§ 28. СИНТЕТИЧНІ ВОЛОКНА

Волокна та їхня класифікація. Волокна — матеріали, що складаються з довгих і тонких ниток, виготовлених із природних або синтетичних полімерів.

Ознайомимося з класифікацією волокон, скориставшись рис. 76.

Рис. 76. Схема класифікації волокон

Характеристика волокон. Залежно від походження волокна поділяють на природні та хімічні.

Природні волокна бувають рослинного й тваринного походження. Це високомолекулярні сполуки, що синтезуються природним шляхом рослинними й тваринними організмами. З волокон рослинного походження на фабриках виготовляють лляні та бавовняні тканини, із шерсті тварин — шерстяні тканини, із коконів тутового шовкопряду — натуральний шовк. Тканини з природних волокон не завдають шкоди здоров’ю людини.

Однак тканин із природних волокон не вистачає, щоб повністю задовольнити попит на них. Тож на допомогу прийшла хімія. Учені використали знання про склад і будову природних полімерів — целюлози й білків, з яких утворені натуральні волокна бавовни й шерсті, і розробили технології виробництва хімічних волокон.

Розрізняють два види хімічних волокон: штучні й синтетичні. Штучні волокна виготовляють переробкою природних полімерних матеріалів.

До синтетичних волокон належать волокна, добуті із синтезованих полімерів. Це такі широко вживані волокна, як капрон, найлон, лавсан.

Капрон у промисловості добувають з епсилон-амінокапронової кислоти реакцією поліконденсації.

Пригадайте, які реакції називають реакціями-поліконденсації.

Капрон належить до поліамідних волокон, бо молекули епсилон-амінокапронової кислоти сполучаються в поліпептидний ланцюг за допомогою пептидних (амідних) зв’язків. Хімічний склад полімеру відображає формула

Капрон — полімер лінійної будови. Капронове волокно дуже міцне, стійке до дії хімічних сполук, а також до розтягування й стирання, еластичне, не вбирає вологу. За зовнішніми ознаками подібний до натурального шовку.

Найлон отримують поліконденсацією двох речовин: гексаметилендіаміну та адипінової кислоти. Хімічний склад відображає формула

За своїми фізичними властивостями найлон дуже подібний до капрону. Добре поєднується з шерстю та бавовною, завдяки чому стає приємним на дотик, а сплетіння ниток утворює різноманітні структури.

Лавсан — поліестерне волокно, яке синтезують реакцією поліконденсації терефталевої кислоти з етиленгліколем. Загальна формула лавсану

Модель макромолекули лавсану зображено на рис. 77.

Рис. 77. Кулестержнева модель макромолекули лавсану

Лавсан має високу міцність, пружність. На нього не впливають такі чинники, як світло й тепло, хімічні речовини. За зовнішніми ознаками та властивостями подібний до вовни, але перевершує її міцністю, не мнеться.

Пошуком легкого, але міцного синтетичного волокна займалась і С. Кволек.

Кволек Стефані Луїза (1923-2014) — американська вчена-хімік. Закінчивши коледж, планувала стати лікарем. З 1946 р. працювала в компанії «Du Pont», де серйозно захопилася хімією. Працюючи у фірмі, вона винайшла параамідне синтетичне волокно, у п’ять разів міцніше за сталь. Волокно відоме за назвою «кевлар». Це дало поштовх до створення нового напряму розвитку полімерної хімії. Учена-дослідниця була членкинею Національної академії наук, а також четвертою жінкою, яка була обрана до Національної зали слави винахідників США. Упродовж життя отримала безліч нагород за досягнення в галузі хімії полімерів, зокрема Національну медаль США (1996) за технології.

Застосування синтетичних волокон. Завдяки міцності й стійкості до впливів зовнішніх чинників синтетичні волокна набули широкого застосування. З них виготовляють нитки й тканини для пошиття чоловічого та жіночого одягу, пряжу для трикотажних виробів, кордні тканини. Крім того, з капронового волокна плетуть рибальські сітки, роблять волосінь, фільтрувальні матеріали. З капронової смоли відливають деталі машин і механізмів.

