Як заводять дітей одностатеві пари?

Про те, як з’являється дитина в традиційній сім’ї, знають всі. а як виходять з положення, наприклад, лесбійські пари?

У розвинених країнах стає все популярнішим так зване «розділене материнство» (shared maternity), коли обидві жінки виявляються залучені в процес. Ось як це буває.

Як розділити навпіл материнство

Одна партнерка дає яйцеклітину, яку запліднюють спермою донора, потім ембріон підсаджують в матку другої жінки. Вона виношує дитину. Таким чином, у процесі беруть участь обидві: для одного це біологічний дитина, для іншого — гестаційний. Британська статистика, про яку поговоримо трохи пізніше, показує, що все більше число лесбійських пар потім приходить на повторну процедуру, помінявшись ролями, передає Ukr.Media.

Цей процес не нов — йому вже більше 20 років, і почалося все у британської London women’s Clinic. Також розділене материнство називають репродукцією з участю партнера, внутрішньородинним донорством яйцеклітини і взаємної фертильністю.

Наскільки цей спосіб ефективний?

Підсумки шестирічного дослідження, опублікованого на сайті Reproductive Biomedicine Online, засновані на 141 циклі запліднення за участю 121 пари. Всього було пересаджено 172 ембріона, і відсоток виживаності вже вище 60%.

Які переваги?

Очевидно, що це хороше рішення для тих, хто хоче зробити дитину, так би мовити, максимально загальним. Обидві жінки беруть участь в процесі, отримуючи від нього справжнє емоційне задоволення.

Розділене материнство зручно і в тому випадку, якщо в парі суттєва різниця у віці. Тоді молодша дає яйцеклітину (з меншою ймовірністю генетичних та інших проблем), а старша виношує дитину.

До недавнього часу такий спосіб обзаведення дітьми вважався ризикованим і фінансово невигідним. Не було чіткої статистики, жінок ставили перед фактом, що шанси на успішний результат невеликі. Зараз пройти таку процедуру можна лише в кількох клініках в різних країнах світу.

Реальна історія: як це було

Британки Емма і Сара прийшли до рішення завести дитину на початку 2015 року і відвідали кілька семінарів з цього питання. Після ретельного медогляду Сарі належало пропити курс таблеток, щоб отримати здорові яйцеклітини, а Еммі робили уколи гормонів для підготовки до вагітності. Вони вибрали анонімного донора сперми, який був зовні схожий на них обох.

Процедура була призначена на день пам’яті бабусі Емми, що вони вважали добрим знаком: один чоловік пішов, а незабаром, можливо, прийде інший. На початку жовтня 2016 року з’ясувалося, що у Сари відібрали 29 яйцеклітин, 18 з яких були успішно запліднені. П’ять днів тому стало відомо, що вийшло 7 ембріонів. Одного підсадили Сарі, ще три були заморожені на майбутнє. За її словами, процедура нагадує трохи тривале взяття мазка.

Потім настали дві довгих тижні очікування. Сара робила тести потайки, щоб повідомити Еммі про позитивному результаті. На щастя, все пройшло добре: син Джейсон народився 2 липня 2017 року, і це лише один з багатьох дітей, що з’явилися на світ після такої процедури.

Сам виховує двох дітей, а батьківство мав доводити в суді

Визнання батьківства – одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. За загальним правилом, якщо мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, вважається, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, за ст. 125 Сімейного кодексу України походження дитини від батька визначають або за спільною заявою матері та батька дитини, або за рішенням суду. До бюро Чернівецького місцевого центру з надання БВПД звернувся пан Микола. Він розповів, що з березня 2000 року проживав без реєстрації шлюбу з пані Оленою. У них народилось двоє дітей. З 2019 року цивільне подружжя проживає окремо. Діти залишились з батьком. Пан Микола зазначив, коли народився другий син, він не наполягав на реєстрації свого батьківства. Річ у тім, що пані Оленою бажала оформити соціальні виплати по допомозі на дітей одиноким матерям, але так і не оформила, а згодом й взагалі виїхала в невідомому напрямку. Також пан Микола розповів, що він самостійно доглядає двох дітей, одна з яких – дитина з інвалідністю, що потребує особливого догляду. Мати фактично самоусунулася від виконання своїх обов’язків, матеріальної допомоги не надає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, здоров’я та майбутнє малолітніх дітей. Аби допомогти панові Миколі, у Чернівецькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги прийняли рішення доручити цю справу адвокату Аурелу Вівчару. Він зібрав необхідні докази, склав та подав до суду позовну заяву про визнання батьківства пана Миколи із зобов`язанням до органу ДРАЦС внести зміни до актового запису про народження дитини. Оскільки пані Олена на судове засідання не з’явилася, справу розглянули за її відсутності. Позов про визнання батькіства суд задовольнив. Справа № 720/2384/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/104209535 Коментує адвокат Аурел Вівчар, який співпрацює з системою БПД: Які є способи встановлення батьківства? – встановлення батьківства в добровільному порядку;
– шляхом подання позовної заяви до суду. У разі добровільного рішення батьків для того, щоби визнати факт батьківства, згідно зі ст. 134 Сімейного кодексу України, необхідно підготувати заяву, яку слід надати в органи РАЦС. Це можливо зробити і в разі, якщо мати дитини перебуває у шлюбі з іншим чоловіком, але бажає зареєструвати дитину на справжнього батька при обопільній з ним злагоді. Який порядок визнання батьківства за рішенням суду? За ст. 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства за рішенням суду є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Хто може подати позов про визнання батьківства? Позов про визнання батьківства може пред’явити матір, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитина, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може пред’явити особа, яка вважає себе батьком дитини.

