Кіста яєчника: як виявити та вилікувати?

Кіста яєчника — утворення пухлиноподібної форми з рідиною. Кісти яєчників збільшуються у розмірах пасивно за рахунок рідкого вмісту. Велика кількість оваріальних кіст може виникати самостійно і зникати через кілька місяців без медикаментозного або хірургічного лікування.

Причини появи кісти яєчника

Головною причиною появи оваріальних кіст є овуляція. На ранніх стадіях кожного менструального циклу у яєчниках розвиваються фолікули. Під час овуляції яйцеклітина вивільняється з одного із цих фолікулів. Якщо фолікул продовжує збільшуватися в розмірах і не вивільняє яйцеклітину, він називається «функціональною кістою».

Існує кілька факторів, що підвищують ризик розвитку оваріальних кіст:

• гормональні зміни;
• вагітність;
• ендометріоз (кісти при ендометріозі часто утворюються на яєчниках на пізніх стадіях захворювання);
• атипове розмноження клітин — може призвести до формування дермоїдної кісти або цистаденоми;
• запальні захворювання органів малого таза.

Класифікація

Виділяють такі типи оваріальних кіст:

• функціональні — кісти, які формуються під час менструального циклу;
• патологічні (ендометріоїдні, параоваріальні, дермоїдні) — виникають у результаті атипового росту клітин.

Кіста яєчника діаметром менше 20 мм вважається фізіологічною і представляє собою фолікул, що дозріває. Кіста понад 20 мм визначається як патологічна (Cheng Y., 2021). Функціональні кісти часто є безсимптомними та зникають самостійно протягом 2–3 менструальних циклів.

Патологічні кісти можуть формуватися в період до та після менопаузи. Вони розвиваються з фолікулярних клітин або одношарового кубічного епітелію.

Функціональні кісти

Розрізняють такі типи функціональних оваріальних кіст:

• фолікулярна кіста — формується з фолікула з яйцеклітиною, який не розривається і продовжує рости;
• кіста жовтого тіла — після того, як яйцеклітина виділилася з фолікула, він стискається і починає виробляти гормони для подальшого зачаття (естроген та прогестерон) і називається жовтим тілом. Якщо всередині нього накопичується рідина, формується кіста.

Ендометріоїдна кіста

Ендометріоїдну кісту яєчника (ендометріома) діагностують при ендометріозі. Клітини ендометрію можуть прикріпитися до яєчника та сформувати ендометріому.

Параоваріальна кіста яєчника

На поверхні яєчника може сформуватися цистаденома з водянистим або слизовим вмістом. Вона може значно збільшитися в розмірі. Серозні цистаденоми заповнені рідиною з низькою в’язкістю, а муцинозні — густою рідиною слизового типу. Параоваріальна кіста часто прикріплюється до яєчника.

Дермоїдна кіста яєчника

Дермоїдна кіста яєчника (тератома) — утворюється з репродуктивних клітин, які виробляють яйцеклітини. Тератому часто діагностують у молодих жінок, вона може досягати 15 см. Усередині неї можна виявити частинки волосся, зубів або кістки, жирової тканини, оскільки яйцеклітина може перетворитися на будь-який тип клітини. Таким чином, ці кісти можуть утворювати різні типи тканин. Тератома може передаватися по спадковості.

Патологічні кісти можуть збільшуватися у розмірах та зміщувати яєчник. При цьому можливий перекрут яєчника, що може зменшити або зупинити приплив крові до нього.

Симптоми кісти яєчника

Ознаки кісти яєчника:

• біль унизу живота;
• біль тупого характеру у нижній частині спини;
• метеоризм;
• біль під час статевого акту (диспареунія).

Яким є характер болю при кісті яєчника? У деяких жінок біль відсутній, інші відчувають дискомфорт чи переповненість, гострий чи тупий біль унизу живота. При розсмоктуванні кісти яєчника зникає тяжкість та дискомфорт унизу живота.

Симптоми при розриві кісти яєчника:

• непритомність;
• різкий біль унизу живота;
• запаморочення;
• блідість шкіри;
• артеріальна гіпотензія;
• підвищене серцебиття.

Можливі ускладнення

При оваріальних кістах можуть виникати ускладнення. До них належать:

• перекрут яєчника з характерними симптомами: раптовий сильний тазовий біль, нудота, блювання;
• розрив кісти з характерними симптомами: сильний раптовий біль, зниження артеріального тиску, підвищення серцебиття, блідість шкірних покривів. Під час обстеження — кровотеча всередині тазу. Чим більше кіста, тим вищим є ризик її розриву. Вагінальний секс підвищує таку вірогідність.

