Більшість українців читають книжки російською

83% українців повідомили, що читають книжки російською мовою, 56% опитаних читають українською, а 9% – англійською. Про це йдеться в дослідженні, оприлюдненому компанією Gradus Research у національний тиждень читання.

За результатами дослідження, протягом останніх трьох місяців 60% читали друковані чи електронні книги або слухали аудіокниги.

У топі симпатій – детективи, а також фентезі та фантастика. Такі книги читає близько половини всіх читачів. Понад 30% назвали саме ці жанри найулюбленішими.

Опитування проводили анкетуванням у мобільному додатку серед жінок та чоловіків від 18 до 60 років, які живуть в містах з населенням понад 50 тисяч мешканців.

“Українців важко віднести до активних читачів, – каже засновниця та директорка компанії Gradus Research Євгенія Близнюк. – Проте наше дослідження виявило групи сталого читання, що точно можуть бути амбасадорами цієї навички серед решти населення”.

Усіх читачів, за результатами дослідження, розділили на три умовні групи:

• 19% – гедоністи, тобто ті, хто не уявляє свого життя без літератури.
• 25% – фанлавери. До них дослідники віднесли тих, кого література розважає чи покращує настрій.
• 15% – вимушені читачі, які читають по роботі чи навчанню і не отримують від цього задоволення.

Тих, хто не читає книг, також поділили на три умовні групи:

• Ті, що прагнуть читати (16%) — декларують, що люблять читання, купують чимало паперових книжок, проте не мають часу їх читати.
• Байдужі до читання (14%) — ті, що визнають цінність книг, проте не мають ні цікавості до них, ні потреби.
• Закриті до читання (11%) — ті, які переконані, що читання — марна витрата часу.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Чому дорослим варто читати дитячі книги

Найкращі зразки дитячої художньої літератури “допомагають нам віднайти речі, які ми навіть не підозрювали, що втратили”, пише письменниця Кетрін Ранделл. Чимало книжок провокують, надихають та викликають захоплення.

Я пишу дитячу художню літературу вже понад 10 років, але все ще вагаюся з визначенням. Але я точно знаю, чим вона не є – це не книги виключно для дітей. Коли я пишу, я пишу для двох людей: себе, 12-річної, і себе зараз, і книга має задовольнити два різних, але пов’язаних між собою запити.

Тож те, чого я намагаюся досягти, коли я пишу – хоч це і не завжди вдається – це викласти якомога меншою кількістю слів те, що я дуже наполегливо і відчайдушно хочу, щоб діти дізналися, а дорослі згадали.

Ті, хто пишуть для дітей, намагаються озброїти їх на майбутнє життя усім можливим знанням. І, можливо, також озброїти дорослих проти вимушених компромісів і розбитих сердець, неминучих у житті – нагадати їм, що існують і завжди будуть існувати стійкі істини, до яких ми завжди можемо повернутися.

Однак у більшості дорослих існує переконання, що ми повинні читати лише в одному напрямку, бо інакше ми наче регресуємо. Вони починають з дитячої літератури, переходять до підліткової, а зрештою й до дорослої – і там і залишаються із відчуттям власного тріумфу, ніколи не озираючись назад, бо озирнутися означало б втратити землю під ногами.

Але людське серце – це не лінійний маршрут. І насправді ми можемо читати зовсім інакше. Я навчилася читати досить пізно, з великим напруженням і муками, поки, нарешті, зовсім раптово, ієрогліфи не набули форми й значення – і тоді я почала читати все підряд.

Я читала “Матильду” разом із Джейн Остін, “Нарнією” та Агатою Крісті. Я взяла з собою в університет “Мандрівний замок” Діани Вінн Джонс, міцно притиснувши до грудей, як рятувальний пліт. Я досі читаю “Паддінгтона”, коли мені потрібно повірити, що дива світу могутніші за його хаос.

Щоб читання не стало чимось, що ми робимо для тривожної “самооптимізації” – на кшталт купівлі хитромудрих тренажерів чи абонементу в спортзал кожного січня – усі тексти мають бути відкритими для всіх людей.

Одна з труднощів такого лінійного підходу до читання полягає в тому, що якщо постійно читати дедалі складніші книжки, то зрештою у вас не залишиться нічого, крім “Поминок за Фіннеганом” Джойса і повного зібрання творів французького теоретика деконструктивізму Жака Дерріди.

Інша складність у тому, що такий підхід припускає, що від дитячої літератури можна спокійно відмовитися. Я ж вважаю, що ми робимо це на свій страх і ризик, бо таким чином ми ніби відмовляємося від скриньки чудес, у яких, якщо прочитати їх дорослим оком, зовсім інша алхімія.

