Метеорологія

Метеороло́гія (від грец. μετεωρολογία — міркування про небесні явища) — наука про атмосферу Землі, явища і процеси, що в ній відбуваються.

Зміст

Історична довідка

Виникнення

Перші дослідження в галузі належать до античності, відомою є праця Арістотеля «Метеорологіка». Як самостійна наука метеорологія затвердилася в 17–18 ст., зокрема після винайдення основних метеорологічних приладів.

Етапи розвитку

Значним етапом є організація систематичних метеорологічних спостережень і створення мережі метеорологічних станцій. Зокрема, відома європейська мережа спостережень за погодою з 1654. Упродовж 1780–1795 діяла міжнародна мережа Імператорського метеорологічного товариства (лат. Societas Meteorologica Palatina ), що включала понад 30 метеостанцій у США та країнах Європи. До середини 19 ст. мережею метеорологічних станцій були охоплені всі континенти, крім Антарктиди. З кінця 19 ст. для спостережень на значних висотах почали застосовувати кулі пілоти й кулі-зонди із самописними приладами. Після винайдення 1930 радіозонда розпочато створення мережі радіозондування. Пізніше створено актинометричну (див. Актинометрія) мережу й мережу пунктів ракетного зондування атмосфери.

1849 у м. Санкт-Петербурзі створено Головну фізичну обсерваторію (тепер Головна геофізична обсерваторія ім. О. І. Воєйкова), що займалася спостереженнями в Російській імперії. У 1880-х О. Клосовський (1846–1917; тепер Україна) організував широку метеорологічну мережу на південному заході Російської імперії.

В Україні інструментальні метеорологічні спостереження відомі із середини 18 ст.

1836 утворено Луганську метеорологічну обсерваторію. 1855 відкрито Київську метеорологічну обсерваторію при Імператорському університеті Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Наприкінці 19 ст. організовано Придніпровську мережу метеорологічних станцій (див. у ст. Агрометеорологія). 1921 засновано Українську метеорологічну службу (Укрмет; тепер Український гідрометеорологічний центр). 1929 організовано Гідрометеорологічний комітет, до складу якого увійшли всі метеорологічні та гідрологічні установи України.

Для сприяння обміну метеорологічною інформацією між країнами 1873 було засновано Міжнародну метеорологічну організацію. 1950 на її основі за участі України утворено Всесвітню метеорологічну організацію, що 1951 стала спеціалізованою установою ООН. Так, використовуються різні форми міжнародного наукового співробітництва. Серед найвідоміших таких програм — Міжнародний полярний рік (1882–1883, 1932–1933, 2007–2008), Міжнародний геофізичний рік (1957–1958), Програма досліджень глобальних атмосферних процесів (1960–1980-ті) тощо.

Характеристика

Об’єкт, завдання, методи

Метеорологія вивчає склад і будову атмосфери; теплообіг і тепловий режим атмосфери й земної поверхні; вологообіг і фазові перетворення води в атмосфері; рухи мас повітряних; електричні, оптичні й акустичні явища в атмосфері. Досліджуються енергокліматичні ресурси (див. Кліматичні ресурси).

Основним завданням є побудова фізико-математичної теорії атмосферних процесів для прогнозування атмосферних явищ. Здійснюється розробка методів прогнозування метеорологічних процесів та явищ, а також методів активного впливу на них для запобігання несприятливим наслідкам для економіки і здоров’я людини.

Застосовуються статистичні й синоптичний методи, а також спостереження й експерименту.

Структура

Основним розділом метеорології є фізика атмосфери, що вивчає фізичні закономірності атмосферних процесів і явищ, досліджує нижні шари атмосфери та процеси, що відбуваються у вільній атмосфері тощо. Включає також агрометеорологію, актинометрію, динамічну й синоптичну метеорологію, атмосферну оптику, аерологію. Окрім того, виділяють авіаційну, військову, ядерну метеорологію та інше.

Метеорологія є складною багатогалузевою наукою, яка має тісні зв’язки з кліматологією, географією, гідрометеорологією, аерономією тощо.

Представники

У 20 ст. значні досягнення в динамічній та синоптичній метеорології пов’язані з В. Шоу (1854–1945; тепер Велика Британія), М. Маргулесом (1856–1920; тепер Австрія), В. Б’єркнесом (1862–1951; Норвегія), Б. Мультановським (1876–1938; тепер Російська Федерація) Г. фон Фікером (1881–1957; Німеччина, Австрія), Т. Бержероном (1891–1977; Швеція), К.-Г. Россбі (1898–1957; Швеція, США), А. Асканазією (1887–1937), М. Таборовським (1902–1948), Х. Погосяном (1904–1988), С. Хромовим (1904–1977; усі — тепер Російська Федерація), О. Фрідманом, Л. Матвєєвим (1920–2009; тепер Російська Федерація) та іншими.

Внесок у розвиток метеорології в Україні зробили Й. Косоногов, М. Авенаріус, К. Жук (1847–1917), М. Косач, Р. Савельєв (1851–1903), М. Кудрицький (1856–1933), Б. Срезневський, Л. Прох (1921–1983) та інші. Відомими є досягнення Українського гідрометеорологічного інституту (УкрГМІ; засновано 1953) з активних впливів на гідрометеорологічні процеси. Серед дослідників — Г. Прихотько (1913–1965), М. Буйков (1926–2002), І. Половина (народився 1928), Є. Корнієнко (1937–1988) та інші.

Метеорологія в Україні

В Україні організацією спостережень на мережі метеорологічних станцій займається Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Реалізацією її політики займаються Український гідрометеорологічний центр і Геофізична обсерваторія центральна імені Бориса Срезневського. Провідною науково-дослідною установою в царині гідрометеорології, моніторингу довкілля є Український гідрометеорологічний інститут.

