Обмінна енергія в кормах раціонів ВРХ: значення, методи визначення

Оцінці енергетичної поживності кормів для прогнозування продуктивності сільськогосподарських тварин приділяється найбільше уваги в сучасних деталізованих нормах годівлі будь-якої країни світу.

Кожен корм містить певну частину енергії, що акумульована у вигляді органічних речовин – білків, жирів та вуглеводів, за співвідношенням яких розраховують загальну поживну цінність. Поживність кормів раніше прийнято було визначати за кормовими одиницями (КО), які в різних країнах світу розраховувались з урахуванням різних величин: 1 кг сухого вівса, крохмального еквіваленту, 1 кг сухого ячменю (скандинавська кормова одиниця), терм тощо. Так, наприклад, у нашій країні та на просторах колишнього радянського союзу енергетичну цінність кормів визначали за вівсяними кормовими одиницями, тобто поживність 1 кг стандартного вівса еквівалентна 1414 ккал чистої енергії (5920,4 кДж), енергії жировідкладання або відкладанню 150 г жиру у тілі вола на відгодівлі.

Сучасні деталізовані норми і технології годівлі сільсько господарських тварин (у першу чергу великої рогатої худоби (ВРХ)) ґрунтуються на системі оцінки енергетичної поживності кормів за обмінною енергією (ОЕ), технічним вираженням якої є енергетичні кормові одиниці – ЕКО (1 ЕКО = 10 МДж обмінної енергії). Значення енергії, як і кожного з показників поживних та біологічно активних речовин, виражають з розрахунку на 1 кг сухої речовини кормів раціону.

Обмінна енергія кормових раціонів використовується тваринами для забезпечення життєдіяльності: підтримання обміну речовин, відтворювальної функції і утворення продукції (молока, приріст живої маси, шерсті, яйценоскості тощо).

На жаль, на даний момент не існує єдиної моделі оцінки енергетичної поживності кормів (ОЕ). Науковцями різних країн розроблені математичні алгоритми розрахунку обмінної енергії та її концентрації в одиниці сухої речовини кормів і раціонів, що відрізняються певними нюансами, які ми детально розглянемо у цій статті.

У загальному вигляді, розрахунок обмінної енергії можна охарактеризувати за наступними принципами:

• прямий метод визначення ОЕ – за результатами балансових (фізіологічних) дослідів на тваринах (з урахуванням перетравних поживних речовин корму);
• непрямий метод визначення ОЕ – за розрахунками хімічного складу кормів з урахуванням «сирих» по живних речовин корму (за широким спектром чи окремо визначеними показниками);
• з урахуванням виду кормової сировини;
• з урахуванням виду сільськогосподарських тварин (ВРХ, коні, вівці, свині, птиця).

ОЕ корму прямим методом визначають за різницею вмісту валової енергії (ВЕ) корму, який згодовують тваринам, та виділеної енергії з калом, сечею і газами шляхом спалювання середніх зразків корму у колориметричній бомбі. Також застосовують розрахунковий метод визначення ОЕ для різних видів тварин, використовуючи результати балансових дослідів з вивчення перетравності поживних речовин кормів і раціонів за наступними рівняннями [1, 2]:

• для ВРХ: ОЕВРХ = 17,46 пП + 31,23 пЖ + 13,65 пК + 14,78 пБЕР;
• для овець: ОЕо = 17,71 пП + 37,89 пЖ + 13,44 пК + 14,78 пБЕР;
• для коней: ОЕк = 19,46 пП + 35,43 пЖ + 15,95 пК + 15,95 пБЕР;
• для свиней: ОЕс = 20,85 пП + 36,63 пЖ + 14,27 пК + 16,95 пБЕР;
• для птиці: ОЕп = 17,84 пП + 39,78 пЖ + 17,71 пК + 17,71 пБЕР,

де ОЕ в МДж;
пП – перетравний протеїн, кг;
пЖ – перетравний жир, кг;
пК – перетравна клітковина, кг;
пБЕР – перетравні безазотисті екстрактивні речовини, кг.