В. Г. Оден писав: “Є хороші книжки лише для дорослих, оскільки їхнє розуміння передбачає досвід дорослих, але немає хороших книжок лише для дітей”.

Я абсолютно не пропоную дорослим читати лише дитячу літературу чи навіть переважно її. Просто бувають моменти в житті, коли це може бути єдиним, що дійсно потрібно.

Як читають діти? Чи є в цьому процесі щось – стрімке, жадане, захопливе – до чого ми можемо повернутися?

У дитинстві я читав із намаганням усе зрозуміти. Дорослі спогади про те, як ми колись читали, часто руйнує ностальгія, але моя потреба в книгах у дитинстві була гострою та терміновою, і я шаленіла, якщо щось заважало мені її задовольнити.

Моя сім’я була великою, і читання забезпечувало усамітнення від бурхливого, дещо розгубленого паноптикуму життя з трьома братами та сестрами: я могла сидіти поруч із ними в машині, але насправді це був єдиний час, коли ніхто у світі не знав, де я насправді була. Повзати темними тунелями в компанії гобітів, стояти перед зустрічними потягами, розмахуючи червоним прапором, відірваним від спідниці: читати на самоті – це ступати в нескінченний простір, куди ніхто не може за тобою піти.

Як виникла дитяча література

Перші дитячі книги англійською мовою фактично були інструкціями з гарної поведінки. Моєю улюбленим і найсуворішим за тоном є “Книга дітей”, рукопис якої датується приблизно 1475 роком: “О діти малі, – пише автор, – моя книга створена лише для вашого навчання”. Текст являє собою монументальний перелік інструкцій у віршованій формі.

Автор фото, Alamy

У 1715 році Ісаак Воттс опублікував свої фантастично невеселі “Божественні та моральні пісні для дітей”. Передмова автора показує, що у 18 столітті була популярною ідея про те, що писати для дітей було інтелектуально принизливим.

Воттс пише: “Я добре знаю, що деякі мої друзі вважають, що я погано витрачаю час, коли пишу для дітей. Але мене втішає думка, що жодне заняття не є надто поганим для слуги Христа, якщо він таким чином може найбільш ефективно сприяти царству свого благословенного Учителя”.

Сама книга вписується в популярну на той час категорію “піднесено сумних”, і значною мірою складається зі жвавих рим про неминучість смерті.

Я не пишатимуся ні молодістю, ні красою,

Бо вони обидвізів’януть;

Але заслужу собі добре ім’я, добре виконуючи свій обов’язок:

Він буде пахнути, як троянда, коли я помру.

У 1744 році вийшла книга, яку часто називають першим опублікованим твором дитячої літератури – “Маленька гарненька кишенькова книжка” Джона Ньюбері.

Текст Ньюбері насправді дотепний, пронизаний ноткою іронії, але його коріння очевидне: він виник із масиву педагогічних текстів і зайняв своє місце серед них. Також він започаткував певну норму – дитячі книжки в першу чергу мають бути повчальними, а вже потім розважальними.

Бунтівні казки

Водночас паралельно розвивався інший тип історій, більш неприборканої та бунтівної природи – казки.

Казки ніколи не були лише для дітей. Вони призначені для всіх – старих і молодих, чоловіків і жінок, усіх націй. Експертка з казок Марина Ворнер стверджує, що казки своєрідним культурним есперанто: у Європі, Азії та Америці ми розповідаємо схожі казки, тому що історії мігрували через кордони так само вільно, як птахи.

Усі казки, за великим рахунком, мають одні й ті самі складові: там будуть архетипні персонажі – мачухи, могутні царі, тварини, що говорять. Там буде несправедливість чи конфлікт, часто кривавий і екстравагантний. Але також зазвичай буде щось – хрещена фея, заклинання, чарівне дерево – що дає читачам надію на диво.

“Казки, – пише Ворнер, – демонструють усі види насильства, несправедливості та нещастя, але лише для того, щоб наголосити, що вони не мають тривати”.

Казки викликають страх, щоб показати нам, що не варто так боятися. Надія в казках завжди гостріша за зуби.

Автор фото, Getty Images

“Аліса в країні див”

Цей дух героїчного оптимізму – оптимізму, закривавленого й задиханого, але все ж оптимізму – є основним принципом життя. Він промовляє до всіх нас: адже казки завжди створювали як спосіб спілкування з усіма одночасно. Вони дають нам модель того, як певні типи історій – через архетипи, метафори та базові людські бажання – можуть об’єднати людей різного віку та походження, заманюючи усіх нас, подібно до відьом, до простору нашої уяви.

Казки, міфи, легенди – це основа багатьох речей, і ми, дорослі, маємо продовжувати їх читати та писати, привласнювати їх так само, як вони володіють нами.

