Електроник і Сироїжкін 25 років по тому

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Про них ходило багато чуток: Електронік став крутим митником, Сироїжкін ховається за кордоном, а кінотатом обох Бромберг і раніше знімає, але тільки в Голлівуді і зовсім не кіно . Є цілі сайти, присвячені фільму “Пригоди Електроніка”, де спілкування і обговорення не вщухає ні на день. Неначе прем’єра культової підліткової картини трапилася вчора, а не 25 років тому. Девчонки тепер уже за допомогою чатів сперечаються, хто ж все-таки симпатичніше – Елік або Сироїжкін. Так само, як і їхні мами багато років тому. Але якщо з Володимиром Торсуєва інтерв’ю періодично з’являлися, то його брат-близнюк Юрій як у воду канув. На зустріч вони прийшли удвох. І слава богу! Тому що насправді немає ніякого сенсу навіть говорити з ними по черзі – це безнадійний дубль. Одні й ті ж відповіді, та що там, голосу і ті однакові! Левова частина питань дісталася Юрію, який до цього моменту інтерв’ю взагалі не давав. – Юрій, ідея зйомок продовження фільму витає в повітрі або це реальність? – Давайте по порядку. Одного разу мені зателефонував Костянтин Бромберг, який зараз працює в США, і сказав, що в Америці “Пригоди Електроніка” неймовірно популярні, їх успішно крутять по декількох російським каналам. А у нас ще роки два тому з’явилася ідея створити якесь об’єднання. Все це зійшлося в одне, і нещодавно ми зібралися – Ентін, Крилатов, Бромберг і я з Володею. Ідея створення фонду сподобалася всім. Ми організували громадську некомерційну організацію на підтримку дитячого кіно і російської науки “Електронік XXI століття”, президентом якої став Євген Крилатов. Зокрема, ми спробуємо зібрати кошти на організацію зйомок продовження “Пригод Електроніка”. Хоча поки незрозуміло, де він буде зніматися – тут чи в Америці. – Вже є сценарій? – Є начерки тридцяти серій. Як розповідав Бромберг, кожна серія заснована на якомусь невідомому відкритті російської науки. Електронік, згідно сценарію, пережив всі негаразди останніх років. Сироїжкін став директором інституту, в якому раніше працював професор Громов. У Сергія народився син, в чому доля героя повністю збігається з моєю. Сироїжкін-молодший буде дуже схожий на батька і стане головною дійовою особою. Тут-то і почнуться всякі пригоди.

– Сироїжкін і Електронік – капіталісти? – Ні. Володька працює в адміністрації Красноярського краю. Він радник заступника губернатора з митних питань. Я, тобто Сироїжкін, працюю в компанії, яка займається торгівлею автомобілями. При ній є невеликий тюнінговий автосалон, де ми робимо з “Волг” машини “Е” класу. Мені це цікаво. – У вас були якісь проблеми по бізнесу? Ви ніби як навіть ховалися . – За чутками, мене ховали вже рази чотири. Насправді я ні від кого не ховався. Просто в Москві бізнес не вдався, і я поїхав шукати інші майданчики для застосування своїх здібностей. – Ви ж ще й спортсмен? – 2 грудня у нас була презентація російської команди “Формули-1” на воді.