Проте, на практиці виявилося, що прямий метод розрахунку ОЕ є економічно невиправданим у повсякденній рутинній роботі, так як потребує спеціального обладнання, проведення дослідів з тваринами та має високу вартість, тому його використовують лише у випадку проведення наукових досліджень.

У виробничих лабораторних умовах застосовують непрямі методи визначення обмінної енергії – за рівняннями регресії, що розраховуються за показниками вмісту так званих «сирих» поживних речовин корму:

сЗ – сира зола;
сП – сирий протеїн;
сЖ – сирий жир;
сК – сира клітковина;
БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, у деяких випадках користуються показниками КДК – кислотно-детергентна клітковина, НДК – нейтрально-детергентна клітковина (показники розраховують у %).сЗ – сира зола;
сП – сирий протеїн;
сЖ – сирий жир;
сК – сира клітковина;
БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, у деяких випадках користуються показниками КДК – кислотно-детергентна клітковина, НДК – нейтрально-детергентна клітковина (показники розраховують у %).

БЕР розраховують як різницю сухої речовини корму (СР)
та показників сЗ, сП, сЖ, сК.

Широкого застосування у практиці нормування годівлі ВРХ у різних країнах, й в Україні зокрема, набуло рівняння регресії Дж. Аксельсона, модифіковане Н.Г. Григорьевим і Н.П. Волковим [3] з урахуванням вмісту сирої клітковини у різних групах кормів.

Для концентрованих кормів й коренеплодів застосовують рівняння:

для інших кормів (силос, сінаж, сіно тощо):

де ВЕ – валова енергія розраховується в МДж/кг сухої речовини корму; ОЕ – в МДж/кг СР; сП , сЖ , сК , БЕР – в г/кг СР.

Вітчизняними науковцями (В.І. Валігурою) розроблено наступне рівняння для оцінки ОЕ в кормах для ВРХ на основі сирих поживних речовин в 1 кг сухої речовини корму:

У методичних рекомендаціях [1], розроблених у Всеросійському науково-дослідному інституті тваринництва, наведені рівняння розрахунків обмінної енергії для ВРХ за окремими групами кормів:

1. Зелені корми (трави природніх і сіяних лугів та пасовищ тощо):

2. Грубі корми (сіно, сінна різка, сінаж, солома, силос до 50% вологи й інші грубі корми):

3. Соковиті корми (коренебульбоплоди, силос з високим вмістом вологи):

4. Концентровані корми (зерно злаків и бобових культур, дерть, мука):

5. Технічні відходи перероблюваної промисловості (макухи, шроти, дробина, барда, сухі коренеплоди, висівки):

6. Корми тваринного і мікробного походження (молочні, м’ясні, рибні продукти, дріжджі тощо):

Зустрічаються й інші рівняння регресії розрахунку обмінної енергії в кормах для ВРХ за показником НДК (в основному в іноземній літературі) [4]:

Показники поживної цінності при цьому розраховуються на суху речовину корму у %, а БЕР розраховується за іншою формулою:

де НСУ = неструктурні вуглеводи.

Загалом, питання визначення обмінної енергії в кормах залишається актуальним і сьогодні, вченими всього світу постійно модифікуються рівняння регресії для більш точного і простішого розрахунку цього параметру.

У випробувальній лабораторії ТОВ «СмартБіоЛаб» проводяться фізико-хімічні дослідження всіх необхідних показників поживної цінності кормів для розрахунку обмінної енергії (з урахуванням видової специфічності тварин) за будь-яким із вищенаведених способів. Побажання клієнтів щодо цього питання завжди враховуються.

