Блог психолога: про нарцисів і як їх розпізнати

От саме в їхній байдужості. Одразу зазначу важливу деталь. На нарцисів “западають” не всі, а лише люди з певним психотипом і власними душевними ранами чи дитячими травмами.

Більше того – саме у їхньому сприйнятті, чи то пак – у їхніх очах, розквітає ота прекрасна, але небезпечна квітка.

Зовсім як у однойменному міфі: Нарцис лише тоді дізнався, який він довершено вродливий, коли побачив власне відображення на поверхні озера – що робити йому, до речі, заборонив оракул Тіресий.

Тож для того, щоб проявити власну сутність, нарцисові завжди потрібні інші – дзеркала, глядачі. Але не як байдужі спостерегачі. А такі, хто б співпереживав, захоплювався, радів і засмучувався.

Бо, як ви, певно, вже зрозуміли, нарцис – це порожнеча. Або, скажімо так, позбавлена чіткого уявлення про себе людина, котра до того ж погано розрізняє почуття і відчуття.

Тому для постійного підтвердження власного існування і власної “хорошості” їй весь час потрібен хтось їнший.

Оскільки ж порожнеча притягує наповненість або навпаки – яскраві особистості тяжіють до “табули раси”, саме вони, добрі й чуйні натури – з їхнім багатим внутрішнім світом, й кількома вищими освітами раптом добровільно потрапляють на гачок до гарної порожньої ляльки. Якій так само можна поспівчувати.

Так, мало не забула, люди з нарцисичним коплексом – переважно гарно виглядають зовні.

Це ж бо підґрунтя давньогрецької легенди – що рівного Нарцисові парубка за вродою не було в усьому світі.

Отже, нарциси – це оболонка, форма, яку мовби сам бог велів наповнити тим, у кого аж занадто усіляких душевних скарбів.

Маріонетка чи ляльковод?

“Ой, як не пощастило Ліді, – розповідає подруга. – Вродлива, розумна, із власним житлом і пристойною роботою закохалася у такого собі Влада. Він гарний, мов актор, який грає Шерлока. Але такий самий холодний. Таке враження, наче йому все одно, будуть вони разом чи ні. Ліда завжди сама йому дзвонить, щось пропонує. Якось пробувала “зникнути” – тиждень протрималася. Потім зателефонувала – він був спокійний і привітний, мовби нічого не сталося. А в неї вже депресія почалася від його байдужості”.

Ось інша історія – про талановитого симпатичного хлопця Руслана.

Закохався у вродливу дівчину, чия холодність ще більше заохочувала, сприймалася ним за вияв шляхетності.

А її переважне мовчання під час побачень видавалося проявом серйозності й зацікавленості.

Адже він, натомість, намагаючись справити враження, розповідав про Баха і Феєрбаха, про Тичину і Сосюру. Аж поки вона, позіхнувши, не сказала, що вже втомилася від його розумувань.

Тоді він перейшов до діла – запропонував вийти за нього заміж. Та вона відповіла, що не проти зустрічатися, але поважає свій особистий простір. На що Руслан образився і назвав дівчину маніпуляторкою. Але був неправий.

Вічна мерзлота байдужості

Людей з нарцисичним комплексом справді часто помилково вважають маніпуляторами. Це ми їх такими сприймаємо. Адже ті, для кого вони стають фатальними жінками чи чоловіками, самі охоче приносять себе в жертву.

А яка ж жертва без маніпулятора?

Любителі нарцисів – це ті, хто мали надто вимогливих чи емоційно недоступних або емоційно непослідовних батьків.

Тобто їм не просто доводилося заробляти хороше ставлення й любов батьків до себе.

Часто вони почувалися дезорієнтованими. Бо не знали, коли за одне й те саме їх будуть сварити, хвалити чи просто не помічати.

Та все ж, коли вони робили щось надзвичайне – одержували відмінну оцінку з важкого предмету, наводили ідеальний лад до приходу мами – все ж таки удостоювалися батьківського схвалення.

У підсвідомості закарбувалося: усього можна досягти, якщо дуже захотіти й дуже постаратися. Така установка схвалюється суспільством і дає певні результати.

Старанні й мотивовані люди дійсно багато чого досягаюють у житті, відбуваються як особистості.

І коли зустрічають на своєму шляху щось гарне й недоступне, запускається закладений у дитинстві в підсвідомість механізм.

