«Місце для дракона» Юрій Винничук (дуже стислий переказ)

Тема: алегорична повість-казка про середньовічне князівство Люботин на Галичині, де співіснують добрий дракон Грицько – поет та християнин, мудрий Пустельник, підступний князь, легковажна князівна та хоробрі лицарі.

Ідея: сучасний світ, у якому й досі живуть «драконячі закони», потребує кардинальних змін, тому кожен має відповідати за власні вчинки.

Про письменника

Юрій Павлович Винничук – український лінгвіст, журналіст, письменник, редактор, народився 18 березня 1952 року у Івано-Франківську. Його батько був лікарем Івано-Франківської обласної лікарні, мати – інженером-економістом. Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (філологічний факультет). У 1974 році переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем. У 1987 – 1991 роках працював режисером Львівського естрадного театру «Не журись!», писав сценарії та пісенні тексти. У 1991 – 1999 роках працював редактором відділу газети «Поступ». З 1997 року є членом Асоціації українських письменників.

Твори Юрія Винничука перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Німеччині, Польщі, Канаді, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято два мультфільми. Юрій Винничук сам є автором перекладів з кельтської, англійської та численних слов’янських мов. Роман «Весняні ігри в осінніх садах» переміг 2006 року в номінації «Книга року ВВС».

Персонажі твору:

• Дракон Грицько.«Дракон ще був зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші….»;«Звали дракона Грицьком, так його назвав Пустельник. Усі дракона вважали дивним, тому що біля входу в печеру не було гори кісток і черепів, а росли квіти»;.«Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!»; «Що на душі в цього лицаря? Невже милосердя? Тоді це такий самий виродок, як і я».
• Пустельник – самотній філософ, книжник і літописець, учитель, наставник і друг Грицька, розуміє, ким є дракон для народу: «Ти – той ніж. Ти все ще біля горла… Податок збільшили – дракон винен. Хлопців до війська забрали – дракон винен. Град вибив збіжжя – і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати…»; «Коли людина іде на смерть за вітчизну, то ім’я її потім прославляють у віках. А ти був драконом і ним зостанешся. Ти загинеш як дракон, а не як поет і герой. Люботин ніколи не дізнається правди. Героєм стане той, хто уб’є тебе. Навіщо ж оця жертва? Кому ти її приносиш?».
• Князь – жорстокий, бездушний володар Люботина. «Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви – погани, що не відали святого письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!».
• Князівна Настасія. «Якби не було мене, може, обійшлося б і без цього герцю…” і ” якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами».
• Лицар Лаврін.«… державні справи не для нього»; «… більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього»;«На біса я в це вв’язався? Навіщо мені князівна, котра ніколи мене не любитиме? Навіщо мені цей дивний дракон, який боронить перед лицарями свого живота, а мені підставляє око, вразити яке може й дитина? Що він мені злого вчинив? Оно жива й здорова Настасія виходить з печери, оно пан Чурило із джурою вже мчать до неї. Все. Князівна врятована. Лишається тільки вбити змія, який не зробив їй нічого поганого».
• Радник – свято вірить у систему і робити все, щоб її зберегти.«Я – єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб»; «…є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними осрамитися».
• Воєвода Антось – відданий князю служака..
• Джура лицаря Лавріна – в усьому намагається наслідувати свого пана, проте ще не усвідомлює, що таке лицарська честь.
• Мойша Шамуель – спритний і хитрий шинкар.
• Відьма – баба-чаклунка.

Не від того я помру,
Що на світі буде война.
А від того, що вона
Мого вірша не достойна.

Відколи князь Люботина посів батькові володіння, запанувало на його землях небувале затишшя. Лицарі, які були, сиділи по своїх хатах, їли та спали. Якось самі собою відійшли в забуття лицарські турніри, а якби й спало князеві на думку затіяти щось таке, то невідомо, що б з цього вийшло, бо лицарі, не тримаючи тривалий час у руках ні меча, ні списа, тільки посміховисько із себе зробили б.

