✅Як акула захищається від ворогів?

Одним з найбільш лютих хижаків, що мешкають в Світовому океані, вважається акула. Її численні гострі зуби та нестримно агресивний характер роблять акулу надзвичайно небезпечною для переважної більшості риб і морських ссавців.

Однак у неї все ж є небезпечні вороги, не менш жорстокі, ніж вона сама. Хто ж ці вороги, і як акула від них захищається?

Косатка – головний ворог акули

Самим грізним суперником акули в океані є косатка – велика тварина із загону китоподібних. Косатки мають істотно більш розвиненим інтелектом і завжди полюють групою, що складається з 5-15 тварин.

Нерідко, зустрівшись з великою зграєю акул або величезним косяком більш дрібної риби, кілька зграй косаток об’єднуються і полюють разом. Зазвичай вони зганяють свою здобич в щільний ком, а потім кружляють навколо нього і потужними ударами хвоста приголомшують окремих акул.

Єдиний порятунок акули при зустрічі з косаткою – втекти якомога швидше, оскільки навіть в сутичці віч-на-віч переможцем, як правило, виходить косатка.

Акули та дельфіни

У тваринному світі кожна істота виступає одночасно в ролі хижака і видобутку. Зустрівшись з самотнім дельфіном, акула обов’язково спробує напасти на нього і з’їсти. Вийти переможцем в цій сутичці дельфін може лише за умови, що розміри акули невеликі. Однак все змінюється, якщо великій акулі протистоїть зграя дельфінів.

Розумні тварини завдають хижачці удари своїми довгими носами, поки не заб’ють її на смерть. Дельфіни чинять так з обережності, щоб акула не напала на дитинча або відсталого члена їх зграї. Тому акули при зустрічі з дельфінячою зграєю поспішають поплисти подалі із зони їх видимості.

Риба-меч і блакитний Марлін

Серйозним противником акули в сутичці стає риба-меч, на носі якої розташований довгий і гострий кістяний наріст у формі меча. За допомогою цього наросту риба завдає страшних ударів, від яких може не привітатися навіть акулі.

Аналогічним “прикрасою” володіє блакитний або синій Марлін – ще одна велика риба, яка становить небезпеку для акули. На цих морських мешканців акули нападають лише в тому випадку, коли дуже голодні, і поблизу немає іншої здобичі.

Як бачимо, єдиним способом захисту при зустрічі з переважаючим противником для акули є втеча з «поля бою». Ну а якщо вже втекти не вдалося, хижачка пускає в хід свої гострі зуби та природжену лютість.

Акули нечутливі до болю і нерідко продовжують битися, навіть отримавши смертельні рани. Саме ця якість зробила їх надзвичайно небезпечними і грізними володарями моря.

НАПАДИ АКУЛ: ХТО ВИНЕН?

“Не входьте у воду”. Цю фразу повторювали нинішнім літом на всіх океанських пляжах. Тут є над чим задуматися. Відомості, зібрані американськими ученими, що спеціалізуються на вивченні живих і викопних акул, говорять про зростання, за останнє десятиліття, числа довільних, неспровокованих нападів акул на людей. Цей процес викликав небувалий інтерес до акул, небачений з часів виходу в світ книги Пітера Бенчлі “Щелепи” і однойменного фільму, а також його численних продовжень. Так вчім причина підвищеної агресивності акул?

Складні наукові дослідження, проведені в авторитетних інститутах, показали, що зловживання людиною рибальством привело до відсутності корму для акул, які, як наслідок, перемістилися до узбережжя у пошуках інших джерел живлення. Це, певна річ, могло дещо потурбувати акул, роздражнити їх, що стало причиною їх агресивної поведінки у відношенні до тих, що купаються, серфінгістів, пірнальників та інших. Насправді відповідь набагато простіша. Число зіткнень збільшується через те, що все більше людей виходять у відкрите море, іґноруючи застереження влади, і вторгаючись у зони проживання акул, що веде до сутичок і зіткнень з тваринами. Джон Мейзі, хранитель американського Музею природної історії, в Нью-Йорку гадає: “Я вважаю, що в основному акули атакують людей випадково, коли ті потрапляють в зони проживання акул: чи то є біля берега, чи то є у відкритому морі”. Як приклад, він наводить, трагедію, під час Другої Світової Війни, американського крейсера “Індіанаполіс” в Тихому океані. Тоді він був потоплений торпедною атакою, а більшість екіпажу були з’їдені акулами до прибуття рятувальних кораблів. “Акули не полюють на людей”, – додає він. Також Мейзі припускає, що деякі акули міґрують, а шляхи їх міґрації проходять поблизу теплих течій, що омивають узбережжя, отож, влітку, вірогідність попастися акулі на обід є вищою, аніж взимку. Але оскільки багато людей купаються і взимку, то будь-яка статистика відсутня. Мейзі вимагає вибачитися перед акулами. “Плавати на їх території – це те ж саме, що гуляти джунґлями Індії, і бути з’їденим тигром, а потім дорікати тигрові”, – говорить він.