Діагностика кісти яєчника

Для діагностики оваріальних кіст проводять:

• гінекологічний огляд;
• ультразвукову діагностику матки та її придатків;
• трансвагінальне ультразвукове дослідження (ТУЗД). Скринінгова діагностика вважається позитивною (відхилення від норми та підозра на рак яєчника), якщо результати включають: об’єм яєчника більше 10 см 2 або об’єм кісти понад 10 см 2 , або наявність змішаного (солідного/кістозного) компонента кістозної пухлини яєчника (Farghaly S., 2014);
• аналіз крові на визначення CA-125 (виключення злоякісного утворення яєчника);
• комп’ютерну томографію чи магнітно-резонансну томографію;
• діагностичну лапароскопію.

Скринінг раку яєчника та подальше спостереження включають аналіз крові на CA-125 та ТУЗД на початковому рівні. Потім щорічне ТУЗД протягом трьох наступних років та щорічні тести CA-125 протягом п’яти років (Farghaly S.A. et al., 2014).

Терапія

Лікування при кісті яєчника проводиться індивідуально, залежно від віку жінки, клінічних проявів та причин формування оваріальної кісти.

Якщо діагностовано функціональну кісту, лікар може запропонувати вичікувальний підхід. Скільки може тривати цей період? Лікар може направити жінку на повторне ультразвукове дослідження через кілька тижнів або місяців після першого прийому, щоб дізнатися, розсмокталася кіста чи ні. За даними Американського коледжу акушерів та гінекологів (American College of Obstetricians and Gynecologists — ACOG), прості кісти, виявлені під час ультразвукового дослідження, можна безпечно спостерігати без операції навіть у жінок під час постменопаузи. Ці кісти навряд чи є попередниками раку або маркерами підвищеного ризику його розвитку, у такому разі лікування може бути консервативним (Farghaly S.A. et al., 2014).

Хірургічне лікування

Якщо наявність кісти супроводжується клінічними проявами, вона стає більшою, пацієнту рекомендована операція з її видалення. Яким має бути розмір кісти яєчника, щоб рекомендувати хірургічне втручання? Планова операція з видалення кісти яєчника можлива, якщо розмір кісти є більшим за 10 см, а також у разі підозри на злоякісне переродження.

Найчастіше лікар проводить лапароскопію кісти яєчника з її подальшим видаленням. При великих кістах придатків зазвичай використовують поперечну чи серединну лапаротомію. Це необхідно для запобігання розривам кіст та контамінації черевної порожнини, а також для забезпечення онкологічної безпеки процедури. У літературі описано різні методи герметичної аспірації, що дозволяють безпечно проводити аспірацію великих кіст та аднексектомію через міні-лапаротомний розріз або за допомогою лапароскопії.

Описано 5-етапну хірургічну техніку, яка дозволяє проводити закриту аспірацію внутрішньокістозної рідини яєчників та аднексектомію при дотриманні онкологічної безпеки. Цей метод дозволяє безпечно виконувати лапароскопічну резекцію великих кіст яєчників, запобігаючи інтраабдомінальному витоку та контамінації.

Етапи операції:

• 1-й етап — виконання діагностичної лапароскопії, щоб унеможливити карциноматоз очеревини, після оголення кісти необхідно ретельно висушити її стінку;
• 2-й етап — помістити захисну марлю, нанести хірургічний клей на стінку кісти яєчника, а потім накласти рукавичку/мембрану (попередньо розрізати стерильну манжету рукавички, щоб підготувати квадратний шматок мембрани). Далі необхідно виконати кисетний шов через рукавичку/мембрану та стінку яєчника, щоб забезпечити подальше прилягання та запобігти витоку рідини з яєчника;
• 3-й етап — розрізати стінку яєчника, ввести аспіраційну канюлю та затягнути кисетний шов для аспірації кістозної рідини;
• 4-й етап — після завершення аспірації необхідно затягнути шов та закрити рукавичку, щоб гарантувати закритий простір та запобігти зараженню черевної порожнини;
• 5 етап — виконати лапароскопічну оваріектомію або цистектомію. Безпечно витягти видалену кісту сумкою, яка була попередньо введена через троакар (El Hajj H. et al., 2022).

Хірургічне лікування — основа терапії при ендометріозній кісті. Хірурги проводять радикальні операції: розшарування спайок, видалення кісти з її капсулою та ендометріоїдними осередками. Хірургічне втручання рекомендовано жінкам, які не можуть завагітніти. Враховуючи ризик розриву оваріальної кісти (розміром понад 4 см) або її перекруту, рекомендовано операцію (Nowak-Psiorz I. et al., 2019).