Список використаних джерел:

1. Методика расчета обменной энергии в кормах на основе содержания сырых питательных веществ (для крупного рогатого скота, овец, свиней). ВНИИЖ. – Дубровицы, 2008. – 30 с.
2. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. Справочное пособие. 3-е издание переработанное и дополненное. / Под ред. А. П. Калашникова, В. И. Фисинина, В. В. Щеглова, Н. И. Клейменова. – Москва. 2003. – 456 с.
3. Методические указания по оценке энергетической и протеиновой питательности кормов для жвачных животных. ВАСХНИЛ. Отделение кормопроизводства./ Н.Г. Григорьев, Н.П. Волков и др. – Москва. 1988. 52 с.
4. https://agrovesti.net/lib/tech/feeding-tech/polnotsennoe-kormlenie-molochnogo-skota-osnova-realizatsii-geneticheskogo-potentsiala-produktivnost.html

Статті

• Артрит-енцефаліт кіз
• Запорука здорового поголів’я
• Вірусна діарея великої рогатої худоби: проблеми та перспективи боротьби
• Казеозний лімфаденіт
• Мікроскопічні гриби – основні біотичні контамінанти кормів для сільськогосподарських тварин
• Біологічна цінність білків кормів та методи її оцінки
• Діареї телят: альтернативне лікування
• Профілактика маститу
• Плюси та мінуси використання кормових добавок
• Використання діпінгів
• Важливість підлогового покриття для корівників
• Обмінна енергія в кормах раціонів ВРХ: значення, методи визначення
• Вітамін Е – необхідний компонент раціону високопродуктивних корів
• Дослідження біохімічних показників сироватки крові
• Грамотна імунізація – одна зі складових здорового стада
• Лейкоз великої рогатої худоби
• Сечовина у молоці
• Моніторинг КСК і КМАФАнМ у молоці
• Моніторинг сечовини молока

1.17: XVII ст. Біоенергетика

Енергія – це не поживна речовина, а властивість деяких поживних речовин, таких як вуглеводи, жири та білки.

Навіщо вивчати біоенергетику в харчуванні тварин?

Біоенергетика – це дослідження балансу між споживанням і використанням енергії твариною для різних життєпідтримуючих процесів (наприклад, осморегуляції, травлення, локомоції, синтезу тканин). Споживання енергії твариною відбувається через корм, а втрати енергії – через різні джерела, такі як тепло, кал, сеча та інші газові втрати. Біоенергетика дає можливість дієтологу формувати раціон відповідно до енергетичної потреби тварини і допомагає точно оцінювати різні корми. Оскільки корми є основними витратами на вирощування худоби (> 65%), розробка правильного раціону зменшить витрати на корми та підвищить продуктивність та здоров’я тварин, мінімізуючи втрати поживних речовин у навколишнє середовище.

Вивчення вимірювань енергії та поділу у тварин має важливе значення для складання раціону та оптимізації тваринництва.

У США калорійність – це одиниця, яка зазвичай використовується для вираження енергії корму. В інших країнах і наукових журналах джоуль використовується як одиниця вираження енергії. Одна калорія – це кількість тепла, необхідного для підвищення температури одного грама води на 1° С з 15,5° С до 16,5° С, одна тисяча (1000) калорій – одна кілокалорія (1 ккал), а 1 ккал – 4,184 джоуля (Дж). У практичних цілях ккал зазвичай використовується при формулюванні раціону і при вираженні калорійності кормів.

Вимірювання енергії: Різні вимірювання енергії та потоки енергії у тварини показані на малюнку 17.1.

Валова енергія (GE) – це загальна кількість хімічної енергії в споживаному раціоні. Він також відомий як теплота згоряння. Вміст GE корму вимірюється як тепло, що виділяється під час повного спалювання (окислення) проби подачі і визначається апаратом, який називається калориметром бомби. Коротко проба подачі спалюється в камері згоряння (бомбі), вставленої в іншу камеру, що містить відомий вага води. Тепло, що виділяється при спалюванні корму, підвищує температуру води. З ваги зразка, ваги води, і підвищення температури можна розрахувати GE корму. Це вимірювання є простим, точним і точним. Однак GE не має великої практичної цінності, оскільки не дає великої кількості інформації про харчову цінність корму і не враховує смакові якості, засвоюваність або інші фізіологічні фактори тварин. Високобілкові та високожирові корми матимуть більше енергії, ніж корми з високим вмістом вуглеводів, а корми з високим вмістом золи матимуть менше енергії, ніж корми з низьким вмістом золи.

Валова енергія – це кількість тепла, що виділяється при повному спалюванні проби корму на вуглекислий газ і воду і визначається калориметром бомби.

