Інсулінорезистентність: причини, симптоми, лікування

Що таке інсулінорезистентність і чому вона розвивається?

Згідно досліджень, сьогодні біля 1 мільярда людей у світі страждають на ожиріння, тобто кожен третій має зайву вагу. Багато лікарів вважають це епідемією і попереджають: зайва вага – фактор ризику розвитку цукрового діабету, серцево-судинних захворювань та інсультів. Інсулінорезистентність – головна проблема, що призводить до таких наслідків.

Що таке інсулінорезистентність

Інсулін – це важливий для організму гормон, який виробляє підшлункова залоза. Головна його функція – взаємодія з глюкозою, аби клітини отримували енергію. Також інсулін сприяє виробленню нових клітин і їхньому поділу, продукує ферменти, що нормалізують рівень холестерину у крові. Тобто інсулін відповідає за такі функції в організмі:

• регуляція рівня цукру в крові;
• синтезує білок і регулює поглинання амінокислот;
• відповідає за рівень глікогену у м’язах та печінці;
• впливає на засвоєння калію і натрію;
• підтримує нормальну мозкову діяльність та пам’ять.

Рівень інсуліну в організмі напряму залежить від рівня глюкози. Він вдвічі підвищується одразу після їжі, «відкриваючи» клітини, аби вони отримали енергію (глюкозу).

Якщо інсуліну недостатньо, глюкоза так і залишається у крові, розвивається гіперглікемія. Хронічна гіперглікемія – це і є цукровий діабет, що негативно впливає на нервову систему, судини, нирки, очі та кінцівки.

Інсулінорезистентність – це стан, коли м’язи, жирова тканина та печінка не можуть нормально засвоювати глюкозу. Підшлункова залоза намагається це «виправити», продукуючи все більше й більше інсуліну. Спочатку це працює, але з часом підшлункова виснажується, а організм перестає бути чутливим до інсуліну. Що відбувається? Людина постійно відчуває голод і їсть все більше й більше – це провокує набір жирової тканини і підвищення рівня холестерину. Розвивається непереносимість глюкози, а потім – діабет другого типу.

Чому виникає інсулінорезистентність

Головна причина інсулінорезистентності – це те, що клітини тіла не можуть більше накопичувати цукор, оскільки переповнені.

• спадковість;
• відсутність фізичних навантажень;
• ожиріння на фоні неправильного харчування.

Якщо раціон людини в основному складається з простих вуглеводів (солодощі, випічка, макарони, картопля тощо), рівень цукру в крові постійно високий – посилено виробляється інсулін. А якщо людина ще й не має ніяких постійних фізичних навантажень – росте вага тіла, підвищується рівень холестерину, що підвищує ймовірність діабету та серцево-судинних захворювань.

Виявити метаболічний синдром на ранньому етапі допоможе проста вимірювальна стрічка – достатньо просто знати об’єм своєї талії. Дослідження показали, що інсулінорезистентність часто є у жінок з об’ємом талії понад 88 см і у чоловіків, талія яких – більша за 102 см. Тобто основна проблема – це ожиріння. Але надмірна вага – це не лише неправильне харчування і малорухливий спосіб життя. Часто ми набираємо зайві кілограми й на фоні стресу, бо гормон стресу кортизол теж викликає інсулінорезистентність.

Симптоми інсулінорезистентності

Щоб запідозрити у себе інсулінорезистентність, зверніть увагу на такі симптоми:

• часта спрага і відчуття голоду;
• часті походи в туалет і велика кількість сечі;
• набір ваги (або, навпаки, схуднення);
• підвищена втомлюваність і слабкість;
• знижена психічна активність і неуважність;
• підвищена сонливість протягом дня, особливо після прийому їжі;
• багато жиру на животі;
• підвищений рівень холестерину і тригліцеридів у крові;
• часті інфекції статевих органів (молочниця);
• коричневі ділянки шкіри під пахвами, на ліктях та колінах;
• підвищений тиск (більше 130/85);
• рівень цукру в крові натщесерце – більше 5,5 ммоль/л.

Наслідки інсулінорезистентності

Ожиріння, гіпертонія, високий холестерин і інсулінорезистентність – явища, що тісно пов’язані між собою. Інсулінорезистентність негативно впливає на увесь організм, зокрема, провокує розвиток атеросклерозу і захворювання серця та судин.

1. Серце. Через проблеми з коронарними артеріями розвивається стенокардія, а згодом – інфаркт міокарду.
2. Очі. Високий рівень цукру шкодить дрібним артеріям сітківки, через що розвивається сліпота.
3. Нерви. Знижується чутливість у ногах, з’являється біль (невропатія).
4. Стопи. Можуть виникати виразки, що погано загоюються.
5. Нирки. Підвищується ризик ниркової недостатності.
6. Артерії. Ризик розвитку артеріальної гіпертензії, артеріїту (серйозні стадії потребують навіть ампутації).

Профілактика інсулінорезистентності

Головний аналіз, який покаже, чи є у вас інсулінорезистентність, – це визначення індексу НОМА. Контролювати його повинні люди з ожирінням, діабетом, неалкогольним стеатозом печінки, синдромом полікістозних яєчників, метаболічним синдромом, хронічним гепатитом С. Для профілактики інсулінорезистентності потрібно:

• правильно харчуватися;
• мати щоденні фізичні навантаження;
• кинути курити;
• мінімізувати вживання алкоголю;
• вживати омега-3;
• налагодити нічний сон;
• позбавитися стресів;
• приймати призначені лікарем препарати.

Інсулін і зайву вагу. Який зв’язок?

