Миш’як: тонка межа між користю і смертельною небезпекою

Загальновідомо, що миш’як – «король отрут». Водночас його широко використовують у багатьох галузях, зокрема й медицині, міститься він і в організмі людини.

Про те, як проявляється токсичність цієї речовини в організмі людини, як її використовують у сучасній медицині та які перспективи її застосування, розповідає доктор фармацевтичних наук, професор, завідувачка кафедри якості, стандартизації та сертифікації ліків ІПКСФ НФаУ Лариса ЛЕНЧИК.

Що відомо про миш’як сьогодні?

Скільки миш’яку в нашому організмі і що варто знати, аби не отруїтися

Про токсичні/отруйні властивості арсену люди знали ще з часів Аристотеля. З давніх-давен ним труїли щурів і мишей, звідси й друга назва – «миш’як». А під час Першої та Другої світової війни миш’як застосовували як бойову отруйну речовину під назвою «люїзит».

З іншого боку, миш’як є умовно есенціальним елементом, тобто в дуже малій дозі він необхідний для нормального функціонування організму людини, адже впливає на вироблення енергії в клітинах, чинить позитивну дію на кровотворення та сприяє зміцненню кісток. В організмі дорослої людини міститься близько 15-18 мкг миш’яку.

Його вміст у сировині та препаратах, а також жирних оліях контролюють відповідно до вимог Державної Фармакопеї України.

Але тривалий надмірний його вплив на організм людини може призвести до гострої або хронічної токсичності. До того ж миш’як складно виявити, адже він не має запаху і майже прозорий, і при цьому значно поширений у природі.

Тому важливо знати симптоми хронічного отруєння, як саме його лікувати та які природні речовини можуть стати в пригоді для зменшення токсичного впливу миш’яку на організм людини?

Де з миш’яком (As) може зіткнутися сучасна людина?

Арсен (Arsenic, As, з грецької Arsen – «сильний», «мужній») – напівметалічний хімічний елемент. Сполуки As (III) є особливо отруйними, трохи поступаються за цими якостями сполуки As (V).

Тому наявність арсену в навколишньому середовищі становить певну проблему для систем охорони здоров’я багатьох країн світу, адже його використовують у багатьох галузях господарства:

• виробництво міді, скла, шкіряна промисловість (для консервації шкіри), лакофарбувальних матеріалів, що захищають дерев’яні вироби (шпали, паркани, стовпи тощо);
• сільське господарство (боротьба з комахами-шкідниками та гризунами, вирощування тютюну) (!);
• лабораторний сегмент – як реагент;
• медицина, зокрема стоматологія;
• фармація – для виготовлення ліків.

Унаслідок цього він потрапляє до ґрунтових вод, що інколи призводить до хронічного отруєння людей, які тривалий час споживають не смертельні, але токсичні дози миш’яку з водою та продуктами.

Отже, отруєння людини може відбутися через:

Надмірний або тривалий вплив сполук миш’яку на організм людини призводить до тяжкої гострої чи хронічної інтоксикації, відомої під назвою «арсенікоз».

Види і симптоми отруєння миш’яком

Симптоми гострого отруєння миш’яком – арсенікозу

Проникнення (per os або вдихання парів миш’яку) всередину організму людини високого рівня миш’яку становить смертельну небезпеку.

Складний механізм токсичності арсену в організмі пов’язаний з утворенням вільних радикалів та індукцією окиснення в клітинах.

Симптоми отруєння арсеном:

• металевий присмак зі слабким запахом часнику при диханні;
• нудота, блювання;
• почервоніння або набряки шкірних покривів;
• біль у шлунку, стравоході;
• м’язові судоми;
• відчуття поколювання у кінцівках (зазвичай у пальцях рук та ніг);
• порушення серцевого ритму (аж до серцевої недостатності);
• гострий канальцевий некроз;
• розлади дихання;
• набряк легень.

Смертельна доза миш’яку призводить до смерті вже в перші кілька годин (від шоку) або наступної доби (від ниркової або печінкової недостатності).

Токсична доза миш’яку – 5-50 мг, смертельна доза – 50-340 мг.

Хронічне отруєння миш’яком

Арсен може накопичуватися в нирках і печінці людини, а також нервовій тканині, що потім стає причиною токсичної полінейропатії, болю у кінцівках та паралічу.

Миш’як, що накопичився в організмі, може виділятися протягом тривалого часу, уражаючи печінку, нирки, судини і серце.

Отже, цей стан має ширший спектр клінічних проявів, аніж гостре отруєння, і зрештою призводить до розвитку мультисистемних захворювань.

Хронічне отруєння миш’яком може бути причиною психозів.

Епідеміологічні дані свідчать, що хронічний вплив малих доз арсену підвищує ризик розвитку онкологічних захворювань.