Щоб визначити фракцію GE, яку тварини використовують для різних обмінних процесів, слід проводити дослідження біоаналізу тварин або випробування травлення для оцінки різних втрат через кал, сечу, газ та тепло.

Засвоювана енергія (ДЕ) – це енергія, що залишається в раціоні після віднімання калової енергії. ДЕ являє собою неперетравлювані компоненти корму, які будуть виводитися з калом; однак; вони все ще містять енергію, яка не була використана твариною. Калова втрата енергії є основним джерелом втрат енергії для тварини і залежить від характеру корму. Наприклад, дієти, що містять високий вміст клітковини, можуть мати меншу засвоюваність, а втрата калу буде вище, ніж дієти на основі крохмалю.

Енергетичні умови

• Валова енергія
• Засвоювана енергія
• Метаболічна енергія
• Чиста енергія

Оскільки вимірювання DE потребують втрати калової енергії, потрібно проводити випробування годівлі тварин. Випробування на засвоюваність легко проводити. Загальне споживання корму та загальний вихід калу реєструються, а GE визначається на основі дієти та фекальних мас за допомогою калориметра бомби. ДЕ розраховується як GE − фекальна енергія (FE). Більшість значень DE в таблицях кормів експериментально визначаються за допомогою випробувань годування живих тварин. Вуглеводна фракція засвоюваності сильно мінлива завдяки наявності клітковини (менш засвоюваних) і неклітковини (крохмаль; високозасвоюваних) компонентів. ДЕ не є істинним значенням і є «очевидним» значенням, оскільки шлунково-кишковий тракт сприяє додатковій енергії, що викидається в калі. Ця «додаткова енергія» походить від ендогенних джерел, таких як уповільнені клітини, невикористані ферменти або інші мікробні внески.

Метаболічна енергія

Метаболічна енергія (МЕ) визначається як енергія, що залишилася після втрати сечі і газоподібних втрат, що виникають з шлунково-кишкового тракту, віднімається з ДЕ. Отримані значення відображають втрати через травлення, бродіння і метаболізм корму твариною. Втрата сечі є основною і є загальною енергією, втраченою в сечі. Втрати сечі, як правило, стабільні, але можуть збільшуватися, коли в раціон входить високий вміст білка. Сеча є кінцевим продуктом обміну речовин, який містить енергію в різних сполуках, таких як сечовина. До газоподібних продуктів травлення відносяться горючі гази, що утворюються травним трактом при бродінні їжі мікробами (метан, чадний газ, водень). У жуйних тварин від 4% до 8% енергії корму втрачається від рубця як метан.

Втрати від газоподібних втрат незначні і ігноруються у моногастральних видів. В середньому комбіновані втрати енергії в газах і сечі становлять близько 18% ДЕ у жуйних тварин.

Для визначення метаболічної енергії проводять метаболічні дослідження з використанням живих тварин. Щоденне споживання (корм) і втрати (фекальної, сечової, газоподібної) енергії документуються. Дихальні маски (або камери) використовуються для оцінки газових втрат. Бомбовая калориметрія робиться на всіх зразках. Кількість викинутого метану документується і множиться на його енергетичну концентрацію (13,2 Мкал/кг). Збір сечі і вимірювання газових втрат схильні до помилок, і, таким чином, МЕ менш точні. Дієти з високим вмістом білка можуть збільшити втрати сечовини, а дієти з клітковиною можуть збільшити втрати метану та ацетату. ME зазвичай проводиться у домашньої птиці, оскільки сеча та кал опорожнюються разом, а газоподібні втрати у цих видів незначні. МЕ визначити складніше, ніж ДЕ, і обчислюється більшість табличних значень для МЕ. ME може використовуватися для двох цілей: (а) технічне обслуговування та (б) виробництво.

Чиста енергія

Чиста енергія (NE) – це МЕ мінус тепло, що утворюється при неефективності перетворення енергії з однієї форми в іншу. Простіше кажучи, тепло, що виробляється, – це тепло, втрачене в процесі перетворення енергії, і називається приростом тепла (HI). Незалежно від того, для якої мети використовується ME, це не при 100% ефективності. Така неефективність біологічної системи представлена HI.

