Лінивець – самий повільний звір
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Опис, будова, характеристика
Зовнішній вид лінивця самий дивовижний і унікальний, він не схожий на жодного іншого представника тваринного світу. Навіть їхні найближчі родичі з загону неповнозубих – мурахоїди (до речі теж з дивним зовнішнім виглядом) і броненосці на них зовсім несхожі. Характерною рисою лінивця є наявність спеціальних палець у вигляді гачків. Пальців у лінивця зазвичай три, але є види, у яких їх лише два. Пальці ці не тільки заради краси, вони насправді дуже сильні і чіпкі, з їх допомогою лінивці можуть запросто повисати на гілках дерев, де й проводять більшу частину свого життя. Розміри лінивців не великі: довжина тіла цього звіра зазвичай становить 50-60 см, маса 4-6 кг. Тіло лінивця вкрите шерстю, яка має коричнево-сірий окрас. Голова лінивця маленька і також покрита шерстю, часом настільки сильно, що видно лише очі тварини. В цілому мордочка лінивця чимось нагадує чи то Чубаку з «Зоряних воєн», чи то просто незвичайну кудлату мавпу. Цікавий факт: зуби лінивця позбавлені емалі, тим не менш, вони всі рівні, як на підбір. Чи є у лінивців хвіст? Так, є, але він у них дуже маленький, так що під густою шерстю його практично не видно. Природа подарувала цим звірам відмінний нюх, а от з іншими органами почуттів не дуже склалося: зір і слух у лінивців розвинені слабо. Також невеликих розмірів і їхній мозок, малі розміри якого ймовірно грають роль в їх повільності, але з іншого боку ці звірі завжди спокійні, добродушні, флегматичні. Внутрішня будова тіла лінивця не така як у інших ссавців, наприклад, печінка розташована ближче до спини, селезінка знаходиться праворуч, шлунок і кишечник у них непропорційно більшого розміру, і це неспроста. Справа в тому, що лінивці дуже охайні тварини, і щоб справити нужду, вони спускаються з дерев на землю, де стають беззахисними перед хижаками, які не проти поласувати ними. Щоб мінімізувати цей ризик, лінивці справляють нужду не так часто, в середньому раз в тиждень, і можуть це робити завдяки більшого розміру шлунку. Дуже комічно виглядає пересування лінивця по землі, а все через довгі, з великими гачками пальці, створюється враження, що лінивці з величезними зусиллями намагаються подолати навіть найменшу перешкоду. Швидкість пересування лінивця по землі становить лише кілька метрів в хвилину! Зате як це не дивно, лінивці чудові плавці, плавають вони в рази швидше, ніж пересуваються по суші. Також цікаво, що у лінивців одна з самих низьких температур тіла серед ссавців, вона в середньому становить від 30 до 33 градусів, а часом падає і до 24 градусів. Така низька температура зумовлена тим, що обмін речовин у лінивців проходить вкрай повільно. А ще лінивці виправдовують свою назву не тільки повільністю, але і любов’ю гарненько поспати. Так, вони великі соні, скільки лінивець спить на добу? Зазвичай вони сплять від 10 до 15 годин на добу, що також рідкість у тваринному світі. Причому цікаво, що лінивці сплять часом, просто повиснувши на гілках дерева вниз головою. Як ось цей сплячий лінивець.
Місцепроживання
Де мешкає лінивець? Лінивці з-за низької температури тіла, дуже люблять тепло і як наслідок мешкають виключно в теплих тропічних районах Центральної і Південної Америки: зустрічаються вони в Бразилії, Гондурасі, Парагваї, Уругваї, Панамі, на півночі Аргентини. В якості місць проживання вони завжди вибирають густі ліси, де почувають себе комфортно серед крон дерев.