Миш’як у природі

Надходити до організму людини арсен може як з природних, так і з антропогенних джерел. Але переважають останні завдяки, приміром, активній діяльності з видобутку корисних копалин.

Хоча вміст арсену в земній корі є не надто значним – усього 0,0005%, цей елемент входить до складу понад 200 (!) різних мінеральних форм, а, оскільки його солі легко розчиняються у воді, це сприяє їх легкому виходу з земної кори під дією природних процесів геогенного вимивання.

Основні мінеральні речовини, що містять цей металоїд, – сульфіди, так звані арсеносульфіди:

На підставі даних про температуру, вік ґрунтів, рівня рH тощо, екологи створюють спеціальні мапи ризику забруднень навколишнього середовища та підземних вод. Відповідно до останньої редакції такої мапи, «гарячі точки» забруднень розташовані в Азії та Південній Америці. А до регіонів з високим ризиком забруднення належать США, Аргентина, Чілі, Мексика, Угорщина, Китай, Тайвань, Бангладеш та В’єтнам.

За визначенням експертів ВООЗ, безпечним рівнем миш’яку у воді є ≤ 10 мкг/л. Натомість в Індії та Бангладеш цей рівень уп’ятеро вищий – 50 мкг/л.

В Україні ендемічним регіоном розташування корисних копалин, що містять арсен, є Рахівсько-Тисівський розлом. Так, концентрація арсену у водах річки Тиси біля села Кваси сягає 1500 мг/л, і безпечність цієї води не забезпечує навіть її централізоване очищення. Тож таку воду люди можуть споживати винятково після додаткового очищення!

Солі арсену містяться також у мінеральних породах Нагольного кряжу Донбасу, Криворізького залізорудного басейну, Чивчинських гір у Верховинському районі.

А сполуки арсену (залізо, мідь, цинк, свинець, золото, срібло, сульфідні руди) виявляють у чималій кількості в Бобриківському (Луганська область), Юрієвському (Середнє Подніпров’я), Клинцівському (Кіровоградська область) золоторудних родовищах.

Групи ризику щодо шкідливого впливу арсену та його сполук

Епідеміологічні дослідження свідчать про вкрай загрозливу дію сполук арсену на вагітних. При цьому небезпеці піддається не тільки організм майбутньої матері, а і її потомства, адже сполуки арсену і сам металоїд легко долають плацентарний бар’єр.

Згодом, уже в дорослому віці, діти, народжені від таких вагітностей, як правило, страждають на серцево-судинні захворювання, цукровий діабет і є уразливішими до онкологічних захворювань.

До групи ризику належать також люди, які працюють на виробництві, де може застосовуватися миш’як, та населення регіонів із високим вмістом цього металоїду, розчиненого у питній воді.

Діагностують отруєння шляхом періодичного вивчення зразків крові, волосся, сечі і нігтів.

Лікування отруєння, спричиненого миш’яком

Передусім застосовують елімінаційну терапію – усунення або зменшення контакту/споживання арсену або його сполук.

Терапія отруєння арсеном не відрізняється від такої при отруєнні будь-якими іншим важкими металами.

Головний лікувальний підхід – хелатна терапія з використанням препаратів унітіол, димеркапрол, дитіогліцерин та пеніциламін.

Протокол лікування гострих отруєнь арсеном, затверджений Міністерством охорони здоров’я України, рекомендує пеніциламін з піридоксину гідрохлоридом для внутрішнього введення та подальше проведення елімінаційних заходів (промивання шлунка тощо).

А що з того, що «під рукою», можна використати для очищення організму від миш’яку?

• Флавоноїди (здатні поглинати вільні радикали та хелатувати важкі метали).
• Вітамін С.
• Вітамін Е.
• Куркумін.
• Селен (сприяє виведенню миш’яку з організму людини із сечею та випорожненнями).
• Галова кислота.
• Сірковмісні сполуки (наприклад, таурин).
• Каротиноїди.

Дослідження очищувальних властивостей рослинних екстрактів підтвердили таку для екстрактів:

• Часнику.
• Розторопші.
• Кінзи.
• Гінкго.
• Куркуми.
• Рослинних волокон.
• Зелених водоростей.

Також часник та чорний кмин вивчали як засоби проти кератозу – надмірного відшарування шкіри, що виникає внаслідок хронічного отруєння миш’яком.

Чи застосовує сучасна медицина арсен у якості лікарського засобу?

Понад 4 тисячоліття цю речовину застосовують у медицині. Так, приміром, у 19 столітті був поширений розчин Фаулера. Його застосовували для лікування малярії, сифілісу, бронхіальної астми та псоріазу.

Китайська медицина завжди використовувала арсен для лікування певного спектра патологій. Зокрема, миш’як, який і сьогодні можна зустріти у БАДах Китайських виробників, це не допоміжна або випадкова речовина, а насправді незамінна складова біологічно активного засобу.

