Що почитати: 10 книжок, від яких ви не зможете відірватися на карантині

Це подорожні нотатки з кількох десятків країн та міст, написані у формі листів, ще й від імені Ведмедя Степана.

Така незвична форма добре спрацьовує і робить історії емоційними, бо оповідач дуже допитливий, добрий, ще й знавець історії та сучасної української літератури і з великим почуттям гумору.

А ще книжка містить чимало корисної інформації, до прикладу, де у Варшаві можна знайти неймовірний торт з меренги.

Географія подорожей широка – тут розповіді з Кенії чи Дрогобича, з крайньої точки землі на мисі Рока у Португалії чи з Севастополя, з Греції чи Харкова.

Якщо коротко, то це дуже добра книжка для читачів будь-якого віку, яка допоможе забути про паніку і трохи помріяти про майбутні мандри.

Памела Дракермен. “Дорослих не буває. Історія дорослішання на середині життя“

Переклад Ірини Листопад і Анни Оксентюк, Видавництво Yakaboo Publishing

Памела Дракермен – американсько-французька письменнця та журналістка.

Вона відома у всьому світі за книжкою “Французьке виховання”, у якій вона розглядає підходи до батьківства.

У новій книзі журналістка досліджує власне дорослішання і те, як змінюється її життя після 40 років.

Це дуже іронічні і відверті тексти про стосунки з дітьми, чоловіком, друзями, про нові кар’єрні етапи, про внутрішню боротьбу і досягнення життєвої мудрості та прозріння.

Попри дослідницький підхід до теми, авторка подбала й про легкий стиль тексту.

Філософія спокійного життя

Тарас Прохасько. “Так, але“

Видавництво Meridian Czernowitz

Медитативність і спокій – це дуже часто про твори Тараса Прохаська.

Це 34 історії-роздуми, про дуже прості речі, які нас оточують чи явища, за якими ми можемо спостерігати, але все це під пильним поглядом автора набуває нових сенсів.

Зокрема пише – про щоденну фізкультуру, про прогулянки містом, про сорти яблук і способи відпочинку, про місто і про природу, про щастя і достаток.

Всі ці рефлексії Прохаська цілком вписується концепцію популярного сьогодні тренду усвідомленості (mindfulness).

Абір Мухерджі. “Людина, що підводиться“, “Необхідне зло”

Переклад Світлани Орлової. Видавництво “Фабула”

Перша книжка англійського письменника Абіра Мухерджі ” Людина, що підводиться ” викликала великий захват серед читацької аудиторії, а наступний роман “Необхідне зло” тільки посилив інтерес до творчості цього письменника.

Щоб виділитись на фоні інших зірок детективу у Британії, треба справді запропонувати щось незвичне. У цьому випадку це не суто англійське вбивство.

Головний герой – капітан Сем Віндгем вирушає у відрядження зі Скотланд-Ярду до Індії, зокрема до похмурої Калькутти. Його напарник – місцевий сержант Банерджі, якого він називає “Не Здавайся”.

Події в обох книжках відбуваються на початку 20 рр. ХХ ст. у період англо-індійської історії.

У першій книжці вони розслідують вбивство двох посадовців. Знайти вбивцю це те, що далось їм з боєм і пригодами.

Натомість у другій історії наші детективи розслідують загадкове вбивство сина магараджі, спадкоємця престолу.

І щоб розкрити вбивцю капітан Віндгем і сержант Банерджі відправляються до королівства Самбалпур, яке називають долиною дімантів та розкішних палаців.

Джон Ле Карре. “У розшуку“

Переклад Тетяни Савчинської. Видавництво Старого Лева

Нарешті книжки Джона Ле Карре почали виходити в українському перекладі.

Авторові майже 90 років і вже кілька десятиліть він є зіркою у жанрі шпигунського трилеру.

До речі, українською також вийшов його знаменитий “Нічний адміністратор”, на основі якого було не так давно знято однойменний серіал.

“У розшуку” була написана ще у 2008 році, події відбуваються у Німеччині, у місті Гамбург. Сюди потрапляє головний герой – молодий чеченець Ісса. Він вирвався з полону, пережив знущання, голод і втрату найближчих.

У Європі він хоче про все це забути і стати лікарем, щоб рятувати інших людей. Раптом він дізнається, що його батько, який був злочинцем, залишив йому великий спадок.

Його переслідують спецслужби, але й знаходяться і ті, хто допомагає.