Лише в середині 19 століття, коли папір став доступнішим, а рівень грамотності дітей різко зріс, дитяча художня література почала враховувати справжні бажання дітей. Бунтівний дух казок переріс у дитячі романи. Дитячі твори відокремилися від школи і церкви і народилася перша золота ера дитячих книжок.

Льюїс Керролл, Редьярд Кіплінг, Дж. М. Баррі та Е. Несбіт у своїх творах залишили дітей без нагляду батьків, і таким чином звільнили їх від імперативів світу дорослих.

Саме тут відкинули ідею про те, що діти милі, ніжні або обов’язково кращі чи симпатичніші за інших людей, разом із ідеєю, що вся логіка має бути логікою дорослих. У дитинстві я не мала ілюзій щодо того, що діти – милі створіння. Я знала з власного досвіду, що часто діти бувають бридкими, брутальними та підлими.

Дитячі книжки почали грати за власними правилами і, роблячи це, стали витворами мистецтва – окремими, з власними традиціями, а не розбавленими версіями чогось іншого, дорослого.

І ця традиція збереглася. Можна намалювати генеалогічне дерево, починаючи з Пітера Пена, який вперше з’явився в 1902 році; потім до Мері Поппінс 1934 року, з її суворими й непроникними чарами; до анархічної та сюрреалістичної логіки “Там, де живуть чудовиська” 1963 року та “До нас на чай заходив тигр” 1968, і далі, й далі, й далі.

Це генеалогічне дерево продовжує рости. Дитяча фантастика сьогодні досі пронизана точнісінько такою ж давньою шаленою жагою до справедливості, яка характерна для казок.

Дитячі книжки спеціально написані для того, щоб їх читала та частина суспільства, яка не має політичної чи економічної влади. Люди, які не мають ані грошей, ані права голосу, ані контролю над капіталом, працею чи державними інституціями. Які орієнтуються у світі, знаючи свою вразливість. І, таким чином, люди, які ще не вміють нав’язувати власні упередження іншим людям і гризти самі себе. І оскільки в багатьох випадках у житті – що б ми собі не говорили – дорослі теж безсилі, ми, дорослі, маємо звертатися до дитячих книжок, щоб нагадати собі про те, що ми залишили в дитинстві.

Дитяча художня література також допомагає нам знову віднайти те, що ми навіть не підозрювали, що втратили. Доросле життя сповнене забуття. Я забула більшість людей, яких я колись зустрічала. Я забула більшість прочитаних книг, навіть ті, які змінили мене назавжди. Я забула більшість своїх прозрінь. І у різні періоди свого життя я забувала, як читати: як відкинути скептицизм і моду і довіритися книзі. Ризикую здатися божевільною оптимісткою: дитяча художня література може заново навчити вас читати з відкритим серцем.

Коли ви читаєте дитячі книжки, ви знову маєте шанс читати, як дитина: знайти дорогу назад, назад у той час, коли нові відкриття приходили щодня і коли світ був величезним, до того, як буденність обмежила вашу дитячу уяву, перетворивши її на додаток.

Але уява не є і ніколи не була чимось додатковим – вона лежить в основі всього, вона дозволяє нам відчувати світ з точки зору інших і, таким чином, є передумовою самої любові. Саме Едмунд Берк у 1790 році вперше використав термін моральна уява: здатність етичного сприйняття виходити за межі швидкоплинних подій окремого моменту та за межі особистого досвіду. Для цього нам потрібні книги, які спеціально написані, щоб живити уяву, які дають серцю й розуму неочікуваного поштовху – дитячі книги. Дитячі книжки можуть навчити нас не лише тому, що ми забули, а й тому, що ми забули, що забули.

І наостанок: мені більше подобається доросле життя, ніж дитинство – я люблю голосувати, пити алкоголь і працювати. Але бувають часи в дорослому житті – принаймні, у моєму – коли світ здається порожнім, пласким і без правди.

Саме в такі моменти дитячі книжки для мене роблять те, чого не може зробити ніщо інше. Сучасні дитячі книжки все ще мають виховне коріння, але те, чого вони намагаються нас навчити, змінилося. Для мене дитячі романи говорили і досі говорять про надію. Вони кажуть: ось так виглядає хоробрість. Ось так виглядає щедрість. Через чарівників, левів і павуків, які говорять, вони кажуть мені, що світ, у якому ми живемо, – це світ людей, які жартують, працюють і просто живуть.

Дитячі книги говорять: світ величезний. Надія має значення, хоробрість має значення, розум, емпатія та любов мають значення. Це можу бути правдою, а може й ні. Я не знаю. Але я сподіваюся, що це правда.