Наразі дослідження щодо використання арсену спрямовані на розробку препаратів для лікування онкологічних захворювань, наприклад, сульфіди арсену є речовинами-кандидатами для протиракових препаратів.

Крім того, FDA та ЕМА у 2001 та 2002 роках відповідно затвердили використання оксиду арсену для лікування лейкемії.

Отже, головним напрямком запобігання шкідливому впливу арсену на організм людини є контроль навколишнього середовища – рівня концентрацій миш’яку в питній воді та продуктах. За такої умови миш’як ще довгий час слугуватиме людині.

Отруєння миш’яком: симптоми, ознаки, можливі наслідки

Отруєння підрозділяється на гострий та хронічний. Перший варіант характеризується потраплянням великих доз речовини в організм і практично відразу виникають симптоми отруєння. Хронічна інтоксикація характеризується довгим поглинанням організмом речовини в незначних дозах, але при цьому, здійснюється його накопичення. Найчастіше це відбувається при роботі на хімічних підприємствах.

При отруєнні страждають всі органи, але особливо нервова і травна система. Варто відзначити, що миш’як порушує не тільки роботу органів і систем, а й впливає на клітинне розвиток і процеси.

Миш’як досить довго залишається в організмі і через кілька тижнів після проникнення, його можна виявити в нігтях і волоссі. Таким же довгим накопичувальним ефектом характеризуються кістки і зуби. 90% речовини здатне вивестися за допомогою сечової системи, а решта 10% – через кишечник.

Для чого застосовується миш’як

• Миш’як добре підходить для виготовлення дробу в парі зі свинцем. При їхньому з’єднанні дріб має рівну сферичну форму. І також міцність такого виготовлення збільшується;
• Деякі сполуки миш’яку використовуються в художньому мистецтві як фарби;
• Миш’як використовується при виготовленні бенгальських вогнів, що і надає горіння білий колір;
• Деякі складові речовини миш’яку є бойовими;
• За допомогою речовин, що входять в миш’як, в XX столітті були винайдені ліки від сифілісу. Однак, незабаром їх замінили, так як ці препарати мали високу токсичність;
• У малих дозах миш’як застосовується для лікування широкого спектру захворювань.

Як відбувається отруєння

Цей елемент здатний проникнути в людський організм трьома способами:

Після проникнення в організм, речовина потрапляє з плазми крові в еритроцити, а потім по кровоносній системі розноситься по всіх органах.
Чи небезпечний миш’як для життя людини?

Гостре отруєння миш’яком дуже небезпечно для людського організму. При попаданні в кров, миш’як з’єднується з гемоглобіном і провокує анемію, що в подальшому проявляється макрогематурией. Не виключено розвиток жовтяниці.

При гострому отруєнні відзначається поява нудоти, блювання, проносу, ознак інтоксикації, тахікардії, задишки. У важких випадках з’являється гостра ниркова недостатність, що призводить до летального результату.

Проковтування миш’яку для людини небезпечно не тільки впливом токсинів, але і можливим опіком глотки. Миш’як небезпечний для людини тим, що здатний пошкоджувати будь-які органи і системи. Порушення можуть виникнути де завгодно, а деякі навіть призводять до летального результату.

Токсична дія речовини проявляється через його зв’язування із сульфгідрильними елементами тканин. При впливі відбувається порушення капілярів і вплив токсинів на життєво важливі органи. Головною небезпекою є некроз шлунка і деяких відділів кишечника, а також порушення роботи печінки і нирок, що може привести до серйозних ускладнень, а потім, до смерті.

клінічна картина

Ознаки отруєння миш’яком у людини досить різноманітні. Отруєння розвивається досить швидко і вже через 30 хвилин при попаданні великої дози будь-яким шляхом, симптоми будуть яскраво виражені. За такий короткий термін симптоми наростають досить швидко за умови, що у людини порожній шлунок. У більшості подібних випадків все закінчується смертельним результатом, так як при відсутності їжі слизова оболонка швидко всмоктує токсини в кров. Симптоми отруєння миш’яком у кожної людини будуть індивідуальні.

Якщо вживання миш’яку сталося з продуктами, то симптоми проявляються через кілька годин.
При отруєнні миш’яком спостерігаються такі симптоми:

• Головний біль.
• Ознаки інтоксикації (слабкість, нездужання).
• Болі в животі.
• Екскременти у вигляді рисового відвару.
• При диханні відчувається запах часнику.
• Сильна спрага.

Так як при такому отруєнні уражаються більшість важливих органів і систем, то можна виявити відповідні ознаки:

• З боку серцево – судинної системи спостерігається серцебиття, зниження артеріального тиску, поганий наповнення пульсу.
• З боку нервової системи можуть спостерігатися психічні розлади, галюцинації, аж до коми.
• З боку дихальної системи відбувається утруднення дихання, набряк гортані і легенів.
• З боку шлунково-кишкового тракту відбувається опік гортані, виразки шлунка і кишечника, а також може спостерігатися кровотеча.
• При сечовипусканні сеча стає темного кольору. Супроводжується розвитком жовтяниці.
• Ниркові канальці закупорюються, що провокує розвиток гострої ниркової недостатності.

