Лимон Пандероза: уход в домашних условиях

Выращивание цитрусовых культур в домашних условиях начинается с выбора подходящего сорта. Лимон Пандероза пользуется особой популярностью среди цитрусоводов, его характерной особенностью является стабильное плодоношение крупными плодами, которые, кроме всего прочего, имеют сильный лимонный аромат.

Описание лимона

Название сорта происходит от испанского слова «пандероса», которое обозначает тяжеловесность или крупноплодность. История селекции этого гибрида до конца не изучена. Большинство цитрусоводов считают, что Пандероза – это гибрид, полученный путем естественного скрещивания диких сортов цитрусовых культур. Предполагают, что сорт появился в конце XIX или начале XX веков.

Вторая теория происхождения связана с именем американского садовода Баумана. Предполагают, что именно он вывел этот гибрид в собственном питомнике. Позднее лимон Пандероза стали выращивать на территории Соединенных Штатов Америки, а затем распространился по странам Европы.

1. Куст лимона Пандероза может достигать 1,5 м. Крону составляют зеленые блестящие листья. Они имеют форму вытянутого круга с заостренными кончиками.
2. Плоды сорта Пандероза могут вырастать от 500 г до 1000 г. Желтая кожура плодов покрыта небольшими бугорками. Мякоть плодов сорта Пандероза характеризуют как сочную, с выраженной кислинкой. На один плод приходится несколько десятков семечек.
3. Цветки лимона Пандероза могут появляться по 2 — 3 раза в течение 1 года. Они крупные, белые, с желтой серединой, на кончиках лепестков могут приобретать розовый оттенок.

В селекционной практике существует понятие «синдром Пандероза»: его относят к обильному цветению дерева, которое может стать причиной слабого плодоношения. Силы дерева уходят на образование бутонов и длительное цветение.

При соблюдении необходимых условий содержания сорт Пандероза может начать плодоносить на 2 – 3-й год существования.

С возрастом светло-серая кожура основного ствола обзаводится колючками. Подобный механизм роднит лимон сорта Пандероза с его дикими прародителями.

Сорт лимона Пандероза считают неприхотливым и способным к росту и развитию в любых условиях. Единственное требование дерева касается температурного режима с сопутствующими показателями влажности воздуха.

Дерево Пандероза нуждается в дополнительной опоре. Это связано с тяжестью крупноразмерных плодов. Ветки не всегда могут выдерживать подобный вес самостоятельно, без поддержки.

Для лимона Пандероза не подходит обычная земля, сорту Пандероза необходим рыхлый легкий грунт с основным набором питательных элементов.

Совет! Грунт для цитрусовых перед посадками просеивают через большое сито, чтобы получить необходимую структуру.

Достоинства и недостатки

Основные плюсы этого сорта:

• компактность размеров;
• куст Пандероза не раскидист, что позволяет выращивать его в небольших помещениях;
• большие плоды с характерным лимонным вкусом;
• может быть подвоем для других сортов;
• нетребователен к условиям содержания;
• имеет эффектный внешний вид.

Недостатков у сорта Пандероза немного, но все они относятся к характеристикам плодов:

• большое количество семян;
• из-за показателей веса большинство плодов не успевает созревать на ветках и опадает.

Методы размножения

Лимон Пандероза можно разводить одним из 3 способов: черенками, семенами, привоем.

Черенкование – этот метод зарекомендовал себя как наиболее эффективный. Он помогает приблизить плодоношение. Лимон Пандероза размножают весной, способ включает несколько последовательных этапов:

1. У выбранного растения срезают черенок, для этого выбирают полуодресневевшую ветвь длиной до 10 см, диаметром от 5 мм. На черенке должно быть 2 — 3 живые почки. Срез выполняют над одной из почек или под ней.
2. Черенок обрабатывают корневым биостимулятором.
3. Чтобы укоренить черенок лимона Пандероза, его помещают в воду или используют увлажненную почву. В случае выбора второго варианта заглубление не должно превышать 2 — 3 см.
4. Для создания парникового эффекта и ускорения процесса укоренения емкость с черенком накрывают полиэтиленовой пленкой.
5. После появления корешков лимон пересаживают в небольшую емкость, размещают на подоконнике.
6. Саженцу на этом этапе необходима температура не ниже +20 °
7. При появлении настоящих листьев лимон пересаживают на постоянное место роста.

Лимон Пандероза нередко размножают семенами. Это простой способ. От черенкования его отличает продолжительность периода, который проходит от высадки до начала плодоношения. Чтобы вырастить лимон из косточки, необходимо выбрать в созревшем лимоне полноценные семена. Их замачивают в биостимуляторе корневой системы, затем семена заглубляют в приготовленную почву. Емкости накрывают полиэтиленовой пленкой для создания тепличных условий. Посадочный материал оставляют до появления всходов. Среди отростков выбирают наиболее крепкие и пересаживают их на постоянное место роста.