Медикаментозне лікування

Якщо немає показань до операції, при кісті яєчника призначають медикаментозне лікування. Лікар може рекомендувати препарати, що містять естрогени та гестагени, щоб зупинити овуляцію та запобігти утворенню кіст (Nowak-Psiorz I. et al., 2019).

З терапевтичною метою лікар може призначити препарат з наступних груп:

• комбіновані препарати, що містять естрогени та гестагени (дидрогестерон та естроген; дроспіренон та естроген);
• препарати, що містять гестагени та естрогени для послідовного застосування (дидрогестерон та естроген; левоноргестрел та естроген);
• гестагени (дезогестрел);
• прогестерон-вивільняюча внутрішньоматкова система (внутрішньоматкова система 20 мкг/24 год з пристроєм для введення);
• анти-гонадотропін рилізинг-гормони (ганірелікс) (Компендіум).

Профілактика хвороби

Формуванню більшості оваріальних кіст запобігти неможливо. Але регулярні гінекологічні огляди допомагають діагностувати зміни в яєчниках раніше, ніж буде досягнуто точки неповернення. Жінкам рекомендовано відстежувати свій менструальний цикл та бути уважними до його змін. Важливо визначати симптоми під час менструації, особливо якщо вони тривають більше кількох циклів.

Для профілактики оваріального рецидивного ендометріозу рекомендовано провести односторонню оваріектомію зі збереженням контралатерального яєчника. Таку процедуру слід розглядати для жінок, які не планують вагітність або у яких виявлено іншу ендометріоїдну кісту в тому ж яєчнику (Nowak-Psiorz I. et al., 2019).

Кіста яєчника та фертильність

Наявність оваріальної кісти може негативно позначитися на фертильності, особливо при ендометріоїдній кісті або синдромі полікістозних яєчників. Функціональні, дермоїдні кісти та цистаденоми не впливають на фертильність.

Кіста яєчника

Хвороби жіночої репродуктивної системи часто можуть мати безсимптомний перебіг і тому виявляються випадково при візиті до лікаря. До такої патології відносяться кісти яєчників. Це поширене захворювання, яке найчастіше зустрічається у жінок до періоду менопаузи. Може мати важкі ускладнення і навіть призвести до безпліддя. Тому для своєчасного виявлення важливо регулярно проходити профілактичні огляди у гінеколога.

Що це, види кіст і чим небезпечні

Кіста – це пухлиноподібне, доброякісне утворення з рідинним компонентом. Виникає в товщі нормальної тканини органу, обмежена чіткої капсулою. До найбільш поширених різновидів відносять:

• Функціональні кісти. Виникають в процесі нормального менструального циклу. Буває лютеїнова та фолікулярна кісти. Формуються при порушенні процесу овуляції. Фолікулярна виникає коли дозрілий фолікул не рветься. Розмір її варіює від 3 до 8 см. Найчастіше клінічно ніяк себе не проявляє, одностороння. Лютеїнова утворюється при скупченні рідини в жовтому тілі, яке формується після овуляції.
• Ендометріоїдна. Формується при наявності ендометріозу яєчника. Її порожнина заповнена кров’яним вмістом. Має яскраві клінічні прояви.
• Параоваріальна. Утворюється біля яєчника. Розвивається дуже повільно, тонкостінна, одностороння.
• Дермоїдна. Виникає при порушенні ембріогенезу. Вона формується, якщо в тканини яєчника потрапляють клітини покривного епітелію. Оточена щільною капсулою, може містити різний секрет.
• Текалютеїнова. Може виникати при вагітності. Зазвичай двостороння, формується під дією хоріонічного гонадотропіну. Може бути двухкамерною.

Небезпека даного захворювання в тому, що перебіг його практично завжди безсимптомний. Деякі кісти викликають порушення менструального циклу, розриваються, перекручуються. Такі ускладнення супроводжуються вираженим больовим синдромом, вимагають екстреної медичної допомоги.

Причини виникнення

Розвитку кіст передує порушення нейроендокринної регуляції. Виникає дисбаланс між лютеїнізуючим і фолікулостимулюючим гормонами. Це призводить до порушення процесів нормальної овуляції з утворенням кіст. Також до факторів ризику розвитку патології відносять:

1. Раннє або пізнє настання менархе.
2. Часте невиношування, безпліддя.
3. Обтяжена спадковість (пухлини яєчників, наявність ендометріозу у близьких родичів).
4. Хронічні запальні захворювання органів малого тазу.
5. Наявність в анамнезі операцій на яєчниках.

Також часто кісти виникають у жінок, які страждають хворобами обміну речовин, ендокринною патологією, гормональними захворюваннями.

