Поповнення і захист. Що таке мита і для чого вони потрібні

При переміщенні через державний кордон товарів стягуються обов’язкові платежі, головним чином — митні збори. Вони є джерелом поповнення бюджету, але можуть бути і ефективним засобом захисту внутрішнього виробника, одним з елементів торгової політики країни

Найбільш поширена в світі практика — стягувати мито з імпортних товарів / УНІАН

• Що таке мито
• Історія походження
• Мита фіскальні та протекціоністські
• Мита імпортні, експортні і транзитні
• Спосіб нарахування мит
• Інші види зборів
• Антидемпінгові та спеціальні мита

Що таке мито

Мито — це різновид непрямого податку, який сплачується в казну держави при переміщенні товарів через державний кордон. Це один з трьох видів митних податків, які сплачуються при перевезенні товарів через кордон, інші два — акциз на імпортні підакцизні товари та податок на додану вартість при ввезенні товарів.

Також мита слід відрізняти від митних зборів — за митне декларування, за зберігання або митний супровід.

Не менш важливо відрізняти митний платіж від державного мита — воно стягується у випадках, коли громадяни користуються певними послугами держави, які не мають відношення до переміщення товарів через кордон: при подачі позовів до суду, оформленні переходу права власності на нерухомість, реєстрації шлюбу або отриманні патенту на винаходи.

Історія походження

Мита здавна служили джерелом наповнення скарбниці, хоча раніше вони стягувались за користування дорогами, мостами, переправами. На території сучасної України перші мита стягувалися в містах Причорномор’я і згадуються в перших міжнародних договорах Київської Русі та Візантії ще в X ст.

Перші згадки про торговельні мита, якими на території сучасної України обкладалися предмети споживання, зустрічаються також в період Київської Русі. Збирачі торгових мит зустрічаються в давньоруському кодексі права “Руська правда”.

У XV-XVII ст. в Україні були поширені прикордонні мита, а з другої половини XVII ст. і до кінця XVIII ст. на кордоні між Лівобережною і Правобережною Україною стояли митниці і митні застави.

Відзначимо, що Богдан Хмельницький, бажаючи впорядкувати митну справу, універсалом від квітня 1654 р. доручив організувати митні кордони, на яких за вивезення товарів з Гетьманщини до Московії стягувалося мито у вигляді евекти, а за ввезення товарів — індукта.

Мита фіскальні та протекціоністські

Мита за програмними цілями справляння діляться на фіскальні та протекціоністські. Фіскальні спрямовані на надходження коштів до бюджету, і при цьому бюджет поповнюється за рахунок мит як на імпортовані, так і товари, що експортуються. Протекціоністські мита застосовуються для захисту внутрішнього ринку від імпорту товарів і підтримки вітчизняного виробника. Якщо мита підвищуються, конкурентоспроможність імпортних товарів знижується, вони втрачають частку ринку, і її можуть зайняти товари вітчизняного виробництва.

Втім, введення протекціоністських мит часто викликає відповідні дії країн — торгових партнерів. Найбільш помітний приклад останніх років у світі — так звана торгова війна між Китаєм і США на сотні мільярдів доларів.

Мита імпортні, експортні і транзитні

Найбільш поширена в світі практика — стягувати мито з імпортних товарів. Експортні мита зустрічаються значно рідше і вводяться головним чином для наповнення бюджету. Наприклад, в Росії експортне мито на нафту є суттєвою складовою доходу бюджету. В Україні експортні мита встановлені на живу худобу та шкури, насіння олійних культур, відходи і лом чорних металів, але вони вводилися з метою забезпечити вітчизняну переробну промисловість сировиною за нижчими цінами.

Є також транзитні мита, які стягуються за провезення товарів транзитом через територію країни. Однак вони зустрічаються дуже рідко, оскільки країни зацікавлені в тому, щоб потік транзитних товарів збільшувався і приносив дохід в бюджет.

Спосіб нарахування мит

Розрізняють декілька видів мита в залежності від способу нарахування.

Адвалорні мита визначаються у вигляді відсотка від митної вартості товару, яку декларує компанія, що його ввозить або вивозить. Ці мита встановлюються зазвичай на більш дорогі товари, де мито вигідніше прив’язувати до вартості контракту. Однак при сплаті такого мита є ризики, що власник товару занизить вартість контракту.

Специфічне мито встановлюється у вигляді конкретної суми, яку потрібно сплатити за одиницю товару (штуку), за одиницю ваги або обсягу. Ці мита використовуються для оподаткування масових вантажів, наприклад сировини.

У комбінованих митах використовуються дві ставки — адвалорна і специфічна, але при цьому сплачується та ставка, в якій сума платежу більше. Комбінація двох ставок дозволяє усунути небезпеку того, що декларант занизить вартість товару і знизить таким чином сплату мита.

Інші види зборів

За характером походження мита діляться на автономні — які країна встановлює поза міжнародних договорів (вони часто бувають досить високими), і конвенційні, або договірні, які визначаються за підсумками переговорів і не можуть бути підвищені в односторонньому порядку.

За країною походження мита бувають: максимальні — вони встановлюються для всіх країн, мінімальні — встановлюються відповідно до режиму найбільшого сприяння, преференційні — особливі пільгові ставки мит для окремих країн.