Харчування
Вороги
А ось вже самі лінивці в свою чергу можуть статті їжею для різних хижаків Південної Америки, в першу чергу для анаконди, пуми, ягуара та його меланованого родича пантери. Нападають на лінивців хижаки, як правило, в той момент, коли ті спускаються з дерев, на яких вони у відносній безпеці, на землю. Як ми писали вище на землю лінивці спускаються в основному для того, щоб справити велику нужду і в цей момент їх і підстерігає найбільша небезпека. Також одвічним ворогом лінивця здавна є і людина: американські індіанці протягом століть полювали на лінивців, знаходячи їх м’ясо смачним та поживним. Тим не менш, американські індіанці, не в приклад білій людині, дбайливо ставилися до природи і не вбивали більше лінивців, ніж їм потрібно для прожитку.
Тривалість життя
Спосіб життя
Лінивці таки дійсно ліниві і флегматичні тварини, які більшу частину часу проводять похропуючи на гілках. Також лінивці люблять і цінують самотність, і їх рідко можна зустріти групами або навіть хоча б дві особини разом. Але якщо лінивцям все ж доводиться зустрічати собі подібного, то завдяки добродушності і мирному характеру цих тварин вони ніколи не виявлять і найменших ознак агресії, будуть собі спокійно годуватися або спати поруч. Максимум своє невдоволення лінивець може висловити гучним сопінням.
Види, фото та назви
В цілому в природі є шість видів лінивців, з яких чотири види належать до трьохпалих лінивців, у яких в розпорядженні три пальця та два види лінивців є двопалими лінивцями. Нижче ми опишемо найбільш цікавих з них.
Трипалий лінивець
Карликовий лінивець
Двопалий лінивець
Розмноження
Цікаві факти
- Саме лінивцями встановлений світовий рекорд по самій повільній дефекації, вона триває в них найдовше, але з іншої сторони здійснюється не частіше, ніж раз на тиждень.
- Навіть після смерті багато лінивців інколи так і залишаються висіти на гілці, настільки чіпка у них хватка.
- Останнім часом лінивці стали приручаться людьми і навіть можна зустріти господарів, які мають свого домашнього лінивця, в якості вихованця типу кішки або собаки. А чому б і ні, адже лінивці добродушні, невибагливі, більшу частину часу сплять і не заподіють якихось особливих незручностей.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.
Ця стаття доступна англійською – Sloth.
Де живе святий Микола
Друзі, а чи знаєте ви, де живе святий Миколай? Так, так, той самий добрий дідусь Миколай, який всім на Землі допомагає та дарує 19 грудня слухняним малюкам подарунки, тихесенько-тихесенько кладучи їх під подушки. Коли не знаєте, то я вам розповім казку про нього, а ви послухайте.
В чудовій країні, яку сам Бог, щедро обдарував зеленню та квітами, степами та лісами, блакитним небом та морем, річками та радісними піснями, є чарівний таємничий ліс. Його таємничість неможливо так просто пізнати. На перший погляд, це звичайний ліс, і все в ньому росте зазвичай, і звичайні мешканці у ньому. Але є в цьому лісі така чарівна невидима стежинка, яка веде до казкової галявини. Тут нема ні зими, ні літа, ні дня, ні ночі, ні дощів, ні злив, але завжди є сонце – як споглядання Боже і є місяць – як показник часу. Тут відсутні земні проблеми, дерева вкриті смачними плодами, а земля усіяна запашними ягідками. Тут живуть дивні тварини і птахи добрі та лагідні, які один на одного не полюють та ніколи не вмирають і спілкуються людською мовою.
Все чудово і мирно у тому чарівному просторі, в цій безкрайньо-добрій країні.
І саме серед того таємничого лісу на тій чарівній галявині росте старезний-престарезний, величезний-превеличезний Дуб. В нього товстелезний могутній стовбур, що й п’ятдесят малюків, взявшись за руки не охоплять його, міцне, ніби всі сили земних скель, коріння, та пишна вічнозелена крона, що сягає самого неба. На верхівці Дуба сидить великий та мудрий Сокіл, він має можливість із такої висоти споглядати усю Землю і бачити всіх людей. З-під міцного коріння того Дуба беруть початок дві річки: Золота Ріка Любові та Срібна Ріка Щастя. Води тих річок розтікаються по всій Землі. Очі людини не можуть побачити їх, а от людські серця… так. Своїми хвильками річки можуть наповнити щастям тільки добрі та чуйні серця.