Ця стаття – уривок із книги Кетрін Ранделл “Чому варто читати дитячі книжки, навіть якщо ви дорослі й мудрі” (Why You Should Read Children’s Books, Even Though You are so Old and Wise).

Читання. Як впливають на нас герої книг. Взаємозв’язок між читанням та життєвими здобутками

Бібліотерапія – один зі способів вирішення проблем і розладів поведінки людини за допомогою книг. У світі її визнали й успішно практикують. Книга – не лише врівноважує психо-емоційний стан людини, коригуючи його... /Юлія Чернієнко, письменниця, бібліотекарка/

«Локдаунів та карантинів нинішнього року гарантовано буде не один. І комусь таки справді доведеться знову сидіти у своїх панельних в’язницях. То, може, щось почитати?» /Супруненко, Олег/

Кілька секретів для читача.

Вчені Університету Огайо в ході дослідження з’ясували, як герої прочитаних книг впливають на мозок людини.

В рамках наукової роботи, дослідники задавали питання добровольцям на тему їх улюблених героїв в популярному творі “Гра престолів”.

Згодом було проведено сканування мозку учасників за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії.

Як з’ясувалося, герої прочитаних книг дійсно впливають на людей. “Вони думають про те, що думає улюблений персонаж и поділяють його почуття. Вони грають роль цього героя”, – поділився висновками дослідження один з його авторів.

За словами фахівців, коли людина асоціює себе з героєм книги у неї починає актівніше функціонувати вентральна медійна префронтальна кора мозку, яка зазвичай працює у нас під час думок про самого себе. Таким чином дослідники дійшли до висновку, що художня література відкріває людям можливість поглянути на світ очима героя і “прожити” його досвід. Свого роду симуляція чужого, а не власного життя.

За словами фахівців, коли людина асоціює себе з героєм книги у нього починає активніше функціонувати вентральна медіальна префронтальна кора, яка, в свою чергу, починає працювати під час думок про самого себе. Таким чином був зроблений висновок, що художня література відкриває людям можливість поглянути на світ очима героя і “прожити” його досвід.

То ж читайте життєстверджуючі, героїчні та позитивні книги. Змінюйте власне життя на краще. Програмуйте особистий позитив!

«Свого часу Книжка створила людство: його освіту й науку, його філософію, його мозок загалом. Людина без великих смислів стоїть на шляху переселення у тваринне життя. На наших очах народжується нова світобудова без книжок. Але книжки завжди створювали мозки, а мозки створюють нову економіку. Причому економіка жива там, де є розмаїття. Недарма Кремнієва долина завжди була рада приїздові емігрантів, оскільки в них інші мозки. Слова розмовляють із конкретними людьми, а смисли здатні захопити з собою все населення, оскільки це розмова не з індивідуальною свідомістю, а з усією масовою свідомістю одночасно. Вони відкривають душі, а не просто розум. »

Бібліографія статей

#Читай_досягай

Читай і досягай [Електронний ресурс] = https://umoloda.kyiv.ua/number/0/164/153754/: стартувала всеукраїнська акція з промоції читання / Інф. “УМ” // Україна молода. – 2021. – 20 січ. Всеукраїнська акція #Читай_досягай, організована Українським інститутом книги та Міністерством культури та інформаційної політики стартувала у середу, 20 січня. Акцію підтримали, окрім урядовців, ще й громадські та культурні діячі. Акція #Читай_досягай покликана продемонструвати українцям взаємозв’язок між читанням та життєвими здобутками та заохотити читати більше книг, щоб досягати нових звершень

#Читай_досягай: Інститут книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики започаткували всеукраїнську акцію з промоції читання [Текст] = book-institute.org.ua / Iнф.”IК” // http://book-institute.org.ua/. – 2021. – 20.01. 20 січня стартувала Всеукраїнська акція «#Читай_досягай» від Українського інституту книги та Міністерства культури та інформаційної політики України за участі українських урядовців, громадських та культурних діячів

Читання. Вплив героїв книг та життєвий успіх

“Батьки мають любити дітей не однаково, а достатньо для кожного з них” [Текст] = https://gazeta.ua/articles/events-journal/_batki-mayut-lyubiti-ditej-ne-odnakovo-a-dostatno-dlya-kozhnogo-z-nih/1012832 / Інф.”Країна” // Країна. – 2021. У тернопільському видавництві “Мандрівець” торік вийшла серія дитячих терапевтичних книг “Долаємо ЦЕ разом!” Вона налічує 10 робіт різних авторів. Про найцікавіші твори розповідає кураторка серії, письменниця, казкотерапевтка – 42річна Ірина Мацко

Винничук, Юрій. Книга [Текст]: жовтень 1646 року / Винничук, Юрій // Літературна Україна. – 2020. – 31 жовт. (№ 41-42). – С.10.

