Населення Китаю скоротилося вперше за 60 років
Населення Китаю скоротилося вперше із 1961 року. За даними Національного статистичного бюро країни, на кінець 2022 року населення становило 1 млрд 411 млн 750 тисяч осіб – на 850 тисяч осіб менше порівняно з кінцем 2021-го.
Україні загрожує демографічна криза: як скорочується чисельність населення Україні найближчими роками може загрожувати демографічна криза, а падіння народжуваності очікується вже в 2023 році. На інфографіці – як змінювалася чисельність населення. 31 грудня 2022, 11:30
Протягом минулого року в країні народилося 9,56 млн дітей та померло 10,41 млн жителів. Таким чином, рівень народжуваності становив лише 6,77 народжень на 1000 осіб, порівняно з 7,52 народжень у 2021 році, що є найнижчим показником за всю історію спостережень.
У довгостроковій перспективі експерти ООН прогнозують, що до 2050 року населення Китаю скоротиться на 109 млн осіб, що більш ніж утричі перевищує їхній попередній прогноз у 2019 році.
Демографічний спад у Китаї, пише агентство, є результатом «політики однієї дитини», що діяла з 1980 до 2015 року. А також через високі витрати на освіту, через які багато китайців відмовляються мати більше однієї дитини або навіть мати їх взагалі.
Зазначимо, у Китаї стався рекордний за масштабами спалах коронавірусу. Що відомо – на інфографіці «Слово і діло».
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»
Населення Китаю: розмір, щільність і цікаві факти
У світі міцно вкоренилося уявлення про Китай як про найбільш багатонаселену країну. Але стереотип ламається на наших очах. Вчені припускали зміни, а статистика їх підтвердила.
Чисельність і щільність населення Китаю
Перепис населення в КНР проводиться кожні 10 років. Останній показав, що щорічний приріст становив 0,53%, тоді як у попереднє десятиліття був 0,57% на рік. Понад 40 років у країні триває спад народжуваності: у 1982 році народилося понад 18 дітей на тисячу жителів, у 2022 – 7 дітей на тисячу жителів. Зростання населення впало до історичного мінімуму.
Наприкінці 2022 року Відділ народонаселення ООН прогнозував, що Китай незабаром втратить позиції найбільшої за населенням країни у світі. Того року населення країни вперше за 60 років скоротилося відносно попереднього року.
Скільки населення Китаю? За даними незалежної організації World Population Review, що вивчає проблеми демографії, на початку 2023 року в КНР налічується 1 425 689 637 осіб (дані постійно оновлюються), тоді як минулого року було 1 425 887 337. При цьому організація констатує факт, що Китай поступився першістю за чисельністю населення Індії, відставши більш ніж на 2 млн осіб. Але й сьогодні китайці становлять 18% населення планети.
Хоча темпи зростання населення знижуються, у країні народжується багато дітей. Скільки людей народжується на день у Китаї? Лічильник населення Country Meters, що відстежує динаміку демографічних процесів, показує, що в Китаї щодня народжується в середньому 49 643 дитини, тобто 2 068 дітей на годину.
Попри статус однієї з найбільш багатонаселених країн у світі, завдяки своїй великій території Китай не став найбільш щільно заселеною країною. Яка щільність населення в Китаї? За даними World Population Review, середня щільність населення в КНР становить 151 особу/км².
Фактично ці дані по країні нерівномірні. Люди прагнуть оселитися у великих економічних центрах, де легше знайти роботу і вирішувати соціальні проблеми. Міське населення за 40 років зросло з 17,9% до 63,89%. Дисбаланс між містом і селом автор статті “КНР: актуальні соціально-економічні тенденції” Іван Платонов вважає однією з головних проблем у країні.
Територію Китаю за щільністю населення умовно ділять по діагональній лінії Хейхе – Тенчун. На захід від неї розташовано 57% території, на якій проживають 6% населення країни, тобто по 10 осіб/км². Тоді як на сході від цієї лінії (43% території) проживають 94% населення – близько 400 осіб/км². Усі рекорди б’є східний регіон Макао, де щільність населення 20 тис. чол/км².
