіші мужики. А надвечір поминали. Вперше після війни. Отуто, де оце ми з вами, люди рядочками одне проти одного сиділи. Голова промову сказав — пам’ятник тоді дерев’яний був, не цей,— роздали всім по пирогу, борщу по мисці, каші. Їдять люди і плачуть над ложками. А ми, дітлашня, теж принишкли, сьорбаємо тільки: чого ті люди плачуть? Було.
Сонце вже зійшло, торкнулося вод, спершу під цим берегом, а згодом під низовим, і Дніпро зарожевів угору і вниз по течії. Весь.
— А там понаносило паводком! — по-хлоп’ячому захоплено вигукнув рибалка.— Усякого добра — купи. Той корч на лисицю схожий, той дубчик на чаплю на одній позі, а один пень з корінням — на бісяку стоголового! І в кожної голови роги, баньки, патли — глянути страшно.
І засміявся. Потім обдивився дошку, жовту, нову, погладив її долонею:
— Ба як вишмульгало хвилею та на косах об піски — і стругати не треба. Тільки води набралася дуже, важка, сушити треба.
— Навіщо ж вона вам, що силкувалися з нею на отаку кручу?
— А на гойдалку дітям. У мене їх аж четверо і якраз такі, що дай погойдатися. Почепив одну колиску під яблунею — не миряться, те собі пхається першим, те собі. Спробуй утишкай. То зроблю тепер гуртову, на всіх четверо!
Ви прочитали фрагмент твору. Повний текст твору вилучено за запитом правовласників.
- «Три зозулі з поклоном» Григір Тютюнник
- «Азарт» Григір Тютюнник
- «Бовкун» Григір Тютюнник
- «Червоний морок» Григір Тютюнник
- «День мій суботній» Григір Тютюнник
- «Деревій» Григір Тютюнник
- «Дядько Никін» Григір Тютюнник
- «Дикий» Григір Тютюнник
- «Дивак» Григір Тютюнник
- «Грамотний» Григір Тютюнник
- «Гвинт» Григір Тютюнник
- «Як свисне Бабак» Григір Тютюнник
- «Іван Срібний» Григір Тютюнник
- «Холодна м’ята» Григір Тютюнник
- «Кізонька» Григір Тютюнник
- «Кленовий пагін» Григір Тютюнник
- «Климко» Григір Тютюнник
- «Комета» Григір Тютюнник
- «Коріння» Григір Тютюнник
- «Лісова сторожка» Григір Тютюнник
- «М’який» Григір Тютюнник
- «Медаль» Григір Тютюнник
- «На перекаті» Григір Тютюнник
- «На згарищі» Григір Тютюнник
- «Небезпечний приятель» Григір Тютюнник
- «Нічний злодій» Григір Тютюнник
- «Нюра» Григір Тютюнник
- «Облога» Григір Тютюнник
- «Обмарило» Григір Тютюнник
- «Обнова» Григір Тютюнник
- «Оддавали Катрю» Григір Тютюнник
- «Печена картопля» Григір Тютюнник
- «Перед грозою» Григір Тютюнник
- «Поминали Маркіяна» Григір Тютюнник
- «Проти місяця» Григір Тютюнник
- «Шахтарська зоря» Григір Тютюнник
- «Смерть кавалера» Григір Тютюнник
- «Сміхота» Григір Тютюнник
- «Син приїхав» Григір Тютюнник
- «Сито, сито. » Григір Тютюнник
- «Тайна вечеря» Григір Тютюнник
- «Три плачі над Степаном» Григір Тютюнник
- «У Кравчини обідають» Григір Тютюнник
- «Устим та Оляна» Григір Тютюнник
- «Василь Васильович» Григір Тютюнник
- «Віктор» Григір Тютюнник
- «Вогник далеко в степу» Григір Тютюнник
- «В сутінки» Григір Тютюнник
- «Вуточка» Григір Тютюнник
- «Зав’язь» Григір Тютюнник
- «Біла мара» Григір Тютюнник
- «Бушля» Григір Тютюнник
- «Чудасія» Григір Тютюнник
- «Додому, додому. » Григір Тютюнник
- «Громовик» Григір Тютюнник
- «Груші з копанки» Григір Тютюнник
- «Як спіймали розбишаку» Григір Тютюнник
- «Ясен цвіт слова» Григір Тютюнник
- «Ходи, біда, стороною» Григір Тютюнник
- «Ласочка» Григір Тютюнник
- «Людям на добро» Григір Тютюнник
- «Однокрил» Григір Тютюнник
- «Прослідок» Григір Тютюнник
- «Свідок — пам’ять» Григір Тютюнник
- «Світла душа» Григір Тютюнник
- «Забутий курінь» Григір Тютюнник
- «Житіє Артема Безвіконного» Григір Тютюнник
- Всі твори автора
«Колиска» Григір Тютюнник
Туман пах бузковим цвітом: А коли почав розходитись, крізь його тонкий просинюватий серпанок виступили по горі бузкові вали, і яблуні старі, похилені ще замолоду буйними вітрами з Дніпра, і вишневі чагарі з молодого пагіння, а над кручею з червоної глини цвіли терни.
Між бузковими валами, округлими, пишними, стояв солдат у зрошенім туманом плащ-палатці, з опущеним у руці автоматом і дивився на Дніпро, біля якого востаннє в шитті потрудився тяжко й до кінця.
Від солдата вниз до води, потканої клаптями останніх туманців, спадала стежка. Нею поволі брався на кручу рибалка, спираючись одною рукою на горіхове вудлище, а другою придержуючи дошку на плечі та мокру торбину з рибою поверх неї.