Головченко, Ніна. Магія прози Сергія Осоки [Текст] / Головченко, Ніна // Літературна Україна. – 2021. – 13 лют. (№ 3). – С. 8-9.

Дрофань, Любов.Пластилінові світи Оксани Мушкетик [Текст] / Дрофань, Любов
// Літературна Україна. – 2021. – 13 лют. (№ 3) . – C. 11. Пластилінові герої ущерть заполонили сторінки дитячих книжок вигадливого майстра розповіді Михайла Слабошпицького. Вони лише на мить ожили – на час нашого споглядання, щоб привітатися з нами. А поки вони з подивом зиркають на нас зі своєї пластилінової країни

Жизнь на ладони [Текст] / Iнф.”ПИЯ” // Психология и Я. – 2020. – № 7. – С. 56. Книги багато чому вчать. Прочитавши їх, замислюєшся. Сюжетні лінії настільки цікаво переплітаються, що неможливо передбачити, що буде далі

Коцарев, Олег. Між образом і почуттям [Текст] = https://m.day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/mizh-obrazom-i-pochuttyam: «Розарій» Анни Малігон – книжка сентиментальної та метафорично вигадливої поезії / Коцарев, Олег // День. – 2020. – 31 лип.-1 серп. (№ 142-143). – С. 31. Поміж не надто численних нових книжок української поезії часів карантину одна із помітних — нова збірка «Розарій» Анни Малігон. Така вже особливість творчості Анни Малігон: у своїх текстах вона прагне поєднати — і зазвичай успішно поєднує – чутливість, психологізм, сентиментальність, універсальну простоту послання з самобутньою образністю, метафорою, вільною, здається, навіть від істотних самоповторів

Коцарев, Олег. Багатовікова історія – у 50 фразеологізмах [Текст] : вийшла друком книжка Олександра Николишина «Домалювати дракону зіниці. » / Коцарев, Олег // День. – 2021. – 19 лют. (№ 29-30). – С. 30. Цікаве концептуальне рішення – розповісти про важливі події з історії країни за допомогою поширених у ній усталених виразів. Саме так зробив автор новинки видавництва «Смолоскип», книжки «Домалювати дракону зіниці. Історія Китаю в 50 фразеологізмах», Олександр Николишин

Луцив, Марианна. Неуловима ли креативность? [Текст] / Луцив, Марианна // Натали. – 2020. – № 6-7. – С. 32-33. Хочете мислити нестандартно, успішно вирішувати самі мудровані завдання і займатися творчістю навіть в похилому віці? Тоді ці книги – для вас!

Наєнко, Михайло. Навiть кров тече мовою і літературою [Текст] = https://umoloda.kyiv.ua/number/3580/188/145144/: чи вивчатимуть діти у школі твори українських та зарубiжних письменників / Наєнко, Михайло // Україна молода. – 2020. – 7 квiт. (№ 31). – С. 10. Головним у (НУШ), наголошується в Стандарті, є «ключові компетентності». «Кожна з них сприяє успішному життю в суспільстві», як сказано в проєкті Стандарту. Спробував уважно їх прочитати декілька разів і збагнути, де ж у формулюваннях ключових компетентностей сказано про читання й прилучення до читання художньої літератури України та світу? Адже художня література є одним із найважливіших чинників виховання гармонійної особистості, патріота своєї держави й культурної людини загалом. Хто про це забув, відсилаю до найбільшого нашого авторитета в шкільництві – Василя Сухомлинського. Він наголошував: із людиною, яка не начитана в літературі, взагалі немає про що говорити

Почепцов, Георгій. Життя без смислів [Електронний ресурс] = https://zn.ua/ukr/SOCIUM/zhittja-bez-smisliv.html: це не життя, а виживання / Почепцов, Георгій // Дзеркало тижня. – 2021. – 30 сiч. Людство перейшло у безкнижкову фазу свого розвитку, куди його завели сучасні технології. Книжки зникли, а з ними зникли й смисли, заради яких люди готові були жити і вмирати. Мозки стали іншими. Свого часу Книжка створила людство: його освіту й науку, його філософію, його мозок загалом. Людина без великих смислів стоїть на шляху переселення у тваринне життя. На наших очах народжується нова світобудова без книжок. Але книжки завжди створювали мозки, а мозки створюють нову економіку. Причому економіка жива там, де є розмаїття. Недарма Кремнієва долина завжди була рада приїздові емігрантів, оскільки в них інші мозки. Слова розмовляють із конкретними людьми, а смисли здатні захопити з собою все населення, оскільки це розмова не з індивідуальною свідомістю, а з усією масовою свідомістю одночасно. Вони відкривають душі, а не просто розум.