Чи з благими він намірами прибув до Німеччини? Чи не подвійний агент? Чи самостійно планує свій теракт?

Тут чимало інтриг, таємниць, великої політики та ігор спецслужб.

Люсі-Мод Монтгомері. “Енн із Зелених Дахів”

Переклад Анни Вовченко. Видавництво “Урбіно”

Всі книжки Люсі-Мод Монтгомері – про добро.

Події у першій і найбільш популярній книжці з серії про Енн Ширлі розгортаються на фермі Зелені Дахи та на острові Принца Едварда.

Одинадцятирічна сирота випадково потрапляє до Метью й Марілли Катбертів, брата і сестри, які вже у старшому віці. Вони вирішили її вдочерили і після цього їхнє життя змінюється, та й не тільки їхнє.

Енн Ширлі має багату уяву, вміє потрапляти у різні пригоди і попри це тішити і допомагати всім, хто поруч. Без вікових омежень.

Зденєк Їротка. “Сатурнін”

Переклад Ірини Забіяки. Видавництво “Комора”

Зденєк Їротка (1911-2003) – відомий чеський письменник.

Він писав фейлетони, сатиричні художньо-публіцистичні тексти, та радіоп’єси.

Один з його великих гумористичних романів “Сатурнін” у Чехії став національним бестселером і зберігає свою популярність досі.

Якщо вам хочеться легкого, веселого і небанального чтива, то це саме ця книжка.

Оповідач цієї історії, молодий чоловік, наймає собі слугу, якого звати Сатурнін. Він, натомість, щоб служити йому, втягує свого господаря у найрізноманітніші пригоди.

Тут і подорожі на кораблі, і закоханість, літо, авантюри і, головне, багато свободи і радості від життя.

Тара Шустер. “Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось“

Переклад Ірини Вікирчак. Видавництво Yakaboo Publishing

Якщо так хочеться поговорити з подругою чи поділитись з психологом про наболіле, але ні одне, ні інше не виходить організувати, то ця книжка може допомогти.

Авторка Тара Шустер, яка працює в американській індустрії розваг, відверто розповідає про свої проблеми та як вона збирала себе докупи.

Вона ділиться тим, що їй допомогло полюбити себе, стати впевненою у собі і налагодити стосунки з навколишнім світом.

Ірена Карпа. “Добрі новини з Аральського моря“

Трохи французької атмосфери, захопливий сюжет, іронія, романтика і пригоди. У цій книжці є всі складові для безтурботного дозвілля.

Чотири різні за стилем життя українки потрапляють до Парижу, кожна з них мріє знайти тут своє щастя, хтось хоче отримати тут славу, хтось створити щасливу сім’ю, хтось хоче спокою, а хтось життя на повну без турбот.

Зрештою, тут героїні хочуть позбутись і від брудного минулого, це їх і об’єднує, у результаті їхні долі перетинаються.

Ольга Вишня, менеджерка культурних проектів, журналістка, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

30 україномовних Youtube-каналів на будь-який смак. ДОБІРКА

30 вправ, які допоможуть взяти максимум з домашніх занять спортом

Як не зруйнувати сім’ю за час карантину та не розлучитися. Пояснення психолога

Що робити з дітьми під час карантину: ресурси і поради

Головне сьогодні

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

24 книги про любов, які не соромно прочитати

Романи, перевірені роками, і сучасні твори, які варті вашої уваги.

• Класична література
• 1. «Великий Гетсбі», Френсіс Скотт Фіцджеральд
• 2. «Візерунковий покрив», Сомерсет Моем
• 3. «Тріумфальна арка», Еріх Марія Ремарк
• 4. «Коханець леді Чаттерлі», Девід Герберт Лоуренс
• 5. «Темні алеї», Іван Бунін
• 6. «Гранатовий браслет», Олександр Купрін
• 7. «Співаючі в терновнику», Колін Маккалоу
• 8. «Гордість і упередження», Джейн Остін
• 9. «Анна Кареніна», Лев Толстой
• 10. «Джейн Ейр», Шарлотта Бронте
• 11. «Віднесені вітром», Маргарет Мітчелл
• 12. «Пробудження», Кейт Шопен
• Сучасні твори
• 1. «Англійський пацієнт», Майкл Ондатже
• 2. «Читець», Бернхард Шлінк
• 3. «Самотність у Мережі», Януш Вишневський
• 4. «Один день», Девід Ніколс

Класична література

1. «Великий Гетсбі», Френсіс Скотт Фіцджеральд

Культовий роман розгортає перед читачами картину американського життя середини 20-х років минулого століття. Джаз, галасливі вечірки, яким не перешкода сухий закон, і легкі гроші – так виглядає життя багатих і знаменитих.