При сечовипусканні в сечі з’являється кров. В основному для такого отруєння характерна макрогематурия і тому наявність крові визначити легко.
Залежно від з’явилися симптомів, виділяється шлунково-кишкова і паралітична форма. При шлунково-кишковій формі переважно проявляються симптоми, пов’язані з порушенням роботи шлунково-кишкового тракту. При паралітичної формі проявляються неврологічні симптоми, які здатні розвинутися до коми.

Якщо відбувається хронічне отруєння, то симптоми проявляються від 2 до 8 тижнів, після попадання токсину в організм. Через отрути страждає кора головного мозку і розвивається енцефалопатія. При порушенні роботи нервової діяльності з’являються проблеми з нижніми кінцівками. В основному це проявляється, як слабкість в ногах.

Через ураження серцевого м’яза провокується розвиток міокардиту і перикардиту. При ураженні печінки може з’явитися гепатит. У крові знижується рівень гемоглобіну, що провокує анемію. Саме тому нігті стають ламкими і спостерігається сильне випадання волосся.

При впливі миш’яку змінюється не тільки робота органів і систем, а й порушується будова волосся і нігтів. Це проявляється наступними симптомами:

• Почервоніння на століттях, в пахвових западинах, на лобку, мошонці;
• Розростання шкіри;
• Лущення і відшарування шкіри;
• На нігтях з’являються білі смуги.

Стадії отруєння миш’яком

Залежно від дози речовини, шляхів введення та інших факторів, розрізняють дві стадії отруєння:

1. Гостра. Через 30 хвилин після потрапляння отрути в організм, починають проявлятися симптоми. В основному це характеризується порушенням роботи серцевої діяльності, пригніченням дихального центру і паралічем. У цей момент людина починає задихатися і практично не може поворухнутися. Відбувається порушення зору і слуху. В такий момент важливо отруївся людині ввести протиотруту, інакше це закінчиться смертю, максимум через добу.
2. Хронічна. При тривалому впливі миш’яку виникає хронічна стадія отруєння. При накопиченні токсину робота кровоносної системи працює гірше і органи недостатньо забезпечуються кров’ю. Це стає причиною продукування гормонів ендокринною системою. Поступово всі органи піддаються впливу отрути і дають збої в роботі.

Симптоми при хронічній стадії можуть проявитися через кілька місяців після впливу токсинів. Досить часто людина не пов’язує з’явилися симптоми з отруєнням хімікатом. Люди списують це на простудні захворювання і прості нездужання, що незабаром може обернутися несприятливо.

Кілька десятиліть тому хронічна стадія отруєння діагностувалася часто. Це пов’язано з тим, що крім хімічних підприємств, миш’як був в аптеках. Фармацевти виготовляли з них мазі для лікування шкірних захворювань.

А також були в наявності таблетки для лікування ракових захворювань, в складі яких був цей елемент.

Однак, вже давно є інформація, що миш’як не сприяє лікуванню онкології, а має канцерогенні властивості.

Народні цілителі і донині рекомендують лікувати онкологічні захворювання миш’яком. Однак, це не призведе ні до чого хорошого, так як в більшості випадків люди відмовляються від нормального лікування. Незабаром таке самолікування може призвести не тільки до отруєння, а й до погіршення ситуації, пов’язаної з онкологією.

Отруєння при лікуванні у стоматолога

Багатьох людей перед відвідуванням стоматолога хвилює питання, чи може статися отруєння при лікуванні зубів. Миш’як в стоматології застосовується для заспокоєння болю. При дії миш’яку нервові клітини вбиваються і зуб перестає боліти.

Однак, миш’як ставиться як тимчасова пломба і більше двох днів з ним ходити небажано. В іншому випадку симптоми отруєння миш’яком при лікуванні зубів можуть також з’явитися. В основному вони будуть не такі, як при звичайному отруєнні. Тут токсини будуть впливати на зуб і навколишнє його тканину. Таким чином, можна отримати запалення ясен, а також некроз кістки. Через це можна позбутися зуба.

Однак, якщо проводиться все за правилами, то турбується не про що. До того ж в наш час миш’як використовується досить рідко.

Отруєння у вагітних

Навіть незначні дози такого речовини здатні принести шкоду не тільки матері, але й порушити розвиток плоду. Природно, при отруєнні миш’яком вагітної жінки може статися викидень, а також народження дитини з різними відхиленнями. Організм вагітної жінки в цей період слабкий і навіть лікування зубів за допомогою миш’яку заборонено. У цей момент зуби ослаблені, що може привести до випадання миш’яку і проковтування всередину.