Таким чином, як зазначає Іван Платонов, з’явилося розшарування китайського суспільства на багатий схід і бідний захід, спостерігається міграція із заходу на схід.
За національним складом Китай – багатонаціональна країна: тут проживають представники 56 народностей, які розмовляють 300 мовами та діалектами. Але переважають представники титульної нації ханьці – їх 92%.
Решта вважаються національними меншинами. Це тибето-бірманські, тайські, кадайські народи, а також народи лі, монголо-кхмерські, монгольські, тюркські, тайванські та індоєвропейські народності.
Демографічна політика в КНР та її наслідки
Протягом століть китайські сім’ї вирізнялися багатодітністю. Ще в 1950-ті роки китаянки в середньому народжували до 6 дітей. Але влада країни вважала, що величезна кількість жителів перевантажує земельні, водні, енергетичні ресурси, тому прагнула штучно знизити темпи приросту населення.
З 1979 року в Китаї реалізовувалася програма “одна сім’я – одна дитина”. Китайські сім’ї в містах мали право народити і виховувати тільки одну дитину. У сільських сім’ях можна було народити другу дитину, якщо першою народилася дочка. Сім’ям нацменшин дозволяли мати 2-3 дітей, а якщо вони проживали в селах, то 3-4 дітей. У результаті такої політики кількість дітей, народжуваних однією жінкою, знизилася з 6 до 1,6.
Сім’ї, які порушували ці обмеження, штрафували на кілька річних доходів. Жінок примушували до переривання вагітності та стерилізації. Ця політика, як пише кандидат історичних наук Ван Цзяньган, суперечила традиціям, зачіпала релігійні переконання, тому викликала опір народу.
Але ще важчими для всієї країни виявилися наслідки цього курсу, пояснює Ван Цзяньган. Політика “одна сім’я – одна дитина” спричинила демографічні перекоси. Найважчий із них – гендерний дисбаланс. Сім’ї, дізнавшись, що очікується народження дівчинки, ухвалювали рішення про переривання вагітності. У результаті стало народжуватися приблизно 111 хлопчиків проти 100 дівчаток. Згодом цей перекіс створив труднощі для чоловіків у створенні сімей.
Результатом політики скорочення приросту населення став високий рівень людей середнього віку в Китаї, скорочення працездатного населення, зафіксоване вже 2013 року. Спостерігалося старіння суспільства, тобто збільшення питомої ваги літніх людей. Ці чинники ведуть до економічного застою, уповільнення зростання рівня життя.
Із січня 2016 року в КНР сім’ям дозволили мати двох дітей у сім’ї. У травні 2021 року вже допускалося мати трьох дітей. Зараз влада Китаю стоїть перед необхідністю скасувати всі обмеження на народжуваність дітей на найближчі кілька років.
Характеризуючи становище населення Китаю, Іван Платонов зазначає, що ще 2001 року 40% населення країни перебувало за межею бідності. За останні десятиліття чисельність бідних скоротилася в 4 рази. Водночас чисельність тих, хто відносить себе до середнього класу, збільшилася в 6 разів.
Китай традиційно вважається країною з високою тривалістю життя людей. Як вказує лічильник Country Meters, наразі середня тривалість життя китайців становить 74,7 року, при цьому чоловіки живуть у середньому 72,7 року, жінки – 76,9 років.
Такими показниками характеризує статистика населення величезного Китаю. Зараз країна долає наслідки демографічних перекосів.
Нескінченна китайська криза. Чому Китай при Сі Цзіньпіні навряд чи пережене Америку
Китай так швидко розвивався і багатів останні 20 років, що всім було ясно – він того диви наздожене і пережене США, найбагатшу і найвпливовішу світову державу. Але останні три роки Китай різко пригальмував, і питання втратило актуальність. Чому так вийшло?
