Федір Достоєвський: 200 років від дня народження, біографія, цікаві факти з життя письменника
Федір Достоєвський вважається одним з найвагоміших російських письменників, а тема духовної культури людства червоною ниткою проходить крізь усю його творчість. Сьогодні класику виповнюється 200 років, і УНІАН готовий розповісти, чим знаменитий Достоєвський, і який був його внесок у безмежний світ російської літератури.
Достоєвський – біографія і родовід
Рід Достоєвських був дворянським: існує думка, що боярин Данило Іванович Іртищев – перший носій знатного прізвища. У 1506 році йому було подаровано маєток “Достоєв” в Пінську (нині – Білорусь). Згідно з легендами, назва “Достоєве” походить від польського слова “dostoinik” , що означає “сановник, наближений до государя” . Також “достойниками” називали тих, хто був обслугою у князівства – малося на увазі, що вони “гідні” такої роботи.
Остаточно прізвище “Достоєвські” закріпилося за онуками Данила Івановича, які з часом стали шляхтичами. Історики стверджують, що в XVII рід навіть перебирався в Україну , а прямі предки відомого письменника у другій половині XVIII століття жили на Волині. Дід письменника, Андрій Григорович Достоєвський, народився там же, а з 1782 року був священиком у селі Війтівці (Хмельницька область).
Сам Федір Михайлович Достоєвський народився 30 жовтня (11 листопада за новим стилем) 1821 року в Москві. Батько працював штаб-лікарем Маріїнської лікарні для незаможних, а мати походила з московського купецтва. Незважаючи на те, що сім’я не була заможною, батьки намагалися забезпечити дітям гарну освіту: батько сам вчив їх латині і наймав вихователів для інших наук.
Достоєвський як письменник – хронологія по роках
У 1837 році Федір разом з братом Михайлом вступили в інженерне училище в Петербурзі. У роки навчання Достоєвський особливо зацікавився європейською культурою. Гомер, Оноре де Бальзак, Вільям Шекспір і Віктор Гюго – автори, книги яких справили на письменника незабутнє враження.
Не відмовлявся він і від російської літератури, вважаючи Пушкіна своїм улюбленим поетом і знаючи багато його віршів напам’ять. З тим же трепетом він ставився і до Лермонтова, Державіна, Гоголя і Карамзіна.
Той рік став одним з найбільш тяжких для письменника – Достоєвський втратив відразу двох рідних йому людей: від хвороби померла мати, а трохи пізніше на дуелі був убитий Пушкін. Андрій Достоєвський, брат письменника, говорив:
Брат Федя в розмовах зі старшим братом кілька разів повторював, що якщо б у нас не було сімейної жалоби (померла мати — Марія Федорівна), то він просив би дозволу батька носити траур по Пушкіну.
У 1844 році Достоєвський пише роман “Бідні люди” , який відразу ж приносить йому небувалу славу. Віссаріон Бєлінський і Микола Некрасов позитивно відгукуються про твір письменника-початківця. Наступна праця – повість “Двійник” , навпаки, сприймається публікою прохолодно і навіть критикується.
Переломним моментом у житті Достоєвського біографи вважають 1849 рік – саме тоді, 22 грудня, його засуджують до смертної кари. В останній момент рішення суду змінюється – письменник відправляється на каторжні роботи. Примітно, що практично всі свої відчуття від перебування на засланні Достоєвський вкладає в монолог князя Мишкіна в романі “Ідіот” .
У період з 1850 по 1854 рік творчість письменника затихає – каторжне життя в Омську не сприяє написанню чого-небудь великого. Проте, період заслання відбивається на світогляді Достоєвського – якщо до укладення у нього не було будь-яких догм, то після звільнення письменник стає вкрай побожним.
Що краще читати у Достоєвського – відомі твори
Разом зі своїм братом Михайлом Достоєвський працює в журналі “Час”, далі – в журналі “Епоха”. В цілому, літературознавці вважають, що період з 1860 по 1866 – чи не найпродуктивніший для письменника. Він видає “Записки з мертвого будинку, “Принижені і ображені”, “Записки з підпілля”, “Зимові замітки про літні враження” .
Після смерті дружини і брата у 1864 році Достоєвський страждає алкогольною залежністю, грає в рулетку, влазить в борги. В цей же період по одній главі пише “Злочин і покарання” і відразу відправляє в редакцію. Для того, щоб зберегти авторські права, складає роман “Гравець” , який був повністю написаний за 21 день.
У 1867 році Достоєвський разом зі своєю дружиною Анною Сніткіною-Достоєвською відправляється за кордон, щоб не втратити всі гроші, виручені від публікації романів. Потім поселяється в місті Стара Русса Новгородської губернії і пише роман “Біси” . Через рік – “Щоденник письменника” , у 1875 – роман “Підліток” , в 1876 – оповідання “Лагідна” .