діагностика отруєння

В основному наявність миш’яку в організмі діагностується за допомогою лабораторних досліджень. При його наявності в крові знижується гемоглобін, знижується або збільшується кількість лейкоцитів. В аналізах сечі відзначається гематурія, протеїнурія і наявність циліндрів. При хронічних стадіях місця накопичення миш’яку можна виявити за допомогою рентгенологічного дослідження.

Можливі наслідки

Так як миш’як впливає на всі органи і системи, то найчастіше після отруєння порушується робота печінки, нирок і легень. У важких випадках через вплив на нервову систему хворий може залишитися інвалідом. При важких отруєннях нерідко трапляється летальний результат.

Перша допомога

При виявленні симптомів отруєння, слід викликати бригаду швидкої допомоги, а до її приїзду потрібно самостійно почати надавати першу допомогу:

• Якщо людина в несвідомому стані, то потрібно його укласти набік, щоб при виникненні блювоти, він не захлинувся нею;
• При відсутності свідомості і ознак життя, потрібно самостійно почати проводити серцево – легеневу реанімацію. Потрібно звільнити ротову порожнину від сторонніх предметів і блювотних мас (якщо вони є). Висунути язик, щоб не допустити його западання. Далі проводиться непрямий масаж серця. У нього входять 2 вдиху і 30 натискань на грудну клітку. Краще робити це удвох;
• Вивести залишки токсинів в шлунку допоможе його промивання великою кількістю води, але якщо людина при свідомості, для цього потрібно напоїти людини водою у великій кількості і викликати напад блювоти. Для цього достатньо натиснути на корінь язика. З шкіри миш’як можна видалити водою і милом;
• Для того щоб уникнути зневоднення, потрібно поїти пацієнта водою маленькими порціями;
• Можна вжити активоване вугілля, але при такому серйозному отруєнні він не дає особливого ефекту. Приймати проносні препарати не варто.

Спеціалізована допомога необхідна у всіх випадках. Однак, при легкому ступені отруєння госпіталізація в стаціонар може не знадобитися і пацієнт залишається на амбулаторному лікуванні. При середній і тяжкого ступеня отруєння необхідно відправити хворого в стаціонар, для подальшого лікування.

При проведенні терапії в лікувальному закладі робляться такі заходи:

• При вдиханні парів хімікату потрібно штучна вентиляція легенів;
• Для відновлення об’єму циркулюючої крові і нормалізації артеріального тиску внутрішньовенно крапельно призначається фізичний розчин;
• При зниженому цукрі і наявності гемоглобіну в сечі, застосовується розчин глюкози;
• При бронхоспазмі використовується «Еуфілін»;
• Проводиться усунення ниркової недостатності.

Наслідки при перевищенні дози миш’яку

Якщо доза була перевищена лікарем або пацієнт перетримав і не з’явився вчасно для видалення миш’яку, то можливо негативні наслідки, найпоширеніші з них:

• набряк пульпи;
• потемніння твердої тканини зуба;
• періодонтит;
• остеонекроз;
• загальна інтоксикація.

З огляду на все наслідки, препарати на основі миш’яку не застосовуються щодо вагітних і годуючих жінок, також миш’як практично не використовується для лікування дитячих зубів.

На замітку! У разі лікування дітей важко розрахувати необхідну дозу миш’яковистою пасти, також дитина може самостійно розколупати пломбу і проковтнути миш’як.

Миш’як в рисі – що потрібно знати про це?

Рис рекомендується як більш здорова і менш калорійна альтернатива макаронів і картоплі. Цей продукт користується великою популярністю, особливо коли до нього приєднується соус, курятина, яловичина або овочеві компоненти. Також рис смачний в компанії солодких добавок, таких як запечені яблука з корицею або родзинками. Однак слід пам’ятати, що у рису також є свої недоліки. Він може містити миш’як, який є одним з найнебезпечніших отрут в світі. Однак це не стане загрозою життю або здоров’ю, якщо дотримуватися кількох важливих правил при покупці і приготуванні рису.

Миш’як в рисі – правда чи брехня?

Миш’як потрапляє в навколишнє середовище добрив і пестицидів, а потім легко поглинається рослинами, особливо тими, які повинні рости в великій кількості води. Залежно від типу продуктів, кількість шкідливих домішок може варіюватися. Велика частина отруйної речовини спостерігається в коричневому рисі. Тому регулярне споживання такого продукту може розвивати хронічне отруєння миш’яком, а крім того збільшити ризик ракових захворювань сечового міхура, легенів і шкіри.

Чи можна отруїтися під час лікування зубів?

Раніше майже в кожній стоматологічній клініці для лікування зубів використовувалася миш’яковиста паста. В сучасних кабінетах її застосовують уже не так часто. Але якщо пломбу на уражений зуб вам накладають саме з цього матеріалу, то перебувати всередині вона може не більше двох днів, інакше ускладнень та інтоксикації не уникнути.