Головний герой, Джей Гетсбі, відрізняється видатним розумом і величезною життєвою енергією. Ці риси допомогли йому розбагатіти, щоб завоювати серце коханої жінки, порожньої і пересічної. Але набута на недовгий термін любов не принесла Гетсбі щастя.

2. «Візерунковий покрив», Сомерсет Моем

Не все те золото, що блищить – щоб зрозуміти цю прописну істину, головній героїні одного з кращих романів Моема довелося пройти через безліч випробувань.

Молодій жінці здавалося, що вона живе блискучим життям, але всі її прагнення, як з’ясувалося, були помилковими, а прихильності – порожніми. Однак справжнє сильне почуття і біль втрати назавжди змінили Кітті і допомогли їй зрештою знайти себе.

3. «Тріумфальна арка», Еріх Марія Ремарк

Випадкова зустріч двох самотніх людей у Парижі. Він ховається від гестапо, вона намагається розібратися зі своїм життям. Він любить, вона майстерно грає в любов. Трагічний фінал розставляє все по місцях і дарує головному герою надію на набуття нового щастя в іншій країні.

Це не просто роман, це найтонша павутина почуттів і думок, які обов’язково знайдуть відгук в душі кожного читача.

4. «Коханець леді Чаттерлі», Девід Герберт Лоуренс

Молода жінка, леді Чаттерлі, одружена з прекрасною людиною. У неї є положення в суспільстві, шана і повага оточуючих. Але немає любові і немає надій на материнство. Загнана в рамки пристойностей і традицій, вона знаходить своє щастя в обіймах іншого чоловіка, багато нижче її по соціальній драбині.

Чуттєва і пронизлива історія свого часу викликала осуд чопорних англійців і була заборонена для публікації до 1960 року.

5. «Темні алеї», Іван Бунін

До збірки увійшли найкращі оповідання та новели про любов, пристрасть та жінку. Кожен образ створений автором з величезною повагою, трепетом та ніжністю. Можна сказати, що книга ця – ода любові, без якої немислиме наше життя.

6. «Гранатовий браслет», Олександр Купрін

Над таємним шанувальником княгині Віри Миколаївни поблажливо посміюються її рідні та друзі. У день своїх іменин вона отримує від нього подарунок – гранатовий браслет, прийняти який, в силу свого становища, не може ніяким чином. Щоб уникнути скандалу шанувальник, скромний чиновник, назавжди залишає княгиню, образу якої поклонявся багато років.

Трагічний фінал приводить Віру Миколаївну до думки про те, що повз пройшло величезне, світле і чисте почуття.

7. «Співаючі в терновнику», Колін Маккалоу

Все найкраще дістається ціною страждань: щоб заспівати кращу пісню, птах кидається в терновнику на найгостріший шип, а люди проходять через злети і падіння, щоб знайти своє щастя. У цій сазі представлено життя сімейства Клірі. І кожен герой у ній йде власним тернистим шляхом: від бідності до достатку, від страждань до щастя, від самотності до любові.

Червоною ниткою через всю оповідь проходить любов головної героїні Меггі і священика Ральфа де Брікассара.

8. «Гордість і упередження», Джейн Остін

Гордість і упередження – саме це заважає головній героїні Елізабет Беннет, небагатій і розумній, повірити в серйозність почуттів благородного аристократа містера Дарсі, завидного нареченого і об’єкта мрій багатьох дівчат. Ця книга після виходу в друк відразу ж стала одним з найпопулярніших романів про любов і долю.

9. «Анна Кареніна», Лев Толстой

Це не просто роман про кохання, обов’язок і сім’ю – це енциклопедія самого життя, розказана з глибоким почуттям. Головна героїня залишає постилого чоловіка і гаряче улюбленого сина заради щастя з іншим чоловіком.

Анна сміливо дивиться в очі суспільству, яке відкрито засуджує її поведінку. Вона відчуває самотність і мужньо терпить страждання, але відступити від обраного шляху не хоче і не може. Героїня чесна сама з собою, і трагічна розв’язка лише підтверджує її вибір.

10. «Джейн Ейр», Шарлотта Бронте

Цю історію знає весь світ: юна гувернантка Джейн Ейр вступає на службу в будинок містера Рочестера, до якого, незважаючи на його похмурість і зовнішню суворість, навіть прив’язується.

