Орфографія
§ 29. Правила переносу слів
Нерідко при написанні доводиться переносити слова з рядка в рядок.
Правила перенесення ґрунтуються насамперед на морфемній будові слова та складоподілі. Вони поділяються на загальні (орфографічні) і технічні (пов’язані з традиціями книгодрукування).
Основне правило: слова з одного рядка в інший переносяться за складами: кни-га, но-ве-ла, му-зи-ка, ком-по-зи-тор, ба-ро-ко, ар-хі-тек-ту-ра.
Загальні правила переносу
1. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний, якщо навіть вона становить склад: ака-де-мія, на-ука, уя-ва, прислі-в’я (а не прислів’-я).
Тому не можна переносити такі слова, як мрія, орел, ясен, моя, алея, олія, ідея, арія.
2. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук: хо-джу (а не ход–жу), від’їж–джаю (а не від’їжд–жаю), ґу- дзик (а не ґуд– зик).
Але якщо дж і дз позначають два звуки (а це буває на стику морфем — префікса і кореня), то їх слід розділяти: під–живляти, від–жити, під–земний, над–звичайний.
3. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: роз’-єднати, бур’-ян, Лук’-ян, силь-ний, стань-те, низь-ко, жень-ці, медаль-йон.
4. Не відривається й від попередньої літери, що позначає голосний: бай-ка (а не ба-йка), зай-чик (а не за-йчик), край-ній (а не кра-йній), грай-ся (а не гра-йся). Буквосполучення йо, ьо теж не розривається: га-йок, ра-йон, зна-йомий, третьо-го, осінньо-го, подзьо-даний, але: най–обережніше (межа префікса і кореня).
5.3 двох однакових букв, що позначають збіг приголосних, одна залишається в попередньому рядку, а інша переноситься в наступний: письмен-ник, картин-ний. щоден-но, без-закон-но, міськ-ком, ім-міграція, ір-раціональний, віл-ла. Допускається подвійний перенос двох однакових приголосних, що виникли внаслідок подовження (асиміляції за м’якістю): жит-тя і жи-ття, узліс-ся і узлісся, подорож-жю і подоро-жжю, спросон-ня і спросо-ння, гіл-лястий і гі-ллястий, але: Іл-ліч, Іп-лівна (Ім’я по батькові).
6. При переносі складних і складно- скорочених слів не можна залишати в кінці рядка початкову літеру другої основи, якщо вона не становить складу: далеко-східний (а не далекос-хід- ний), дво-складовий (а не двос-кла- довий), біло-сніжний (а не білосніжний), крає-знавство (а не краєз-навство), шістна-дцять (а не шістнад-цять), Свято-слав (а не Святос-лав).
7. Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня не розриваються: роз-писати, під-писати, від-писати, над-писати, об-писати. Кількаскладові префікси можна розділяти: пере-нести і пе-ренести, піді-гріти і пі-дігріти.
Односкладові префікси перед наступним голосним кореня можна переносити двояко: без-оглядно і бе-зоглядно.
8. Можна, але не бажано, залишати біля префікса початкову літеру кореня: при-йшов (прий-шов), при-слівник, на-ймення, на-рвати, за-клик, за-прошення, су-спільний, не-жданий.
9. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з літер і цифр: ООН, МАУ, ЛАЗ-105, ТУ-154.
10. У решті випадків можна довільно переносити слова за складами: Олек-сан-дра, Олек-са-ндра, Олек-санд-ра.
Це правило поширюється й на суфікси: україн-ський і українсь- кий, видав-ни-цтво і вадавниц-тво, коза-цтво і козац-тво.
Але при цьому треба стежити, щоб не спотворити змісту слова, тому все-таки ліпше перенос робити на межі кореня і суфікса.
Технічні правила переносу
1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться: Т. Г. Шевченко (а не Т.Г. // Шевченко); В. А. Симоненко (а не В. А, // Симоненко); гр. Кравченко (а не гр. // Кравченко); тов. Васильченко (а не тов. // Васильченко); акад. (проф., доц.) Глушков (а не акад. (проф., доц.) // Глушков).
Примітка. Якщо імена та звання подаються повністю, то прізвища (а також імена по батькові) можна переносити: Ліна // Костенко і Ліна Василівна // Костенко, академік // Вернадський.
2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 2003 р. (а не 2003 // р.), 70 га (а не 70 // га), 50 см 3 або 50 куб. см (а не 50 // см 3 або 50 // куб. см), 100 г (а не 100 // г).
Примітка. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 2004 // рік, 100 // грамів.
3. Граматичні закінчення, з’єднані цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 5-й (а не 5 // -й), 8-го (а не 8 // -го), 10-ому (а не 10 // -ому).
4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу: вид-во, тов-во, ф-т, ун-тет, і т. д і т. ін., та ін. тощо.
5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.
Міркуймо так!
Скільки варіантів переносу мас іменник розповсюдження? Для того щоб правильно перенести таке велике за кількістю літер слово, треба проаналізувати його будову й звернути увагу на фонетичні явища, закріплені орфографічно.
Отже, треба пам’ятати:
✵ у слові аж три префікси роз-, по-, в- і кінцевий приголосний префікса роз- не можна відривати;
✵ поділ слова для переносу бажано робити між префіксами: по // в;
✵ буквосполучення дж (чергування д – дж у корені) не можна розривати, бо це один звук;
✵ подвоєні літери -нн- (на означення подовжених приголосних) можуть переноситися двояко: -ння і н-ня.
