Під час еволюції після головної послідовності зірки невеликої та середньої маси стають червоними гігантами: спершу потрапляють на гілку червоних гігантів, після сходження з неї переходять у червоне згущення, залишаючись червоними гігантами, або перестають бути такими, переходячи на горизонтальну гілку і блакитну петлю.
Тривалість життя кожної зірки визначається її масою. Масивні зірки швидко проходять свій життєвий шлях, закінчуючи його ефектним вибухом. Зірки скромніших розмірів, включно із Сонцем, навпаки, наприкінці життя, після стадії червоного гіганта стискаються, скидають оболонку, перетворюючись на білих карликів.
Червоні гіганти – це зірки, у ядрі яких уже закінчилося горіння водню. Їхнє ядро складається з гелію, але оскільки температура ядерного горіння гелію більша, ніж температура горіння водню, то гелій не може спалахнути.
Сонце вже втратило в цьому процесі масу, еквівалентну масі Сатурна, а через 5-7 млрд років повністю витратить усе пальне в ядрі. Роздувшись до червоного гіганта, воно в результаті скине зовнішні шари, породивши планетарну туманність, а його ядро стиснеться і перетвориться на білого карлика.