Підібралися цікаві люди – чемпіони Росії та бронзові чемпіони світу. Я почав займатися не так давно, але начебто дещо виходить. Цього року сподіваюся стати чемпіоном Росії, правда, в іншому класі. На Олімпіаді 2012 року, я думаю, ми повинні всіх зробити! – Правда, що вас назвали на честь Юрія Гагаріна? – Так. Тато працював в ЦК комсомолу і був добре знайомий з усім загоном перших космонавтів. Він і Гагарін дружили. – Володимир, якщо Юрія назвали на честь Гагаріна, то вас в честь . – . дідусі! Незважаючи на те, що ми народилися 22 квітня, я, як не відбувся викладач “наукового кар’єризму” (знайомий з працями вождів), дуже сподіваюся, що не в честь Леніна. – Чи правда, що вашого дідуся розорила ваша бабуся? – Зробити жінку щасливою просто, але так дорого! .. Бабуся вийшла заміж відразу після революції, і я думаю, що дідусь розорився без її допомоги. Тоді всі розорялися. – Про близнюках ходить маса легенд. Юр, ви з братом синхронні? – Ми відчуваємо на відстані стан один одного – це правда. Якщо брату погано, внутрішнє почуття змушує мене з ним зв’язатися. Хоча ми і так кожен день зідзвонюємося. Вова не просто брат, він для мене найбільший друг. Незважаючи на те що у нас абсолютно різні характери і життя. Вова вчетверте одружений, я – у другій. У нього дітей немає, у мене є суперський Никитос. Синові три роки, і він здорово змінив моє життя. Різні у нас і підходи до людей, грошам. У мене не виходить ні на кого працювати. Одного разу я вже був мільйонером, будемо думати, як це знову влаштувати. А Володька якось в школі на класній годині сказав, що хоче бути генеральним секретарем. Він товариш амбітний, тому, думаю, і пішов таким шляхом. – А ви ким хотіли стати? – Напевно, вже тоді думав про бізнес. – Фарцевалі помадами китайськими . – Ні. Після фільму, коли ми закінчували 10-й клас, я хотів бути оператором. Акторська кар’єра не склалася: фільм пройшов, був фурор, Державна премія, Гран-прі кінофестивалю в Єревані, але запрошення на нас не посипалися. Кілька разів звали, але тільки одного. А ми з Володькою спочатку вирішили брати участь у кінопроектах тільки вдвох. Фільми були, але якось вони не дуже вийшли. Хоча те, що Ігор Апасян взагалі зняв “Незнайку з нашого двору”, – героїзм. П’ять разів переписувався сценарій, вісім разів змінювалися директора, діти, що знімалися, були чотирьох-п’яти років. Жалко, що цей фільм не показують, там є фрази і моменти по-справжньому талановиті. Потім була короткометражна картина “Венеціанське дзеркало” – диплом випускника ВДІКу. Її показували по телебаченню в рубриці “Кіно не для всіх”. І остання наша кіноробота – у фільмі режисера Фоміна “Російські брати”.

Дуже прикро, що він не вийшов. Акторський склад там був шикарний – Русланова, Панкратов-Чорний, Глузский, сценарій цікавий. Але це був режисерський дебют (Микола Фомін працював адміністратором) і невдалий. Ні в одному зі згаданих фільмів ми не грали головних ролей. Хоча за великим рахунком я не уявляю себе зараз актором. Якщо “Продовження Електроніка” таки буде зніматися, ми навряд чи приймемо в цьому участь. – Володимир, і ви зовсім не думали про акторську кар’єру? – Я завжди хотів працювати в кіно, що, власне, і робив у Микити Михалкова в ” Три Те “. Але актором я себе не бачив. – Як вам в ролі чиновника? – Я не зовсім чиновник. У мене багато завдань і багато посад. Така собі школа життя. – Хочете стати мером, губернатором? – Поганий той солдат, що не мріє стати генералом! Я ще в школі переконався, що у владі живеться добре. – Як з’ясувалося, для Юри Москва місто коханий. А вам не складно жити так далеко? – Останні півтора року я взагалі живу на три міста – Красноярськ, Москву і Пітер (у мене дружина звідти). Красноярськ, до речі, дуже гарне місто. Але не Москва. – Чотири дружини – це від любові до слабкої статі? – Мій брат відносить себе до тієї щасливої ??категорії чоловіків, які вважають, що самий вдалий шлюб сьомий. Так от, якщо порахувати мої цивільні та офіційні шлюби, виходить сім. З моєю дружиною ми знайомі дуже давно, і багато років я вмовляв її вийти за мене заміж. Вона “пережила” трьох моїх цивільних дружин.

