довгий

до́вга пі́сня. Те, що вимагає багато часу для завершення, здійснення, розповіді і т. ін. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня,— жваво заговорила Вутанька (О. Гончар); Коли він напише її (дисертацію), коли захистить. Кандидатський мінімум, аспірантура… Довга, дуже довга пісня! (М. Рудь).

до́вгий карбо́ванець. Великий і легкий заробіток. — У своїх, значить, набридло, до чужих повієтесь? В татарщину за довгим карбованцем? (О. Гончар); І язик не повертається звинувачувати всіх у тому, що женуться за довгим карбованцем (З газети).

до́вгий язи́к. 1. у кого. Хто-небудь дуже балакучий, любить пліткувати, говорити багато зайвого, неправдивого. В жінок, знає світ, дуже довгий язик (Укр. поети-романтики..); — В тебе розум добрий, та язик дуже довгий (І. Нечуй-Левицький); — Що тобі люди про мене говорять,— бо знаю, що в людей язики довгі,— то ти не вір тому (І. Франко). 2. Балакучість, невміння мовчати, стримуватися від зайвих розмов, вигадок, участі в пересудах і т. ін. Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (М. Трублаїні); — Все може бути,— погоджується дідусь.— Іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нарізка на іншому місці (М. Стельмах); Він (лицар) своїм язиком довгим руйнував ворожі міста… (Леся Українка).

до́вгі ру́ки в кого. Хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити що-небудь. — Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам. баям — мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк); Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд).

з простя́гнутою ру́кою, зі сл. ходи́ти, стоя́ти. Жебракуючи, просячи що-небудь. Аспазія вийшла до столу з червоними очима, .. На Гайсина дивилася такими благальними очима, наче вона стояла під церквою з простягнутою рукою (П. Панч); Тисячі колгоспів і радгоспів по вуха позалазили в борги, звикли ходити з простягнутою рукою до банку (З газети). з до́вгою руко́ю. От же був я багатий, а тепер що? З довгою рукою ходжу, в людей прошу, а колись і я людям наділяв, колись і в мене засіки тріщали, та все загуло. (О. Кониський).

ма́ти до́вгі ву́ха, жарт. Уміти дізнаватися, довідуватися про що-небудь маловідоме, приховуване, таємне і т. ін. (Другий голос:) Що ж ти там почуєш? (Третій голос:) Він має довгі вуха, не журіться (Леся Українка).

ма́ти до́вгі ру́ки. Привласнювати, брати чуже, зазіхати на чуже. Мав довгі руки, а тому й попав на лаву підсудних (З газети).

ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. Не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці. (Золотницький:) Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? (Яким:) Як до чого. До таємниць — короткого (Б. Грінченко); — Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І.Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. довгий — Як довгий: на весь зріст [VI] Словник з творів Івана Франка
2. довгий — довгий – тривалий Хоч ці прикметники й синонімічні, другий із них ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречна лексема довгий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. довгий — до́вгий прикметник Орфографічний словник української мови
4. довгий — Не короткий; (хто) високий, довготелесий; (похід) тривалий, довготривалий, довгочасний; (- бороду) доземний; довгенький, довшенький, довгуватий, довгастий, подовгастий, подовжастий, довжелезний, довжезний, довженний. Словник синонімів Караванського
5. довгий — [доўгией] м. (на) -гому/-г’ім, мн. -г’і Орфоепічний словник української мови
6. довгий — -а, -е. 1》 Який має велику довжину; прот. короткий. || розм. Високий на зріст (про людину). 2》 Який охоплює значний проміжок часу; тривалий, довгочасний. Довгий карбованець перен. — легкий і великий заробіток. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. довгий — Довгий язик — короткий розум. Про дурня, який багато говорить. Приповідки або українсько-народня філософія
8. довгий — I (у просторі) видовгуватий, видовжений, довгавий, довгалецький, довганастий, довганястий, довгастий, довгелезний, довгелецький, довгелючий, довгелющий, довгенезний, довгенний, довгенький, довгиленнний, довгісний, довгобородий, довгобразий. Словник синонімів Вусика
9. довгий — ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
10. довгий — До́вгий, -га, -ге; до́вгі, -гих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. довгий — ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. до́вший. 1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Довж., І, 1958, 245); // розм. Словник української мови в 11 томах

Тести “Найважливіші відомості з української мови”

Г) через брак часу, зайвий раз, олійна фарба, вартий уваги.