Найлон і лавсан застосовують у текстильній, автомобільній та машинобудівній промисловостях, медицині.

Виробництво синтетичних волокон захоплює науковців усього світу, оскільки використання природної сировини не задовольняє попит на матеріали для одягу. Сучасні тканини відрізняються своїми властивостями, зокрема можуть регулювати потовиділення, дихання та серцебиття, змінювати колір чи візерунок, самоочищатися, нагріватися й охолоджуватися. Це інноваційні матеріали, за якими майбутнє.

Синтетичні волокна використовують і як ізоляційний, ущільнювальний, термостійкий та довговічний матеріал.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

• Волокна — матеріали, що складаються з довгих і тонких ниток, виготовлених із природних або синтетичних полімерів.

• Волокна класифікують на природні та хімічні: природні — рослинного й тваринного походження; хімічні волокна поділяють на штучні та синтетичні.

• До синтетичних волокон належать капрон, найлон, лавсан.

• Синтетичні волокна набули широкого застосування завдяки їх міцності та стійкості до впливів зовнішніх чинників.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• 1. Назвіть основні види волокон.
• 2. Поясніть, чим подібні та чим відрізняються природні й хімічні волокна.
• 3. Охарактеризуйте фізичні властивості синтетичних волокон.
• 4. Обчисліть масову частку Карбону в структурній ланці капрону.
• 5. Масова частка целюлози в складі деревини становить 0,45. Обчисліть масу целюлози, якщо маса деревини дорівнює 600 кг.
• 6. Обчисліть масові частки Нітрогену та Оксигену в структурній ланці найлону.
• 7. Напишіть рівняння реакцій за наведеною схемою:

А естерифікація

Б гідрування

В полімеризація

Г дегідратація

А полімеризація

Б гідратація

В дегідрування

Г поліконденсація

• 10. Установіть відповідність між назвами груп речовин, що надають пластмасам різних властивостей, та їхнім призначенням.

А стабілізатори

Б піноутворювачі

В пластифікатори

Г наповнювачі

1 надають еластичності

2 надають стійкості до дії температур

3 створюють пористість

4 надають забарвлення

5 урізноманітнюють властивості

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ

I. Оберіть самостійно тему навчального проекту з переліку тем, запропонованих програмою.

• 1. Синтетичні волокна: їхнє значення, застосування в побуті та промисловості.
• 2. Рециклінг як єдиний цивілізований спосіб утилізації твердих побутових відходів.
• 3. Переробка побутових відходів в Україні та розвинених країнах світу.
• 4. Перспективи одержання та застосування полімерів із наперед заданими властивостями.
• 5. Дослідження марковання виробів із полімерних матеріалів і пластмас.
• 6. Виготовлення виробів із пластикових пляшок.

II. Виконайте навчальний проект, спланувавши етапи його реалізації та строки виконання.

III. Проведіть презентацію проекту.

§ 31. Волокна. Штучні й синтетичні волокна

ПОНЯТТЯ ПРО ВОЛОКНА. Волокнами називають матеріали, що складаються з довгих і тонких ниток або відрізків ниток, придатних для виготовлення пряжі й тканин. За походженням волокна поділяють на натуральні й хімічні.

НАТУРАЛЬНІ ВОЛОКНА. Люди здавна використовували натуральні (природні) волокнисті матеріали для виготовлення одягу й різних предметів домашнього вжитку, вітрил тощо. Нині з матеріалів рослинного походження виготовляють льняні й бавовняні тканини, з вовни тварин — вовняні тканини й ковдри, з коконів тутового шовкопряду — натуральний шовк. Століттями практично в кожній сільській українській оселі була власна прядка, на якій волокна перетворювали на нитку, — пряли (мал. 53). Як сировину використовували вирощені влітку, а потім вимочені у воді й відділені від костриці (непридатної для прядіння частини рослинного стебла) коноплі й льон.

Мал. 53. Експонати музею Г. С. Сковороди (смт Чорнухи, Полтавська обл.)