Цього літа експерти і політики на Заході заговорили про те, як жити з Китаєм, який згасає, і чим гальмування китайської економіки обернеться для решти світу.
Для Америки старий Китай перетворюється з економічної на політичну та військову загрозу. Для азійських сусідів відкривається можливість переманити західний бізнес та капітал. Росії ж занепад китайського дива обіцяє падіння доходів від експорту її основного товару – енергоносіїв.
Чому азійський дракон, що літав, раптом обернувся повзучим черв’яком? Чи правда, що Китай приречений і не зможе вкотре довести, що терпіння і труд все перетруть, якщо того захоче компартія?
А що сталося?
Якщо коротко – згас головний мотор китайської економіки, ринок нерухомості. Але це лише симптом глибинної хвороби, джерела якої – у демографії та, головне, кризі довіри до керівної ролі компартії та її лідера Сі Цзіньпіна.
Як і Росія злиденний Китай розбагатів, щойно перейшов до ринкової економіки і відкрився Заходу в 1990-х. Багатство зростало на 10-15% щороку, але поступово індустріалізація та урбанізація вичерпали себе, і при Сі економіка зростала вже вдвічі повільніше, на 5-7% на рік.
І ось минулого року вона додала всього близько 3%, і у другому кварталі 2023 року зростання також ледве перевищило 3%. Загалом за рік добре якщо буде 5%. І це попри невигідне порівняння з попереднім ковідним 2022-м, який Китай провів у тотальному локдауні.
Що міцніша влада авторитарного Сі, то менше у підприємців віри в особистий успіх та бажання ризикувати
Аналітики в один голос кажуть, що китайська криза – не економічна, а політична.
Почалася вона тому, що комуністичний лідер Сі Цзіньпін консолідував владу в країні та затіяв розбудову. На зміну колишньої моделі зростання, заснованої на швидкому розвитку експорту та інвестицій на позикові гроші, він намагається побудувати економіку, що базується на споживанні, як на Заході.
Не від хорошого життя. Колишні джерела зростання не просто вичерпали себе, тепер вони тягнуть економіку на дно.
“Це структурне уповільнення. Барахлять двигуни, які забезпечували зростання у 2008-2016 роках. На сектор нерухомості припадало до 25% китайської економіки. Спад у цій галузі – основна причина уповільнення зростання в цілому”, – сказав Логан Райт з американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS).
Чому китайці більше не купують квартири
По-перше, тому що їхні доходи зростають уже не так, як раніше. По-друге, бо квартири дешевшають. І по-третє, тому що вони не вірять у майбутнє. Але про це трохи нижче, а спершу про житло.
Для китайця квартира – вкладення у майбутнє. Ставки за депозитами у банках завжди пригнічувала політика компартії, а соціальна підтримка не розвинена. Тому китайці традиційно відкладали на чорний день, вкладаючись у нерухомість.
Окрім об’єкта для заощаджень, квартири несли і пряму функцію – людям треба було жити десь. Урбанізація та зростання населення підтримували попит на житло у містах.
Усі ці фактори тепер відіграні. Проблеми девелоперів і ціни, що падають, позбавили нерухомість привабливості як об’єкта заощаджень. Урбанізація практично зійшла нанівець, а зростання населення припинилося.
“Я боюся, що фундаментально попит на житло підірвано демографією, – каже Зої Лью з американської Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations). – Пік урбанізації позаду, а кількість укладених шлюбів зменшується з 2013 року”.
Довгобуд у провінції Чжецзян. Квартири у цьому комплексі продали на стадії котловану
Будувати також не виходить. Раніше китайські девелопери брали кредити, купували землю, рили фундамент, продавали недобудови населенню, а на виручені гроші не добудовували, а купували нову землю, закладали її під нові кредити, рили фундамент. і так далі.
Якоїсь миті надулася бульбашка, втрутилася компартія, посилила регулювання, і тепер усі інвестиції в житло – це добудова того, що вже викуплено людьми на стадії котловану.