Существует метод разведения гибридов отводками или прививками. Он доступен только опытным цитрусоводам, которые обладают достаточными знаниями и умениями. Сложности процесса заключаются в выборе сорта для подвоя, проведении прививки и адаптации дерева после нее.

Правила посадки

Лимон Пандероза нуждается в регулярной пересадке. Рассаживание отростков или посадку семян рекомендуют поводить поздней весной. Эти сроки подходят для проведения посадочных работ по нескольким критериям:

• наличие естественных условий, комфортных для культуры;
• защитные механизмы лимона на этом временном отрезке максимально увеличены, что помогает лимону быстрее адаптироваться к новым условиям;
• снижение риска развития грибковых заболеваний, которые возникают из-за сухости воздуха, вызванного работой отопительных приборов в зимний период.

Грунт для лимонов Пандероза подбирают по следующим характеристикам:

• легкая структура;
• нейтральная степень кислотности;
• наличие питательных веществ с преобладанием фосфора;
• продуманная дренажная система.

Подбор емкости для посадки зависит от возраста и размеров посадочного материала. Лимонам не подходят горшки, которые подбирают с учетом дальнейшего роста. Переизбыток пространства может спровоцировать закисление почвы, что, в свою очередь, приводит к развитию грибковых заболеваний.

Совет! Для постоянного роста лимонам подходят глиняные, пластиковые или деревянные горшки.

Характеристика посадочного материала:

Сорти лимонів: вирощування і догляд, опис, фото

Перші сорти лимона з’явилися в Індії, для вирощування у природі йому необхідний теплий субтропічний клімат. Популярність плодів змусила селекціонерів створювати нові сорти. Їх кількість і різноманітність дозволяє займатися розведенням цього представника цитрусових в будь-яких кліматичних умовах.

Опис сортів лимонів

Характеристика культури

З усіх цитрусових лимон найменш вимогливий до температурних умов. Найбільш сприятлива для нього температура вирощування – до 22. Віддає перевагу вологий грунт. Як і всі цитрусові, любить світло, але і півтіні йому вистачить для активного зростання.

Вирощувати цитрус можна наступного вигляді:

• у відкритому грунті;
• сланкий;
• траншейний;
• кімнатний.

Види культур лимона діляться на дві групи:

1. деревоподібні — високорослі дерева досягають висоти 6 м, плоди формуються всередині густої крони;
2. кущові — невеликі кущі до 4 м заввишки, листя менше, плоди дозрівають на кінцях гілок.

Сорти культури лимонів відкритого грунту в умовах субтропіків відрізняються швидким зростанням і гарною врожайністю. Найбільш сприятливі умови для вирощування стулющегося лимона — землі Азербайджану. Сорти траншейного лимона продовжують вирощувати в Узбекистані і Таджикистані.

В кліматичних умовах Росії вийде виростити тільки кімнатний лимон. Виростити цей фрукт в домашніх умовах реально в зимовому саду або біля вікна в квартирі.

Сорти лимонів

Найпопулярніші сорти лимонів — низькорослі і середньорослі. Сорти кімнатного лимона численні — близько 150 домашніх рослин.

Павловський

Добре плодоносить протягом цілого року, невибагливий до нестачі світла і вологи.

Згідно опису сорту, дерево досягає у висоту 2 м, крона компактна, у формі кулі. Листя темно-зелені, щільні, з гладкою і блискучою поверхнею. Форма листків овальна або довгаста. 1 р. в 2-3 роки старі листя опадає і з’являються нові. У період плодоношення вступає на 3 або 4 рік життя.

В рік отримують 20-40 плодів. За рік культура переживає 3 періоду активного росту. Смакові якості відмінні, за деякими критеріями перевершують вирощені у відкритому ґрунті на півдні. Плоди продовгуватої форми, до 10 см завдовжки, масою до 150 г, мають приємний кисло – солодкий смак.

Разом з м’якоттю в їжу вживається солодкувата шкірка. Краще розмістити рослину на східній стороні, оберігати від прямих променів сонця, оптимальні умови вологості – 60 – 80%, любить часті обприскування крони.

Дженоа

Дерево виглядає слаборослим, але відрізняється великою врожайністю. На 4 році життя дає перший урожай — понад 50 плодів в кімнатних умовах, на плантаціях збирають до 150. Крона густа, компактна, практично не вимагає формування. Стовбур не покритий шипами.

Сорт цінується за хороші смакові якості

Великі плоди продовгуватої форми, з загостреним кінцем на вершині і ребристою смужкою біля основи. Цінується смаковими якостями. Ніжна, соковита м’якоть володіє приємним смаком, їстівна шкірка.

Недоліком вважають важкий відділення шкірки від м’якоті і наявність тонких перетинок всередині плоду. Листя великі, яйцеподібні, зеленого кольору. Має підвищену вимогливість до світла, краще розміщувати на південній стороні приміщення.

Мейєр

Підходить для вирощування в приміщенні, завдяки невисокому зростання, компактною кроною. Відноситься до ранніх, морозостійких сортів. При -10°С не гине.

