Як називати жителів різних міст України: від Горішніх Плавнів до Кривого Рогу
Нещодавно в Україні в рамках декомунізації відбулося перейменування багатьох населених пунктів. Цей процес викликав чимало суперечок. Як політичних, соціальних – так і мовних. Зокрема, виникли протиріччя й неузгодженості щодо того, як називати жителів деяких “декомунізованих” міст.
Мабуть, найбільший резонанс викликало перейменування міста Комсомольськ у Полтавській області: замість “совкової” назви на карті з’явилася гарна українська – Горішні Плавні. Але одразу ж постало питання: як називати мешканців Горішніх Плавнів?
Ось як відповів на це питання відомий мовний експерт – доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко. У своїй книзі “100 експрес-уроків української” він пояснив:
Як назвати мешканців населених пунктів, що мають складну чи складену назву на зразок: Кам’янець-Подільський, Горішні Плавні та подібні. Треба вибрати головне слово й утворити назву за певним усталеним словотвірним зразком. У назві Кам’янець-Подільський головне слово – Кам’янець, отже, мешканці міста – кам’янчани, а жителі Горішніх Плавнів – плавнівці, бо головне слово в цій назві – Плавні.
Цікаво, що після перейменування міста Дніпродзержинська у Кам’янське, його жителі, як і містяни з Кам’янця-Подільського, стали називатися “кам’янчани”. Красиво тепер величають і мешканців інших “декомунізованих” міст. Наприклад: Покровськ (колишній Красноармійськ, Донецька область) – покровчани; Подільськ (колишій Котовськ, Одеська область) – подільчани; Сновськ (колишній Щорс, Чернігівська область) – сновчани.
До речі, після того, як президентом України став Володимир Зеленський, уродженець Кривого Рогу, всі стали згадувати й гадати, як же називати жителів цього промислового центру. Криворожани? Криворожці? А жінки – криворожиці? Не смійтеся!
Слово доктору філологічних наук Олександру Пономаріву: “Мешканці Кривого Рогу – криворіжці. Один – криворіжець. Про жінку ліпше казати мешканка Кривого Рогу”
І на завершення – назви жителів обласних центрів України та міст Сімферополь і Севастополь:
Вінниця – вінничани
Дніпро – дніпряни
Донецьк – донеччани
Житомир – житомирці, житомиряни
Запоріжжя – запоріжці
Івано-Франківськ – іванофранківці
Київ – кияни
Кропивницький – кропивничани
Луганськ – луганці, луганчани
Луцьк – лучани
Львів – львів’яни
Миколаїв – миколаївці
Одеса – одесити
Полтава – полтавці, полтавчани
Рівне – рівненці, рівненчани, рівняни
Севастополь – севастопольці
Сімферополь – сімферопольці
Суми – сумчани
Тернопіль – тернопільці, тернопільчани
Ужгород – ужгородці
Харків – харківці, харків’яни
Херсон – херсонці
Хмельницький – хмельничани
Черкаси – черкасці, черкащани
Чернівці – чернівчани
Чернігів – чернігівці, чернігівчани
Говоріть українською правильно!
Если вы профи в своем деле и хотите, чтобы ваша колонка появилась на нашем сайте – напишите нам на почту [email protected]
Блог проф. Пономарева: про “жителів” і “мешканців”
Марії Хоменко “ріжуть вуха” слова мешканці міста, области, села, бо мешкають, мовляв, у приміщеннях.
В українській мові, як і в багатьох мовах світу, є дієслова жити – існувати (протилежне до вмирати) і мешкати – перебувати в певному приміщенні, проживати в певній місцевості.
Порівняймо: гр. ζω, μένω; нім. leben, wohnen; фр. vivre, habiter. З огляду на це, мешканець – це не лише особа, що займає якесь приміщення, а й людина, що має осідок у якійсь місцевості.
Наприклад: “Хоч Київ і нараховував тоді лише шість – сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром” (Зінаїда Тулуб). Тож жодної неповаги до мови в називанні містян чи селян мешканцями немає.
Приєднуватися чи долучатися?
І те, й те. Це синоніми, тобто слова з близьким або тотожним значенням.
Анатолій Якименко дивується, “звідки в українській мові з’явилися слова кішка та кошеня“, бо він з дитинства чув тільки кіт, кицька та котеня.
А я з дитинства чув кіт, кішка й кошеня. Це звичайні українські слова, наявні в більшості говірок української мови, у творах багатьох митців слова. Наприклад: “Вона пирхала, як кішка, що понюхала перцю” (Іван Нечуй-Левицький). “Знає кішка, чиє сало з’їла” (Панас Мирний). “Неначе теє кошеня, і не пручалось, не кричало, на лоні пестилося, гралось” (Тарас Шевченко).