– Юра, чи є особливе враження, яке залишили зйомки “Пригод Електроніка”? – Для мене суцільним яскравим враженням була сама робота з чудовими акторами. Вони на майданчику видавали такі експромти! Володимир Басов, варто було йому тільки почути команду “Мотор!”, Творив таке, що ніхто не міг стриматися – все реготали. Особливо запам’яталися зйомки під Вільнюсом в справжньому середньовічному замку. Знімали вночі, і відчуття нереальності було найповнішим. Напевно, це і стало найяскравішим враженням. – Після виходу фільму шанувальники замучили? – Під’їзди розписували і помідори в двері кидали, крейдою на полдвора писали “Ми вас любимо!” та інші всякі слова. Потім настав момент, коли нас перестали впізнавати. Зістригли білі фарбоване волосся, шевелюра стала короткою. Зараз, правда, в Красноярську Вову дізнаються всі. До мене теж, трапляється, на вулиці підходять і кажуть: “Спасибі”. Це приємно. – Ваш брат в інтерв’ю розповідав, що на зйомках ви залицяється за дівчинкою, яка грала Майю. – А він не розповідав, хто за нею не залицявся? Всі залицятись! Оксана була дуже цікавою дівчинкою. Думаю, вона такою і залишилася. Нам тоді по 13 років було, вік такий, коли все тільки починається. Взагалі зйомки багато чого перевернули в нашому житті. Ми поїхали в інше місто без батьків на вісім місяців, нас оточувала команда дорослих і дуже цікавих людей. – Скільки ви заробили? – У нас був оклад вельми на ті часи відчутний. Ми отримували 120 рублів на місяць, тоді стільки ж заробляв інженер. Сказати, що ми сильно збагатилися, не можна, тому що на ці гроші ми і жили. Витрачали на їжу, речі, атракціони і сигарети. Хоча щось ми все-таки примудрялися відсилати батькам. – За що вас поставили на облік в дитячу кімнату міліції? – Так, я був хуліганом. Багато чого було . Давайте я розповім про велику силу мистецтва! Після прем’єри “Електроніка” минуло півроку, і мене викликають до міліції. Пішли з татом. Начальник відділення починає мене відчитувати. Виявляється, якийсь передовик виробництва написав листа, що Сироїжкін, тобто я, підпалив альтанку. Інший почесний громадянин теж написав листа . Потік скарг був таким, що я фізично не міг стільки нашкодив! Батько говорив у міліції, що ніяких білих кучерів у його сина немає – до того часу зістригти встигли, а свій колір у мене зовсім інший. Образ Сироїжкіна зіграв зі мною злий жарт. Пізніше, в інституті вже, я зустрічався з дівчиною, і вона мені одного разу каже: “Сказала батькам, що з тобою познайомилася, вони на мене руками замахали:” Він же бандит! ” – Але битися-то доводилося? – Для деяких хлопців побити Електроніка чи Сироїжкіна було особливим розвагою. Ми жили в районі “Старту”, поруч всякі Усачевке-Пироговки . Звичайно, кулачні бої ми не влаштовували, але періодично стосунки з’ясовували. Через рік після зйомок “Пригод Електроніка” нас відправили в піонерський табір в Євпаторію. І ватага місцевих пацанів прийшла бити “Сироїжкіних”. Було здорово, що пів-табору встало на нашу сторону. Коротше, відпочили цікаво. Ми нічим від однолітків не відрізнялися – як все, билися, час від часу ламали чогось. Я дуже люблю книги і перечитав всю домашню бібліотеку, але вдома ми не сиділи. Займалися спортом, туризмом, брали участь в ансамблі . – Володя, тоді краще ви розкажіть, як вийшло, що ви такі приблизні, а інститут кинули? – Так, спочатку був поліграфічний інститут. Але там я постійно примудрявся потрапляти в якісь смішні ситуації – щось не те сказав, не там вчасно засміявся, – і з ним довелося розлучитися. Професор хімії мене ненавидів абсолютно ні за що, з лекцій виганяв! Так що з поліграфічним не склалося. – Юра, крім брата ви когось з хлопців бачите? – З Васею Скромним, який грав Гусєва, ми цілий рік працювали рятувальниками на 13-й станції Фонтану в Одесі. Він такий же рудий, веснянкуватий, тільки тепер ще й вусатий. Голос у нього теж не змінився. До речі, він тепер на голову нижче нас з Володькою. У Васі доля непроста. Він закінчив театральну школу, знявся в шести фільмах, а потім не склалося. Я не бачив його років чотири вже. Зовсім випадково зустрівся з Чижиковим-Рижковим, Женею Лівшицем. Роки три тому я їхав в автобусі, дивлюся – заходить Женя. Він такий же рудий, маленький і веселий. Женя став музикантом, працював в Латинській Америці, Європі, зараз живе в Німеччині. Оксана Алексєєва, за якої всі ми доглядали, вийшла заміж. Наскільки я знаю, вона закінчила Одеський політехнічний інститут, жила в Білорусії, потім якийсь час з чоловіком жила в Америці, а зараз знову повернулася. А, ще Кукушкіну зустрічали! – Володі ж приписували роман з Валерією Солуян! – Я розумію, чому придумали цей роман: Лера була дуже симпатичною дівчинкою, їй просто роль така дісталася. Коли ми зустрілися, виглядала вона – просто блиск. Лера теж зможемо, якщо не помиляюся, ростить дитини. Так що вона зовсім не Кукушкіна!