Серед натуральних волокон розрізняють волокна рослинного й тваринного походження. Натуральний шовк і вовна мають тваринне походження і складаються з білкових молекул. Шовкова нитка — це продукт виділення залоз гусениць шовкопрядів під час звивання коконів. Довжина шовкової нитки може досягати 800-1000 м.

Волокна рослинного походження складаються з целюлози й поділяються на: бавовняні та луб’яні. Теплолюбний бавовник в Україні не росте, а от луб’яні культури — льон і коноплі — вирощують на великих площах. З тонких волокон роблять різні тканини, з грубих — мішковину, канати й шнури. У місті Глухів Сумської області функціонує Інститут луб’яних культур Національної академії аграрних наук України — одна з найстаріших науково-дослідних установ держави. Тут вперше у світі створили сорти конопель, що не містять наркотичних речовин.

У ХХ ст. постала необхідність в одержанні волокон хімічним способом. На сьогодні цим способом виробляють волокон значно більше, ніж з природної сировини.

Волокна за походженням поділяють на натуральні та хімічні. Натуральні волокна виготовляють із природної сировини, хімічні — хімічним способом із високомолекулярних сполук.

ХІМІЧНІ ВОЛОКНА. Класифікацію хімічних волокон здійснюють за походженням сировини, з якої їх виробляють. Якщо сировиною для виробництва хімічного волокна є природний полімер, волокно називають штучним. Якщо ж сировиною є продукти органічного синтезу, то й хімічне волокно називають синтетичним.

Ознайомтеся з класифікацією волокон і прикладами, скориставшись малюнком 54.

Мал. 54. Класифікація та приклади волокон

Для виробництва хімічних волокон придатні полімери з довгими, лінійними або злегка розгалуженими макромолекулами, що мають досить велику відносну молекулярну масу й здатні або плавитися без розкладу, або розчинятися у певних розчинниках. У кожного волокна є свої переваги й недоліки. Тому однозначно стверджувати, що волокно, з якого виготовлена тканина погане чи гарне, не можна. Одне й те саме волокно може бути непридатним для одних цілей і незамінним для інших. Успіхи вчених і технологів у створенні волокон незаперечні. Так, нині виготовляють надміцні, термостійкі, хемостійкі, еластичні, негорючі та багато інших видів волокон.

ХІМІЧНІ ШТУЧНІ ВОЛОКНА. Вони з’явилися завдяки досягненням сучасної хімії.

До штучних волокон належать волокна, виготовлені шляхом хімічної обробки природної сировини целюлозного й білкового походження.

Виготовляючи їх спершу готують прядильний розплав чи розчин, тому що для вироблення хімічних волокон необхідно, щоб молекули сировини були рухливі. Тільки так їх можна розмістити вздовж осі утворюваного волокна й сформувати нитку.

Зробити тверду речовину рухливою можна двома способами — нагріти її до температури, вищої за температуру плавлення, або ж розчинити. Перший спосіб для целюлози не придатний, бо внаслідок нагрівання вона руйнується. Тому природний полімер целюлозу піддають хімічній обробці ангідридом етанової кислоти (СН₃СО)₂О, а утворений продукт реакції розчиняють у відповідних розчинниках. Утворену однорідну рідку суміш за спеціальними технологіями перетворюють на волокно, наприклад ацетатне волокно. Воно добре зберігає тепло, м’яке, мало мнеться, майже не збігається від прання, має приємний блиск. Однак, маючи низку цінних властивостей, воно поступається перед натуральними за гігієнічними характеристиками.

Виробництво ацетатного волокна було розпочато у Франції наприкінці ХІХ ст. й понад 100 років успішно розвивається.

Ще одне штучне волокно — віскозне — добувають з целюлози, яку піддають хімічній обробці з використанням нітратної кислоти. Віскозне волокно багато в чому схоже з натуральними волокнами (льоном і бавовною). Тканина з віскози має шовковистий блиск, приємна на дотик, м’яка, гігроскопічна, легко та рівномірно зафарбовується. Через неї добре проникає повітря, тобто в одязі з такої тканини тіло «дихає», що у спеку створює відчуття прохолоди. Завдяки переліченим властивостям віскозне волокно здобуло популярність і використовується у великих кількостях.