Пустельник – самотній філософ, книжник і літописець, учитель, наставник і друг дракона Грицька колись був воєводою, але посварився із батьком князя, який панував зараз у Люботині. Свою відлюдність пояснював так: «Мені його безперервні військові походи поперек горла стали. Воює, воює, а який із того мав хосен? Ані клаптика землі не зумів приточити до Люботина. Плюнув я та й подався сюди».

Дракон Грицько теж був драконом незвичайним – його не цікавило вбивство людей, він харчувався лише рослинами, мав добре серце, любив квіти, подружився з Пустельником і попросив навчити його грамоти. Пустельник спочатку відмовляв Грицька, говорив: «Не драконове це діло, книги читати. Я тебе не відраджую, але, хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде. Від многої мудрості много скорбі, і хто примножує знання, примножує печаль». Але дракон наполягав, і Пустельник врешті-решт навчив його грамоти.

Вісім років дракон мирно жив у печері, нікому зла не коїв, читав книги, писав вірші… Але настав час, коли Князь оголосив «герць» (бій) із драконом. Таким чином він хотів розбудити своє «спляче князівство». Переможцю він обіцяв свій княжий престол та свою дочку в дружини. Наміри князя підтримує таємний радник – цинічний, безжальний, безпринципний, корисливий маніпулятор, позбавлений будь-яких ознак совісті.

З’їхалося багато лицарів, проте бій не відбувався, бо дракон, не маючи ніякого бажання проливати чиюсь кров, не виходив із печери. Лицарі вирішили виманити дракона. Вони розвели багаття перед входом у печеру, маючи намір викурити його звідти, і мало не задушили його чадним димом. Князь звелів загасити вогонь, бо йому потрібна була не тільки смерть дракона, а й лицар, який би здійснив подвиг, подолавши чудовисько власноруч.

Через Пустельника Князь познайомився із драконом, втерся йому в довіру, а потім безсоромно попросив допомогти йому в «делікатному ділі» – віддати своє життя заради «спасіння» Люботина. План був такий: у князівстві оголосять, що дракон викрав князеву дочку Настасію, вона для правдивості посидить до бою декілька днів у печері, а дракон повинен піддатися у бою лицарю Лавріну.

Воєвода Антось – по-своєму чесна і порядна людина, жахається підступністі князя, йому шкода дракона, однак протестувати він не наважується.

Пан Лаврін – великий лицар, він побував у багатьох походах, здійснив чимало подвигів, окрім цього, його більше нічого не цікавило: «Державні справи не для мене. Я виріс у сідлі і в сідлі з мечем у руках волію постати перед богом. Як той Святослав Завойовник, що головою наклав у бою з печенігами. Затишне життя на перинах мене мало приваблює».

Під час турніру Лаврін починає здогадуватися, що не все так просто з драконом, бачить його погляд, у якому аж ніяк не злоба, а щось зовсім інше, помічає живу й неушкоджену князівну, а головне, розуміє, що дракон не хоче битися, навпаки, хоче, щоб його швидше вбили. Коли ж лицар дізнається всю правду, він проклинає Люботин і назавжди покидає це місце брехні, зради й вбивства.

Дракона вбив відданий Лаврину джура, що під час турніра стояв збоку. Він, наївний, ще не усвідомлював, що таке лицарська честь, і керувався у своїх діях емоціями й стереотипами, а шлюб з князівною вважав заслуженою нагородою.

Князівна Настасія – егоїстична, нещира, лицемірна, цинічно використовує дракона, вдаючи з себе щиру, наївну, приязну дівчину, маніпулює Грицьковою довірою, недосвідченістю й добрими почуттями. Після його смерті бере шлюб із молодим джурою і не переймається докорами сумління.

А от Князь усвідомлює скоєне, намагається знайти собі виправдання й зрештою помирає від мук совісті.

Цитати з твору:

• «Не варто було втручатися в закони природи. Не ми їх творили, не нам їх міняти».

• «Життя володаря не варте й одного рядка поета!».

• «… коли йде війна – гинуть лише вояки. А коли володар хоче зміцнити владу, – поети гинуть у першу чергу».