7. Позначте рядок, у якому припущено помилки в написанні прислівників:

А) зверху, згори, униз, спереду;

Б) сам-на-сам, раз по раз, рік у рік, в цілому;

В) на-гора, по-латині, сама самотою, ліворуч;

Г) вдосвіта, на зло, зозла, на жаль.

8. Укажіть рядок, у якому не всі сполучення слів є словосполученнями:

А) українська мова, найбільш цікавий, буду працювати, дуже добре;

Б прочитати книгу, сукня із шовку, весело розповідати, при йшли надвір;

В) приміщення школи, читати вголос, радісна зустріч, зонам школяра;

Г) цікава книга, охайна робота, гарна людина, робити зауваження.

9. Позначте рядки, у яких подано прості речення.

А) До кого я пригорнуся і хто приголубить?

Б) Мов зачарований, стоїть Бахчисарай.

В) Скоро вся долина і гори блищали вогнями і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня.

Г) 3 рідною мовою пов’язані найдорожчі спогади про перше слово, почуте в колисці материних уст.

Д) У далині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

10. Позначте речення, у яких правильно вжиті розділові знаки при відокремлених членах речення.

А) Стаючи на обраний гостинець, ми знаємо, хто шлях той торував.

Б) На світі все знайдеш крім рідної матері.

В) Омиті росами, квіти розтулюють повіки.

Г) Рука, засмагла від роботи, нам сіє благодатний мир.

Д) Досвітні огні переможні, урочі, прорізали темряву ночі.

11. Позначте рядки, у яких правильно вжито форми кличного відмінка.

А) колеже, брате, сину, вчителе, кравче;

Б) колего, Олеже, кобзарю, тату, діду;

В) Олесю, Наталю, Олегу, шахтарю, бійцю;

Г) бабусю, матусе, Маріє, Явтуше, сине;

Д) шахтарю, полковнику, ясеню, доне, Іллє.

12. Позначте рядок, у якому фразеологізм має значення говорити багато, нерозумно, пліткувати:

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

Урок № 68 КОНТРОЛЬНА РОБОТА (КОНТРОЛЬНИЙ ТЕСТ). КОНТРОЛЬНЕ АУДІЮВАННЯ

1. I. Організаційний момент
2. II. Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку
3. III. Мотивація навчальної діяльності учнів

► Завдання 1-9 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант відповіді.

1. Позначте рядок, у якому правильно розставлені розділові знаки при прямій мові:

А « — Розкажіть, дідусю, про неволю турецьку,» — просить Михайлик (Б. Грінченко).

Б Дід Данило підвів голову і сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!» (Б. Грінченко).

В А вчитель казав далі «Напевне, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти» (Б. Грінченко). Г «А що я тобі скажу,— почала вона тихо,— Адже ти сам знаєш.» (Б. Грінченко).

2. Позначте рядок, у якому всі слова синонімічні:

А говорити, балакати, мовчати, розмовляти;

В бігти, йти, плестися, сидіти;

Г великий, величезний, малий, гігантський.

3. Позначте, якими лексичними одиницями є слова заїзд — з’їзд? А паронімами;

4. Позначте рядок, у якому фразеологізм має значення бігати без передишки:

А як дурному з гори бігти;

В як солоного зайця ганяти;

5. Позначте рядок, у якому всі слова написані правильно:

А морквяний, медвяний, тьмяний, рутвяний;

Б святковий, арф’яр, верб’я, черв’як;

В бюро, буряк, різьб’яр, пір’їна;

Г дит’ясла, з’економити, об’їзд, приїзд.

6. Позначте рядок, у якому припущено орфографічої помилки: А цінний, денний, юннат, священний;

Б розрісся, ллє, попідтинню, попідвіконню;

В міддю, сталлю, Керчю, совістю;

Г священик, стаття, статей, беззаконний.

7. Позначте рядок у якому припущено помилки у вживанні сло­восполучень:

А абонентська скринька, провідний фахівець, правильна від­повідь, у будь-якому випадку;

Б бути у відрядженні, о третій годині, за два кроки від нього, гарні шпалери;

В грецькі горіхи, великі доходи, вартий уваги, колишні учні; Г через брак часу, зайвий раз, олійна фарба, вартий уваги.