На великому Дубі ростуть яскраві жолуді, що сяють, наче зірочки, вони містять в собі бажання людей, але тільки щирі та добросердні бажання, бо зло до цієї галявини ніяк не може потрапити. Зло, що схоче потрапити сюди, зустрічають два здоровенні Орли-стражі. Це птахи з величезними могутніми дзьобами, які можуть розбивати кам’яні гори, з величезними кігтями, що розтрощують найміцніші скелі, в яких пір’я – гострі стріли, а погляд ніколи не засинаючих очей випромінює блискавки. Ще жодне зло, жодне лихо не втекло від покарання Орлів-стражів.
Біля величезного Дуба росте Калина Добра. Пилок її квітів найчарівніший, він містить в собі добро, а плоди Калини – ягідки – містять красу. У Калини є одна гілочка, що не квітне цвітом і не вкривається плодами, то гілочка – чарівна сопілочка., звуки якої лунають добром і можуть добиратися до злих сердець, щоб хоч трішечки пом’якшити злосерддя.
Великий Дуб і Калина ростуть посеред квіткової галявини, і квіти там небачено дивовижної краси та небачено яскравих кольорів. Ті чудові квіти – то людські мрії. Вони ростуть, квітнуть, випромінюють красу. А коли щасливі мрії здійснюються, тоді вони перетворюються на метеликів, та таких казково-чудових і життєрадісних, що всі звірі, пташки, а ще сонце і небо душевно посміхаються, коли дивляться на них.
Ось саме в такому лісі під величезним Дубом і живе добрий святий Миколай. Та він не просто так собі сидить, ні, він дійсно живе, весь час допомагаючи людям і тваринам.
Мудрий Сокіл злітає до Миколи та й каже:
– Миколо, там далеко за морями ліс горить.
Микола тоді щойно насилає дощові хмари до лісу.
– Миколо, війна у людей, діти сиротіють, вбитих багато.
Тоді Микола бере калинову сопілочку що зроблена з гілочки Калини Добра і грає на ній, а звуки летять добрими пісчинками до сердець людських.
Ну а всі звертання, прохання про допомогу Микола сам чує, бо лунають вони через весь ліс:
Всім, хто звертається до нього, Микола не відмовляє, а допомагає.
Один раз на рік, 19 грудня, Микола вирушає по Землі та всім малятам і звірятам, які слухаються маму й тата, він дарує подарунки. Всі мешканці чарівного лісу дапомагають Миколі зібрати мішок здійснення бажань. Там є і подарунки, і сповнені мрії. А ще Микола бере із собою чарівну скриньку, в якій тримає найчарівливішу суміш у світі – пилинки з квіточок Калини Добра і краплинки з двох річок: Золотої Річки Любові та Срібної Річки Щастя. Все це змішує Микола в дрібненькі зірочки-пилинки. В свою казкову ніч, коли вже всі подарунки роздані, Микола облітає навколо Землі і розкидає той чарівний, життєдайний пилок, який проникає у кожне серце, що б’ється на Землі. Ну, а потім повертається до себе у ліс і – знову за справи, знове допомагати всьому живому.
Ну от, друзі, тепер ви вже знаєте, де живе добрий дідусь святий Микола. Тому не забудьте загадати бажання, яке засяє зірочкою в жолуді на вічнозеленому Дубі, та не забудьте про свої щиросердні мрії, що розквітнуть дивовижними квітками на квітковій галявині. Але головне – майте чуле, доброзиливе серце, збирайте у нього тільки пилок добра, і тоді до нього з легкістю зможуть потрапити чарівливі хвилькі Річок Щастя і Любові.