Джейн бідна, не хороша собою і встигла випробувати чимало горестей. І вона не відразу розуміє, що похмурий будинок зберігає набагато більше таємниць, ніж здається на перший погляд. Доля розводить головних героїв – їх чекають випробування, але справжнє почуття допомагає пережити всі тяготи і позбавлення.

11. «Віднесені вітром», Маргарет Мітчелл

Легендарний роман, який не потребує особливого представлення. Головна героїня – красуня Скарлетт О’Хара – володіє гордою подобою і сильним характером. І їй потрібна любов Ешлі Вілкса, чоловіка її кузини.

У гонитві за тим, що їй не судилося роздобути, Скарлетт не помічає почуттів Ретта Батлера, за якого вийшла заміж від безвиході. Однак повний крах сім’ї змушує її задуматися і переоцінити свої бажання.

12. «Пробудження», Кейт Шопен

Життя головної героїні Едни схоже на нудний сон: чоловік, діти, турботи. Зовні все добре, і, здавалося б, саме про це і повинна мріяти жінка. Але в якийсь момент Една раптом пробуджується і усвідомлює, що володіє власними бажаннями. У тому числі бажанням любити і бути коханою.

У підсумку нищівна сила любові і роман з іншим чоловіком змінюють не тільки життя головної героїні, але і її ставлення як до людей, так і до самої себе.

Сучасні твори

1. «Англійський пацієнт», Майкл Ондатже

Молода медсестра Хана доглядає обпалену людину, знайдену в пустелі. Про нього нічого невідомо, і всі звуть його просто «англійський пацієнт».

Медсестра читає йому вголос, і поступово перед ним виникають картини з його минулого. Особливе місце серед них займає історія любові героя до заміжньої жінки. Чуттєве і трагічне оповідання не залишить читачів байдужими.

2. «Читець», Бернхард Шлінк

Пронизлива і зворушлива історія кохання зрілої жінки і 15-річного юнака, яка глибоко врізається в серце. Вона просить його читати їй вголос, він здивований, але охоче робить це – мабуть, не знайти більш вдячну слухачку. Але зв’язок їх обривається раптовим зникненням головної героїні.

Через 15 років вони зустрічаються знову, але за несподіваних обставин. Фінал роману напевно відправить читачів у нокдаун.

3. «Самотність у Мережі», Януш Вишневський

Мережева переписка для двох головних героїв стає основою їхнього пристрасного роману. Вони живуть в різних країнах, у них різні професії і різне життя по той бік екрану.

Спілкування без зобов’язань, але з можливістю виговоритися і поділитися потаємним захоплює і затягує. У їхніх планах зустріч у реальному житті, і головна інтрига – що вийде з цього віртуального кохання, коли герої побачать один одного наживо.

«Леся, Шева і Франко»: подкаст для тих, хто прогулював уроки літератури, але хоче знати, чому наші круті

Як телевізійниця з Кропивницького почала читати українську класику й намагатися «розбронзити» її в подкасті.

Дарина Романська та Андрій Богданович — автори подкасту «Леся, Шева і Франко», що відкриває нам інший, людський бік відомих українських класиків, яких суспільство звикло сприймати «забронзовілими». Дарина та Андрій хочуть допомогти слухачам подивитись на письменників під іншим кутом і заново відкрити їх для себе. «Детектор медіа» поговорив із Дариною Романською — телевізійницею і піарницею за фахом — про умови, у яких створюють подкаст; як шукають інформацію; хто став найбільшим відкриттям серед українських класиків; скільки триває підготовка одного епізоду; як російська пропаганда вплинула на наше сприйняття українських письменників і про плани щодо майбутнього розвитку проєкту. Далі пряма мова.

Для мене цей подкаст — вивчення свого. Раніше я майже нічого не знала з української класики. Але в березні 2022 року мені не йшли книжки, які я собі запланувала. І я зрозуміла, що поки в Україні війна, я не можу просто читати книжки зарубіжних авторів. І вирішила почитати «Кобзар». У мене виникало багато запитань, і я, шукаючи відповіді, побачила, що немає структурованого контенту, який би допоміг розібратися. У Кропивницькому я пішла у книгарню й попросила поради, що почитати з української класики, яку соромно не знати. На мене так подивилися…

Ми з Андрієм Богдановичем, моїм чоловіком і співведучим, обговорювали історичний контекст творів Шевченка. Я шукала, гуглила, слухала лекції. А потім вирішила зробити подкаст, і Андрій мені допоміг. Тепер ми обговорюємо українських класиків і їхні твори під запис.