Нових котлованів ніхто не риє. Активність у секторі нерухомості скоротилася більш ніж удвічі із середини 2021 року.
“Ось вам і головний фактор уповільнення інвестицій у Китаї”, – сказав Логан Райт із CSIS.
“Жодних інших джерел зростання китайської економіки на заміну сектору нерухомості не знайшлося. Цим і пояснюється її різке уповільнення за останні два роки, – каже він. – Двигуни зростання, за рахунок яких Китай розвивався після світової фінансової кризи 2008-09 років, вичерпали себе як мінімум на найближче десятиліття”.
Якщо скорочення інвестицій неминуче, китайській владі залишається компенсувати його за рахунок двох інших складових економічного зростання – споживання та експорту.
Але із цим складнощі. І ось чому.
Чому у китайців опускаються руки
“Без сектора нерухомості повернення до доковідних темпів зростання економіки неможливе, тому що єдине, що може замінити його зростання, – це приватне споживання домогосподарств, а його частка не перевищує 40%”, – каже Райт.
Змусити людей витрачати гроші – головне завдання китайської компартії. Поки що успіхи скромні.
За останні 20 років частка школярів, які вступають до університетів, зросла в рази, проте економіка, що гальмує, не встигає створювати робочі місця для людей з вищою освітою. Результат – рекордне безробіття серед молоді
Безробіття зростає, нерухомість дешевшає, споживчі ціни знижуються. У цих умовах китайці вважають за краще погашати борги і збирати, а не витрачати.
Але головне – вони все менше вірять у майбутнє та у здатність компартії забезпечувати безперервне зростання добробуту, до якого звикло ціле покоління.
Віру в те, що партія і Сі точно знають, що роблять, підірвав спочатку жорсткий локдаун, потім раптова відмова від нього після протестів. Паралельно Сі накинувся на мільярдерів та акторок заради “загального процвітання”, але потім передумав. І весь цей час наростав конфлікт із Заходом, що загострив у населенні передчуття війни за Тайвань.
“Дуже багато з тих, з ким я спілкувався в Китаї, вкрай невпевнено відгукуються про майбутнє своєї країни та власні перспективи”, – ділиться Скотт Кеннеді з CSIS своїми враженнями від трьох поїздок до Китаю за останній рік.
“Люди дедалі менше витрачають, дедалі більше відкладають. І мені здалося, що справа не в бульбашці, яка лопнула, на ринку нерухомості. Справа, скоріше, у загальній втраті довіри через відчуття, що країна рухається у хибному напрямку”.
У результаті серед китайців все менше охочих стати новим Джеком Ма (засновник Alibaba Group) і потрапити в опалу.
“Звірячий інстинкт задушений, молодь охопила апатія”, – описує корінь проблем Зої Лью з американської Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations).
Як повернути китайцям віру у майбутнє
“Сигнал має прийти згори, від Сі Цзіньпіна. Сигнал про прихильність до реформ, – каже Логан Райт. – Централізація влади позбавила решту голосів”.
Трансляція виступів Сі на вулицях Пекіна
Звичайно, керівництву Китаю доведеться розбиратися і з боргами, і з демографією, але головна проблема в іншому”, – описує суть цього сигналу його колега Скотт Кеннеді.
“Їм потрібно знайти нову мету, що їх об’єднує, і повести за собою населення. Зняти напруженість у відносинах із Заходом. І довести, що вони вміють грамотно керувати країною”.
Новий економічний бум не гарантований навіть у цьому випадку, але хоча б частково влада зможе повернути населенню віру в майбутнє і пожвавити споживання, каже Кеннеді.
Для цього потрібна зміна курсу Сі, вважає Зої Лью з Council on Foreign Relations.
“Мене б переконало повернення до відкритості та обіцянка реформ. На кшталт того, що зробив Ден Сяопін після подій на площі Тяньаньмень”, – нагадала вона про зародження китайського економічного дива у 1990-х після кривавого придушення виступів за демократичні реформи на центральній площі Пекіна 1989 року.