Приглашение в детство [Текст] / Iнф. “ПИЯ” // Психология и Я. – 2020. – № 7. – С. 57. Маленький принц – це дитина, що живе в кожному з нас. А змія – це доросле життя з усіма її спокусами. Світ дитинства крихкий, його треба берегти

Супруненко, Олег. Дуплет призабутих класиків [Електронний ресурс] = https://zn.ua/ukr/ECOLOGY/duplet-prizabutikh-klasikiv.html: карантинне чтиво / Супруненко, Олег // Дзеркало тижня. – 2021. – 31 cіч. Локдаунів та карантинів нинішнього року гарантовано буде не один. І комусь таки справді доведеться знову сидіти у своїх панельних в’язницях. То, може, щось почитати? Торішньої весни, ще на самому початку процесу, коли були надії на близьке закінчення цього тихого кошмару, популярною стала «Чума» Альбера Камю. Я ж прочитав, за наводками, дві книжки означеної тематики й хочу порекомендувати їх іншим. Першою з дуплету за старшинством виступає п’єса Карела Чапека «Біла хвороба», не особливо відома навіть шанувальникам творчості чеського майстра.Другою книжкою дуплету буде «Сталевий стрибок» шведського письменника Пера Фредріка Вальо. Пораджу ще одну книжку. Це «Сліпа віра» британця Бена Елтона, вражаюча й недооцінена антиутопія, дія якої відбувається в недалекому майбутньому (точніше, ніби й у далекому, але технічно завмерлому) на тлі постійних епідемій

Федотова, Валентина. Как приучить ребёнка к чтению [Текст] / Федотова, Валентина // Психология и Я. – 2020. – № 8. – С. 53. Я починала читати дітям книжки з шести місяців. Якщо дитина вже любить мультфільми, пропонуйте прочитати книгу з ілюстраціями

Харченко, Ольга. «Надійна інтелектуальна основа» [Електронний ресурс] https://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayiny-akciya-dnya/nadiyna-intelektualna-osnova: як живуть і «працюють» книги «Дня» / Харченко, Ольга // День. – 2021. – 18 бер. 15 березня всі охочі могли долучитися до Дня читання книжок «Дня» – безпосередньо читаючи їх або ж ще й фіксуючи цей процес на фото чи цитуючи улюблені уривки в соцмережах. Ми символічно оголосили це свято вже понад 5 років тому, адже весна – це час розвитку, комфортного читання, а крім того різних тематичних свят. У березні світ відзначає Міжнародний день читання вголос, Всесвітній день письменника, Всесвітній день поезії, Міжнародний день книги і авторського права. – нагадували ми, започатковуючи це свято. Але насправді, звісно, такий особливий день можна влаштовувати собі й своєму оточенню в будь-яку пору – за майже 20 років існування нашої Бібліотеки (нагадаємо, цьогоріч самому «Дню» виповнюється 25) редакція надбала кількадесят розумних і цікавих книг

Чадюк, Марія. Що читають українці? [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/tema-dnya-cuspilstvo/shcho-chytayut-ukrayinc: успіхи й завдання нашої видавничої сфери / Чадюк, Марія // День. – 2020. – 21 трав. (№94-95). Це, на перший погляд, просте питання про читацькі уподобання українців насправді охоплює багато аспектів, які потрібно взяти до уваги, а головне, воно спонукає до появи інших питань щодо того, як влаштована наша видавнича сфера загалом. А нещодавні дані, зокрема дослідження агенції Info Sapiens, що 72% українців прочитали хоча б одну друковану чи електронну книжку протягом останніх трьох місяців, дає нагоду закріпити цю позитивну тенденцію. І нарешті від питання «Читають чи не читають» перейти до питань «Що саме читають» і «Що потрібно прочитати кожному українцю»

Чорногуз, Олег. Нотатки про роман “Тінь генія” [Текст] / Чорногуз, Олег // Літературна Україна. – 2021. – 30 січ. (№ 1-2). – С. 9. Задум цього роману виник у мене понад 30 років тому, в часи тоталітарного режиму

Шевченко, Оксана. Веб-технології на допомогу промоції читання [Текст] / Шевченко, Оксана // Бібліотечний форум України. – 2020. – № 2. – С. 13-15. Стаття висвітлює досвід Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія щодо викортстання нових інформаційних технологій в просуванні та популяризації читання

«Адже художня література є одним із найважливіших чинників виховання гармонійної особистості, патріота своєї держави й культурної людини загалом. Хто про це забув, відсилаю до найбільшого нашого авторитета в шкільництві — Василя Сухомлинського. Він наголошував: із людиною, яка не начитана в літературі, взагалі немає про що говорити» / Наєнко, Михайло /

Список літератури із фондів МСМБ

Данціг, Шарль. Навіщо читати [Текст]: есеї: Науково-популярне видання / Данціг, Шарль ; Пер. з фр. З.Борисюк. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2015. – 216 с.

