80-річчя ядерної зброї: від першого атомного проєкту до теперішньої загрози застосування

Перший підводний ядерний вибух в СРСР і перший ядерний вибух на Новій Землі 21 вересня 1955 року. Випробування торпеди Т-5 потужністю 3,5 кілотонни на глибині 12 м (бухта Чорна). Фото:Wikimedia Commons

80-річчя ядерної зброї: від першого атомного проєкту до теперішньої загрози застосування

Чи застосує Росія ядерну зброю? Це питання зараз хвилює дуже багатьох в Україні і за її межами.

80 років тому теж говорили про ядерну зброю, але в набагато вужчих колах. Влітку 1942 року в розпал Другої світової війни в США запрацював проєкт, який в підсумку призвів до появи та застосування атомної бомби. А в жовтні 1942 року про ядерний проєкт заговорили у Москві. Тоді Сталін отримав дані розвідки, що американці працюють над атомною бомбою, і заходився сам цим питанням займатися. Зокрема, в Москву з евакуації привезли академіка Вернадського, який тривалий час керував Радієвим інститутом і займався радіоактивними матеріалами. Проте вирішальну роль у виготовлені радянської атомної бомби відіграли не так вчені, як шпигуни.

А 60 років тому, у розпал Карибської кризи, вже в широких колах обговорювали загрозу застосування ядерної зброї.

Більше про історію та сьогодення ядерної зброї «Історична Свобода» говорила з Поліною Сіновець, директоркою Центру з питань нерозповсюдження ядерної зброї.

– Наскільки велика ймовірність того, що Росія застосує ядерну зброю?

– Тут дуже неоднозначна відповідь буде.

По-перше, ніхто насправді не знає, що є у Путіна в голові. Тому все, що я зараз скажу, більше засноване на міркуваннях експертів. Тут можна зазначити дві групи експертів.

Ймовірність застосування ядерної зброї є дуже великою, тому що Путін зробив два попередження

Одна група каже, що ймовірність застосування ядерної зброї є дуже великою, тому що Путін зробив два попередження. 21 вересня він казав, що Росія застосує будь-які засоби для досягнення своєї мети. Тобто він ніби закрив двері для поразки Росії, мовляв, немає іншого варіанту, крім як перемога на його умовах у цій війні. А 30 вересня Путін нагадав про застосування ядерної зброї США проти Японії, Хіросіму і Нагасакі, вказавши, що це був прецедент. Тобто натяк: якщо США це зробили, то Росія також може до цього вдатися. Отже, це дуже прозорий натяк, що він вдасться до реалізації цієї загрози. Але ж питання стосовно того, де, коли і як, залишається відкритим.

Зображення президента Росії Володимира Путіна, авторства художника Крішса Салманіса, встановлене навпроти російського посольства в Латвії. Рига, 9 липня 2022 року

Інша група експертів вважає, що загроза не є нульовою, але вона дуже низька. Тому що Путін виховувався в часи Холодної війни і знає, що ядерна зброя – це не зброя війни, а зброя стримування. І якщо уявити, що він застосує ядерну зброю, а вона не спрацює, тобто не примусить ані Україну здатися, ані Захід припинити підтримувати Україну, то Путін втратить останній важіль впливу на цей конфлікт. Тому що тоді стримування, пов’язане з ядерною зброєю, буде дискваліфіковане. А це саме те, на що він зараз спирається. Мені здається, що це малоймовірний сценарій, але, звичайно, не можна його відкидати.

Українські війська розкидані по всій лінії фронту. Застосування ядерної зброї в одну кілотонну не спрацює. Це дискваліфікує ядерне стримування без будь-яких позитивних наслідків для Росії

Інше питання: де, коли і як? Більшість експертів вважає, що це може бути якийсь підрив не більше однієї кілотонни над Чорним морем або ж у місці концентрації українських військ. Але українські війська розкидані по всій лінії фронту. Лінія фронту дуже велика. Тому застосування ядерної зброї в одну кілотонну не спрацює. Це дискваліфікує ядерне стримування без будь-яких позитивних наслідків для Росії, тобто не наблизить її до перемоги.

Я не вірю в масове застосування ядерної зброї. Тому що ядерна зброя – це не зброя війни. Якщо це буде застосовано більш ніж один раз, то все це може піти на Росію. Тобто Росія спровокує велике радіоактивне зараження власної території, своїх земель. Тому це не варіант.