Інсулін – найважливіший з усіх гормонів, які виробляються в підшлунковій залозі. Інсулін підтримує рівень глюкози в крові в нормі, тобто розщеплює вуглеводи і цукор. Гормон інсулін відповідає за енергообмін в нашому організмі.

Насолоджуйтесь кожною миттю свого життя, не витрачайте час даремно і БУДЕТЕ ЗДОРОВІ !

Подорож в країну ожиріння і метаболічного синдрому починається і закінчується з гормоном інсуліном. Інсулін трансформує цукор в жир. Інсулін стимулює збільшення вмісту жирових клітин. Чим більше інсуліну, тим більше жиру. Крапка.

Інсулінова резистентність проявляється слабким рівнем енергії і перепадами настрою. Вона веде до гіпертонії , Серцево-судинної патології, раку , Цукрового діабету, подагрі, печії , Старечого недоумства і передчасного старіння.

Особливо хочу підкреслити, що інсулін вносить дезорганізацію в роботу статевих гормонів і здатний привести до безпліддя. Це через інсуліну волосся росте в тих місцях, де нам не хочеться, і випадають там, де це небажано.

Заблокуйте інсулін, і жирові клітини спорожніють. Заблокуйте інсулін, і дуже скоро відновиться холестериновий профіль, згасне хронічне запалення, знизиться артеріальний тиск і рівень цукру крові. Але, щоб отримати такий ефект, слід досконало оволодіти методами корекції інсуліну.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО КОРЕКЦІЇ РІВНЯ ІНСУЛІНУ:

1. Приберіть з раціону вуглеводи швидкої дії: борошняне, білий рис, цукор, замінники цукру і підсолоджувачі. Саме такі вуглеводи провокують сплески рівня інсуліну в крові. Дозволяється в невеликих кількостях стевія, пару фініків , А також «повільні» вуглеводи, такі як солодка картопля (батат), гарбуз, кінва (quinoa).

Наприклад, замініть традиційний сніданок з вівсянки (або сухий сніданок), тосту і апельсинового соку на омлет з беконом або сир зі сметаною. Впроваджуйте горішки, насіння і ягоди.

Пам’ятайте, що в продуктах харчування і напоях (соках) промислового виготовлення міститься прихований цукор і друга небажані харчові добавки. Якщо пропонований продукт харчування не їли ваші бабусі, то утримайтеся і ви.

2. З’їдайте не менше 400 грамів овочів в день в сирому і приготованому вигляді. Я маю на увазі овочі, а не зернові. Не забувайте про грибах, проростках і листової зелені.

3. Кожен прийом їжі повинен включати в себе білок тваринного і / або рослинного походження. Оскільки білкова їжа теж здатна підвищувати рівень інсуліну, то кількість білка не повинно бути вище, ніж по 25-45 грамів тричі на день.

4. Перерви між прийомами їжі повинні бути не менше 4-6 годин. В іншому випадку рівень інсуліну не встигне повернутися до вихідного після попереднього прийому їжі. Якщо ж ви відчуваєте гостру необхідність перекусити через три години після прийому їжі, то це вірна ознака того, що у вас є інсулінова резистентність і нестабільний рівень цукру крові.

УСІМА СИЛАМИ утримуватися від перекусів.

Постійні перекуси і часті прийоми їжі підтримують підвищений рівень інсуліну. Така звичка буде вести до підвищення рівня інсуліну навіть в разі низьковуглеводній їжі або низькокалорійного раціону.

Якщо ви не в силах утриматися від перекусів, то спробуйте збільшити кількість білка під час основного прийому їжі. Або випийте склянку чистої води, витримаєте 20 хвилин і подивіться, чи не припинилося чи бажання перекусити. Якщо не спрацює, то перекусіть їжею з високим вмістом жиру (горіхи, насіння, трохи бобів какао) або випийте чай з вершковим маслом. Пам’ятайте, що тільки жирна їжа не підвищує рівень інсуліну!

Постарайтеся не перекушувати після вечері. Ваша мета – не лягати спати на повний шлунок. Практично це означає повечеряти за 3-4 години до сну. Нічна перерва (між вечерею і сніданком) повинен складати не менше 11-12 годин. Через 8-10 годин після прийому їжі близько половини енергетичних запасів покривається за рахунок спалювання жиру. Швидке збільшення спалювання жиру починається через 11 годин без їжі. З іншого боку, тривале голодування веде до втрати м’язової тканини.

Дозволяється з’їдати не більше половини чашки (120 грам) наслідках фруктів. Маю на увазі ягоди, авокадо, несолодке яблуко або оливки. Бажано відмовитися від солодких фруктів, ягід і винограду.

Ретельної прожевивайте їжу. Таким чином ви допомагаєте травній системі почати травлення вже в ротовій порожнині і даєте своєму організму достатньо часу на те, щоб виділити гормон насичення.

Не забувайте про пробіотики! .Дружественная мікрофлора буде підмогою для здоров’я і виведе з організму токсини, зокрема солі важких металів.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ!

Всі зміни в харчуванні слід проводити поступово. Різка зміна метаболізму може привести до тимчасового підвищення рівня тригліцеридів і «поганого» холестерину . У людей схильних до подагрі може тимчасово підвищитися рівень сечової кислоти і спровокувати напад.

Крім того, якщо ви приймаєте лікарські препарати, наприклад, гіпотензивні або для зниження рівня цукру, може статися сумарний ефект харчування і препарату. Я, звичайно, злегка перестраховуюся. Тим не менш, не люблю ривки з місця в кар’єр.

На закінчення зазначу, що відновлення балансу такого могутнього гормону, як інсулін, позитивно вплине на баланс інших гормонів і покладе початок до розвороту хвороби назад.