Вони вважають, що їхній обранець тому такий холодний, бо його ніхто по-справжньому не любив. А вони своїм коханням розтоплять цей лід. Якщо ж попри всі зусилля це не вдається, надто наполегливі ображаються і вважають себе жертвами підступних звабниць чи спокусників.

Автор фото, Rawpixel/unsplash

Соціальні мережі тільки спонукають нас виставляти напоказ прояви успішності, бездоганнсті, любові до себе

Відлуння по той бік дзеркала

Нарцис же за визначенням не може бути маніпулятором, тому що це передбачає тісний зв’язок з жертвою, добре знання рис її характеру, звичок, уподобань.

А це надто обтяжливо для людини, зацикленої лише на собі.

Найбільше, на що ви можете розраховувати, спілкуючись із такою особою – роль дзеркала або відлуння (за аналогією з німфою Ехо, котра висохла від нерозділеного кохання).

Звідки ж беруться душевно непроникні люди?

Вчені вважають, ніби світом шириться ціла епідемія байдужих до інших і закоханих у себе. Насправді ж уявлення про самозакоханість нарцисів так само явно перебільшене.

Насправді вони не знають себе. Очевидно їхні батьки позбавляли їх можливості самостійно вирішувати, що їм подобається, довгий час робили це за них.

Оточивши дитину усім необхідним набором життєвих благ, вони вимагали певних успіхів.

А за кожної можливості хизувалися перед рідними та знайомими своєю гарною та здібною дитиною як одним із власних досягнень.

Про те, що відчуває сама дитина, які її смаки і вподобання, батьки не цікавилися.

Тож мрією юного нарциса було якомога швидше вийти з-під опіки і більше за можливістю туди не потрапляти. Звідси й таке ревне оберігання такими особами власного життєвого простору і незалежності.

Та й соціальні мережі не заохочують до емпатії. Натомість спонукають виставляти напоказ прояви успішності, бездоганнсті, любові до себе.

Якщо це вас вабить, і ви готові служити без взаємності – вирішувати вам.

✅Міф про Нарциса: короткий зміст, варіанти та аналіз

Міф про Нарциса, з коротким змістом якого дітей знайомлять в школі, з’явився в Стародавній Греції приблизно в I столітті до н.е. він розповідає про надмірно гордому і самозакоханому юнакові, який вважав інших людей негідними себе.

За свій егоїзм і черствість Нарцис був покараний богами: закохавшись в своє відображення, він не зміг домогтися відповідного почуття і помер від горя.

Короткий переказ

Ім’я головного героя на латині пишеться Narcissus. Відповідно до фонетичним розбором його правильніше читати»Наркісс”.

Юнак став одним з найвідоміших героїв грецьких легенд, хоч і прославився не подвигами і військовими перемогами. В українському варіанті казка відома по книзі Куна “Легенди і міфи Стародавньої Греції”.

У стародавніх джерелах вказані різні батьки Нарциса:

• Кефіс (бог однойменної річки) і німфа Ліріопа (або Лавріона).
• Цар Ендіміон, знаменитий своєю красою, і богиня Місяця Селена.

Хлопчик народився дивно прекрасним, але холодним і бездушним. Віщун Тіресій передбачив, що він проживе довге і щасливе життя, тільки якщо ніколи не побачить свого відображення.

У прекрасного молодого чоловіка закохувалися всі юнаки і дівчата без винятку, але той відкидав шанувальників, вважаючи їх негідними. Закохані були не в змозі перенести відмову: вони кінчали життя самогубством або втрачали людську подобу. У міфах збереглися імена двох нещасних:

• Прекрасна гірська німфа Ехо звернулася до Афродіти з проханням допомогти їй зникнути, хоча богиня могла просто змусити Нарциса закохатися в неї. Але німфа порахувала, що з тілом зникне вбиває її любов. Афродіта виконала прохання, залишивши на землі тільки незрівнянний голос ехо.
• Юнак Аміній, страждаючи від нерозділеного почуття, наклав на себе руки перед будинком коханого, але навіть це не зворушило гордця.

Нещасні шанувальники благали богів допомогти їм – покарати Нарциса, змусити його полюбити, але бути відкинутим у відповідь. В одних джерелах це прохання виконує богиня відплати Немезида, в інших — Афродіта, яка мстить за Відлуння.

