1. Орфографічна норма. Принципи української орфографії

Орфографією (грецьк. orthos — прямий, правильний, рівний і grapho — пишу) називають розділ мовознавства, що вивчає правила написання слів . Також це система правил мови, які регламентують способи передавання мовлення на письмі.

Правильне написання слів за відповідним правилом або традицією називають орфограмою .

Неправильне написання слів називають орфографічною помилкою ( уживання знака м’якшення, спрощення в групах приголосних, правопис префіксів тощо).

Щоб дізнатися правильність написання того чи іншого слова, а також винятків із правил, треба користуватися орфографічним словником .

З моменту здобуття Україною незалежності було видано багато орфографічних словників . Майже всі вони опиралися на правопис 1993 року. У 2019 році прийнято новий правопис, яким і керуватимемось надалі: УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС : СХВАЛЕНО Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019 р.) спільним рішенням Президії Національної академії наук України (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) і Колегії Міністерства освіти і науки України(протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.) ЗАТВЕРДЖЕНО Українською національною комісією з питань правопису (протокол № 5 від 22 жовтня 2018 р.) 2019.

В українській орфографії визначають такі принципи правопису: фонетичний, морфологічний, історичний та смисловий .

• усі наголошені голосні : радість, доня, ручка, півень, день, лист;
• ненаголошені [ а ], [ у ], [ і ], а також [о ], що стоїть не перед складом із наголошеним [ у ] або [ і ]: карамель, кулон, лінивий, морока;
• префікс с – перед кореневими к, п, т, ф, х : скрикнути, сплюснути, стримати, сформувати, схопити;
• групи приголосних, що утворилися внаслідок спрощення : виїзний, корисний, тиждень, бризнути;
• групи приголосних [ ств ], [ цтв ], [ зтв ] і суфікси -ськ-, – цьк -, – зьк -, що утворилися внаслідок додавання суфіксів до основ: козак — козацтво, убогий — убозтво, Рига — ризький;
• чергування приголосних: книжка — у книжці, нога — на нозі — ніжка, вухо — на вусі — вушко.

Морфологічний принцип правопису вимагає однакового позначення на письмі значущих частин слова незалежно від їхнього реального звучання.

• ненаголошені голосні [ е ], [ и ], а також [ о ], що стоять перед складом із наголошеним [ у ] або [ і ]: земля, тримати, мотузка, сопілка;
• приголосні , що змінюють своє звучання внаслідок уподібнення : рюкзак, нігті, безжальний;
• приголосні звуки, що спрощуються тільки у вимові: туристський, агентство;
• довгі звуки на межі значущих частин слова: віддаль, вознісся, хвилюються, миєшся.

Історичний (традиційний) принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі частини слів чи букви пишуть так, як це робили раніше, за усталеною традицією . Їхнє написання не можна пояснити в сучасній мові дотриманням фонетичного або морфологічного принципів .

• літери я, ю, є , що позначають один або два звуки , а також ї , що позначає два звуки : завдання — зап’ястний, мюслі — зів’ю, синє — в’є, сузір’я;

• однозвучних слів, що мають різне значення ( омонімів ): Роман (ім’я) — роман (твір); Сонце (зірка) — сонце (світило); Іван Сила — неймовірна сила ;

Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : іл.

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

Розділ XXI. ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ПУНКТУАЦІЇ

Таку саму службу сповняють на письмі знаки, які так і звуться роз­діловими знаками, що нібито вони вказують, що треба від чого розділи­ти, що вони розділяють слова чи цілу громаду слів » [Сімович 1986 (1921), с. 447-448].

Під пунктуаційною ситуацією слід мати на увазі таку типову су­купність певних властивостей структури і/або змісту тексту/контексту, яка зумовлює або стимулює використання певних пунктуаційних за­собів, закріплених правилами й оформленням у писемному тексті пев­них синтаксичних конструкцій і/або смислових — або семантико-еин- таксичних — відношень [Шварцкопф 1988, с. 13].