Як адвокат, який співпрацює з системою БПД Черкащини, допоміг клієнту отримати у власність земельну ділянку 07.07.22

Безпека на дорозі, або історія про те, як порушення правил дорожнього руху ледь не призвело до реального строку 12.07.22

Щоб отримати компенсацію за зруйноване житло у Маріуполі довелося доводити право власності у суді 27.03.24

“Як я стала сурогатною матір’ю”

Зірка реаліті-шоу Кім Кардаш’ян та її чоловік Каньє Вест оголосили про народження їхньої третьої дитини – дівчинки, яку виносила сурогатна матір. Ця жінка здійснила їхні мрії, “зробивши найбільший подарунок”, сказала пані Кардаш’ян.

Інша жінка, яка точно знає, що це за подарунок, – 31-річна Лора Мотт з Ессексу. Минулого року вона теж стала сурогатною мамою.

5 лютого вона народила дівчинку вагою 3 кг 11 г. За кілька хвилин дитина перебувала в руках своєї нової матері – Меліси.

До кінця дня Лора повернулася додому, повечеряла їжею з китайського ресторану, прийняло ванну, і – у ліжко. Без дитини.

“Було так багато емоцій, – розповідає вона. – Радість за них і за себе. Вони поповнили свою сім’ю, а мені вдалося зробити те, про що я завжди мріяла”.

У Лори вже є дві дочки семи і трьох років. Зараз вона знову вагітна третьою дитиною і каже, що хотіла стати сурогатною матір’ю, відколи народила вперше.

“Я думала про тих, хто не міг мати дітей. Я відразу ж зрозуміла, що точно стану сурогатною матір’ю”, – каже вона.

“Посередниця”

Лора подружилася з Мелісою через спільного друга і, щойно дізналася про її обставини, вирішила, що хоче допомогти їй.

Після народження першого сина Меліса намагалася народити вдруге. Але у неї сталися три викидні підряд, приблизно на двадцятому тижні. Лікарі радили знову не пробувати.

Тож, вона звернулася до сурогатного материнства. Спочатку у такий спосіб їй народили другого сина, а потім вона звернулася до Лори, коли захотіла ще одну дитину.

Невдовзі після 30-річчя Лори, їй успішно пересадили заморожений ембріон, утворений з яйцеклітини та сперми Меліси та її чоловіка.

При цьому були присутні її доньки, її партнер, а також батьки майбутньої дитини. “Це неначе розширена сім’я”, – пояснює вона.

Вагітність пройшла добре, не було ані ранкової нудоти, ані ускладнень. І кожні два тижні вона робила УЗД, під час яких була присутня Меліса.

Обидві жінки щодня переписувалися.

Коли Лора вперше відчула, що дитина штовхається, її першою думкою було – повідомити про це Мелісі. І рішення дізнатися – хлопчик це чи дівчинка – належало Малісі та її чоловіку.

“Це була їхня дитина, я була лише посередницею”, – розповідає Лора.

Вона каже, що багатьом важко зрозуміти цю ідею.

“Люди постійно питають, як я відмовилася від дитини. Я просто сміюся”.

“Я ніколи не сумнівалася, що зможу це зробити. Я не відчувала прив’язаності. Було щось зовсім інше: ми всі знали, ця дитина – для них”, – каже вона.

“Деякі люди вважали мене дурною, деякі – підтримували, а хтось казав, як це неймовірно, що я змогла це зробити, але вони ніколи б не наважилися”.

Що таке сурогатне материнство?

Автор фото, Reuters

Це коли жінка вагітніє, аби після пологів передати дитину комусь іншому.

Найчастіше вона виношує дитину для пари чи людини, яка самостійно не може зачати.

Є дві форми сурогатного материнства. У традиційній сурогатній вагітності використовується яйцеклітина сурогатної матері і вона стає генетичною матір’ю дитини.

А під час гестаційної сурогатної вагітності яйцеклітину беруть в потенційної матері або донора.

Яйцеклітини запліднюють in vitro (ЕКЗ), а потім переносять сурогатній матері.

У Британії сурогатне материнство дозволене, якщо сурогатна матір не отримує за це гроші, але можна, щоб їй відшкодовували витрати.

Лора розповідає, що її партнер одразу підтримав її рішення, оскільки розумів, що для неї – це акт самопожертви.

Пара була відкритою та чесною з власними дівчатами про цей процес. Їм розповіли, що дитина вирушить додому до себе, а не до них.

Учасники процесу підписали юридично незобов’язувальний договір за допомогою агентства Cots, що займається справами, пов’язаними з сурогатним материнством.

Автор фото, Laura Mott

Лора (у центрі) розповідає, що народження дитини стало хвилюючим моментом для всіх

У Британії дозволяється оплачувати сурогатній матері лише її витрати. Тож Лорі, домогосподарці, відшкодували лише витрати на одяг для вагітних, медикаменти, поїздки та автостоянку.

“У мене завжди вистачало грошей, – каже вона. – Вони, напевно, завжди почуватимуться в боргу переді мною, але я ніколи нічого від них не очікуватиму”.

Коли Лора народжувала, Меліса була поруч. Її партнер та чоловік Меліси чекали за дверима.

Народження немовляти зустріли сльозами радості. Невдовзі дві родини зустрінуться знову, щоб відсвяткувати перший день народження дитини.

“Усе склалося досконало. Я обов’язково зроблю це ще раз”, – розповідає Лора, яка вже намітила ще одне сурогатне материнство на січень наступного року.