Є також сезонні мита, які встановлюються на певні види товарів в залежності від сезону, як правило, на строк не більше чотирьох місяців.

Антидемпінгові та спеціальні мита

В Україні з метою захисту внутрішнього ринку від імпорту товарів за демпінговими (тобто за заниженими) цінами, які шкодять національному виробникові, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі може відкрити розслідування. Воно може бути антидемпінговим — проти імпорту товару з конкретної країни, або спеціальним — проти імпорту товару незалежно від країни походження. На період розслідування може бути встановлене попереднє антидемпінгове або спеціальне мито, а за результатами — остаточні мита. Вони фіксуються на певний термін і по його закінченню переглядаються, в результаті чого можуть бути продовжені.

На сьогодні в Україні проводиться 10 антидемпінгових розслідувань проти імпорту 7 видів товарів (фанера, ДСП, теплоізоляційні матеріали, прокат і т.д.) з Росії, Білорусі, Китаю, Туреччини та Киргизії, а також два спеціальних розслідування.

Також зараз діють антидемпінгові мита на імпорт 13 видів товарів з Росії (стрілочні переводи, арматура, сода, азотні добрива і ін.), 7 видів товарів — з Китаю (лампи розжарювання, труби, прокат), 6 видів товарів — з Білорусі (сіль, цемент, електричні лампочки, арматура, газобетонні блоки, сірники), 2 товари — з Молдови (цемент і арматура), і по одному — з Польщі, Киргизії і Казахстану.

Як проводити оплату митних платежів?

Сплата коштів здійснюється до/або під час виконання митних формальностей відповідними органами.

Стаття 273. Вивізне мито

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

Стаття 295. Нарахування митних платежів

1. Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов’язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов’язок щодо нарахування митних платежів відповідно до Митного кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.
2. Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.
3. Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання органу доходів і зборів митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, – на день його здійснення.
4. У разі якщо для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, необхідно зробити перерахування іноземної валюти, застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.

Стаття 297. Строки сплати (виконання обов’язку зі сплати) митних платежів

1. У разі випуску товарів у відповідний митний режим за спрощеною митною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С, митні платежі повинні бути сплачені не пізніше дня подання до органу доходів і зборів відповідної додаткової декларації до такої спрощеної декларації.
2. У разі розміщення товарів на тимчасове зберігання митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня закінчення строку тимчасового зберігання. Якщо до закінчення строку тимчасового зберігання ці товари поміщуються у митний режим, який передбачає сплату митних платежів, митні платежі мають бути сплачені не пізніше випуску товарів відповідно до цього режиму.
3. У разі вивезення товарів з митної території України вивізне мито має бути сплачене не пізніше дня прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
4. У разі зміни митного режиму митні платежі мають бути сплачені не пізніше дня випуску товарів у наступному митному режимі.
5. Для цілей обчислення пені строком сплати митних платежів вважається:
   1. у разі використання товарів, ввезених на митну територію України з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано таке звільнення, – перший день, коли особа порушила обмеження щодо користування та/або розпорядження зазначеними товарами. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день прийняття органом доходів і зборів митної декларації на такі товари для митного оформлення;
   2. у разі порушення вимог і умов митних режимів, що відповідно до цього Кодексу тягне за собою виникнення обов’язку із сплати митних платежів, – день вчинення такого порушення. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день початку дії відповідного митного режиму;
   3. в інших випадках – день виникнення обов’язку із сплати митних платежів.

   Стаття 298. Порядок і форми сплати митних платежів

   1. Суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або органом доходів і зборів, підлягають перерахуванню безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.
   2. Суми митних платежів сплачуються в готівковій формі через касу органу доходів і зборів чи фінансової установи або у безготівковій формі через фінансову установу, крім випадків, передбачених цим Кодексом та законами України. Суми митних платежів можуть справлятися органом доходів і зборів у готівковій формі із заповненням уніфікованої митної квитанції.
   3. Перерахування сум митних платежів до Державного бюджету України із зазначених рахунків органу доходів і зборів здійснюється цим органом доходів і зборів.
   4. Митні платежі сплачуються у валюті України. В окремих випадках, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, митні платежі можуть бути сплачені в іноземній валюті за курсом, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.
   5. Перерахунок сум митних платежів, визначених у валюті України, в іноземну валюту для цілей сплати митних платежів здійснюється за курсом, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.
   6. Митні платежі можуть бути сплачені в будь-якій іншій формі, передбаченій законом.
   7. Порядок нарахування, обліку та перерахування до державного бюджету сум митних платежів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
   8. На вимогу платника податків органи доходів і зборів зобов’язані видати підтвердження сплати митних платежів у письмовій формі.

   Стаття 299. Авансові платежі (передоплата)

   1. Сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).
   2. Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім’я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.
   3. Авансові платежі вносяться у валюті України.
   4. Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.
   5. Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо заяву про повернення подано до органу доходів і зборів протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок органу доходів і зборів. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються.
   6. Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету.
   7. На вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов’язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги. У разі незгоди платника податків з інформацією органу доходів і зборів здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник такого акта після його підписання надається платнику податків.

   Стаття 300. Звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами

   1. Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
   2. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.