HI – поняття складне, і точно визначити його дуже складно. Живі тварини постійно виробляють тепло, і HI залежить від аналізу голодування проти згодованих тварин. Отже, приріст тепла – це все тепло, що виробляється в результаті їжі, жування та перетравлення корму та поглинання поживних речовин з кишечника. Коли тварина голодує, замість засвоюваних поживних речовин використовуються накопичені поживні речовини. Приріст тепла являє собою різницю в ефективності використання поглинених поживних речовин (згодованих тварин) проти збережених поживних речовин (тварина, що наголошується). Тип корму (наприклад, клітковина проти крохмалю) також може впливати на HI.

NE – це залишок «корисної» енергії після всіх втрат, «доступних» тварині і може бути використаний як для утримання тварин, так і для виробничих цілей (наприклад, молока, яєць, м’яса тощо)

NE = NE (технічне обслуговування) + NE (виробництво)

NE являє собою найкращу науково розроблену енергетичну систему, оскільки NE – це фактична кількість енергії, корисної для тварин; це повинен бути найкращий спосіб описати енергію корму. Тим не менш, ми рідко безпосередньо вимірюємо системи NE через вартість і складність визначення значень NE. Значення NE у таблицях кормів походять від загального засвоюваних поживних речовин (TDN), DE, ваги тіла та рівнянь регресії на основі експериментів залежно від виду.

Малюнок 17.1. Енергетична схема

* Це мізерно мало у одношлункових тварин.

Методи вимірювання виробництва теплової енергії та чистої енергії

Щоб визначити NE, HI повинен бути виміряний, і це непросте завдання. Для вимірювання HI потрібен калориметр цілої тварини (дихальні камери). Це обладнання дуже дороге і обмежене. Тому значення NE обмежені особливо для великих тварин. Загальне виробництво тепла, виміряне за допомогою прямої або непрямої калориметрії, часто використовується в розрахунку NE. В якості альтернативи, NE можна визначити шляхом вимірювання енергозбереження тварини за допомогою порівняльної техніки забою. Різні методи коротко розглянуті нижче.

Калориметрія: Тварини втрачають тепло в навколишнє середовище через провідність, конвекцію, випромінювання або випаровування. Остання втрата відбувається через шкіру, дихальні шляхи або виділення. Тепловтрати вимірюються безпосередньо за допомогою прямої калориметрії або непрямої калориметрії.

При прямій калориметрії відчутні втрати тепла вимірюються як підвищення температури середовища (наприклад, води), що циркулює поза стінок камери. Випарні втрати можна визначити по підвищенню вологості повітря, що провітрюється. Обладнання, яке використовується для цих типів випробувань, є дорогим і дуже обмеженим.

Непряма калориметрія заснована на принципі, що метаболічне виробництво тепла є результатом окислення органічних сполук. Таким чином, вироблення тепла можна розрахувати з кількості споживаного кисню і кількості виробленого вуглекислого газу. Однак це вимірювання не є 100% точним, оскільки азотисті сполуки окислення білка, такі як сечовина, та інші продукти анаеробного бродіння, такі як метан, не враховуються.

Пряма калориметрія вимірює вироблення тепла безпосередньо. Непряма калориметрія вимірює газообмін, оскільки він пов’язаний з отриманням тепла від окислення органічних сполук.

Непряма калориметрія може бути відкритою або закритою. У відкритому типі, який є найбільш поширеним, може використовуватися маска або капюшон або камера для тварин. Надходження повітря та вихід вуглекислого газу та метану точно вимірюються. Автоматизований аналіз газу та комп’ютерне управління значно полегшують обробку забору повітря та виходу CO2. Ці типи верстатів поширені у використанні. Але похибки при вимірюванні можуть вплинути на отримані результати.

При закритому типі тварина утримується в камері з регульованою температурою. Повітря в камері безперервно циркулює через абсорбент силікагель або КОН, який видаляє воду і вуглекислий газ. Тиск повітря підтримується за допомогою постійної подачі кисню, а метану дозволяється накопичуватися всередині камери. Використання кисню визначається як кількість кисню, що подається для підтримки тиску, а виробництво вуглекислого газу визначається з кількості, зібраної абсорбентом.

