Теоретичні основи критичного мислення включають розвиток здатності до самооцінки, формування власної думки через вагомі аргументи та важливість метафізичних передумов.1 грудня 2023 р
Критичне мислення — це інтелектуально дисциплінований процес активного та вмілого концептуалізації, застосування, аналізу, синтезу та/або оцінки інформації, зібраної або створеної в результаті спостереження, досвіду, роздумів, міркувань або спілкування, як керівництва до переконань і дій.
Теоретичне визначення є запропонований спосіб мислення про потенційно пов’язані події. Теоретичні визначення містять вбудовані теорії; їх не можна просто звести до опису набору спостережень. Визначення може містити неявні індукції та дедуктивні наслідки, які є частиною теорії.
Критичні міркування є процес оцінки аргументів і виявлення недоліків у міркуваннях. Це вміння, яке можна застосувати в багатьох різних ситуаціях, від повсякденних розмов до судових спорів.
Wade (1995) визначає вісім характеристик критичного мислення. Критичне мислення передбачає постановки запитань, визначення проблеми, вивчення доказів, аналіз припущень і упереджень, уникнення емоційних міркувань, уникнення надмірного спрощення, розглядання інших інтерпретацій і терпимість до двозначності.
Теоретичні основи критичного мислення включають розвиток здатності до самооцінки, формування власної думки через вагомі аргументи та важливість метафізичних передумов. Критичне мислення відіграє ключову роль у розумінні та аналізі інформації, а також у прийнятті рішень.
Критичне мислення можна розглядати як таке, що складається з двох компонентів: 1) набір навичок формування та обробки інформації та переконань2) звичка, заснована на інтелектуальному зобов’язанні, використовувати ці навички для керування поведінкою.