Симптоми та ознаки

На перших стадіях захворювання клінічні симптоми частіше за все не спостерігаються. Також деякі кістозні утворення з часом зникають самостійно. Хворі пред’являють неспецифічні скарги:

1. Біль у нижній частині живота. Зазвичай він тупий, ниючий, іррадіює в пахову зону, в зону попереку.
2. Порушення менструального циклу. Змінюється тривалість, інтенсивність менструацій, можливі затримки.
3. Дизуричні явища. Почастішання, дискомфорт під час сечовипускання.
4. Збільшення живота. Характерно тільки при великих розмірах кіст.
5. Відсутність овуляції.

У деяких випадках патологія проявляється гострим болем внизу живота, нудотою, блювотою. Це може свідчити про розвиток ускладнень, які вимагають екстреної госпіталізації.

Діагностика захворювання

Для постановки діагнозу проводиться вагінальне дослідження, огляд в дзеркалах. Також проводять трансвагінальну ехографію. Для постановки більш точного діагнозу може проводитися пункція яєчника під контролем УЗД. Для диференціальної діагностики потрібне дослідження рівнів онкомаркерів.

Методики лікування

Більшість функціональних кіст зникають самостійно, тому якщо діагностуються безсимптомні кісти розміром до 6 см, то рекомендується спостереження за станом жінки протягом 60 днів. Кісти, які регресували протягом цього періоду, вимагають контрольного УЗД. В інших випадках застосовуються різні методики лікування.

Хірургічне лікування

Підхід до вибору оперативного втручання і доступу до місця операції суто індивідуальний. Рішення приймається за результатами обстеження і обговорюється з пацієнткою до операції, проте під час операції можливі корективи.

Показання до операції:

• Будь-яке утворення, наприклад жовте тіло в яєчнику, існуюче більше 3-х місяців, не зникло без лікування або на фоні гормональної терапії.
• Утворення в яєчниках, виявлені в менопаузу.
• Ускладнення кісти: нагноєння, крововилив, розрив її, а також перекрут ніжки.
• Злоякісний процес.

Основним методом лікування кіст яєчників є лапароскопія, яка передбачає видалення кісти за допомогою 3-4 невеликих надрізів шкіри на животі. Види лапароскопічних операцій:

• Вилущування капсули кісти із збереженням незмінної тканини яєчника. Це втручання називається цистектомія.
• Резекція яєчника. При цьому втручанні видаляється частина яєчника разом з кістою.
• Видалення утвореня і яєчника повністю називається оваріектомією. Труба при цьому зберігається.
• Аднексектомія передбачає видалення яєчника з патологічним утворенням і маткової труби з боку ураження.

Медикаментозне лікування

При невеликих функціональних кістах показана терапія за допомогою лікарських засобів. Можуть використовуватися:

1. Багатофазні або двофазні оральні контрацептиви. Вони впливають на рівень гормонів, індукують розвиток кістозного утворення.
2. Прогестерон або його аналоги – призводить до зниження рівня естрогену в організмі пацієнтки і створення умов для перешкоди овуляції. Це дозволяє запустити процеси, які будуть сприяти зворотному розвитку кісти і запобігати утворенню нової кісти.
3. Симптоматичні засоби. Показано застосування знеболюючих, протизапальних засобів, вітамінотерапія

Ускладнення

Кіста яєчника може протікати безсимптомно тривалий час. Але під впливом різних провокуючих чинників можливий розвиток важких ускладнень. До них відносять:

• Перекрут кісти.
• Розрив капсули кісти з кровотечею в черевну порожнину.
• Нагноєння кісти.

Такі патології вимагають екстреної хірургічної допомоги та післяопераційного лікування.

Профілактика захворювання

Так, як перебіг хвороби часто безсимптомний, кісти виявляються випадково. Тому важливо щорічно проходити профілактичний огляд у гінеколога, для виявлення даної проблеми. Також потрібно дотримуватися таких принципів:

• Своєчасно, за схемою застосовувати комбіновані оральні контрацептиви.
• Попередження і лікування запальних захворювань органів малого тазу.
• Нормалізація гормонального фону.
• Відмова від звичних інтоксикацій (алкоголь, куріння).

Висновок

Кіста яєчника поширена патологія. Може виникати при нейроендокринних порушеннях, хронічних захворюваннях органів малого тазу, гормональних збоях. Часто клінічно ніяк не проявляється і може зникати самостійно. Для лікування може використовуватися медикаментозний або хірургічний методи.

Якщо Ви виявили ознаки кісти яєчника, то обов’язково запишіться на прийом до хорошого лікаря в клініці Isida за телефонами: 0-800-35-92-86 (для українських операторів зв’язку), +38-044-455-88-11 (для міжнародних). Або задайте своє питання щодо кісти яєчника на спеціально створеній для цього сторінці.