Скільки суфіксів у слові стежка

Якщо ви помітили помилку, або результат пошуку не справдив ваших сподівань, напишіть нам про це, будь ласка.

-ИК, -НИК / -ІВНИК, -ЛЬНИК 1. В українських суфіксах –ик, –ник / –івник, –льник пишемо и: бра́тик, вузлик; коля́дник, лі́рник, мрі́йник, наста́вник; газівни́к, працівни́к; верста́льник, регулюва́льник, уболіва́льник.

Примітка. Від українського суфікса –ик потрібно відрізняти іншомовні суфікси –ик, –ік (-їк), у яких пишемо и або і (ї) відповідно до правил уживання и та і (ї) в словах — загальних назвах іншомовного походження: істо́рик, ме́дик, рома́нтик, фі́зик, але: акаде́мік, меха́нік, проза́їк, хі́мік.

У суфіксі –льник після л перед н завжди пишемо ь: волочи́льник, масти́льник, полільник, постача́льник, уболіва́льник.

-ИВ-(О) 2. У суфіксі –ив-(о), що виражає збірні поняття, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки и: ва́риво, до́бриво, ку́риво, ме́ливо, мере́живо, міси́во, моро́зиво, па́ливо, пе́чиво, пря́диво, але ма́риво — з іншим значенням.

-АЛЬ, -ЕНЬ, -ЕЦЬ (-ЄЦЬ), -ІСТЬ, -ТЕЛЬ 3. В усіх словах із суфіксами –аль, –ень, –ець (-єць), –ість, –тель пишемо ь: кова́ль, скрипа́ль; ве́летень, у́чень; боре́ць, італі́єць, мовозна́вець, перемо́жець; зда́тність, свіжі́сть; вихова́тель, люби́тель.

-К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я) -ЕС 4. За допомогою суфіксів –к-, –иц-(я), –ин-(я), –ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс –к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.

Суфікс –иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на –ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та –ень: учени́ця.

Суфікс –ин-(я) сполучаємо з основами на –ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.

Суфікс –ес– рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

-НН-(Я) / -ІНН-(Я), -АНН-(Я) (-ЯНН-(Я), -ЕНН-(Я) 5. Суфікси –нн-(я) / –інн-(я), –анн-(я) (-янн-(я) пишемо з двома буквами н. Варіант суфікса –інн-(я) мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосними основи и та і: горі́ти — горі́ння, носи́ти — носі́ння, ходи́ти — ході́ння, шаруді́ти — шаруді́ння; варіант суфікса –анн-(я) (-янн– (я) — віддієслівні іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гука́ти — гука́ння, гуля́ти — гуля́ння, зроста́ти — зроста́ння, сприя́ти — сприя́ння; варіант –енн-(я) — віддієслівні іменники середнього роду, у яких наголос падає на корінь: зве́рнення, напру́ження, підне́сення, удоскона́лення.

-ИНН-(Я) 6. Суфікс –инн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобови́ння, гарбузи́ння, картопли́ння, павути́ння.

-ЕН-(Я), -ЄН-(Я) 7. Суфікс –ен-(я) (-єн-(я) вживаємо в іменниках середнього роду, що означають малі істоти: вовченя́, гусеня́, совеня́, чаєня́.

-ЕЧОК (-ЄЧОК), -ЕЧК-(А) (-ЄЧК-(А), -ЕЧК-(О) (-ЄЧК-(О), -ИЧОКИЧК-(А) 8. У суфіксах зі зменшено-пестливим значенням –ечок (-єчок), –ечк-(а) (-єчк-(а), –ечк-(о) (-єчк-(о) пишемо е (є): верше́чок, міше́чок, крає́чок; ді́жечка, копі́єчка, Марі́єчка, рі́чечка; віко́нечко, слове́чко, яє́чко. Ці суфікси потрібно відрізняти від суфіксів –ичок, –ичк-(а) у словах на зразок: но́жичок, трави́чка.

-ЕНК-(О) (-ЄНК-(О) і -ЕНЬК-(О, А) 9. Правопис цих суфіксів залежить від значень іменників, які вони утворюють: суфікс –енк-(о) (-єнк-(о) вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Ада́менко, Кра́вченко, Мусіє́нко, Олексі́єнко, зрідка — у загальних назвах: безба́тченко, безха́тченко, ковале́нко; суфікс –еньк-(о, а) (-єньк-(о) — для утворення пестливих назв: ба́тенько, кониче́нько, се́рде́нько; ні́женька, топо́ленька; за́єнько.