А зверху, згори, униз, спереду;

Б сам-на-сам, раз по раз, рік у рік, в цілому;

В на-гора, по-латині, сама самотою, ліворуч;

Г вдосвіта, на зло, зозла, на жаль.

9. Укажіть рядок, у якому не всі сполучення слів є словосполу­ченнями:

А українська мова, найбільш цікавий, буду працювати, дуже добре;

В приміщення школи, читати вголос, радісна зустріч, зошит школяра;

Г цікава книга, охайна робота, гарна людина, робити заува­ження.

► Завдання 10-12 мають по п’ять варіантів відповіді, серед яких два правильних варіанти. Потрібно вибрати два правильних варіанти відповіді.

10. Позначте рядки, у яких подано прості речення.

А До кого я пригорнуся і хто приголубить? (І. Котляревський). Б Мов зачарований, стоїть Бахчисарай (Леся Українка).

В Скоро вся долина і гори блищали вогнями і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. (М. Коцюбинський).

Г З рідною мовою пов’язані найдорожчі спогади про перше слово, почуте в колисці материних уст. (Б. Антоненко- Давидович).

Д В далині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Со- сюра).

11. Позначте речення, у яких правильно вжиті розділові знаки при відокремлених членах речення.

А Стаючи на обраний гостинець, ми знаємо, хто шлях той торував. (В. Коротич).

Б На світі все знайдеш крім рідної матері (Народна творчість). В Омиті росами, квіти розтулюють повіки (В. Сосюра).

Г Рука, засмагла від роботи, нам сіє благодатний мир (М. Риль­ський).

Д Досвітні огні переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).

12. Позначте рядки, у яких правильно вжито форми кличного відмінка.

А колеже, брате, сину, вчителе, кравче;

Б колего, Олеже, кобзарю, тату, діду;

В Олесю, Наталю, Олегу, шахтарю, бійцю;

Г бабусю, матусе, Маріє, Явтуше, сине;

Д шахтарю, полковнику, ясеню, доне, Іллє.

13. Установіть відповідність між стилями та мовними засобами і стильовими рисами.

А публіцистичний.
Б науковий.

стилістично нейтральні мовні
засоби, канцелярська лексика.
емоційність, суспільно-політич-
на лексика.

невимушеність, емоційність,
просторічні слова, неповні ре-
чення.

образність, використання всіх
мовних засобів, емоційність.

► Завдання 14 потребує самостійного розв’язання.

► Завдання 1-9 мають по чотири варіанти відповіді, серед яких
лише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіант
відповіді.

1. Позначте рядок, у якому правильно розставлені розділові
знаки при прямій мові:

А «Так ти, я бачу, хочеш хитрувати,— скрикнув Остап.— Так
знай же: нема тобі пощади від мене!» (М. Хвильовий).

«Мені дуже подобається революція,» — сказала вона колись
своїй сусідці (М. Хвильовий).

«— Ну, як твоє, синку, вчення,» — спитала вона (М. Хви­льовий).

Г Тоді полізла мати на горище до свого сина Андрія й ска­зала йому: «Твої вороги, синку, сплять». Отже, тікай яко­мога скоріш» (М. Хвильовий).

2. Позначте рядок, у якому всі слова синонімічні:

А пахучий, запашний, духмяний, свіжий;

Б іти, простувати, сидіти, плентатися;

В плакати, ридати, рюмсати, ревіти;

Г слабкий, сильний, приглушений, нечутний.

3. Позначте, якими лексичними одиницями є слова ошукати — обшукати?

4. Позначте рядок, у якому фразеологізм має значення говорити багато, нерозумно, пліткувати:

5. Позначте рядок, у якому всі слова написані правильно:

А женьшень, няньчити, меньше, інші;

Б донці, ляльці, бриньчати, рибалці;

В уманський, учительство, камінчик, ремінчик;

Г яблунці, черешенці, одноколці, оболонці.

6. Позначте рядок, у якому в усіх словах припущено орфогра­фічної помилки:

А ванна, бонна, мадонна, панна;

Б голландський, мірра, імміграція, нетто;

В марокканський, андоррський, вілла, клас;

Г шоссе, беладона, барокко, інтермеццо.