Миш’як в стоматології використовують все рідше

Існують такі особливості лікування зубів пастою з миш’яку:

• матеріал використовують в тому випадку, якщо потрібно виконати анестезію м’якої тканини всередині зуба, а сучасні засоби викликають алергічні реакції;
• після того як миш’як потрапляє на нерв, він гине;
• отруєння від настільки малої дози речовини неможливо навіть тоді, коли пацієнтом є дитина;
• тримати миш’яковисті пасту на однокореневих зубах дозволяється до 24 годин, а на інших – не більше двох діб.

Якщо в процесі лікування ви випадково з’їли частину пасти, то отруєння не трапиться. Але стоматологи рекомендують вжити таких заходів:

1. Приготуйте теплий настій аптечної ромашки або слабкий розчин соди харчової, ретельно прополощіть їм горло, ротову порожнину і отвір в зубі;
2. Промокніть простір в зубі чистої ваткою;
3. Прийміть будь-сорбент, який є у вашій домашній аптечці, випийте склянку теплого молока;
4. Відвідайте фахівця, який виключить ймовірність отруєння.

Використання антидоту

Специфічний антидот миш’яку є у всіх медичних установах. Їм є димеркапрол – основний сильнодіючий компонент препарату Унітіол. Речовина після потрапляння в організм притягує отрута, пов’язує його молекули і виводить природним шляхом разом з сечею.

Протиотрута від небезпечного миш’яку розраховується строго за вагою хворого за схемою: 2-3 мг / 1 кг. Вводиться внутрішньовенно. У першу добу ін’єкції кожні 6 годин, в наступні 2 тижні необхідно постановка крапельниць двічі в день.

Доза препарату залежить від багатьох факторів: дорослий або дитячий вік потерпілого, доза отрути в організмі, тяжкість інтоксикації і т.д. Своєчасний професійний підхід дозволяє швидко ліквідувати важкі наслідки контакту з небезпечною речовиною.

Який інформації не вистачає в статті?

• Список ефективних медикаментів
• Детальний огляд народних методів лікування
• Професійне думку фахівця
• Детальний огляд антидотів

Наслідки і профілактика інтоксикації

Наслідки отруєння миш’яком залежать від кількості отрути, яка потрапила в організм.

• Ниркова недостатність.
• Хронічні захворювання органів дихання.
• Порушення роботи серцево – судинної системи.
• Важке отруєння призводить до смертельного результату.

1. Не зберігати вдома різні засоби, що містять з’єднання миш’яку. Якщо цього не уникнути, небезпечна речовина слід тримати в недоступному для дітей місці в закритій тарі.
2. При роботі на підприємствах, що використовують миш’як, необхідно дотримуватися техніки безпеки, щорічно проходити диспансеризацію.
3. Не купувати продукти харчування в торговельних точках, які не мають сертифіката відповідності на дану продукцію. Виловлена ​​в забрудненій воді риба або овочі, вирощені із застосуванням пестицидів, є реальною загрозою для дітей і дорослих.
4. Не можна пити воду з підозрілих джерел.

Інтоксикація миш’яком завдає шкоди всьому організму. При виявленні перших симптомів захворювання необхідно звернутися за лікарською допомогою. Своєчасно надану лікування допоможе звести до мінімуму побічні ефекти отруєння.

ЗАСТОСУВАННЯ

Миш’як використовується для легування сплавів свинцю, що йдуть на приготування дробу, так як при литві дробу баштовим способом краплі сплаву миш’яку зі свинцем набувають строго сферичну форму, і крім того, міцність і твердість свинцю суттєво зростають. Миш’як особливої ​​чистоти (99,9999%) використовується для синтезу ряду корисних і важливих напівпровідникових матеріалів – арсенидів (наприклад, арсеніду галію) і інших напівпровідникових матеріалів з кристалічною решіткою типу цинкової обманки.

Сульфідні сполуки миш’яку – аурипігмент і реальгар – використовуються в живописі як фарби і в шкіряній галузі промисловості в якості засобів для видалення волосся з шкіри. У піротехніці реальгар вживається для отримання «грецького», або «індійського», вогню, що виникає при горінні суміші реальгару з сіркою і селітрою (при горінні утворює яскраво-біле полум’я).
Деякі елементоорганіческіе сполуки миш’яку є бойовими отруйними речовинами, наприклад, люізіт.

На початку XX століття деякі похідні какоділа, наприклад, сальварсан, застосовували для лікування сифілісу, з часом ці препарати були витіснені з медичного застосування для лікування сифілісу іншими, менш токсичними і більш ефективними, фармацевтичними препаратами, що не містять миш’як.