Тонше за шовк віскозне мікроволокно під назвою «мікромодал» зовні схоже на натуральний шовк, бархатисте, м’яке й дуже легке. Відомим вам застосуванням цього волокна є виготовлення панчіх і колгот.

До штучних волокон, виготовлених на основі целюлози, належить і мідноамоніачне волокно, яке використовують у виробництві килимів, технічних тканин, трикотажних виробів.

У процесі виготовлення хімічних волокон можна змінювати властивості волокна, а отже, з одного волокноутворювального полімеру одержувати широкий асортимент виробів, поліпшувати їх зовнішній вигляд (мал. 55).

Мал. 55. Штучні волокна (а — віскозне; б — ацетатне) та вироби з них

Штучні волокна одержують шляхом переробки природних полімерів, здебільшого целюлози, хімічним способом. Вони набагато дешевші за натуральні, мають більшу зносостійкість. Прикладом волокон цієї групи є віскозне, ацетатне та мідноамоніачне волокна.

СИНТЕТИЧНІ ВОЛОКНА. Це теж хімічні волокна, але для їхнього виробництва не використовується натуральна (природна) сировина. З продуктів переробки нафти, кам’яного вугілля, природного газу спершу добувають полімер, який далі перетворюють на волокно, а термостійкі полімери просто розплавляють.

Виробництво синтетичних волокон розпочалося пізніше штучних — у 60-ті роки ХХ ст. Але на сьогодні воно зростає швидшими темпами, порівняно з виробництвом штучних волокон. Пояснюється це доступністю відносно дешевої сировини, попитом на синтетичні волокна, зумовленим низкою їхніх цінних властивостей.

Синтетичні волокна на відміну від штучних від початку й до кінця виготовляють із продуктів переробки вуглеводневої сировини.

Популярними нині є поліпропіленове, полівінілхлоридне, поліуретанове волокна, капрон, поліестер, акрил, еластан та інші синтетичні волокна.

Виробництво синтетичних волокон з року в рік зростає, тому що вони легкі, міцні, довговічні, швидко сохнуть, слабко мнуться. Тому багато синтетичних волокон (у побуті їх називають «синтетика») застосовують у виробництві модного вбрання, спортивного одягу та взуття, спецодягу, необхідного для безпечного перебування в екстремальних умовах, і багатьох інших товарів. Розглянемо конкретні приклади найпоширеніших синтетичних волокон.

Поліпропіленове волокно — це синтетичне волокно, виготовлене з розплаву поліпропілену. Усі властивості поліпропілену, що були розглянуті у § 29, характерні й для цього синтетичного волокна. Воно також стійке до дії відбілювачів, кислот, органічних розчинників, його не псують цвілеві гриби, бактерії й комахи. Спецодяг, синтетичні килими, ковдри, тканини для пошиття верхнього одягу — це окремі приклади його застосування.

Поліестер (поліефір) — волокно, виготовлене з продукту кополімеризації двохатомного насиченого спирту етан-1,2-діолу (етиленгліколю) з терефталевою кислотою. З поліестеру виготовляють штучне хутро і килими, комбіновані тканини, до складу яких можуть входити шерсть, бавовна, льон. З таких тканин шиють верхній одяг, а також гардинно-тюлеві вироби.

Полівінілхлоридне (ПВХ) волокно формують із розчинів полівінілхлориду. Розглядаючи полімери, ми відзначали таку властивість полівінілхлориду, як негорючість. Ця ж властивість притаманна й волокну, яке вам доводилося не раз бачити, бо виготовленими з нього тканинами оббиті сидіння автомобілів, літаків, потягів тощо.