Не все так погано. І для Китаю, і для світу
Китай рано списувати з рахунків, навіть якщо зростання вже не те, попереджають майже всі експерти.
“Немає сумнівів, що бум позаду, їм ніколи не повернутися до 8-9% зростання на рік, цьому заважають масштабні структурні проблеми”, – сказав Нік Ларді з американського Інституту світової економіки Петерсона (Peterson Institute for International Economics).
“Проте я впевнений, що й спад завершений. Схоже, що Китай переживає переломний момент. Відтепер зростання не сповільнюватиметься, а прискорюватиметься і найближчими роками буде набагато вищим за нинішні 3%”, – сказав він цього тижня на круглому столі CSIS.
Сумну статистику не варто драматизувати, упевнений він. Липнева дефляція лише статистична аномалія, оскільки в попередньому липні трапилася чума свиней і ціни на свинину злетіли.
Зарплати зростають, реальні доходи теж збільшуються на 5-7% у річному вираженні. А заощадження, навпаки, знижуються.
“Звичайно, є проблеми зі споживчою довірою, але якщо доходи продовжать зростати такими темпами, то споживання у будь-якому випадку зросте”, – упевнений Ларді.
Виманити китайців до спорожнілих торгових центрів – ключ до вирішення проблем компартії
Розраховувати на прискорення двох інших моторів економіки – інвестицій та експорту – поки що не доводиться.
Китай залишається головним світовим експортером з кінця 2000-х років, але частка експорту ВВП скорочується. Якщо 15 років тому вона забезпечувала третину економічної активності, то зараз лише п’яту частину, нагадує Зої Лью з Council on Foreign Relations.
“Навіть якщо Китай наростить експорт послуг, залишившись найбільшим експортером товарів, потенціал прискорення зростання ВВП загалом за рахунок експорту дуже незначний”, – каже вона.
Інвестиції також складні, оскільки державні вкладення обмежені величезними боргами регіонів і небажанням центральної влади повторювати масштабне стимулювання, як після світової фінансової кризи 2008-09 років. А приватні інвестиції, на які припадає 54% усіх вкладів, стримують не лише минулі репресії проти хайтек-бізнесу та приватної освіти, а й падіння інвестиційної привабливості Китаю для зарубіжних бізнесменів та фінансистів.
Це – добрі новини для Заходу, насамперед для США, вважає Логан Райт із CSIS.
“США більше не переймаються, що Китай обійде їх за ВВП у півтора раза, цього ніколи не станеться. І тепер США можуть зосередитися на аспекті національної безпеки у відносинах із Китаєм”, – сказав він.
Заходу не варто побоюватися, що уповільнення Китаю стягне за собою весь світ і спровокує нову кризу, каже Нік Ларді, оскільки ефект від уповільнення китайської економіки – це середня температура по лікарні.
“Так, Китай забезпечує приблизно 30-35% всього зростання світової економіки. Але Китай важливий не так для світової економіки в цілому, як для окремих країн і ринків”, – сказав він.
Мляве китайське зростання, наприклад, нашкодить Німеччині – головному європейському партнеру Китаю. І придушить ціни на ринку енергоносіїв, від експорту яких залежить російська економіка, яка втратила західних споживачів після вторгнення в Україну.
Більше того, Китай має козирі в рукаві. Навіть без ремонту старих моторів економічного зростання залишається надія завести нові.
Китай активно розвиває нову енергетику, давно вибився у світові лідери у виробництві електромобілів і намагається виграти у Заходу конкуренцію в галузі застосування штучного інтелекту.
“Не треба забувати, що Китай не вперше стикається із серйозними економічними проблемами. І щоразу він примудрявся впоратися з ними”, – зазначила Клер Рід із CSIS.
“Нехай рекордні темпи зростання китайської економіки залишилися в минулому, не слід недооцінювати здатність Китаю і цього разу знайти вихід із кризи”.