Одним з найбільш значущих подій у своєму житті Достоєвський вважав запрошення імператора Олександра II, яке письменник отримав у 1878 році . Він знайомиться з родиною государя і пізніше створює роман “Брати Карамазови” – твір, який стає кращим і головним.
Достоєвський – цитати про людину і життя
Письменник помер 28 січня 1881 року через емфізему, загострення якої спровокував конфлікт з сестрою Достоєвського через спадщину. Біографія російського класика показує, що він знайшов визнання задовго до своєї смерті і став одним з найбільш шанованих філософів, які зачіпають важливі аспекти людського життя.
Якщо хочеш перемогти весь світ, переможи себе.
Справді, виражаються іноді про “звірячу” жорстокість людини, але це страшно несправедливо і прикро для звірів: звір ніколи не може бути такий жорстокий, як людина, так артистично, так художньо жорстокий.
– роман “Брати Карамазови”.
Співчуття є найголовніший і, може бути, єдиний закон буття всього людства.
- Scorpions випустили нову пісню (відео)
- Що подивитися на вихідних: “Котячі світи Луїса Уейна”, “Пам’ять” і “Червоне повідомлення”
- Оприлюднена раніше невідома пісня, яку 50 років тому записали Джордж Харрісон і Рінго Старр
Автор: Крiстiна Кащавцева
200-літній ювілей. Українські корені Федора Достоєвського та «елліністична поезія» України
11 листопада минає 200 років від народження письменника Федора Достоєвського, який мав українське коріння. Про походження Достоєвського йдеться у статті професора Петра Кралюка, яку вперше було опубліковано на сайті Радіо Свобода в липні 2021 року.
Коли заходить мова про походження російського письменника Федора Достоєвського (1821–1881), який добре відомий на Заході (там він фактично російський письменник №1), то можна зустріти думку, що його далекі предки походили з Білорусі. Данило, який започаткував рід Достоєвських, належав до татарського роду Ртіщевих. Він прибув із Московії на Пінщину. І тут у 1506 році отримав у володіння село Достоєво. Від назви цього села й походить назва роду Достоєвських. Зараз воно перебуває у складі Іванівського району Брестської області Білорусі. Проте – це не білоруська, а українська етнічна територія. Саме ж Достоєво розташоване неподалік нинішнього кордону України й Білорусі.
Однак предки Достоєвського мешкали не стільки в Достоєві, скільки на Волині, точніше – на Ковельщині. У 70-х роках XVI століття тут жив якийсь Феодор Достоєвський, що служив у князя Андрія Курбського. Під 1664 роком у селі Секунь, що поблизу Ковеля, згадується ще про одного представника роду Достоєвських.
Коли мої предки покинули темні ліси і багнисті болота Литви, вони, певно, були освітлені світлом, квітами та елліністичною поезією України
Є певні відомості про ієромонаха Києво-Печерської лаври Акиндія Достоєвського, що жив у XVII століття.
«Коли мої предки, – писала дочка письменника Любов Достоєвська (1869–1926), – покинули темні ліси і багнисті болота Литви, вони, певно, були освітлені світлом, квітами та елліністичною поезією України; їхня душа була зігріта південним сонцем і вилилась у вірші».
Ліворуч сидить Любов Достоєвська (1869–1926), донька Федора Достоєвського. Вона разом з подругами
Любов Достоєвська, спираючись на родинні легенди, розповідала, що один із її предків у XVII століття написав «буколічну поему», яка, правда, не збереглася. Однак до нас дійшов вірш із почаївського «Богогласника» (1790 року), в якому був вірш, підписаний прізвищем Достоєвський. Цей збірник, виданий у Почаївському монастирі отців-василіян (у той час він був уніатським), є унікальною пам’яткою української культури.
«Богогласник» став своєрідним підсумком понад 200-літньої традиції творення духовних пісень в Україні. У ньому 249 пісень, серед яких українських 213, польських – 33, латинських – 3. Українські пісні були написані як староукраїнською мовою, так і мовою, наближеною до розмовної. У «Богогласнику» вказуються автори лише деяких пісень. Серед них – і Достоєвський.
Можливо, автором цього вірша був один із предків Федора Достоєвського, наприклад, його дід Андрій. Мова вірша хоча й мала в своїй основі церковнослов’янщину, але була наближена до української розмовної. У вірші говориться, що треба зрікатися земних благ, думати про божественне й шукати спасіння.
Окремі сторінки «Богогласника», виданого 1790 року в друкарні Почаєвського монастиря, який на той час належав греко-католицькій церкві. «Богогласник» – перша нотна антологія духовних пісень XVII–XVIII століть в Україні