Метеорологічні дослідження здійснюють також на відповідних кафедрах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Одеського державного екологічного університету, інших закладів вищої освіти.

Додатково

Щорічно 23 березня відзначають Всесвітній метеорологічний день.

Література

1. Матвеев Л. Т. Курс общей метеорологии. Физика атмосферы. 2-е изд., перераб. и доп. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1984. 752 с.
2. Колобов Н. В., Переведенцев Ю. П., Ахметов М. С. 110 лет международного метеорологического сотрудничества (ММО/ВМО) // Вопросы микро- и мезоклимата, циркуляции и загрязнения атмосферы. Пермь : Пермский университет, 1985. С. 155–166.
3. Шидловский А. А. Метеорологические ракетные комплексы СССР и исследования атмосферы на высотах до 250 км. Санкт-Петербург : Гидрометеоиздат, 2003. 192 с.
4. Хромов С. П., Петросянц М. А. Метеорология и климатология. 7-е изд. Москва : Московский университет ; Наука, 2006. 582 с.
5. Гумницький Я. М. Метеорологія та кліматологія. 2-ге вид. Львів : Львівська політехніка, 2017. 203 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Затула В. І. Метеорологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Метеорологія (дата звернення: 28.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Прикмети і наука метеорологія

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Кожному з нас доводилося стикатися в житті з тим, що крім великої науки існує і «мала» – так звана народна мудрість. Народна медицина багато в чому вже отримала визнання, причому ефективність і авторитет великої медицини від цього не постраждали. Метеорологія також має свого «меншого брата» – збори народних прикмет. Який зв’язок цих прикмет з реальною наукою, зокрема в метеорологією, про це поговоримо в нашій статті.

Наука про погоду стала розвиватися лише в останні два-три століття, але необхідність у її прогнозі була завжди. Тому з найдавніших часів людина уважно спостерігала за змінами погоди. Придивляючись до навколишнього світу, люди помітили, що багато змін погоди знаходяться в певному взаємозв’язку з різними явищами природи і що часто один характер погоди змінюється іншим в певній послідовності. Дані таких спостережень, що накопичувалися протягом століть і передавалися з покоління в покоління, вилилися у величезну кількість прикмет про погоду.

Серед безлічі існуючих прикмет є як вірні, такі, що підтверджуються на практиці і
мають наукове пояснення, так і помилкові, або такі, що виникли з невірних спостережень, або перенесені з іншої місцевості. Є прикмети і зовсім безглузді, засновані на помилковій вірі в надприродні сили, на марновірство. Залежно від того, які спостереження лягли в основу прикмет, їх можна розділити на кілька груп:

1. Прикмети, засновані на спостереженнях за небесними явищами, в тому числі за фазами Місяця;
2. Прикмети, пов’язані з спостереженнями за змінами в рослинному світі, за поведінкою тварин;
3. Прикмети, пов’язані з певними календарними датами;
4. Прикмети, які спираються на спостереження за погодою, за метеорологічними явищами, вони отримали назву наукових прикмет про погоду.

Одні з прикмет дають вказівку на характер погоди в найближчі кілька годин або поточну добу, інші – на погоду в різні сезони року.

Слід зазначити, що нерідко одну і ту ж прикмету в різних районах земної кулі пов’язують з різною погодою. Наприклад, мерехтіння зірок в різних прикметах віщує різну погоду, хоча в більшості прикмет воно зв’язується з негодою. Але є і такі прикмети, які однакові у всіх частинах світу. Так, наприклад, ясний захід Сонця повсюдно вважається ознакою гарної погоди, а захід Сонця в хмарність – ознакою дощу.

Питання про те, чи можна використовувати народні прикмети для передбачення погоди, завжди викликало гострі суперечки і дискусії. Перевіркою народних прикмет займалися як метеорологи-любителі, так і вчені. Особливо велика увага приділялася перевірці найбільш спірних, календарних прикмет про погоду.

Але і перевірка не внесла в це питання ясності. В результаті перевірки в одних випадках був отриманий висновок про те, що прикмети можна використовувати для передбачення погоди, але не всі і не у всіх місцевостях, в інших було отримано негативну відповідь. Але не можна не відзначити, що в багатьох календарних прикметах вірно відзначена багаторічна періодичність в погоді, середні кліматологічні терміни настання морозів, танення снігу і так далі.

Що ж стосується прикмет, заснованих на спостереженнях за рослинним світом, за поведінкою звірів, птахів, комах, то про їх правильність або помилковість судити нелегко. Вони не завжди можуть бути науково пояснені через складність цих явищ. Але незважаючи на це такі прикмети заслуговують довіри, оскільки інстинкти, якими визначається поведінка тварин, дуже сильно розвинені, в той час як рослини володіють величезною пристосованістю до зовнішнього середовища.

Використовувати більшу частину прикмет про погоду при складанні прогнозу синоптики, як правило, не можуть. Причин кілька.

По-перше, прикмети найчастіше носять локальний характер, а прогноз складається для великих територій. По-друге, щоб спостерігати за поведінкою звірів, птахів, комах, за змінами в рослинному світі, треба перебувати «на природі», а переважна більшість прогностичних підрозділів зосереджуються у великих містах. Нарешті, щоб використовувати календарні прикмети, треба, щоб вони виправдовувалися частіше офіційних прогнозів, а цього немає.

Однак про народні прикмети, засновані на спостереженнях за погодою, синоптики ніколи не забувають, враховуючи їх можливості при складанні прогнозу.