Як інакше сказати зухвалий
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
|---|---|---|---|---|
| Називний | зухвалий | зухвала | зухвале | зухвалі |
| Родовий | зухвалого | зухвалої | зухвалого | зухвалих |
| Давальний | зухвалому | зухвалій | зухвалому | зухвалим |
| Знахідний | зухвалий, зухвалого | зухвалу | зухвале | зухвалі, зухвалих |
| Орудний | зухвалим | зухвалою | зухвалим | зухвалими |
| Місцевий | на/у зухвалому, зухвалім | на/у зухвалій | на/у зухвалому, зухвалім | на/у зухвалих |
СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.
* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.
зухвалий
1》 Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь.
|| Який виражає неповагу (про погляд, очі і т. ін.).
|| Дуже грубий, нахабний.
2》 Відчайдушно сміливий.
Значення в інших словниках
- зухвалий — зухва́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- зухвалий — 1. Який не виявляє належної поваги, пошани до когось, чогось; який виражає неповагу; дуже грубий, нахабний: зухвалий парубок, зухвалий погляд, зухвалий вчинок, зухвалий ворог, зухвалий напад. 2. Відчайдушно сміливий: зухвалий мисливець, зухвалий маневр. Літературне слововживання
- зухвалий — Зарозумілий, нахабний, безцеремонний, безпардонний, р. зухвальний; ЯК ІМ. зухвалець; пор. ВІДЧАЙДУШНИЙ. Словник синонімів Караванського
- зухвалий — див. грубий; задерикуватий; непокірний Словник синонімів Вусика
- зухвалий — [зухвалией] м. (на) -лому /-л’ім, мн. -л’і Орфоепічний словник української мови
- зухвалий — НАХА́БНИЙ (про людину — який діє, поводиться непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. — не стримуваний ніякими морально-етичними нормами), БЕЗЧЕ́ЛЬНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- зухвалий — Зухва́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зухвалий — ЗУХВА́ЛИЙ, а, е. 1. Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь. [Хор дівчат:] Горе тому, хто зухвалий подивиться На непокриту богині красу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- зухвалий — Зухвалий, -а, -е Дерзкій. Словник української мови Грінченка
ЗУХВАЛИЙ
1. Який не виявляє належної поваги, пошани до кого-, чого-небудь. [Хор дівчат:] Горе тому, хто зухвалий подивиться На непокриту богині красу (Л. Укр., І, 1951, 158); Надто зухвалою та нешанобливою ставала молодь, молодих фабрика дуже швидко робила цілком неподібними до селян (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 92); // Який виражає неповагу (про погляд, очі і т. ін.). Емене́ так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди й зухвалим, хижим поглядом оглядав жінку в синьому… (Коцюб., I,1955, 286); // Дуже грубий, нахабний. Зухвалий вчинок хуліганів глибоко схвилював і обурив кожного (Гур., Друзі. 1959, 149); Зухвалий дівочий сміх лунав йому навздогін, дзвенів, здавалося, на все поле (Гончар, Маша. 1959, 22); Давно замовкли гармати. Давно повернулись до рідних осель радянські солдати, розгромивши зухвалого ворога (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 21).
2. Відчайдушно сміливий. Федоренка охопив якийсь дивно веселий настрій зухвалого мисливця, що сам один вийшов полювати на великого звіра (Кач., Вибр., 1953, 381); Це був сміливий і навіть зухвалий маневр: увірватися в щойно зайнятий хутір просто на грузовиках (Кучер, Чорноморці, 1956, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 735.
Зухвалий, а, е. Дерзкій.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 189.