-ИСЬК-(О) (-ЇСЬК-(О), -ИЩ-(Е) (-ЇЩ-(Е) 10. За допомогою суфіксів –иськ-(о) (-їськ-(о), –ищ-(е) (-їщ-(е) утворені слова переважно з емоційно-негативним забарвленням від іменників усіх родів, причому після букви на позначення приголосного пишемо и, а на позначення голосного — ї: гної́сько, дівчи́сько, хлопчи́сько; во́гнище, побо́ їще.

-ОВИЧ (-ЬОВИЧ), -ІВН-(А) (-ЇВН-(А) 11. Суфікс –ович (-ьович) уживаємо тільки для утворення чоловічих імен по батькові: Ві́кторович, Васи́льович, Іва́нович, І́горьович, Мики́тович, Олексі́йович, Ю́рійович.

Суфікс –івн-(а) (-ївн-(а) вживаємо для утворення жіночих імен по батькові від особових імен відповідно на приголосний і на –й: Бори́сівна, Васи́лівна, І́горівна; Вале́ріївна, Горді́ївна, Сергії́вна, Ю́ріївна. Від таких імен, як Григо́рій, Ілля́, Кузьма́, Лука́, Мико́ла, Са́ва, Хома́, Я́ків, відповідні імена по батькові будуть: Григо́рович, Григо́рівна; Іллі́ч, Іллі́вна; Ку́зьмович (і Кузьми́ч), Ку́зьмівна; Луки́ч, Лу́ківна; Микола́йович (і Мико́лович), Микола́ ївна (і Мико́лівна); Са́вович (і Са́вич), Са́вівна; Хо́мович (і Хоми́ч), Хо́мівна; Я́кович, Я́ківна.

Примітка. В основі особового імені чергуємо і з о в імені по батькові: Анті́н — Анто́нович, Анто́нівна; Фе́дір — Фе́дорович, Фе́дорівна.

-ІВК-(А), -ОВК-(А) В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, уживаємо суфікс –івк-(а) (-ївк-(а): голі́вка, долі́вка, ножі́вка, полі́вка, спирті́вка, часті́вка, шалі́вка, шихті́вка.

У деяких іменниках маємо суфікс – овк-(а): голо́вка (капусти), духовка.

-ОК 13. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживаємо суфікс –ок, голосний о якого в непрямих відмінках випадає: вершо́к, гайо́к, кийо́к, кіло́к, лужо́к, стручо́к; після букв на позначення м’яких приголосних перед суфіксом –ок пишемо ь: деньо́к, пеньо́к.

-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ 14. И пишемо в іншомовних суфіксах –ир, –ист, –изм, ужитих після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригади́р, каси́р, команди́р; бандури́ст, пейзажи́ст, хори́ст; класици́зм, романти́зм, педанти́зм, терори́зм; після решти приголосних пишемо –ір, –іст, –ізм: банкі́р, пломбі́р; ідеалі́ст, піані́ст, романі́ст; модерні́зм, реалі́зм, зокрема й в утвореннях від українських коренів: боротьбі́ст, побутові́зм, речові́зм та ін. Після букв на позначення голосних у цих суфіксах пишемо ї: конвої́р, ліцеї́ст, героїзм.

Для розвитку сайту і оплату хостингів було вирішено привнести рекламу на сайт :(. Вибачаємося за незручності.

Правильний наголос у слові стежка

У зазначеному вище слові наголос має бути поставлений на склад з літерою Е — стЕжка.

сте́жка, -жки, -жці; -жки́, -жо́к

Речення зі словом «стежка»:

У пітьмі вказувала напрямок глиниста стежка, схожа на довгий замерзлий палець.

Вузька стежка між коробками веде до лакованих подвійних дверей, які не замкнуті.

Я поспішав, як тільки міг, але не бачив сер Генрі, поки дійшов до того місця, де від дороги відходить болотяна стежка.

Стежка вела не на ділянку просто під балконом, бо там схил був надто крутий, а трохи далі, до гарних краєвидів, тож я мусив зійти і продертися крізь чагарники, щоб дістатися потрібного місця.

Але іноді ця стежка аж надто заплутана.

Відчиняю хвіртку, від неї подвір’ям біжить вузенька стежка з глибокими слідами коліс.

Перевірте себе, виберіть слово із правильним наголосом

nagolos.online — розстановка і перевірка наголосів в словах