7. Позначте рядок, у якому припущено помилки у вживанні сло­восполучень:

А канцелярське приладдя, ліки проти застуди, меблевий мага­зин, міжнародне становище;

Б кидатися в очі, примхлива погода, згідно з інструкцією, скласти іспит;

В паперова тяганина, передплата розпочалася, оскаржити вирок, обсяг роботи;

Г дрібні гроші, наступного дня, незважаючи на перешкоди, завдати удару.

А щодня, насамперед, споконвіку, з давніх-давен;

Б хіба що, якщо, спідлоба, запанібрата;

В доречі, натщесерце, плече в плече, по двоє;

Г поодинці, спочатку, додому, опівночі.

9. Укажіть рядок, у якому не всі сполучення слів є словосполу­ченнями:

А дружня розмова, місто-герой, сильний духом, місто Київ; Б зібрати урожай, пошепки молитися, співати йдучи, сідаєш у вагон;

В сіяти пшеницю, наша країна, говорити голосно, особливо старанно;

Г п’ятами накивати, найбільш незалежний, буду читати, біля школи.

► Завдання 10-12 мають по шість варіантів відповіді, серед яких два правильних варіанти. Потрібно вибрати два правильних варіанти відповіді.

10. Позначте рядки, у яких подано прості речення.

А Було затишно і пахло вологістю (А. Головко).

Б Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра (О. Довженко).

В Яке чудове море і як легко дихається біля нього! (Ю. Зба- нацький).

Г В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко).

Д Люблю народ, якого силу ніхто не зломить (П. Воронько).

11. Позначте речення, у яких правильно вжиті розділові знаки при відокремлених членах речення.

А Всі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на шкіпера (М. Трублаїні).

Б Бійці сиділи деякий час задумавшись (О. Гончар).

В Степ, струсивши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим килимом (Панас Мирний). Г Батькові руки важкі, загорілі, лежать на колінах у плетиві жил (М. Масло).

Д Тепла ніч напоєна степовими пахощами, пропливала над Асканією. (О. Гончар)

12. Позначте рядки, у яких правильно вжито форми кличного відмінка.

А Тимошу, глядачу, батьку, Устим;

Б лицаре, друже, діду, Натале, площе;

В водію, Ільку, стороже, викладачу, укладач;

Г бджоляре, шевче, Швеце, Софіє, газетяре;

Д любове, радосте, Олексію, Левку, юначе.

► Завдання 13 передбачає встановлення відповідності. До кож­ного рядка, позначеного цифрою, потрібно дібрати відповід­ник, позначений буквою. Кожна цифра може використовува­тися лише один раз.

13. Установіть відповідність між стилями та мовними засобами і стильовими рисами.

► Завдання 14 потребує самостійного розв’язання.

Оцінювання контрольного тесту

з вибором однієї правильної відповіді

з вибором кількох правильних відповідей

То що ж таке риторика — наука чи мистецтво? З одного боку, риторика містить у собі ознаки науки, оскільки в ній точно випи­сані правила, яких повинен дотримуватися кожен, хто хотів би освоїти її ази. Іще античні філософи Платон і Аристотель розгля­дали красномовство у системі знань як спосіб пізнання і тлума­чення складних явищ.

Окремі вчені класифікують риторику як мистецтво повідом­лення знань.

М. Ломоносов, О. Мерзляков, А. Коні та інші вчені часто по­рівнювали красномовство з поезією й акторською майстерністю.

Феофан Прокопович у праці «Про ораторське мистецтво» стверджував, що силами красномовства ми допомагаємо друзям, засуджуємо нечесних, викриваємо засідки, перешкоджаємо роз- рухам безпутників, відвертаємо шкоди і небезпеки. Потім цим шляхом зав’язуємо і зберігаємо дружбу, ним же потішаємо гноб­лених у нещасті, даємо розраду в скрутих становищах, викорчо­вуємо ненависть, здобуваємо прихильність, втихомирюємо сварки і незгоди. Він вважав, що дар переконливого мовлення є такий самий, що і дар лікування, адже лікування допомагає тілові, а переконливе мовлення лікує душі.