Не можна виключати демонстративний ядерний вибух, щоб примусити Україну і Захід діяти в інтересах Росії

Варіант – це разове застосування, але чогось більш потужного. Мабуть, не в масштабі Хіросіми, а трохи менше: не 15 кілотонн, а десь 10 кілотонн. У Росії є такі боєзаряди. Або ж випробування ядерної зброї над Чорним морем. Це також варіант – випробування як перший крок показати, що Росія не жартує. Це також може статися. Або випробування, або застосування ядерної зброї проти якогось знакового містечка або міста. Не можна виключати саме демонстративний ядерний вибух для того, щоб посилити страх пере ядерною зброєю, щоб примусити Україну і Захід діяти в інтересах Росії.

– А тепер давайте повернемося до історії. Як і в кого виникла ідея створити ядерну зброю?

– Ідея створення ядерної зброї витала у повітрі дуже довго. Коли Марія Складовська-Кюрі створила радій у 1898 році, фізики почали думати про те, що радіоактивні елементи мають якось ділитися. Пізніше, коли Резерфорд відкрив атом, існувала гіпотеза, що радіоактивні елементи можуть ділитися, при розділенні ядра атома буде виділятися неабияка енергія. Але ніхто не знав, який елемент зможе ділитися з такою потужністю. Тому фізики в Німеччині, Франції, Великій Британії, в США працювали над розщепленням ядра атома для того, щоб зрозуміти, що дасть ланцюгову реакцію.

Десь у 1935 році вже розуміли, що це можна зробити. Але тоді угорський фізик Лео Сілард, який одним з перших усвідомив наслідки відкриття ядерної ланцюгової реакції, закликав провідних вчених-фізиків не оприлюднювати результати своїх досліджень. Проте в 1939 році Ірен Жоліо-Кюрі, донька Марії Склодовської-Кюрі, та її чоловік Фредерік Жоліо результати своїх досліджень про ядерну ланцюгову реакцію надрукували у журналі. Після цього почалася гонка, хто перший зможе здобути ядерну зброю. Тому що формула – головний принцип, за яким працює ядерна зброя, – була відкрита.

– А як американці перехопили ініціативу? Вони мали для цього найбільше ресурсів чи їхні вчені були найпередовіші? Бо починалися дослідження в Європі, а ядерна зброя з’явилася у США.

– Чимало європейських фізиків переїхало до США, коли почалася Друга світова війна. Один такий фізик-емігрант, вже згаданий Лео Сілард, зустрівся з Ейнштейном, і вони дійшли висновку, що потрібно зробити ядерну зброю швидше, ніж це зробить Німеччина. Адже було відомо, що там працюють над атомною бомбою. Оскільки Ейнштейн був дуже впливовою людиною, Сілард переконав його написати листа президенту Рузвельту і переконати розпочати роботу над створенню ядерної зброї, щоб зробити її швидше, ніж це зробить Німеччина. Тому що все людство буде під загрозою, якщо атомна бомба опиниться в руках Гітлера. Відтак Рузвельт у 1942 році санкціонував атомний «Мангеттенський проєкт».

Оскільки цей проєкт був доволі потужним і серйозно фінансувався, у 1943 році до нього приєдналася ланка британського ядерного проєкту. Британія також доволі далеко просунулася у ядерних дослідженнях. Розуміючи, що треба сконцентрувати зусилля, а не розпорошувати їх, вони підписали угоду, згідно з якою всі британські дослідження і фізики переїздили до США і продовжували роботу там. В обмін на це США ділилися з Великою Британією усіма секретами ядерної зброї. Також одним із пунктів цієї угоди було те, що США не мають застосовувати ядерну зброю без згоди Великої Британії. Тому коли ми кажемо про Хіросіму й Нагасакі, то тут не лише відповідальність США. На це була згода Великої Британії.

– Ізраїльський військовий історик Мартін ван Кревельд в одній зі своїх праць пише, що саме завдяки ядерним потенціалам Холодна війна не переросла в Третю світову, не перейшла в гарячу фазу. Ви поділяєте думку, що ядерна зброя в роки Холодної війни зіграла радше позитивну роль?