Дрешер, Юлия Николаевна. Библиотерапия: Полный курс [Текст] : Учебное пособие / Дрешер, Юлия Николаевна. – М. : Фаир, 2007. – 560 с.

Еко, Умберто. Не сподівайтеся позбутися книжок [Текст] : Інтерв’ю / Еко, Умберто, Кар’єр, Жан-Клод ; Інтерв’ю записав Ж.-Ф. де Тоннак; Пер. з фр. І.Славінської. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. – 256 с. «Не сподівайтеся позбутися книжок» – це не погроза сучасних європейських інтелектуалів Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра, а іронічне застереження, оперте на досвід тривалого книгокористування. Життя серед давніх і сучасних видань, пошуки інкунабул, епізоди випадкового успіху чи несподіваної втрати, ретельність добору власних книгозбірень постають в бесіді, до якої хочеться долучитися – часом посмішкою, часом реплікою. Читач-книголюб не лишиться пасивним спостерігачем, бо все, що обговорюється в діалозі, так чи інак заторкує і його власне ставлення до написаного, виданого, обговореного й оціненого

Еко, Умберто. Роль читача : Дослідження з семіотики текстів / Еко, Умберто ; Пер. з англ. М. Гірняк. – Львів : Літопис, 2004. – 384 с.

Коріняка, Ольга Миколаївна. Лабіринти розуміння [Текст] : Текст як об’єкт розуміння / Коріняка, Ольга Миколаївна ; Під ред. Л.І.Загоронюк. – К. : Товариство “Знання” України, 1990. – 48 с. На основі теоретичних і експериментальних досліджень розкривається специфіка взаємодії різних знакових форм передачі інформації. Відображається їх роль у підвищенні ефективності комунікативної діяльності

Левидов А.М. Автор-образ-читатель [Текст] / А. М. Левидов. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1983. – 350 с.

Рат-Вег, Иштван. Комедия книги [Текст] / Рат-Вег, Иштван ; Пер. с венг., послесл., коммент. А.С.Науменко; Худож. В.А.Корольков. – М. : Книга, 1982. – 542 с.

Сайп, Роджер. Розвиток мозку. Як читати швидше, запам’ятовувати краще та досягати мети [Текст] = Train Your Brain for Success. Read Smarter, Remember More and Break Your Own Records : Популярне видання / Сайп, Роджер ; Передмова Е.Плантенберга; Пер. з англ. Я.Лебеденка. – Харків : Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2019. – 240 с. Качаєте м’язи? А мозок? Це ж наш найголовніший «м’яз». Тренування мозку здатне привести вас до успіху практично в будь-якій сфері життя: професійній, фінансовій, родинній, громадській тощо. Добре, думаєте ви. А де шукати тренажер для мозку? Ви вже тримаєте його в руках! Потроєння вашої спроможності запам’ятовувати інформацію. Читання у два, три чи навіть чотири рази швидше, ніж раніше; окреслення цілей, які самі підштовхують вас до своєї реалізації, та використання часу таким чином, що дає змогу досягати усього насправді важливого, – це здається неможливим, чи не так? Роджер Сайп доводить протилежне. Час повірити в те, що ви теж здатні робити дивовижні речі. Прокачайте свій мозок – прокачайте себе!

Соболевська, Юстина. Книжка про читання [Текст]: науково-популярне видання / Соболевська, Юстина ; Переклад з пол. А.Бондара. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. – 176 с.

Читання як проблема вільного часу: За результатами соціолого-статистичних досліджень [Текст]: наукове видання / Сеньківський, Всеволод Миколайович [и др.]. – Львів : Українська академія друкарства, 2009. – 160 с

Додаток:

…Що читання робить з нашим мозком Дослідження Університету Еморі доводить, що людина може відчувати емпатію не тільки по відношенню до сусіда або перехожого, а й до персонажів книги. Читачам, учасникам експерименту, зробили серію МРТ, яка показала підвищену активність в центральній борозні мозку. Нейрони в цьому відділі можуть перетворювати роздуми в реальні відчуття – наприклад, думки про майбутні змаганнях в відчуття фізичного навантаження. А під час читання вони буквально переміщують нас на місце улюбленого героя. «Ми не знаємо, як довго можуть зберігатися такі нейронні зміни. Але той факт, що ефект навіть від випадково прочитаного оповідання виявлявся в мозку через 5 днів, дозволяє припустити, що найулюбленіші книги можуть впливати на вас набагато довше », – говорить провідний дослідник проекту Грегорі Бернс.