Вибравшись, привітався статечно, як це роблять у нас давнішні люди: “Здорові були!” — хоч мав десь тридцять з лишком,— обчепурив паличкою чоботи у глині всіх кольорів, що є в райдузі, і сів перепочити лицем до Дніпра.
— Та й піймали щось? — питаюся.
— Дещицю,— одказав рибалка: — Двох лящуків та оцю дошку. Він усміхнувся і знову став дивитися на Дніпро.
— Далеко ж вам до села з такою ношею?
— Ні. Мо’, з кілометр, а мо’, й того не буде.
— Чого ж солдат не в селі, а тут стоїть? Рибалка зітхнув.
— І тут село. Тільки хат немає. Як позбивало у війну з круч, то ніхто на старому місці вже й не селився. Видно нас тут з усіх боків. Того і посунулися Далі, глибше у вибалок. Я, правда, не дуже пам’ятаю, мати розказувала, як їх сюди позвозили — Він глянув на солдата.— Цілий день возили підводами де старіші мужики. А надвечір поминали. Вперше після війни. Отуто, де оце ми з вами, люди рядочками одне проти одного сиділи. Голова промову сказав — пам’ятник тоді дерев’яний був, не цей,— роздали всім по пирогу, борщу по мисці, каші. Їдять люди і плачуть над ложками. А ми, дітлашня, теж принишкли, сьорбаємо тільки: чого ті люди плачуть? Було.
Сонце вже зійшло, торкнулося вод, спершу під цим берегом, а згодом під низовим, і Дніпро зарожевів угору і вниз по течії. Весь.
— А там понаносило паводком! — по-хлоп’ячому захоплено вигукнув рибалка.— Усякого добра — купи. Той корч на лисицю схожий, той дубчик на чаплю на одній позі, а один пень з корінням — на бісяку стоголового! І в кожної голови роги, баньки, патли — глянути страшно.
І засміявся. Потім обдивився дошку, жовту, нову, погладив її долонею:
— Ба як вишмульгало хвилею та на косах об піски — і стругати не треба. Тільки води набралася дуже, важка, сушити треба.
— Навіщо ж вона вам, що силкувалися з нею на отаку кручу?
— А на гойдалку дітям. У мене їх аж четверо і якраз такі, що дай погойдатися. Почепив одну колиску під яблунею — не миряться, те собі пхається першим, те собі. Спробуй утишкай. То зроблю тепер гуртову, на всіх четверо!
Ви прочитали фрагмент твору. Повний текст твору вилучено за запитом правовласників.
- «Три зозулі з поклоном» Григір Тютюнник
- «Азарт» Григір Тютюнник
- «Бовкун» Григір Тютюнник
- «Червоний морок» Григір Тютюнник
- «День мій суботній» Григір Тютюнник
- «Деревій» Григір Тютюнник
- «Дядько Никін» Григір Тютюнник
- «Дикий» Григір Тютюнник
- «Дивак» Григір Тютюнник
- «Грамотний» Григір Тютюнник
- «Гвинт» Григір Тютюнник
- «Як свисне Бабак» Григір Тютюнник
- «Іван Срібний» Григір Тютюнник
- «Холодна м’ята» Григір Тютюнник
- «Кізонька» Григір Тютюнник
- «Кленовий пагін» Григір Тютюнник
- «Климко» Григір Тютюнник
- «Комета» Григір Тютюнник
- «Коріння» Григір Тютюнник
- «Лісова сторожка» Григір Тютюнник
- «М’який» Григір Тютюнник
- «Медаль» Григір Тютюнник
- «На перекаті» Григір Тютюнник
- «На згарищі» Григір Тютюнник
- «Небезпечний приятель» Григір Тютюнник
- «Нічний злодій» Григір Тютюнник
- «Нюра» Григір Тютюнник
- «Облога» Григір Тютюнник
- «Обмарило» Григір Тютюнник
- «Обнова» Григір Тютюнник
- «Оддавали Катрю» Григір Тютюнник
- «Печена картопля» Григір Тютюнник
- «Перед грозою» Григір Тютюнник
- «Поминали Маркіяна» Григір Тютюнник
- «Проти місяця» Григір Тютюнник
- «Шахтарська зоря» Григір Тютюнник
- «Смерть кавалера» Григір Тютюнник
- «Сміхота» Григір Тютюнник
- «Син приїхав» Григір Тютюнник
- «Сито, сито. » Григір Тютюнник
- «Тайна вечеря» Григір Тютюнник
- «Три плачі над Степаном» Григір Тютюнник
- «У Кравчини обідають» Григір Тютюнник
- «Устим та Оляна» Григір Тютюнник
- «Василь Васильович» Григір Тютюнник
- «Віктор» Григір Тютюнник
- «Вогник далеко в степу» Григір Тютюнник
- «В сутінки» Григір Тютюнник
- «Вуточка» Григір Тютюнник
- «Зав’язь» Григір Тютюнник
- «Біла мара» Григір Тютюнник
- «Бушля» Григір Тютюнник
- «Чудасія» Григір Тютюнник
- «Додому, додому. » Григір Тютюнник
- «Громовик» Григір Тютюнник
- «Груші з копанки» Григір Тютюнник
- «Як спіймали розбишаку» Григір Тютюнник
- «Ясен цвіт слова» Григір Тютюнник
- «Ходи, біда, стороною» Григір Тютюнник
- «Ласочка» Григір Тютюнник
- «Людям на добро» Григір Тютюнник
- «Однокрил» Григір Тютюнник
- «Прослідок» Григір Тютюнник
- «Свідок — пам’ять» Григір Тютюнник
- «Світла душа» Григір Тютюнник
- «Забутий курінь» Григір Тютюнник
- «Житіє Артема Безвіконного» Григір Тютюнник
- Всі твори автора