• «У нас народ, знаєте, допитливий. Подивиться, подивиться котрийсь та й собі, чого доброго, злетіти захоче. І цього ніяк не можна допустити… То ви вже якось без крил, добре? Не хвилюйте уми, так би мовити…».

• «Мудрий завше поступався дурному! – І глупота завойовувала світ».

• «Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину?»

• «Коли народ засне, то спить так міцно, аж поки не почує на своїй горлянці ножа убивці…»

• «Яке щастя мати друзів і могти для них пожертвувати життям! Воістину це дозволено тільки людям!»

• «Хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде. Від многої мудрості много скорбі, і хто примножує знання, примножує печаль».

Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.

«Місце для дракона»: аналіз, проблематика та паспорт твору Юрія Винничука

Велика кількість казок завжди розповідала дітям про те, що таке добро, а що таке зло, проте чи завжди негативні герої були злими? На перший погляд можна одразу визначити, що, наприклад, зайчик у творі буде добрим, а вовк злим, а якщо все буде навпаки? Чи зможе дитина пізнати головних героїв за їх зовнішнім виглядом і одразу зрозуміти, хто злий персонаж, а хто добрий? Навряд чи. Саме так можна подивитись на твір «Місце для дракона» Юрія Винничука і зрозуміти, що не завжди герої, який звикли сприймати як негативних персонажів, дійсно є такими в інших творах.

Повість-казка «Місце для дракона» розповідає величезну кількість вигадок, проте у творі події відбуваються впродовж тривалого часу. Для більш детального ознайомлення із твором, нижче можна буде дізнатись тематику, ідею та проблематику твору «Місце для дракона».

Паспорт твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

Автор: – Юрій Винничук

Рік написання: – 1990

Жанр: – повість-казка (у творі багато вигадки, але події відбуваються протягом тривалого часу)

Тема: – розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу.

Головна думка: – ” Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?”

Тематика твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

Письменник Юрій Винничук написав повість-казку про дракона, де розповідає історію про незвичного дракона, який все життя мріє не руйнувати, а створювати щось нове. Саме на прикладі цього дракона Грицька, автор намагався донести тему, що не завжди негативний герой чинить лише зло. Для того, аби зрозуміти характер та емоції головних героїв, то просто подивитись на зовнішній опис – недостатньо. Дракони завжди символізували постійні руйнування та винищення людей, але казка «Місце для дракона» розповідає зовсім іншу історію.

Цікаво: «Хіба ревуть воли, як ясла повні»: аналіз, проблематика та паспорт роману Панаса Мирного та Івана Рудченка

Головні герої твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

Для більш детального ознайомлення із тематикою твору «Місце для дракона», автора використовує наступних головних героїв:

1. Дракона Грицька – він пише вірші, йому притаманна риса характеру як: доброта;
2. Пустельник – він намагається врятувати дракона Грицька, проте йому це не вдається, до того ж, він навчає грамоті;
3. Князь – мріє про героїчне вбивство дракона Грицька лицарем;
4. Настасія – князівна;
5. Лаврін – лицар, який має вбити дракона Грицька.

Усі події відбуваються у часи середньовіччя, адже наявні герої: князі, лицарі і дракони, а самі події відбуваються на Галичині.

Ідея написання твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

Поезія-казка «Місце для дракона» Юрія Винничука була написана із особливою ідеєю – звеличити благородство, самопожертву, людяність, коли усі добрі якості перемагають жорстокі закони і підступність.

Книга «Місце для дракона» Юрія Винничука перевертає всі події шкереберть, адже те, що читачі звикли вважати злим – стає добрим, а те, що символізувало добро – тепер є злом. Величезний дракон, який мав би руйнувати усе на своєму шляху, нищити людей та будинки, натомість пише вірші, захоплюється природою та читає Біблію. Він живе у величезній печері, де навколо не останки людей та калюжі крові, а доглянути клумби із квіточками, а особливо мальвами, бо він їх дуже полюбляв. Своє полум’я він спрямовував лише догори, аби не завдати шкоди оточуючим.