Засадничі принципи внутрішньосистемних опозицій пунктуаційних елементів та закономірності пунктуаційних ситуацій гарантують розме­жування спільної/часткової функцій розділових знаків, з-поміж яких спільна функція відображає особливості реального призначення (дії) пун­ктуаційних знаків у плані відчленування/вичленування тексту на всіх його рівнях, а часткова функція вказує на конкретні граматичні і/або смислові закономірності відчленування/вичленування пунктуаційними знаками синтаксичних одиниць або частин тексту. Водночас у сучасній лінгвістиці все більшою мірою постає спеціалізоване призначення певного розділового знака з метою виділення того чи іншого реченнєвого компо­нента. Актуалізований ужиток таких розділових знаків умотивовує кваліфікацію такої функції як частково-актуалізувальної (переважно спостерігається при парцелюванні, сегментації одиниць).

Ужиток пунктуаційних елементів ніякою мірою не слід спрощува­ти, оскільки у своїй сукупності вони охоплюють не тільки функцію вичленування / відчленування, але й функцію поєднання, з’єднуван­ня частин. Останню можна витлумачити як супровідну щодо першої, хоча не слід її нівелювати, оскільки в таких випадках синтезуються вичленування і поєднування, при цьому остання семантика може домі­нувати (пор. випадки вжитку тире між підметом і присудком). Оче­видно, найбільшою мірою такий тип вияву синтезу властивий тире, що посилює єдність реченнєвої структури і тільки акцентує неспе- цифічність заповнення синтаксичних позицій.

Функції з’єднування (поєднання) частин, попередження, нагадування належать до супровідних виявів спільної функції всіх пунктуаційних елементів — вичленування/відчленування. Сюди ж належить функ­ція розподілу, що полягає у «такому графічному членуванні тексту, при якому використання різнотипних пунктуаційних засобів — скріплюється спільною схемою, за можливості урізноманітнити вико­ристовувані елементи за рахунок друкарських та орфографічних. У такому випадку пунктуаційні елементи зливаються в єдине ціле і на­бувають стійких ознак відтворюваності — основного елемента ідіома- тичності» [Шварцкопф 1988, с. 20]. Окремий розділовий знаку такому разі втрачає свою окремішну семантику і виступає одним із показ­ників загальнопунктуаційної цілісності (пор. пунктуаційні комплек­си при оформленні прямої мови; пунктуаційно-орфографічні цілісності при вставлених конструкціях і т. ін.). Одним із часткових виявів роз­членування можна вважати функцію розподілу. Це пунктуаційно-ор- фографічний комплекс, який уможливлює відокремлення кожної реп­ліки в драмі і введення слів автора як додаткових елементів, що відоб­ражають особливості немовленнєвого контексту.

МЕНЮ

• Науки
  • Мовознавство
  • Літературознавство
  • Психологія
  • Історія
  • Культурологія
  • Літературознавчі статті та праці
  • Мовознавчі праці
  • Педагогічні праці
  • Наукові роботи (дипломні, реферати та ін.)

  Нові записи

  • Початок Європи : Епоха Великого Переселення Народів
  • Історія Шумерів і падіння Аккадської Імперії
  • Ядерна зброя: виникнення, розвиток та сучасний стан
  • 245 днів війни в Україні на анімованій карті
  • Висадка в Нормандії: Операція, що змінила хід Другої світової війни
  • Як нацисти втікали в Аргентину після Другої світової війни?
  • Історія Тайваню. Чому він такий важливий для США та Китаю?
  • Велика Британія та її колонії: історія захоплення світу (Перша частина)
  • Арабо-Ізраїльські війни: Битва за виживання
  • Історія України: Український шлях до незалежності

  Літературне місто – це унікальна онлайнова бібліотека та освітній ресурс одночасно! Тут ви знайдете навчальні матеріли, літературу та книжки, що допоможуть вам у навчанні та викладанні. На Літмісті широко представлені матеріали по мовознавству, які ви не знайдете в інших бібліотеках.

  Вам допоможе велика колекція матеріалів з літературознавства, а також з психології – практичної та теоретичної. У нашій електронній бібліотеці ви знайдете багато художніх творів українських і не тільки авторів.

  Ексклюзивний підбір матеріалів з культурології, історії України і не тільки стануть в нагоді як студенту, так і викладачу. Окрім того, тут ви знайдете багато періодичних видань та наукових робіт, серед яких тільки ексклюзивні та якісні. Також до вашої уваги рубрика Это интересно! Електронна бібліотека Літературне місто завжди рада допомогти!