Може бути, створення фонду і призведе до того, що всі ми зберемося разом. Думаю, це буде цікаво.

Інженер-електронник

Інженер-електронник – це працівник, що створює необхідні умови для безперебійного функціонування електроустаткування.

ЗМІСТ:

• Історія професії
• Особливості професії
• Обов’язки
• Важливі якості
• Навички та знання
• Перспективи та кар’єра
• Навчання

Історія професії

Професія Інженер-електронник з’явилася досить давно на трудовому ринку. Найчастіше цю спеціальність обирають люди, яких можна назвати справжніми фанатами діяльності в галузі електроніки. Вона входить до затребуваних, оскільки передбачає можливість заняття науковою діяльністю.

Особливості професії

Виходячи зі сфери діяльності майстра, робота інженер-електронщик передбачає розподіл на такі спеціалізації:

• системотехнічні;
• схемотехнічні;
• конструкторські.

Системотехніки покликані мислити глобально, шукати й застосовувати новітні технології, які б усунення несправностей у функціонуванні радіотехніки за невеликий проміжок часу.

Системотехнік повністю проектує всю систему електрообладнання з конкретними параметрами, не вивчаючи конструкційних особливостей окремо взятих екземплярів. У свою чергу, схемотехнік вирішує конкретні цілі, не ставлячи собі питання щодо комплексного застосування створеного ним агрегату.

Конструктори займаються пошуком рішень щодо оптимізації наявних схем, створюючи компактні прилади. Додатково вони розробляють універсальні системи охолодження та відведення тепла для технічного оснащення.

До переваг професії варто віднести попит на ринку праці, гідний рівень заробітної плати та можливість у майбутньому обійняти управлінську посаду.

Щодо недоліків, то фахівцю необхідно бути в курсі нових технологій та відкриттів у світі електроніки. Інше інформаційне навантаження часто провокує втому. Водночас, подібний мінус не є значущим.

Обов’язки

Інженер-електронник – це спеціаліст, який займається складанням технічних завдань, розробкою інструкції та методичних вказівок щодо подальшої експлуатації обладнання. Додатково, він консультує користувачів чи замовників щодо правильного функціонування електроприладів.

Залежно від сфери діяльності, кількість обов’язків здатна змінюватись. Дуже часто під час перегляду сайту вакансій можна побачити, що вищезгадана посада названа інакше: інженер-розробник РЕА, розробник друкованих плат, конструктор електротехніки.

Чим займається інженер-розробник?

• розробка важливих схем і друкованих плат;
• випробування та подальше встановлення тестових елементів;
• ремонт електроприладів;
• забезпечення сервісного обслуговування;
• складання заявок на деталі.

Важливі якості

Необхідні якості, якими повинен мати інженер:

• інтерес до електроніки;
• технічний склад розуму;
• прагнення поліпшити наявні навички;
• терплячість;
• стресостійкість;
• впевненість в собі;
• акуратність;
• вміння аналізувати;
• відсутність проблем із зором;
• добре розвинена моторика пальців.

Навички та знання

Фахівець має вміти працювати з програмами: САПР, Cadence, Altium Designer, Protel DXP, Kompas 3D, TINA, LtSpice. Йому треба знати:

• методичні та нормативні матеріали щодо застосування та ремонту електротехніки;
• властивості та технічні показники обладнання, умови для його безпечного використання;
• методи автоматичної обробки даних;
• види інформаційних носіїв;
• особливості процедури складання заявок на електроприлади та комплектуючі до них;
• норми Трудового кодексу.

Перспективи та кар’єра

Інженер-електронник – це працівник, який має можливість згодом претендувати на місце провідного інженера виробництва. Для цього він повинен підвищувати кваліфікаційний рівень, доки не отримає першу категорію.

Професійні навички сприяють працевлаштуванню у сервісні центри та майстерні, об’єднання, де займаються розробкою та виготовленням електротехніки.

Додатково професія Інженер-електронщик не має можливості займатися науковою діяльністю.

Навчання

Робота Інженер-електронщик має на увазі наявність вищої освіти.

Додатково фахівці проходять курси підвищення кваліфікації, щоб мати можливість просуватися кар’єрними сходами та збільшити рівень доходів.