Еластан (поліуретанове волокно), або спандекс, формують із розчинів і розплавів синтетичної високомолекулярної сполуки під назвою поліуретан. Основна властивість еластану, як і каучуків, — еластичність. Що більший вміст еластану в тканині (його додають до багатьох видів волокон), то краще вона розтягується. Вироби з такого матеріалу облягають фігуру, зберігають форму тривалий час, легкі й зручні під час носіння. Завдяки цим властивостям еластан нині популярний у виробництві спортивних костюмів, блузок, сорочок, штанів, купальних костюмів.

Капрон (нейлон-6) — синтетичний полімер, структурними ланками якого є залишки 6-аміногексанової (ε-амінокапронової) кислоти. Хімічна будова цієї амінокислоти така, що характеристичні групи —NH₂ і —СООН розташовані біля крайніх атомів Карбону H₂N — (CH₂)₅ — COOH. Це робить можливим перебіг реакції поліконденсації за схемою:

Як бачимо, прототипом для створення капрону слугувало утворення природних полімерів — білків. Серед природних волокон аналогічно утворюються волокна вовни й шовку.

Капрон — стійка до більшості розчинників тверда речовина білого кольору, пом’якшується за температури 210 °С. З розплаву капрону можна легко витягувати нитки навіть у лабораторних умовах.

Капронове волокно еластичне, дуже міцне, стійке до стирання та згинання, негігроскопічне, з нього виготовляють канати. Рибалкам ці властивості капрону теж добре відомі, адже з капронових волокон виготовляють рибацькі сітки, волосінь. Багато капрону переробляють на комбіновані волокна, з яких виготовляють спортивні костюми, панчохи, шкарпетки, купальники тощо. Проте є в капрону й небажані властивості — він нестійкий до нагрівання, дії кислот і лугів. Через негігроскопічність капронового одягу людина в ньому швидко пітніє.

Визначити, яку основу — синтетичну чи натуральну — має волокно, можна нагріваючи або спалюючи волокно чи тканину. Штучні целюлозні волокна (бавовна, ацетатне, віскозне) спалахують швидко й згорають, розповсюджуючи запах паленого паперу. Грудочка, що залишається після горіння, легко розтирається пальцями. Натуральні волокна (вовняні, шовкові) згорають аналогічно целюлозним, розповсюджуючи запах паленого пір’я. Синтетичні волокна (наприклад, капрон) спершу плавляться, а потім згорають, розповсюджуючи різкий малоприємний (мишачий) запах. Поліестерні волокна швидко згорають, після чого залишається грудочка, яка пальцями не розтирається.

Одяг надходить у продаж з етикетками, де зазначено склад тканини. Так, на вміст у тканині поліпропіленового волокна вказує позначення РР, поліестеру — РЕ. Цією інформацією не треба нехтувати, бо вона допомагає придбати річ, що за фізико-хімічними характеристиками волокон найкраще підходитиме вам для тієї чи іншої пори року, відповідатиме призначенню (відвідування школи, заняття спортом, відпочинок на природі, урочисті події тощо).

Пам’ятайте, що оптимальним є поєднання у тканині натуральних і хімічних волокон. Перші забезпечують дотримання гігієнічних норм, другі — міцність, еластичність, незминання тощо.

Якщо на етикетці відсутній склад волокна, ви можете самостійно визначити, з якої сировини — природної чи синтетичної — його виготовили. Достатньо спалити кілька ниток волокна, а результат порівняти з описаними в параграфі наслідками спалювання різних волокон.

На одязі також містяться попереджувальні знаки, які інструктують щодо прання, прасування виробу, можливості використання розчинників для виведення плям тощо. Завжди ознайомлюйтесь з інформацією, розміщеною на етикетках виробів, і дотримуйтеся вказівок у процесі користування ними, тоді вироби будуть довго вам служити, зберігаючи привабливий вигляд.

Стисло про основне

• Високомолекулярні сполуки — основа натуральних і хімічних волокон.

• Натуральні волокна мають природне походження, хімічні — виготовляють із застосуванням хімічних методів.

• Хімічні волокна класифікують на штучні й синтетичні.