Для роботи та задоволення

Однак не всім книгам судилося викликати у вашого мозку емпатію і інтерес. У своїй книзі «Why We Read Fiction: Theory of Mind and the Novel» професор Ліза Заншайн пише, що зазвичай улюбленим жанром стає саме той, який підходить мозку читача, наприклад складні детективи – любителям завдань на логіку. Але щоб дістатися до самих почуттів, нерідко доводиться прориватися через складні когнітивні вправи, якими пістрять тексти. Наприклад, Вірджинія Вульф і Джейн Остін, включали фрази на кшталт «вона розуміла, що він думав, що вона сміялася над собою, і це її турбувало ». Такі конструкції змушують послідовно переживати кілька емоцій.

Про Джейн Остін згадує і письменник Марія Коннікова. У статті «What Jane Austen can teach us about how the brain pays attention» вона розповідає про експеримент нейробіолога Наталі Філліпс, присвячений різному сприйняття тексту. У дослідженні брали участь англійські студенти, незнайомі з романом Остін «Менсфілд-парк». Спочатку вони читали текст в розслабленому режимі – просто щоб отримати задоволення.

Нічого ти не знаєш, Джон Сноу. Психологи розповіли, як вигадані персонажі впливають на мозок людини

Вчені з США показали, які процеси відбуваються в мозку людини, коли він під час читання книги або перегляду фільму уявляє себе вигаданим персонажем.

Виявляється, коли ви сильно ототожнює з вигаданим персонажем, ви активуєте ту ж область мозку, яку можна використовувати, щоб думати про себе і про своїх близьких, повідомляють дослідники.

«Люди дійсно засвоюють цей досвід і спираються на нього, як якщо б вони самі пережили цей досвід. Вони використовують той же нейронний механізм, за допомогою якого вони отримують доступ до автобіографічної інформації», — сказав провідний дослідник Тімоті Брум, докторант психології в Університеті штату Огайо.

Для цього дослідження Брум і його колеги відсканували мізки 19 людей, які назвали себе фанатами «Ігри престолів», в той час як вони думали про себе, дев’ять своїх друзях і дев’ять персонажах з серіалу HBO.

За словами Брума, дослідницька група займалася вивченням феномена, званого «ідентифікація рис».

«Це те місце, де ви дійсно занурюєтеся в історію і розповідь, але справа не тільки в тому, що ви занурюєтеся в неї. Ви занурюєтеся саме в психологічну перспективу персонажа або персонажів в історії», – сказав Брум.

«Ви схильні думати те, про що думає персонаж. Ви відчуваєте те, що вони відчувають. Ви дійсно хочете, щоб вони досягли мети, яку вони намагаються досягти. Це дійсно в деякому сенсі майже так, як якщо б ви ставали персонажем. Ви дійсно занурюєтеся в їх точку зору».

Дослідники сканували частина мозку, яка називається вентральною медіальною префронтальною корою, або vMPFC, яка тісно пов’язана з саморефлексією.

«Якщо у вас є завдання, в якій ви думаєте про себе або про інших людей, ця область мозку надійно проявляється в дослідженні за дослідженням», – сказав Брум.

В цілому учасники дослідження показали більшу реакцію в цій області мозку, коли думали про себе, ніж коли вони думали або про друзів, або про вигаданих персонажів телешоу.

Але деякі учасники були краще за інших в своїй здатності ідентифікувати себе з вигаданими персонажами, і активність в регіоні vMPFC була особливо активною для тих людей, коли вони оцінювали персонажа «Ігри престолів», яким вони найбільше захоплювалися або до якого вони відчували себе найближче, кажуть дослідники.

«Вони дійсно засвоюють досвід цих персонажів, тому що вони сприймають історію з цієї точки зору», – сказав Брум.

«Ці результати показують, що фантастика має владу над поглядами, переконаннями і поведінкою людей», – сказала Ненсі Мремор, медіа-психолог і автор книги «Get Reel: Produce Your Own Life», яка не брала участі в дослідженні.

WEB-ліографія:

https://www.bbc.com/russian/vert-fut-48708919 Больше читать? Но есть ли польза от выдуманных кем-то историй? Клаудиа Хэммонд

https://www.bfm.ru/news/242407 Исследование: книги биологически меняют мозг читателя

Інтернет-ресурси:

http://www.dt.ua – сайт тижневика «Дзеркало тижня»

Бібліограф упорядник: Наталя Фоміна

Наповнення ЕБД: Мілашенко Т.І., Качановська Н.В.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці — Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36