Ядерна зброя відіграє роль стримування. Держави розуміють, що велика війна призведе до кінця цивілізації

– Так, поділяю. Мені здається, що ядерна зброя відіграє дуже серйозну і дуже велику стримуючу роль, роль стримування. Держави розуміють, що велика війна призведе до кінця цивілізації. Це ефект, який зробили Хіросіма й Нагасакі, коли всі побачили, що можна зробити лише двома бомбами. А потім бомби ставали більш потужними, їх були тисячі і десятки тисяч. Стало зрозуміло, що війна між СРСР та США, швидше за все, переросте в ядерну, а ядерна війна може знищити не лише СРСР і США, а й увесь світ. Бо Європа ділилася на союзників або СРСР, або США. А весь світ пішов би за ними, тому що через масований обмін ядерними ударами виник би так званий ефект ядерної зими, коли пил з землі піднявся б до озонового шару і закрив би сонце. Відтак сонце перестало би зігрівати землю, і всі сільськогосподарські культури померли б. Почався би великий голод, від якого померли би ті, хто залишився би після глобальної ядерної війни.

Теперішня ситуація більш кризова. Хрущов був просто авантюрист, ніколи не був налаштований на війну

– Все-таки виникали кризові моменти, коли сторони Холодної війни впритул наближалися до застосування ядерної зброї. І зараз ситуація непроста. Як на вашу думку, коли людство найближче було до застосування ядерної зброї?

– Це дуже велике питання, чи це була Карибська криза, чи це зараз. Ми дуже близько до ситуації, яка виникла між США і СРСР щодо Куби, тільки зараз схожа ситуація щодо України. Мені здається, теперішня ситуація більш кризова. Тому що якщо подивитися на лідерів держав, то Хрущов був просто авантюрист, він хотів показати США, хто тут головний і страшний, але він ніколи не був налаштований на війну. Коли Хрущов побачив, що Кеннеді готовий навіть до ядерної війни, але не відступить, то швиденько забрав радянські ракети з Куби.

Путін символічно зачинив за собою двері щодо можливої поразки

Зараз ми маємо ситуацію, коли президент Путін символічно зачинив за собою двері щодо можливої поразки. Двома промовами, які він зробив у вересні, Путін підтвердив неможливість для себе закінчити війну без перемоги. Зараз у Росії все більше людей із ним не згодні, його дуже критикують як «партія війни», так і «партія миру». Тому що він втягнув Росію в авантюру, яка може закінчитися поразкою і величезною втратою авторитету. Тому програти він не може.

З іншого боку, Україна і президент Зеленський, який також не може програти, не може підписати будь-що і віддати пів України агресору. Тому що це проти національних інтересів, і він просто не буде президентом після цього. І Захід не може припинити підтримувати Україну, бо інакше це означатиме поразку Заходу і подальші агресивні дії Росії. Якщо в Москві зрозуміють, що Захід дуже боїться ядерної зброї й готовий піддатися, то за три-чотири роки Росія буде йти далі по території України і навіть може посягати на територію балтійських країн, які були частиною СРСР колись. Багато країн, які Росія також може захотіти «з’їсти». Тоді відкриється велика перспектива подальшої агресії і занепаду Заходу та його цивілізації, його авторитету, НАТО і таке інше.

Президент Росії Володимир Путін (5-й ліворуч) відвідує Центр управління національною обороною (NDCC), щоб спостерігати за випробуванням нового російського гіперзвукового ракетного комплексу «Авангард», що може нести ядерні та звичайні боєголовки, Москва, 26 грудня 2018 року

– Рішення про застосування ядерної зброї ухвалює глава держави. Але тут є певний ланцюжок, певний протокол застосування ядерної зброї. Наскільки в Росії весь цей ланцюжок готовий до виконання такого наказу? Що про це відомо?

У тактичної ядерної зброї немає серйозного ланцюга в ухваленні рішень. На місцях є люди, здатні на тотальне насильство, знаємо по Бучі та Ірпеню. Багато людей, які можуть виконати такий наказ і піти на масовий геноцид

– Тут президент, міністр оборони і начальник Генштабу – вони ухвалюють рішення. Усі вони призначаються президентом, тому не думаю, що там можуть бути великі сумніви, якщо буде наказ і серйозний тиск зі сторони Путіна. Це стосується і людей на місцях, які мають виконувати цей наказ. Крім того, якщо Росія буде щось застосовувати зараз, то це буде тактична ядерна зброя. У тактичної ядерної зброї немає такого серйозного ланцюга в ухваленні рішень. Це буде наказ президента, який виконають на місцях. А те, що на місцях є люди, які здатні на тотальне насильство, ми вже знаємо по Бучі та Ірпеню. В Росії багато людей, які можуть виконати такий наказ і піти на масовий геноцид, і нічого їх не зупинить.

– З огляду на теперішню ситуацію, з огляду на історію питання, про яку ми говорили, як ви оцінюєте ядерне роззброєння України в 1990-ті роки?

– Тут є два моменти: теорія і практика.

– Практика – критерій істини.