• Прикладами натуральних волокон є шерстяні й бавовняні, штучних — віскозні й ацетатні, синтетичних — капронові й полівінілхлоридні.

• Волокна відрізняються за властивостями, знання яких допомагає у виборі тканин і виробів з них, догляді за ними.

Сторінка ерудита

Кевлар (поліпарафенілентерефталамід) — синтетичне волокно високої механічної й термічної міцності, склад якого передає наведена формула.

Його розробником є американська хімік і винахідник Стефані Кволек (1923-2014).

Це легкий і міцний (в 5 разів міцніше сталі), нешкідливий для здоров’я людини, стійкий до перепадів температур матеріал. З нього виготовляють куленепробивні бронежилети і шоломи — засоби індивідуального захисту військовослужбовців і поліцейських (мал. 56), негорючий одяг пожежників. Кевларова тканина також стійка до дії органічних розчинників. Під впливом низьких температур міцність кевларової тканини зростає, проте сонячні промені й волога роблять волокно менш міцним, тому його покривають спеціальним захисним шаром.

Мал. 56. Засоби індивідуального захисту військовослужбовців і поліцейських

Знаємо, розуміємо

• 1. Які матеріали дістали загальну назву «волокна»?
• 2. Яка класифікація волокон вам відома?
• 3. Наведіть приклади натуральних волокон, зазначте їх особливості.
• 4. Наведіть приклади хімічних волокон, зазначте їх особливості.
• 5. У чому полягає відмінність між природними й хімічними, штучними й синтетичними волокнами?

Застосовуємо

1. Ознайомтеся зі змістом етикеток на кількох текстильних виробах, виготовлених із тканин різного походження, і з’ясуйте, які волокна входять до їхнього складу. Вивчіть рекомендації щодо догляду за ними, вони допоможуть вам дізнатися більше про властивості волокон, із яких виготовлена тканина.

Працюємо з медійними джерелами

З різних інформаційних джерел дізнайтеся, де в Україні вирощують найбільше льону і технічних конопель, на яких вітчизняних підприємствах виготовляють шовкові й вовняні тканини, де розташовані комбінати з виробництва хімічних волокон і яку сировину вони використовують.

§ 6. Натуральні волокна рослинного походження

У 5 класі ви вчили види конструкційних матеріалів і визначили, що до них належить і тканина. Скільки назв тканини ви вже знаєте? Чи відомо вам, із чого саме виготовляють тканину? Вона буває різною не лише за кольором і малюнком. Ви, мабуть, звертали увагу на те, що ми одягаємо взимку одяг з однієї тканини, а влітку — зовсім з іншої. Як ви думаєте, чому? Це зумовлено тим, що тканину виготовляють із різних текстильних волокон. Тож, відповідно, різні види тканин мають різні властивості.

Текстильні волокна — це тонкі пружні ворсинки обмеженої довжини, що використовують для виготовлення пряжі й текстильних виробів.

Усі текстильні волокна поділяють на два види: натуральні й хімічні. Своєю чергою, і натуральні, і хімічні волокна також поділяють на різні види (схема 2).

Схема 2. Різновиди текстильних волокон

Розгляньмо схему. До натуральних волокон рослинного походження належать бавовна і льон. Насправді ще виготовляють текстильні волокна з кропиви, коноплі, джуту та інших рослин. Разом із цим, бавовна і льон залишаються основними рослинами для виготовлення текстильних волокон.

Волокна бавовни

Бавовна — це волокно, яке складається з волокон різної довжини. Бавовна виготовляється з природних волокон рослин бавовнику. Ця рослина росте майже у всіх тропічних та субтропічних регіонах світу, зокрема у США, Китаї, Індії, Узбекистані, Пакистані, Бразилії та Туреччині. Бавовник — дуже вимоглива рослина, для її вирощування необхідний жаркий клімат і багато вологи. На мал. 6.1 ви можете бачити, як виглядають кущі й поля бавовнику.

Мал. 6.1. Кущ та поле бавовнику

Дозрілий бутон цієї рослини на дотик — це звичайна вата. Саме із цієї вати й виробляють у подальшому бавовняне волокно, із якого потім роблять тканину. Це дуже довгий та копіткий процес.