Спершу я шукала експертів для цього подкасту. Зверталась до своїх колишніх університетських викладачів, але вони відмовлялись говорити про українську класику публічно, під запис. Зараз я рада, що ми робимо подкаст удвох. Мені важливо не боятися спитати те, що мене цікавить, і не боятися виглядати необізнаною в очах співрозмовника. Крім того, в нас із Андрієм суттєва різниця у віці, тому ми можемо порівняти своє сприйняття та уявлення про певних авторів і книжки. І побачити, як по-різному на нас впливала пропаганда.

Я орієнтуюся на себе — людину, яка прогулювала українську літературу в школі, але тепер хоче знати, чому наші круті. Завжди намагаюся знайти сучасні асоціації, щоби полегшити розуміння. Я бачу з коментарів, що підлітки є серед нашої аудиторії. Наш подкаст не допоможе підготуватися до ЗНО, але, можливо, допоможе не боятися ЗНО.

Наша мета — «розбронзувати» класиків. Не руйнувати міфи про них — це професійно робить, наприклад, Оксана Забужко, а я б не могла руйнувати їх хоча б тому, що не всі ці міфи знаю. Мій підхід більш хуліганський. Я хочу, щоб у людей не було страху перед неосяжною величчю класиків, аби класика перестала для них бути чимось надважким. Щоб вони могли підступитись до Шевченка й перестали бачити в ньому лише пам’ятник. «Кобзар» — непроста книжка, але цікава: допомагає нам відкривати себе. Українські класики зараз дуже актуальні: це наші друзі, які попереджали нас про небезпеку, але ми не слухали, тому зараз маємо працювати над помилками. Але я намагаюся, щоб це не була просто розповідь про мою неосвіченість і пізнання української класики: хочу, щоби подкаст спонукав людей самих щось дізнаватися про нашу літературу.

Spotify, Apple Podcast і Google Podcast — основні платформи, на яких слухають наш подкаст. Але я з’ясувала, що на такий контент є попит і на ютубі. Крім аудіо, іноді я викладаю на ютубі відео з рубрики «Про читане», де розповідаю, що можна читати про класиків. Я люблю ютуб, бо там можна відразу бачити відгук аудиторії, творити спільноту і підтримувати з нею зв’язок; крім того, ютуб дозволяє монетизувати контент — ми нещодавно налаштували цю функцію. Це дуже мотивує.

80% нашого подкасту — імпровізація. Є структурний план випуску; ми намагаємося йти за хронологією, бо людині, яка відкриває для себе письменника, потрібна система. Робимо наголос на речах, які дозволяють «олюднити» класика: дружніх і особистих стосунках, сварках тощо. Потім під час монтажу прибираю «воду». Іноді люди пишуть, що їм би хотілося більшого хронометражу, але мені важливо, щоб це було інформативно й не нудно. Ми зазвичай записуємо дві — дві з половиною години і стискаємо матеріал до сорока хвилин, хоча поступово тривалість епізодів зростає.

Я би хотіла розширити цей подкаст на сучасних авторів — в одному з майбутніх сезонів подкасту обов’язково це зроблю. Мрію про інтерв’ю з деякими сучасними літераторами, чиї книжки на мене вплинули. Це круто — побачити свого улюбленого автора особисто чи погортати його інстаграм. Там значно більший простір для дослідження. Але зараз читати сучасну українську літературу модно, а ось про класику досі говорять як про щось складне для розуміння. Тому мені здається поки що важливішим розповідати про класику, а сучасні автори можуть самі про себе розповісти.

Негативні відгуки є майже під кожним епізодом. Якби були тільки позитивні, я би здивувалася. Здебільшого мені закидають неідеальну українську. Я справді часто вживаю русизми, бо лише нещодавно повністю перейшла на українську. Я завжди добре говорила українською, бо це потрібно було для роботи, але на побутовому й емоційному рівнях мені ще складно. Коли я сварюся чи кудись поспішаю, прориваються російські слова і словосполучення. Я не сварюся з коментаторами. Визнаю свій недолік, але я з цим працюю. Думаю, навіть зроблю відео на ютубі про українські книжки, які мені допомагають.

Також мені закидають, що з українських класиків, особливо з жінок, я «роблю феміністок і феміністів». Але така вже їхня біографія. Я тішуся, що вони були прогресивними тоді, й мені подобається на цьому наголошувати.