Юрій Винничук доречно використав головну думку у творі «Місце для дракона», адже вона звучить наступним чином: «Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?»

Цей вислів є дуже влучним, оскільки саме зло завжди породжує добро. ЇХ постійне протистояння не даю спокою людям впродовж великої кількості сторічь. У творі «Місце для дракона» письменник продемонстрував те, що великий звір, який має свої «драконячі закони» може бути добрим другом і захищати себе та навколишнє середовище від небезпеки.

Цікаво: «Перевтілення»: аналіз, проблематика та паспорт новели Франца Кафки

Окрім доволі влучного поєднання тематики та ідеї написання фантастичної казки «Місце для дракона» Юрієм Винничуком, автор зміг доцільно підібрати та порушити вагомі проблеми, які є актуальними і сьогодні.

Проблематика твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

Головними проблемами, які були порушені у творі «Місце для дракона» стають:

1. Проблема добра і зла;
2. Проблема вірності і зради;
3. Проблема доцільності самопожертви;
4. Проблема вибору.

Проблема добра і зла завжди залишається ключової у написанні казок, адже постійне протистояння доброго і злого вчить дитину лише хорошому. Але що робити, коли улюблені герої, які постійно уособлювали добрих персонажів – тепер перейшли на сторону негативного? Як правильно сприймати дитиною інформацію, що тепер дракон – це не злий персонаж, а лицар, який мав би рятувати Всесвіт – уособлення зла. Відповідь доволі проста, адже кожна дитина після читання казки «Місце для дракона» зрозуміє, що жахливий на вигляд та великий монстр – не завжди уособлює зло. Врешті-решт він зможе опинитись саме тим персонажем, хто здатен врятувати світ.

Композиція твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

• Пролог. Спокій і затишок запанували в князівстві, люботинці відвикли боронитися, запанувала нудьга безроздільно, викликаючи неймовірну лінь і розмореність.
• Зав’язка. “Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з Драконом – святе діло.” Тут народ валом повалив.
• Розвиток дії. Через Пустельника Князь познайомився із Драконом, втерся йому в довіру і попросив допомогти в такому делікатному ділі – віддати життя заради “спасіння Люботина”.
• Кульмінація. І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: “Дякую”.
• Розв’язка. Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж саме той, кого вподобала молода князівна, але старий Князь не знаходить собі спокою, його мучить совість. Він приходить час від часу на могилу Дракона, я кого похоронили біля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і незабаром й сам помирає біля їхніх могил.

Цікаво: «Без надії таки сподіваюсь»: аналіз, проблематика та паспорт твору Лесі Українки

Художні засоби твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

• Епітети: гірка отрута, щаслива днина, промінь притьмарений
• Метафори: лист лаштувавсь в дорогу, промінь заквітнув, туман вінчається з імлою, надходить смуток
• Порівняння: ваш образ, як промінь
• Гіпербола: смуток… влива у спогади гірку отруту і не дає розрадити нікому
• Звертання: Панно світла

Що означає назва твору «Місце для дракона» Юрія Винничука?

Якщо дуже уважно подивитись на прийоми, які були використані автором під час написання повісті-казки «Місце для дракона», то можна побачити, що він використав прийом «магічного реалізму», а персонажі твору наділені характерними ознаками алегорії. Таким чином можна стверджувати, що «місце для дракона» — це місце митця в суспільстві, адже головний герой твору – дракон, полюбляв писати вірші і читати Біблію.

Історія написання твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

«Місце для дракона» – твір Юрія Винничука вперше опублікований на сторінках збірки «Спалах» у 1990 році. Окремою книгою він зʼявився лише в 2015 році. І хоча твір має жанрове визначення «повість-казка», він зовсім не для дитячої аудиторії. Це, в першу чергу, пояснюється тим, що час написання твору припав на ранню творчість Винничука, у якій він часто звертався до магічного реалізму.

Аудіокнига (скорочено) твору «Місце для дракона» Юрія Винничука

How useful was this post?

Click on a star to rate it!

Average rating / 5. Vote count:

No votes so far! Be the first to rate this post.