Де живе білка і чим харчується як живуть білки в лісі
Білки поширені практично по всьому світу (за винятком Австралії). Рухоме ссавець відноситься до сімейства гризунів. Існує безліч найрізноманітніших видів цих тварин, що відрізняються розмірами, забарвленням шерсті, звичками і місцем існування. Вони можуть бути дерев’яними і земляними, пухнастими і не дуже, зустрічаються навіть колючі екземпляри. Де живе білка – багато в чому залежить від того, до якого виду вона належить. Але всі вони – досить добродушні і милі звірята, що викликають своєю поведінкою загальне захоплення.
види білок
Всього в світі їх налічують близько 200. Найбільш незвичайні і забавні мешкають в основному на території Північної Америки. До них можна віднести Бурундукова і наземних смугастих білок, що живуть в норах, а також чорну, Каролінського сіру і аберту, що вважають за краще дерева. У Укаїни частіше зустрічається руда представницю цього сімейства. Її ще називають білкою звичайної. У деяких лісах також трапляються летяги, а в південних степах – бурундуки.
Де живе та чим живиться білка, залежить від її виду. Наприклад, у земляних білок не такі пухнасті хвости, як у деревних. Адже останні використовують їх для «підрулення» при стрибках і балансування на гілках. А бурундуки подібне багатство зовсім ні до чого: він свій прожиток видобуває на землі. У летяг, що стрибають на значні відстані, лапи з’єднані перетинками, здатними розкриватися в повітрі за принципом парашута.
Звички звичайних білок
Ця типова мешканка українських лісів, починаючи з тайги і закінчуючи південними широтами, – справжня красуня. Двічі на рік (навесні та восени) вона змінює свою шубку, щоб влітку хизуватися в яскраво-рудою, а взимку бути не настільки помітною в сірому, утепленому вбранні. Звичайна білка живе в дуплі, рідше – просто в гнізді, світом в густому гіллі. У багатьох звіряток таких будиночків кілька. В одному вона живе і виводить потомство, а решта використовує в якості комор.
У сплячку взимку вона не впадає, а з жолудями і горіхами – основним кормом цього гризуна – під час холодів досить туго. Ось і запасає господарська звірятко їх собі на чорний день, ховаючи по гніздах. Як живе білка в лісі, неважко помітити, якщо відвідати найближчу гай або великий парк. Ці тварини досить товариські і часто ставляться до людей з довірою, із задоволенням куштуючи принесеним ласощами у вигляді горіхів або насіння. Але потрібно пам’ятати, що білка – істота дике. У неї є гострі зуби і довгі кігті, так що з рук їх краще не годувати, особливо маленьким дітям.
Раціон деревної білки
Основний корм тайговій красуні – кедрові горіхи і жолуді. Залежно від того, де живе білка, її меню може розбавлятися насінням інших шишок, грибами, ягодами і навіть пташиними яйцями. Так, це миле і, на перший погляд, невинне істота нерідко розоряє гнізда. Влітку проблем з кормом немає. А ось з настанням холодів опале жолуді замітає сніг, гриби не ростуть, та й шишки буває не так просто відшукати. Але запасливий звірок завчасно набиває свої комори припасами. Тому в дуплах дерев в лісах, де живе білка, без праці можна знайти поклади горіхів і сушених грибів, жолудів і насіння.
Якщо рік видався неврожайним, вона не погребує молодими гілками дерев, нирками і навіть корою. А ще білка здатна пересуватися на значні відстані в пошуках їжі. Причому тварини це роблять масово і можуть бігти кілька днів практично без перерви. У хвойних лісах, де живе білка, часто зустрічаються шишки з характерними слідами їх зубів. Ці тварини відіграють важливу роль в розмноженні ялини, сосни та інших рослин, розносячи їх насіння.
розмноження
Спаровуються білки, як правило, 2 рази на рік (навесні та восени). Але буває, що самка встигає вивести і 3 посліду потомства. Нареченого вона знаходить собі на 1 сезон. Батьком сімейства його назвати складно, оскільки після своєї участі в процесі зачаття він просто втікає. Всі турботи про виховання потомства, будівництва гнізда і безпеки бельчат бере на себе їх мати. Хоча бувають винятки, коли батьки годують і захищають їх по черзі.