Незважаючи на те, що кількість нападів з боку акул збільшується, їх чисельність зменшується. Репутація безжальних мисливців і “машин для пережовування їжі” зводить шанси знайти суспільну підтримку в боротьбі за обмеження лову акул, майже, близька до нуля, і робить цих риб постійною здобиччю для мисливців за щелепами, або для постачальників прибуткового китайського ринку медичних препаратів, на якому деякі частини акули вважаються чудодійними. Тері Бейлінґ, прес-секретар Морського клубу з Сарасоти, штат Флорида, США, стверджує, що всі нападки на акул за їх агресивність щодо людини абсолютно неспроможні, оскільки існує 350 видів акул, з них близько 80 відсотків не в змозі заподіяти людині шкоди – більшість взагалі не вступають у контакт з нами. До останніх відносяться глибоководні види, арктичні акули і деякі види, що не мають навіть зубів. Тері Бейлінґ також згідна з тим, що зростання числа нападів акул пов’язане із збільшенням кількості людей, що купаються: “Акули не шукають людей, а натрапляють на них випадково. На жаль, вони пізнають світ за допомогою своїх могутніх щелеп”.

Ну а як же вийти живим з сутички з акулою? Ось деякі приклади з життя. На Ричарда Вотлі, 55-річного тріатлоніста, акула напала в середині червня 2007 року в Алабамі. Він знаходився майже в 100 метрах від берега, коли відчув сильний поштовх в стегно. Він зрозумів, що це акула, і спробував врятуватися. Через секунду акула отримала могутній удар кулаком в ніс – все, на що Ричард був здатний, вклав він в цей удар. Пославши хижака в нокдаун, Ричард щосили попрямував до рятівного берега. Але акула швидко отямилась і продовжувала атакувати. Проте, кожна її спроба напасти закінчувалася плачевно – удари в ніс слідували один за іншим, поки Ричард нарешті не виліз на берег цілий і неушкоджений. До речі, це був перший зареєстрований напад акули на людину в Алабамі за останні 25 років. Іншому плавцеві не так пощастило. Це трапилося в Мексиканській затоці. Чака Андерсона, 44-річного вчителя, атакувала ззаду така ж акула. Несподівана зустріч коштувала йому правої руки.

То могутній правий хук в ніс акулі – ефективний засіб захисту? Бейлінґ говорить: “Ні, немає і ще раз немає. Такі удари лише роздражнять акулу, так що необхідно подавити цей природний людський інстинкт, а якщо ви побачите акулу, то вам краще застигнути і чекати допомоги, або поволі, плавно виплисти в безпечні води. “Але все таки варто пам’ятати, що вірогідність бути з’їденим акулою в 30 разів нижче, ніж бути убитим блискавкою. Отже купання все ще безпечне.”

Інші статті за цією темою:

• Січень 30, 2010“БОМБАРДУВАЛЬНИКИ” МОРСЬКИХ ГЛИБИН(2)
• Квітень 1, 2010ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК “ҐОРҐАНИ”: СТАНОВЛЕННЯ, ПРОБЛЕМИ, РОЗДУМИ…(7)
• Вересень 7, 2017МУХОЛОВКА УЖЕ У СТАНІСЛАВОВІ(0)
• Жовтень 8, 2009ЕНТОМОЛОГІЧНІ ЗАМАЛЬОВКИ З ГАЛИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПАРКУ. Частина ІІ(3)
• Червень 26, 2012ГРИБИ ЇСТІВНІ І ОТРУЙНІ…(0)