Риторика (красномовність), або ораторське мистецтво, виникло в Стародавній Греції. Як і епос, драма, скульптура й архітектура, вона вважалася мистецтвом, творчістю, її величали «царицею всіх мистецтв».

Що ж зумовило появу ораторського мистецтва? Історія свід­чить, що найважливішою умовою появи і розвитку ораторського мистецтва є демократичні форми управління, активна участь громадян у політичному житті країни. Не випадково ораторське мистецтво називають «дітищем демократії».

Підтвердженням тому є порівняння двох найбільш вагомих міст держав Спарти і Афін, що мали різний державний устрій.

Спарта була типовою олігархічною республікою. Нею керували два царі і рада старійшин. Верховним органом влади вважались народні збори, але фактично вони ніякої сили не мали.

По-іншому складалося політичне життя в Афінах, які в сере­дині V ст. до н. е. були наймогутнішим економічним, політичним і культурним центром Давньої Греції. Велике значення мали тут три установи: народні збори, рада п’ятисот і суд.

Провідна роль належала народним зборам, які юридично були наділені повною верховною владою.

Через кожні 10 днів афінські громадяни збиралися на площі міста й обговорювали важливі державні справи. Тільки народні збори вирішували питання оголошення війни чи підписання миру, тільки зборами обиралися вищі посадові особи, видавалися поста­нови тощо.

Між засіданнями народних зборів поточні питання розгля­дались радою п’ятисот. Члени ради обиралися жеребкуванням по 50 осіб від кожного з десяти районів.

Судовими справами, законодавчою діяльністю займалися суд присяжних. До нього входило 6 тисяч осіб, що перешкоджало підкупу суддів.

Державних звинувачувачів і захисників не було. Будь-який громадянин міг подати звинувачення. Підсудний же повинен був захищатися сам.

Звісно, що за такого державного устрою в Афінах громадянам часто доводилося виступати на зборах чи в суді. І щоб успішно виступити чи виграти справу, потрібно було вміти гарно і пере­конливо говорити, відстоювати свою позицію і відхиляти чи запе­речувати думку опонента. Тобто володіння ораторським мисте­цтвом і вміння сперечатися було першою необхідністю афінян. На думку дослідників, найбільш активно ораторське мистецтво розвивалось у переломні часи. У таких умовах красномовство стає необхідним кожній людині.

Тому різко зростає попит на досвідчених викладачів оратор­ського мистецтва. І одна за одною з’являються школи красно­мовства.

Марк Туллій Цицерон, найбільший давньоримський оратор, політик, письменник писав: «Є два мистецтва, які можуть підне­сти людину на найвищий щабель пошани: одне — це мистецтво гарного полководця, друге — мистецтво гарного оратора».

У Стародавній Греції риторика була вагомою складовою час­тиною суспільного життя. У Гомерових творах справжнім героєм вважався той, хто не тільки виявляв доблесть, а й умів гарно говорити. Війську Агамемнона, що завоювало Трою, дуже допо­магав своїми промовами старий Нестор, хоч він уже й не міг без­посередньо брати участі у битві.

Зі стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова риторика, риторика політична (публічних виступів), урочиста риторика. Почесне місце в історії ораторського мистецтва нале­жить Сократу (469-399 рр. до н. е.). Він був одним із родоначаль­ників діалектики, якщо розуміти її як відкриття істини за допо­могою бесіди, суперечки, дискусії. Свої бесіди Сократ будував у формі питань і відповідей. Спочатку він робив вигляд, що нічого не знає і просив просвітити його. Потім послідовно ста­вив своєму співбесіднику питання до тих пір, доки той не почи­нав суперечити самому собі і переконувався, що нічого не розу­міє. Такий метод пізніше був названий «сократівською іронією» (За Г. Баран; 812 слів).

Виконання учнями тестових завдань за змістом тексту

1. Укажіть правильну відповідь: ораторське мистецтво — це.

А наука про вміння говорити гарно, красно, так, як і нале­жить у конкретному випадку;

Б це мистецтво побудови публічного виголошення промови з метою здійснення бажаного впливу на аудиторію;

В здатність, уміти говорити красиво, переконливо, упевнено;

Г майстерне володіння живим словом.

2. Хто із відомих людей вважав(ли) риторику як спосіб пізнання