Дослідження бавовняного поля часто відбувається за допомогою безпілотників (мал. 6.2).

Мал. 6.2. Дослідження бавовникового поля часто відбувається за допомогою дронів

Щоб із бавовни виткати тканинне полотно, її потрібно зібрати. Збирати бавовну можна вручну та за допомогою комбайнів (мал. 6.3). Як ви думаєте, а в якому способі збирання бавовна буде якіснішою, без домішок?

Мал. 6.3. Так комбайн збирає бавовник на полі

Зібрану з полів бавовну-сирець (насіння, покрите волокнами) відправляють на бавовноочисні заводи для первинної обробки. Бо в масі бавовни, крім волокон, містяться різні домішки, наявність яких знижує якість бавовни. Потім волокна пресують у стоси і відправляють для подальшої переробки на бавовнопрядильні фабрики, де саме із цієї вати отримують бавовняну нитку. Очищену й розпушену бавовну пропускають через спеціальну машину, яка додатково очищує матеріал і формує короткі волокна в довгу розкручену ниточку. Її потім використовують для прядіння та ткання.

Цікавий факт

Часто бавовник збирають руками. Зараз особливо популярним став так званий органічний бавовник. Він вирощується з мінімальним використанням пестицидів, збирається вручну, для нього не використовують генетично модифіковане насіння тощо.

Волокна льону

Льон — одна з найдавніших культур, із якої виготовляли текстильні волокна, а в подальшому — і тканину. У текстильній промисловості льон посідає друге місце після бавовнику. Але послідовність обробки та виготовлення лляного волокна відрізняється від бавовняного так само, як і вигляд самої рослини.

Льон — рослина, яка росте в середніх широтах, зокрема й в Україні. На мал. 6.4 можна побачити, як виглядає рослина льону та лляні поля.

Мал. 6.4. Рослина льону та лляне поле

Первинна обробка льону — це низка дуже складних процесів і операцій, мета яких — виділення волокна або лубу зі стебла. Для цього використовують мікробіологічні, ферментні процеси та здійснюють механічну обробку. Чим довші й тонші стебла льону, тим більше в них міститься волокна.

Цікавий факт

У давнину українські жінки виготовляли полотно із ручнопрядених лляних і конопляних ниток. Льон та коноплі оброблялися протягом цілого року, поетапно, у визначені народним календарем терміни.

Найкращі сорти льону-довгунця вирощували в Рівненській, Волинській і Львівській областях, конопель — у Тернопільській. Спочатку сировину підготовлювали, обробляли волокна, пряли, зсукували нитки, ткали, потім вибілювали, викачували, вигладжували, вибивали.

Існувало чимало повір’їв, пов’язаних із вирощуванням льону. Його сіяли ранньою весною: «Сій льонок, як лежить холодок». Сівба льону регламентувалася днем (вівторок чи п’ятниця) та фазами місяця: «Як молодик ростиме, то і льон буде рости».

Коноплі ж сіяли не раніше Благовіщення. За традицією, висівати коноплі чи льон мали виключно чоловіки. Вирощували льон лише спеціальних сортів, у яких було тонке й невисоке стебло: «лущик» або «простяк». Дозрілий льон вибирали, молотили, слали на лузі. Під час слання качалися по траві, промовляючи: «Дивись, біжить вовк, щоб був льон білий, як шовк».

Тіпаючи льон, дівчата розпускали коси, «щоб льон був хороший і коси хороші». Вирощування й обробка льону та конопель були тяжкою й виснажливою працею.

Первинна обробка льону складається з кількох процесів (див. схему 3).

Схема 3. Первинна обробка льону

Після первинної обробки виділяють із трести елементарні волокна льону, які придатні для виробництва текстилю. У текстильній промисловості використовують довге волокно, коротке волокно (кудель) та очоси, які отримують при прочісуванні тіпаного льону. Із коротких волокон та очосів виробляють грубі товсті полотна технічного призначення та канатно-мотузяні вироби.