Порівняльна техніка забою: У цьому тесті випробування годівлі живих тварин проводяться шляхом забезпечення загального раціону відомої енергії протягом двотижневого періоду адаптації. В кінці адаптаційного періоду група тварин забивається і визначається склад тіла і валова енергія для отримання вихідної інформації. Решта годують тим же раціоном протягом певного періоду часу, а потім забивають і визначають склад тіла. Потім утримання енергії визначається як різниця між вмістом енергії тіла у вихідних вихідних тварин порівняно з тваринами в кінці випробування. Отримана інформація імітує випробування живих тварин у звичайних умовах, але вимагає великої кількості тварин і є трудомісткою, дорогою, трудомісткою та руйнівною (тварини можуть бути використані лише один раз).

Порівняльна техніка забою є кращою оцінкою, ніж калориметрія, але потребує тривалого часу і дорого, і тварини можуть бути використані лише один раз.

Системи годування в формулюванні дієти

Енергія є найважливішим «товаром» раціону, і всі системи годування прагнуть відповідати потребам тварин в поживних речовині. Як пояснюється, GE не має ніякої цінності для тварини, оскільки не дає жодної інформації про засвоюваність або смакові якості. У США, серед різних енергетичних систем, ДЕ зазвичай використовується у свиней, а МЕ зазвичай використовується у птиці. У жуйних тварин, крім NE, використовується також аналіз TDN.

TDN – це стара система оцінки енергетичного вмісту кормів. TDN зазвичай використовується у жуйних тварин і проводиться шляхом проведення випробувань травлення. TDN – це підсумовування засвоюваного сирого протеїну, легкозасвоюваної клітковини, легкозасвоюваного безазотистого екстракту та легкозасвоюваного ефірного екстракту і виражається у відсотках від загальної кількості корму. Додаткова енергетична цінність жиру порівнюється з вуглеводами шляхом включення 2,25 в якості множника. Засвоювана цінність білка надається таке ж значення, що і вуглеводів, і, таким чином, побічно коригує втрату N сечі.

На практиці TDN знаходиться між DE і ME. Основна слабкість TDN полягає в тому, що у жуйних тварин TDN завищує енергопостачання кормових інгредієнтів з високим вмістом клітковини, таких як солома та сіно, порівняно з високозасвоюваними зернами злаків з низьким вмістом клітковини. TDN все ще є найпопулярнішою системою, яка використовується на фермах, оскільки її легко зрозуміти, а велика база даних також доступна.

TDN = засвоюваний сирий протеїн + засвоювана сира клітковина + легкозасвоюваний екстракт без азоту + (засвоюваний ефірний екстракт × 2,25)

Кілька факторів можуть впливати на енергетичну потребу, такі як активність, розмір тіла, навколишнє середовище, фізіологічний стан (вагітність, лактація), порода/деформація, товщина приховування та стан шерсті.

Розлади, пов’язані з споживанням енергії

Надмірне або недостатнє споживання енергії може призвести до кількох порушень у тварин, що виробляють їжу.

Ожиріння: Ожиріння вважається розладом, пов’язаним із надмірним споживанням енергії, і частіше діагностується у тварин-компаньйонів (наприклад, собак) та коней. Ожиріння може знизити якість і тривалість життя тварини. Чим більше відхилення від оптимальної маси тіла і оцінки стану тіла (БКС), тим більша частота і тяжкість ортопедичних порушень і серцево-судинних захворювань.

Ожиріння виникає, коли дієтична енергія перевищує витрати енергії організмом. Впливають добові витрати енергії та інші фактори (генетика, склад раціону [жир, клітковина], стеризація). Лікування ожиріння відбувається головним чином за допомогою управління дієтою (з високим вмістом клітковини, низьким вмістом жиру) та фізичними вправами.