Багато з миш’якових сполук в дуже малих дозах застосовуються в якості препаратів для боротьби з недокрів’ям і поруч інших важких захворювань, так як надають клінічно помітне стимулюючий вплив на ряд специфічних функцій організму, зокрема, на кровотворення. З неорганічних сполук миш’яку миш’яковистий ангідрид може застосовуватися в медицині для приготування пілюль і в стоматологічній практиці у вигляді пасти як некротизуючу лікарський засіб. Цей препарат в побуті і жаргонно називали «миш’як» і застосовували в стоматології для локального омертвіння зубного нерва. В даний час препарати миш’яку рідко застосовуються в стоматологічній практиці через їх токсичності. Зараз розроблені і застосовуються інші методи безболісного омертвіння нерва зуба під місцевою анестезією.

Вплив на серцево-судинну систему

Серцево-судинна система реагує на миш’як миттєво. Навіть невеликі дози цієї речовини викликають судинорозширювальну дію, збільшують проникність капілярів, що досить швидко може привести до набряків.

Проблеми з серцево-судинною системою на фото

Серцева недостатність Аритмії Набряки

Потрібно розуміти, що набряки часто бувають приховані, через що, наприклад, на початку минулого століття миш’як подавався як тонізуючий препарат (при його прийомі спостерігався «приріст маси тіла»).

Вплив миш’яку призводить до порушень кровообігу і, як наслідок, гангреною

Випотевая, плазма крові накопичується у внутрішніх органах, починає проникати в плевральну і черевну порожнини. Через втрату рідини кров згущується, розвивається артеріальна гіпотензія (знижений тиск), порушення ритму і серцева недостатність.

Якщо контакт з миш’яком відбувається тривалий час (на виробництві, наприклад), то периферичні судини руйнуються через недостатність судинної стінки, через що розвивається гангрена нижніх кінцівок.

Гостре отруєння миш’яком викликає переймоподібні болі в шлунку, пронос (іноді кривавий), гастроентерит. Виразність цих симптомів може бути різною, аж до шокового стану. Іноді отруєння супроводжується блювотою з кров’ю.

Через набряку слизової кишечника з’являється водянистий стілець, схожий на рисовий відвар. Іноді гостре отруєння миш’яком помилково плутають з холерою, оскільки виділення у вигляді «рисового відвару» є спільним симптомом для цих станів.

Шкірні зміни при отруєнні: гіперкератоз долонь

При хронічному отруєнні досить часто розвиваються наполегливі стоматити.

Через токсичного впливу на дрібні судини нирок, пригнічується утворення сечі. Аналіз сечі виявляє в ній білок, кров і циліндричний епітелій.

Шкірні покриви змінюються при хронічному отруєнні миш’яком наступним чином: стає іншим колір шкіри через постійно розширених судин (т.зв. «кров з молоком»). Потовщується роговий шар епідермісу, формується гіперкератоз шкіри стоп і долонь. Тривала дія миш’яку значно збільшує ризик раку шкіри.

Гостре отруєння миш’яком може викликати енцефалопатію (порушення роботи мозку), а також порушення чутливості по типу «рукавичок» і «шкарпеток» (зони втрати шкірної чутливістю).

Через руйнування судин мозку при хронічному отруєнні розвиваються геморагічні інсульти та їх наслідки.

Миш’як руйнує клітини, що здійснюють процеси кровотворення в кістковому мозку, через що може розвиватися анемія.

Токсична дія на печінку при отруєнні миш’яком проявляється від легкого гепатиту до термінальних стадій цирозу.

Коли пора бити на сполох

Час прояву перших симптомів отруєння залежить від того, яким шляхом потрапив миш’як в організм і в якій кількості. В середньому перші клінічні прояви інтоксикації відзначаються вже через півгодини після потрапляння токсину в організм. Перші симптоми отруєння миш’яком:

• слабкість і загальне нездужання;
• сухість шкіри і слизових;
• нудота і блювота;
• головний біль;
• різі в шлунку і діарея;
• різко підвищується ЧСС;
• сильна спрага;
• запах часнику з рота;
• гіпотонія;
• зниження частоти сечовипускання.

Якщо не надати людині медичної допомоги при перших клінічних проявах отруєння, ситуація дуже швидко погіршується – починається необоротне ураження внутрішніх органів і систем організму. Другу стадію інтоксикації характеризують такі ознаки отруєння миш’яком:

• аритмія;
• судоми кінцівок;
• спазм гортані;
• набряк легенів і дихальна недостатність;
• пожовтіння шкіри і склер очей в результаті печінкової недостатності;
• безумство, потім – кома;
• внутрішні кровотечі через виявлення слизової шлунково-кишкового тракту;
• сеча набуває червоного кольору в результаті руйнування миш’яком ниркових канальців.