Інша назва виду — Китайський карлик. Декоративне Дерево, колючки майже відсутні, листя густа.

Листя відрізняються щільністю і щербинами на кінцях, мають аромат ефірного цитрусового масла. У зимовий час скидає листя. При збільшенні світлового дня листя відновлюється.

Плоди дрібні, вагою до 120 г, круглої форми, жовто–оранжевого кольору. На дереві їх багато. Шкірка позбавлена горбистості, легко відділяється від соковитої м’якоті. Смак незвичайний, у добре дозрілих солодких плодів відчувається невеликий відтінок гірчинки. Недоліком є погана лежкість, тому плоди зривають не визрівають, дозрівають вони в дорозі.

Дивіться також: Алергія на яблука: симптоми у дорослих і дитини, з чим перехресна

Новогрузинський

Цей високоврожайний цитрус в кімнатних умовах 2 м. у висоту. Крона широка, листя світло-зеленого кольору, довгастої форми. Дерево краще себе почуває на східній стороні приміщення.

Плоди видовженої овальної форми. Кисла м’якоть багата соком з великим вмістом вітаміну С, цедра блискуча, ароматна, потовщена. Новогрузинський лимон – невибагливий сорт, який не потребує багато вологи.

Пандероза

Лимон сорти Пандероза відноситься до середньорослих рослин. Декоративний вигляд додасть йому штучно сформована крона. Для зав’язі плоду зайві квіти необхідно видаляти до повного розкриття. Листя фикусоподобной форми. Рослина рясно і красиво цвіте.

Легко переносить високі температури при достатній кількості вологи. Селекціонери радять поруч ставити ємність з водою. Потребує регулярної підгодівлі. Перші плоди отримують вже на другий рік життя.

Плоди сорту Пандероза солодкі

При правильному догляді вони досягають у вазі 1 кг, Форма кругла, іноді грушовидна. Шкірка щільна, близько 1 див. Характерна особливість цього представника сорти солодких лимонів – нелимонный смак не кисла м’якоть, так як в плодах сожержится мало лимонної кислоти.

Лісбон

Дерево сильноросле родом з Австралії. Добре переносить високі і низькі температури, стійкий до посухи. Плодоносити починає з 2 року, на рік може давати до 60 плодів.

Листя великі, щільні, широкі, темно–зеленого кольору. Мають яскравий, специфічний запах. Плоди видовжено–овальні, помаранчеві, зі скошеною вершиною. М’якоть не містить насіння. Тонка солодкувата цедра їстівна.

Грубокожистый

Цей цитрус добре росте в домашніх умовах. Легко переносить сухе повітря приміщень. Дозрівання довгий, лише на 3-4 рік життя перший раз зацвітає. Низька врожайність компенсується вагою плода, який досягає 1 кг.

Листя ланцетоподібної форми з щербинами по краях. Круглі плоди мають тупу чітко виділену вершину і зморшки біля плодоніжки. М’якоть ясно–зеленого кольору, смак кислий. Грубо-бородавчаста шкірка має товщину до 1 див.

Лунарио

Свою назву цей лимон як італійський новий сорт отримав за особливість розквітати кожен сезон під час молодого місяця. Дерево досягає висоти максимум 1,5 м, на корі є багато дрібних зубців.

Листя темно–зеленого кольору, широкі. Цінується за зовнішню привабливість, невибагливість у догляді і високу врожайність. Плоди продовгуватої яйцевидної форми, шкірка яскраво-жовтого кольору. Зеленувато-жовта м’якоть слабосочная, з кислим смаком, містить насіння.

Еврика Варієгата

Еврика Варієгата – лимон вариегатный , тому більш чутливий до холоду, короткий термін життя. Плодоносить практично цілий рік. Дерево середніх розмірів, розкидисте, без шипів. Плоди довгасті, часто оточені борозенкою. М’якоть соковита, жовтого кольору, при дозріванні стає помаранчевої.

Інші сорти лимонів

Продовжують користуватися популярністю гіркі абхазькі і турецькі сорти лимонів.

Крім традиційних, починають привертати увагу і менш відомі сорти лимонів:

1. Лоренс.
2. Лара.
3. Даррелл.
4. Дженоа.
5. Еврика.
6. Джошуа.
7. Коньячний Португальська.
8. Цитрину.
9. різновид лимона Кумкват.
10. італійський Флорентіна.
11. вариегатный Сангвинеум.
12. Пінк.
13. Новозеландський.

Висновок

Сорти лимонів дивують різноманіттям. Різновиди сортів лимона дають можливість вибрати найбільш підходящий варіант для вирощування. Перш за все, потрібно вирішити, які вимоги пред’являються до майбутнього рослині: декоративність виду, певний смак, обмеження в розмірах, режим плодоношення, здатність витримати певний температурний режим, умови догляду за деревом.

Яким би не був вибір, терпіння, увагу і бажання вирощувати лимони допоможе впоратися з будь-якими труднощами, а сам процес стане приємним заняттям.