Обурює людей і те, що ми, говорячи про класиків, дозволяємо собі слова на зразок «чувак» чи «капець». Розумію, що якщо людина десятиліттями цінувала українську класику, а тепер якась дівчинка розповідає, якими «крутими чуваками» були класики, це може обурювати… Такі коментарі наводять на роздуми. Зазвичай я дякую за коментарі й рада, що відгуки є, адже саме заради них усе й робиться.

Я шукаю багато інформації про письменника, читаю книжки, дивлюся відео. І часто ходжу в бібліотеку: беру кілька книжок і шукаю в них те, що мені потрібно. Я дуже люблю книжки, а мене вже полюбили бібліотекарки. Звісно, й купую багато книжок — для мене важливо мати добрі видання з красивими шрифтами й обкладинками. Якось я знайшла на «Якабу» видання про Ольгу Кобилянську, де на обкладинці була Марко Вовчок.

Коли ми готували епізод про Кропивницького, виявили, що квартиру в Кропивницькому знайти легше, ніж книжку про людину, на честь якої назвали місто.

Завдяки бібліотеці мені навіть удалося знайти автобіографію Олени Пчілки. Також помічні передмови у старих книжках, навіть виданих за радянських часів. Там можна знайти цікавинки.

Найскладніше — знайти фотографію. Якщо фото Шевченка, Лесі Українки і Франка нагуглити неважко, то з Оленою Пчілкою чи Кропивницьким усе складніше. Після епізоду про Олену Пчілку я почала відновлювати фото через спеціальну програму, адже ілюстрації — це теж важливо. Хочу, щоб якісних фото українських класиків у відкритому доступі було якомога більше.

Я намагаюся готувати програму місяць, але часто порушую дедлайни. Особливо після того, як почастішали обстріли й почалися проблеми з електрикою. Тепер підготовка може тривати й шість тижнів. Монтаж триває приблизно тиждень, решта часу — пошук інформації, читання книжок і, власне, сам запис епізоду.

Я думала, що Леся, Шевченко і Франко будуть героями трьох перших випусків — це ж логічно. Але, записуючи епізод про Шевченка, я з’ясувала, що він ставав на коліна перед Марком Вовчком. І як я могла не поговорити про неї, якщо вони були знайомі, листувалися і він на коліна перед нею ставав? Це не задокументований факт, але розмови такі ходили. Тому другий випуск присвячений Марку Вовчку.

Далі ми взяли Франка, а потім вирішили, що треба поговорити про Олену Пчілку. Бо як можна говорити про Лесю Українку, не згадавши перед тим її маму? Я зовсім нічого про неї не знала, хіба що чула, що вона була дитячою письменницею (насправді це не так). Із Лесею схожа історія: коли я прочитала, якою жіночною, красивою вона була, наскільки наповнене життя вона прожила — з усіма подорожами, драмами, — я зрозуміла, яке хибне уявлення ми маємо про неї з підручників.

Поговорили про Лесю — стало ясно, що треба говорити про Кобилянську, бо там є напівміфічна й напівромантична історія з листуванням. Потім дізналися, що в Кобилянську був закоханий Стефаник — як не поговорити про Стефаника?

Кропивницький увірвався в цю компанію несподівано, бо я давно обіцяла підписникам про нього розповісти. Кропивницький — моє рідне місто. Зрештою, коли ми готували епізод про Олену Пчілку, я дізналася, що вона відправляла йому свої твори. Отже, всі вони були пов’язані між собою.

Російська пропаганда доклалась до перетворення української класики на щось нудне, нецікаве, далеке. Класиків зробили грізними, набундюченими й водночас примітивними. Але зараз люди за жахливу ціну, але нарешті почали відкривати для себе українську культуру, в тому числі нашу класику. Зараз є запит на відкриття своїх. За останній рік з’явилось багато українських проєктів про культуру з неформальною подачею. Сподіваюсь, ми не повернемось до того, що було до 24 лютого.

Я пов’язую цей подкаст не з війною, а з особистими змінами у світогляді. Й планую розвиватись у цьому напрямку й надалі. Після перемоги тем та інформаційних приводів у культурній сфері не бракуватиме. Але у грудні я зрозуміла, що не можу читати тільки українську класику, і влаштувала собі канікули на два місяці. Прочитала Тімоті Снайдера, Стівена Кінга, тепер планую книжку Віри Агеєвої. А потім зі спокійною душею вернуся до української класики.