Кошеня й котеня – синоніми, але другий рідше вживаний. Кицька, киця – пестливі синоніми до нейтрального кішка.
Склянка – це невелика скляна посудина для пиття рідини. Наприклад: “Дзвенять ложечки у склянках” (Михайло Коцюбинський). А з чого ж пити каву? – запитує Наталка Ковальська.
Каву й чай п’ють із чашки або з філіжанки. Наприклад: “Хазяїн кав’ярні приніс нам кожному по крихітній чашечці запашної гарячої кави” (Юрій Яновський). “Кава запарувала в малих філіжанках” (Михайло Коцюбинський).
Віктор Зюбрецький цікавиться, коли потрібно ставити коми в реченнях з прикладками. Комами виділяємо відокремлену прикладку. Наприклад: “Одна дівчинка, на ім’я Деніел, написала”. А коли прикладка не відокремлена, ком не ставимо. Наприклад: “Чоловікові на ім’я Йов було поставлене запитання”.
Читач Юрій із міста Рівного хоче вточнити, чи правильно наголошують чоловічі імена на –ко в кличному відмінку.
Правильно. У двоскладових іменах наголос переходить на перший склад: Грицько́ – Гри́цьку, Сашко́ – Са́шку, Юрко́ – Ю́рку. Коли складів більше, наголос лишається на місці: Богда́нко – Богда́нку, Васи́лько – Васи́льку, Іва́нко – Іва́нку.
Свої запитання надсилайте на адресу [email protected], вказавши в темі листа “Запитання до професора Пономарева”. Якщо ви хочете запитати про значення котрогось слова, будь ласка, спочатку загляньте до словника – можливо, там уже є відповідь на ваше запитання.
Блог Пономарева: як називати мешканців Тернополя
Наприклад, у навчальному підручнику з української мови Глазових указані варіянти тернопілець і тернопілька. Натомість люди кажуть, що правильно тернополянин або тернопільчанин. Будь ласка, з’єднайте учасників дискусії миром і правильним варіянтом, просить читач.
Тернопільчанин відпадає, бо в назві Тернопіль немає -к або -цьк, що переходить у -ч- або -чч- (як у Донецьк – донеччанин, Луцьк – лучанин). Із двох инших форм найкраща і найпоширеніша – тернополянин, тернополянка, тернополяни.
Андрій Барйоло запитує, як правильно перекладати з російської документ (файл) во вложении – у додатку чи у вкладенні?
У вкладенні – точніше. Але природніше для української мови – в додатку.
Моє прізвище, веде далі читач, иншомовного походження. Чи відмінюється воно? І взагалі – чи відмінюються прізвища иншомовного походження на голосний?
У нині чинному правописі українські прізвища, що закінчуються на –о, відмінюємо, якщо вони належать чоловікам: Дмитренко, Лисенко, Шевченко.
Це саме правило мало б поширюватися й на иншомовні прізвища та імена. Але є багато мовознавців, що досі не вийшли з-під російського впливу і виступають проти цього. Тож Роберт, Мар’ян, Рудольф відмінюємо, а Роберто, Мар’яно, Рудольфо, отже, й Барйоло, – ні.
Цю хибу давно потрібно було б виправити.
Це міні спідниця, міні-спідниця чи мініспідниця?
Микола Піддубний хоче знати, як писати слова, що починаються частинами екс-, міні-, супер-, мега- й подібні. Одні подають їх як префікси, инші – як частини складних слів. Як бути вчителеві?
Екс-, міні- і так далі пишемо через дефіс, коли слово вживається без них. Наприклад, екс-президент. А коли без екс слово не вживається, пишемо разом: екстер’єр.
Супер і мега пишемо разом – супермен, мегагерц.
Володимир Іванчук пише: я буковинець і вже 18 років живу в Іспанії. У нашій діяспорі є тернополяни, які питають: «Де поставив машину?». А я відповідаю: «Поклав біля вашого будинку». Вони вважають, що класти можна цеглу на стіну чи сумку на підлогу. А ще вони кажуть: буду йшов у магазин. Як правильно?
Мають рацію ті, хто каже, що сумку на підлогу кладуть, а машину ставлять.
Також потрібно казати піду в магазин або піду до крамниці. А класти машину, буду йшов у магазин – діялектні форми.
Будь ласка, зверніть увагу, що професор Пономарів користується Проєктом українського правопису 1999 року, тож слова на кшталт инший, варіянт, радости – це не помилки.
Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!