Льон — один із найбільш органічних і екологічних видів матеріалів. Це зумовлено низкою факторів:

• під час росту та дозрівання рослини льону не обробляються шкідливими хімічними речовинами. Адже льон практично не схильний до захворювань, а також не вимогливий до складу ґрунту;
• у процесі виробництва волокна також не використовують хімічні реагенти, бо сама природа відокремлює грубу зовнішню оболонку від м’яких внутрішніх волокон під упливом ґрунтових мікроорганізмів під час сушки снопів.

Отже, як бачимо, обробка й виготовлення лляного та бавовняного волокон абсолютно різні. Це зумовлено тим, що й рослини абсолютно різні за виглядом та способом вирощування. Усе це впливає на властивості волокон і тканин. Порівняймо властивості бавовни й льону.

Бавовняні й лляні тканини мають багато спільних характеристик: досить міцні, термостійкі, легко перуться, легко мнуться, погано драпіруються. Вони мають високоякісні гігієнічні властивості: добре вбирають вологу, повітропроникні, приємні на дотик.

Але тканини з льону міцніші, ніж бавовняні; повітропроникність у лляних тканин вища, ніж у бавовняних (лляні тканини вважаються найкращим «дихаючим» матеріалом); лляні тканини зминаються сильніше, ніж бавовняні; лляні тканини більше обсипаються, ніж бавовняні.

Цікавий факт

В Україні льон вирощується в багатьох областях, особливо в Північно-Західному регіоні. Отримані з льону-довгунця, льону-кучерявця та інших його сортів, лляні волокна використовують у текстильному виробництві для виготовлення інтер’єрних, одягових, взуттєвих і технічних текстильних матеріалів та виробів, лляного паперу та картону, шнурів і канатів, а також матеріалів різного цільового призначення. Із отриманої під час переробки льону костриці виробляли термоізоляційні будівельні матеріали. Із непрядких відходів лляного виробництва — тепло- і звукоізоляційні матеріали для будівництва, обтиральні та інші технічні матеріали.

Бавовняні тканини легкі й м’які на дотик, мають переважно матову поверхню (мал. 6.5 на с. 35). Вони зручні під час носіння, створюють відчуття тепла.

Мал. 6.5. Зразки бавовняних тканин

Лляні тканини цупкі й шорсткі, їм притаманний легкий блиск (мал. 6.6 на с. 35), вони дають відчуття прохолоди.

Мал. 6.6. Зразок лляної тканини

А ще лляна тканина незамінна для виготовлення національного українського одягу — вишиванок. Саме на цій тканині їх здавна вишивали (мал. 6.7 на с. 35).

Мал. 6.7. Вишиванки — надбання української культури

Ключові слова: волокна бавовни, волокна льону, текстильні волокна.

Контрольні запитання

• 1. Які волокна належать до волокон рослинного походження?
• 2. Як називається щойно зібрана бавовна?
• 3. Які етапи виготовлення бавовняного волокна?
• 4. Із якої частини рослини льону виготовляють волокно?
• 5. Із яких процесів складається обробка льону?
• 6. Які властивості мають волокна рослинного походження?
• 7. Із волокон якої рослини виготовляється тканина для традиційного українського одягу?

Працюємо з дорослими

Багато різноманітного одягу виготовляють із натуральних текстильних волокон. Спробуйте у своєму гардеробі за етикетками знайти такий одяг. Зверніть увагу, що натуральні волокна на етикетках можуть позначатися по-різному.

Якщо одяг виготовлений виключно з бавовняної тканини, то на етикетці може бути написано: бавовна 100 % або Co, Cotone, Cotton, Baumwolle, Coton. Ha одязі, виготовленому з лляної тканини, буде таке позначення: льон 100 % або Li, Lino, Linen, Lin.

Якщо, крім натуральних волокон, у складі тканини є й інші волокна, то відсоток умісту буде меншим. Наприклад, бавовна 50 %, віскоза 50 %.

Етикетка одягу з бавовни