Одного разу під час полювання Нарцис зупинився біля річки, щоб напитися. Він кинув погляд в кришталево чисту воду, побачив самого себе і миттєво закохався так сильно, що не зміг відірватися.

Але відображення не відповіло йому, і юнак помер через кілька днів від голоду, страждаючи від нерозділеного кохання. За його тілом прийшли німфи, але на місці, де сидів Нарцис, виросла білосніжна квітка — символ егоїзму і оманливих бажань.

Античні джерела

Існує кілька версій легенди про Нарциса. Вони розрізняються деякими деталями (способом смерті юнака, обставинами зустрічі з німфою Ехо або Амінієм).

Коротко вони звучать наступним чином:

• Найраніша версія відноситься до 50-х років до н.е. вона була виявлена пізніше за інших в єгипетському місті Оксірінх. Папіруси розповідають, що нарцис покінчив життя самогубством через нерозділену любов до свого відображення.
• Публій Овідій Назон в книзі «метаморфози» в 8 році н.е. записав легенду про Нарциса, але трохи в іншому варіанті. Юнак був сином бога Кефіса, якому через передбачення не показували дзеркал. У 15 років він гуляв лісом, де його помітила німфа Ехо, закохалася і пішла за ним.
• Відчувши стеження, він кілька разів крикнув: “хто тут?». Німфа повторила його слова. Незабаром Ехо здалася і спробувала обійняти коханого, але той жорстоко відкинув її. Дівчина буквально висохла від любові, зберігся лише її голос в горах. Про це дізналася Немезида, розсердилася і заманила Нарциса до озера з чистою водою. Той побачив своє відображення, але не зрозумів, що це він. Закохавшись в підводного юнака, який не відповів йому взаємністю, Нарцис помер від голоду і лише перед смертю зрозумів, що закохався в самого себе.
• Сучасник Овідія, письменник Конон, залишив свою версію міфу. Юнак Аміній закохався в жорстокого Нарциса, але не домігся взаємності. В останню зустріч молодий чоловік вручив гордецеві меч, попросив богів про відплату і вчинив самогубство, кинувшись на вістря. В іншому легенда не сильно відрізняється від інших версій. Зрештою, Нарцис також вбиває себе.
• Майже через століття історія була переписана Павсанієм, автором «опису Еллади». Цей твір-зібрання подорожніх нотаток, спостережень і міфологічних сюжетів, можна сказати, що це путівник по значущих місцях і пам’ятках Стародавньої Греції. З особливістю жанру пов’язані і деякі відмінності в сюжеті: автор писав, що в місцевості Донакон є джерело, біля якого і помер Нарцис. Якщо вірити цьому міфу, у юнака була сестра-близнюк, дивно схожа на нього. Юнак був закоханий в неї, але одного разу дівчина померла. Убитий горем Нарцис приходив до джерела, дивився на своє відображення і уявляв, ніби бачить сестру. Незабаром він помер на тому місці.

Багато хто вважає, що існує ще один варіант легенди: в прекрасного юнака закохалася сама Афродіта, але той відкинув навіть її. Ображена богиня перетворила його на квітку. Але ця версія не знайдена в письмових джерелах і, швидше за все, не існувала насправді.

Примітно, що більш старі варіанти міфу про Нарциса підкреслювали: зайва самозакоханість і гордість можуть обернутися трагедією. Згідно з аналізом тексту, людина, що не звертає уваги на оточуючих, зайнятий лише своїми переживаннями і вважає інших людей негідними себе, приречений на смерть, він не зможе жити в суспільстві. В останньому міфі відзначається нерозділене кохання Нарциса до сестри, що повністю змінює значення.

Вплив на культуру

Легенда про самозакоханого юнака справила величезний вплив на світову культуру. Було намальовано кілька картин (Караваджо, Брюллов і далі), створений балет «Нарцис і Ехо» і хореографічна мініатюра..

Набагато сильніше юнак “запам’ятався” лікарям. Від його імені з’явився термін «нарцисизм», що використовується при описі рис характеру і в сексології. Також існує нарцисичний розлад особистості, при якому хворий переконаний у власній унікальності і перевазі над оточуючими.

Легенда про Нарциса краще за інших історій демонструє небезпеку егоїзму і надмірне захоплення власним «я». Збереглося кілька варіантів міфу, які розрізняються між собою тільки деталями. Але одна версія, найпізніша, вибивається із загальної ідеї – в ній герой помер від горя після смерті сестри-близнюка.