Навесні дитинчат зазвичай менше (від 2 до 4). Восени, після того, як самка відгодівлі та набере вагу, вона може принести до десятка бельчат. Вони народжуються сліпими і безпорадними, але, завдяки турботі матусі, досить швидко підростають. Лише через пару місяців білка може залишити своїх цілком самостійних дітей і почати налагоджувати своє особисте життя. Нерідкі випадки, коли вони довго тісняться в одному гнізді. Іноді до них повертається і мати, але вже з молодшими братами і сестрами. Вже до наступної весни малюки самі будуть здатні до відтворення потомства. З урахуванням того, скільки років живуть білки в природному середовищі, це цілком нормально. Середня тривалість для деревних видів не перевищує 4 років, але іноді доходить і до 9.
Зоологи помітили, що білка часто усиновляє сусідських дитинчат-сиріт. Вона перетягує їх у власне гніздо і піклується, як про рідних.
Білки-летяги
Це найбільш примітна звірятко з усього сімейства. В українських лісах зустрічається летяга звичайна, а на планеті їх налічується близько десятка різновидів. Незважаючи на ряд істотних відмінностей, як зовнішніх, так і поведінкових, їх об’єднує спосіб переміщення. Лазити по деревах вони можуть так само, як їх звичайні родичі. Зовні тваринка не дуже примітний – сірого забарвлення з більш темною спинкою. Помітити летягу буває непросто. На деревах вона відмінно маскується, а вниз практично не спускається. Але якщо виникає необхідність подолати за один раз відстань в кілька десятків метрів, вона в стрибку розчепірює лапки і розкриває покриті хутром перетинки, плануючи, як на парашуті. За допомогою досить довгого гнучкого хвоста, тварина здатна коригувати траєкторію. Перед «посадкою» летяга переходить у вертикальне положення і чіпляється за стовбур усіма лапками. Так вона може перелітати з одного дерева на інше, долаючи за раз до 50 метрів.
наземні білки
Проживають переважно в Північній Америці, але зрідка зустрічаються і в Середній Азії. Зовні вони більше нагадують найближчих родичів – бурундуків, яких можна відрізнити за характерною смугастої спинці. Ці білки живуть в норах, де теж будують гнізда і виводять потомство. Вони не такі привабливі, як звичайні, і позбавлені їх головної прикраси – великого пухнастого хвоста. Він у них є, але самий звичайний. Харчуються звірки переважно горіхами, зернами і іншими насінням, іноді полюють на дрібних комах.
Вплив людини на чисельність тварин
Будучи одним з промислових хутрових звірів, звичайна білка десятиліттями нещадно винищувалася заради власного хутра. Але, завдяки плодючості, не відноситься ні до зникаючих видів, ні навіть до рідкісних. Злий жарт з нею зіграла зовсім не хутрова, а деревообробна промисловість. Багато білки через масову вирубку лісу були змушені покинути своє звичне місце проживання, порушивши, таким чином, харчовий ланцюжок і баланс екосистеми. В першу чергу це стосується тайгових регіонів. Але в останні роки, завдяки охороні лісових угідь і організації заповідників, звірі почувають себе набагато комфортніше.
Як живуть білки в неволі
На подив довше, ніж в природі. Перебуваючи в клітці зоопарку або навіть у звичайній квартирі, білка відчуває себе досить непогано. Особливо, якщо їй створити умови, наближені до природних. Для цього знадобиться кілька гілок і шматочків кори, щоб вона будувала собі гніздо. А ще спеціальне колесо, в якому білка буде бігати, компенсуючи обмеженість простору. При належному догляді тварина може прожити так до 12 років. Причому неволю відмінно переносять і звичайні руді красуні, і чорні, і бурундуки.
Білка – дуже мила тваринка, що відноситься до сімейства гризунів. У природі вони живуть не дуже довго, але прекрасно освоюються в неволі. Білки бувають дуже різними: великими і зовсім крихітними, з шикарною шубкою і непоказні, а жити можуть і на деревах, і в норах, в залежності від різновиду.