Ми не могли не роззброюватися. Ядерну зброю ми не контролювали, оперативний контроль був у руках Москви

– Якщо ми підемо з точки зору практики, то треба визнати, що ми не могли не роззброюватися. По-перше, ядерну зброю ми не контролювали, оперативний контроль був у руках Москви. Ми могли лише не виконати наказ, якби вони скомандували запустити ядерну ракету кудись, і не більше. По-друге, у нас не було виробництва ядерних боєголовок, ми не могли здійснювати їхнє повноцінне обслуговування. В якийсь момент почали би витікати радіоактивні речовини і сталася б радіоактивна катастрофа. По-третє, був дуже шалений тиск з боку Заходу, з боку США. Не лише Росія, а й США були зацікавлені у цьому роззброєнні.

67 років тому Радянський Союз розпочав ядерну гонку

29 серпня 1949 року на військовому полігоні у Семипалатинській області Казахстанської РСР було проведено успішний підрив першої радянської атомної бомби РДС-1.

У рамках випробувань під кодовою назвою “Перша блискавка” було проведено успішний підрив першої радянської атомної бомби РДС-1. Конструкція бомби майже повністю була копією американської плтуонієвої бомби “Товстун”, яку скинули на Нагасакі. Повідомляє “Цей День в історії”.

Ядерні дослідження стали перспективними у кінці1930-х років, коли вчені встановили, що поділ ядер урану може стати потужним джерелом енергії. У 1940 році в СРСР була створена державна програма для вивчення ядерного ділення урану, а 28 вересня 1942 року вийшла постанова Державного комітету оборони “Про організацію робіт з урану”.

11 лютого 1943 року за розпорядженням Йосифа Сталіна була розпочата радянська програма зі створення атомної бомби. Першим кроком в рамках якої стало створення в Казані “Лабораторії № 2 АН СРСР” під керівництвом Ігора Курчатова . Московський Державний інститут рідкісних металів отримав задачу отримати карбід з урану і металічного урану із сировини, що добувалась у Таджикистані.

Після отримання в 1943 році придатної уранової сировини всі роботи з атомного проекту були переведені у Москву. У Москві розпочався проект з будування нових корпусів “Лабораторії №2”. Керівництво проектом створення атомної зброї надавалося Генеральному комісару безпеки Лаврентію Берії. Завдяки його зусиллям радянська розвідка отримала інформацію про американську атомну програму “Манхеттенський проект”.

20 серпня 1945 року, через два тижні після атомних бомбардувань американцями Хіросіми і Нагасакі, при уряді був створений “Спеціальний комітет з використання атомної енергії”. Комітет зайнявся створенням відповідних промислових підприємств, а лабораторія Курчатова зосередилась на наукових розробках і в 1946 році запустила перший в Європі атомний реактор Ф-1.
У Сухумі німецькі фізики створили установку для промислового виробництва “важкої води” і фільтри для газодифузійного розділенняя ізотопів урану. Наступним етапом стало створення 9 квітня 1946 року при “Лабораторії №2” конструкторського бюро КБ-11. Його створенням у Сарові займався НКВС СССР.

Під керівництвом головного конструктора Юлія Харитона було налагоджено промислове виробництво плутонію-239 у Челябінській області, де зібрали бомбу РДС-1. Конструкція РДС-1, за винятком електроніки, була копією американської плтуонієвої бомби “Товстун”,яку скинули 9 серпня 1945 року на Нагасакі.

Плутонієва бомба РДС-1 потужністю 22 Ктон була підірвана на спеціально сконструйованій 37-метровій вежі 29 серпня 1949 року у рамках випробувань під кодовою назвою “Перша блискавка”. Її підірвали на спеціально збудованому силами в’язнів ГУЛАГу військовому полігоні в Семипалатинській області в Казахстані. Попри повну секретність цих випробування, про них стало відомо завдяки пробам повітря американської метеорологічної розвідувальної служби. 23 вересня 1949 року президент США Гаррі Трумен публічно заявив про радянські атомні випробування. СРСР офіційно підтвердив цей факт лише 8 березня 1950 року, коли у Радянському Союзі було 15 бомб РДС-1.

З 1949 року до його закриття у 1989-у на Семипалатинському полігоні було проведено не менше 468 ядерних випробувань. Було підірвано не менше 616 ядерних і термоядерних пристроїв, в тому числі 26 наземних, 91 повітряних, 8 висотних та 343 підземних. У 224 випадках радіоактивні хмари вийшли за межі полігону і спровокували радіаційне забруднення усього Східного Казахстану.