Варіанти переносу: роз-по-всю-дже-ння, роз-по-всю-джен-ня.
У філіжанки лише одне значення
Андрій Дегелер цікавиться, чи є в українській мові слово “чашка”, бо хтось йому сказав, що це росіянізм, а потрібно вживати лише “філіжанка”.
Ті, хто таке каже, помиляються.
Чашка – це невелика посудина, здебільшого з порцеляни або фаянсу, з якої п’ють чай, каву та інші напої. А з філіжанки, як правило, п’ють тільки каву, рідше чай.
Переносно “чашка” вживана в ботаніці, анатомії, інших галузях науки, а “філіжанка” використовується лише в прямому значенні.
Порівняймо: “Доктор прихилився над своєю філіжанкою, помалу систематично пив каву” (Іван Франко); “У білій каплиці, де в кам’яну чашку стікала цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти, свічки” (Михайло Коцюбинський); “В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять?” (Уляна Кравченко); “Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу” (підручник); “Надколінна чашка – пласка округла кістка перед нижнім кінцем стегна”.
Радіослухачка Ірина запитує: як потрібно відмінювати прізвища Воробей, Соловей, Лебідь? Оскільки прізвища відмінюються так, як і загальні слова української мови, то маємо такі форми: родовий відмінок – Вороб’я, Солов’я, Лебедя, орудний відмінок – Вороб’єм, Солов’єм, Лебедем і так далі. Написання типу Воробея, Соловея, Лебідя суперечать нормам української морфології, якщо навіть їх можна побачити на сторінках окремих видань.
Чи правильно казати “Слухаю передачі цілий час” замість “увесь час”?
Серед багатьох значень прикметника “цілий” є й таке – “увесь від початку до кінця”, якщо йдеться про проміжок часу або простору. Кажемо: “цілий день”, “цілу ніч”, “цілий рік”, “цілий вік”, “цілий світ” поряд із “усю ніч”, “увесь світ”, “увесь рік” тощо. Тож паралельно з “увесь час” можна казати “цілий час”.
Як українською мовою потрібно казати – “вирушати” чи “відправлятися”, “спричинити щось” чи “спричинитися до чогось”? Із двох синонімів “вирушати” й “відправлятися” поширеніший у нашій мові перший. Йому потрібно віддавати перевагу. Наприклад: “Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки” (Олесь Досвітній); “Перша кінна вирушила походом на південь” (Олесь Гончар).
“Відправлятися” вживане рідше, а коли йдеться про потяг, пароплав, автобус, то краще казати “відходить”. “Спричинити що” і “спричинитися до чогось” – вислови рівнозначні. То можна вживати їх обидва. Наприклад: “Він прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричинює клопіт” (Григорій Тютюнник); “Інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха – гори оголюються і на камені вже нічого не росте” (Михайло Чабанівський).
КоментаріЗалиште допис
- 1. Час допису 19:29 Дата допису 29 April 2011, Julietta Написав: Вельмишановний пане професоре!
Щиро дякуємо Вам за безцінні мовні поради, що їх ми мали змогу почути в етері BBC, а також отримати у вигляді подкастів. Це неоціненний скарб, особливо теперішнім часом. Ви робите величезну справу, відкриваючи українцям скарбниці рідної мови, що припали пилом часу, а також виправляючи помилки, якими рясніє мовлення сьогодні. Зичимо Вам наснаги та успіхів, а також щедрих Божих благословень. Сподіваємось, Ваші поради не завершаться зі зникненням BBC з етеру.
Якщо можна, хотілось би почути Вашу відповідь на такі запитання:
1. Чи мають кличний відмінок іменники, утворені від прикметників, наприклад, «наречений»?
2. З радіоетеру часто можна почути слова «очільники», «відтерміновувати», «месидж» тощо, але в словниках вони відсутні. То чи існують вони взагалі, і, якщо так, як їх правильно писати?
3. Як правильніше перекладати рос. «принимать решение»: приймати чи ухвалювати рішення? Слово «ухвалювати» має відтінок колективної дії: «парламент ухвалив рішення». Чи можна сказати: «Яке рішення ухвалив ти?»
4. Рос. слово «парить» словники подають як «ширяти». Але невже це єдине значення? Чи можна замінити його синонімами?
5. Як перекладати українською російський сталий вислів «идти под гору»?
6. Як правильно перекласти ім’я Филипп («Philip») з німецької або Константин (ім’я імператора)? І як правильно передавати українською імена та прізвища російських діячів: перекладати українською чи залишати без змін?
7. І останнє. В посібнику Н. Косенко і Т. Вакуленко «Як правильно говорити українською» (Х.: 2007, стор.21-22) слово «стосунки» означає особисті зв’язки між людьми, а переважно суспільні зв’язки передає слово «відносини». Якщо я правильно зрозуміла, на Вашу думку слово «стосунки», навпаки, треба вживати на позначення взаємин між країнами, організаціями тощо. Коли Ваша ласка і Вам це не завдасть зайвого клопоту, буду вдячна почути Вашу думку з цього питання ще раз. Дуже дякую за фахову відповідь.
З повагою
Джульєтта, м. Запоріжжя