Такі розлади, як кетоз великої рогатої худоби, токсикоз овечої/капринової вагітності та синдром жирної корови, пов’язані з недостатнім споживанням енергії. Кетоз поширений через кілька днів після отелення. Низьке споживання сухої речовини призводить до негативного енергетичного балансу. Через енергетичні потреби ранньої лактації та вагітності (наприклад, близнюки або трійня в баранині) та дефіцит глюкози депо жири окислюються до ацетилу КоА шляхом β-окислення. Проміжні продукти циклу трикарбонової кислоти (TCA), зокрема оксалоацетат, обмежені через менше споживання енергії, що призводить до утворення кетонових тіл та збільшення концентрації кетонових тіл (ацетооцтова кислота, β-гідроксимасляна кислота, ацетон) у рідинях організму. У уражених тварин кетонові тіла виводяться з сечею, а ацетон виводиться через легені як «солодке дихання». Управління дієтою (забезпечення якісними кормами) рекомендується не менше двох-трьох тижнів до отелення. В якості терапії рекомендуються декстроза (50%) в/в, пропіленгліколь (попередник глюкози) та глюкокортикоїди.

Жирові печінкові синдроми виникають у великої рогатої худоби та коней під час негативного енергетичного балансу. Жири депо розщеплюються, в результаті чого збільшується кількість вільних жирних кислот в крові. Надмірні вільні жирні кислоти представлені в печінці і призводять до накопичення жиру в печінці, також називається печінковим ліпідозом.

Біоенергетика: резюме

1. Біоенергетика – це тема енергії та її метаболізму, або біохімічної термодинаміки.
2. Енергія – це поняття, а не поживна речовина. Енергія – це властивість деяких поживних речовин.
3. Одиницею енергії є калорійність або кілокалорія. Це кількість тепла, необхідного для підняття температури одного грама води на 1° С.
4. Фізіологічне окислення відбувається всередині організму тварини за допомогою різних метаболічних шляхів. Фізичне окислення відбувається всередині калориметра бомби, який перетворює енергію живлення в тепло.
5. Валова енергія визначається в калориметрі бомби. Це забезпечує вимірювання загальної енергії в кормі.
6. Засвоювана енергія (ДЕ) визначається шляхом віднімання втрат енергії в калі з валової енергії (GE) корму. Для отримання цього значення необхідні випробування травлення. Не всі ДЕ зберігаються у тварини.
7. Метаболічна енергія (ME) являє собою збережену енергію.
8. ME підтримує дві різні функції: обслуговування та виробництво тканин. Функції підтримки включають роботу всіх органів (наприклад, серце, легені, нирки), а іонний баланс і виробництво включають продукти (наприклад, молоко, м’ясо, яйце).
9. ME найчастіше використовується у домашній птиці, оскільки кал і сеча випорожнюються разом і легко вимірюються, тоді як ДЕ частіше використовується у свиней.
10. Чиста енергія (NE) припадає на всі втрати і теоретично більш точна.
11. NE враховує приріст тепла (HI), втрати енергії як тепло. HI – це виробництво тепла, пов’язане з перетравленням поживних речовин, поглинанням та метаболізмом.
12. Методи вимірювання збереження енергії та виробництва тепла включають пряму та непряму калориметрію та порівняльну техніку забою.
13. Аналіз загального засвоюваних поживних речовин використовує засвоюваність і приблизний аналіз для оцінки енергетичного вмісту корму.
14. Порушення енергетичного обміну включають кетоз і ожиріння.

Переглянути питання

1. Що таке калорійність? Як визначаються загальні калорії корму?
2. Намалюйте енергетичну діаграму від валової енергії до чистої енергії.
3. Що таке засвоювана енергія?
4. Що таке метаболізується енергія (ME)? Перерахуйте два фактори, що впливають на вміст ME корму.
5. Що таке приріст тепла (HI)? Перерахуйте фактори, що впливають на HI?
6. Як ви визначаєте чисту енергію (NE)?
7. Які два методи вимірювання збереження енергії?
8. Перерахуйте переваги та недоліки різних методів, що використовуються для вимірювання утримання енергії?
9. Що таке TDN?
10. Перерахуйте два порушення, пов’язані з енергетичним обміном.