Єврейська держава була проголошена 14 травня 1948 року в будівлі музею на бульварі Ротшильда в Тель-Авіві, за один день до закінчення британського мандату на Палестину. У Декларації незалежності Ізраїлю йшлося про виникнення єврейського народу на Землі Ізраїлю та його прагнення повернутися на історичну батьківщину.
14 травня 1948 року, за один день до закінчення британського мандату на Палестину, Давид Бен-Гуріон проголосив створення незалежної єврейської держави на території, виділеній згідно з планом ООН.
Так почалася Накба, або Катастрофа – масовий результат палестинців у 1948 року. У ході війни за незалежність та після його проголошення Ізраїлю територію Палестини залишили від одного мільйона (за арабськими джерелами) до півмільйона (за єврейськими джерелами) мешканців.
Сталінський Радянський Союз, навпаки, не тільки проголосував за поділ, але й став першою державою, яка визнала Ізраїль де-юре через три дні після проголошення незалежності і виступив на підтримку єврейської держави задовго до Сполучених Штатів.