Симптоми хронічного отруєння миш’яком проявляються через 0,5-2 місяці з початку регулярного надходження отрути в організм. З’єднання токсину надають руйнівний вплив на нервову систему. Розвивається енцефалопатія і нейропатія, у людини починають сильно хворіти руки і ноги, шкіра втрачає чутливість, іноді спостерігається тремор. Поразка отрутою серцевого м’яза призводить до перикардиту і міокардиту. На тлі загальної інтоксикації внутрішніх органів розвивається гепатит, патології дихальної системи. Миш’як знижує активність еритроцитів, а потім і зовсім руйнує клітини крові, викликаючи анемію.

Крім проблем всередині організму, спостерігаються і зовнішні зміни при отруєнні миш’яком. Верхні шари епідермісу ущільнюються, починають лущитися. Відзначається гіперпігментація на повіках, шиї, скронях, під пахвами і в області мошонки. На нігтях з’являються білі поперечні лінії. Можливе збільшення лімфовузлів, сильно випадає волосся.

Отримання інтоксикації в кабінеті стоматолога

Багато стоматологи і сьогодні використовують у своїй практиці миш’яковисті пасту в процесі лікування зубів. При пульпіті даний лікарський засіб лягає на нерв і поступово вбиває його нервові клітини. Пломба з даної отруйної пасти може перебувати всередині зубів не більше двох діб, інакше не уникнути ускладнень.

Якщо токсичну пломбу з зубів не прибрати вчасно, то є ймовірність отримання інтоксикації і виникнення відповідних симптомів. Деякі пацієнти можуть відчувати неприємний металевий присмак у роті. При невиконанні правил найбільше страждають структури в оточенні зубів: опіки м’яких тканин, набряки, можливий навіть некроз кісткової тканини. В результаті таких ускладнень частина зубів можна просто втратити.

Використання миш’яковистою пасти в стомотологіі

Однак якщо дотримуватися всіх рекомендацій стоматолога, то отруєння миш’яком під час видалення нерва і лікування зубів просто неможливо. А тим, хто обслуговується в нових приватних клініках, не варто переживати з цього приводу. Там вже давно використовують для видалення нервів нові нетоксичні препарати, при використанні яких інтоксикація просто неможлива. Миш’яковмісний сполуками для лікування зубів користуються тільки в держклініках і то не всіх.

ускладнення

Основне ускладнення при ураженнях As – ексікоз тяжкого ступеня. Масивна втрата рідини призводить до зниження переднавантаження на серце, падіння коронарного викиду і артеріального тиску, колапсу кровоносної системи, виникненню гіповолемічного шоку. Якщо допомога не була надана вчасно, подібні симптоми визначаються у 80-85% хворих. При своєчасному початку інфузійної терапії зневоднення вдається уникнути.

Другою проблемою вважають критичне ослаблення функції декількох органних систем – поліорганну недостатність. Зазвичай відбувається ураження нирок, печінки, серця. При цьому сповільнюється процес метаболизации і виведення отруйної речовини, що сприяє збільшенню ваги патології. ПОН діагностується у 15-20% постраждалих з гострою формою інтоксикації, доставлених в стаціонар через кілька годин після прийому ксенобиотика.

Симптоми хронічного отруєння

Запах часнику з рота – ознака хронічного отруєння

Хворі постійно скаржаться на слабкість, набряки. З рота у них постійно пахне часником.

Часниковий запах з рота – характерний симптом хронічного отруєння миш’яком.

Такі хворі постійно відчувають нежить, сльозотеча, біль в горлі.

Лінії Мі – поперечні смужки на нігтях

Апетит порушений, характерна постійна легка нудота, розлади травлення.

Через 6 тижнів взаємодії з миш’яком на нігтях з’являються характерні поперечні смужки – т.зв. лінії Мі. За цих лініях дерматолог може визначити орієнтовну дату першого взаємодії з отруйною речовиною. Поступово наростає жовтяниця – змінюється колір склер, слизових оболонок, шкіри. З’являється біль у правому підребер’ї.

Техніка безпеки на виробництві

В даний час затверджені наступні основні заходи техніки безпеки при роботі з миш’яком:

• повна герметичність апаратури;
• застосування інтенсивної вентиляції для видалення газів, порошку і пилу, а також виконання аналізу повітряного середовища відповідно до встановленого графіка;
• застосування індивідуальних засобів захисту: окуляри, рукавички, спеціальні костюми, в разі необхідності – протигаз;

Для кожної галузі виробництва прописані свої особливі правила, а інструктаж працівників по ТБ проводиться під підпис щорічно 1 раз в квартал. До роботи з миш’яком не мають допуску жінки і юнаки до 18 років, а чоловіки зобов’язані проходити щоквартальні медичні обстеження.

КЛАСИФІКАЦІЯ

причини

Отруєння миш’яком виникають у співробітників організацій, які займаються консервацією деревини, обробкою бавовни, обприскуванням полів інсектицидами, що містять As. Це відбувається при порушенні техніки безпеки і відмову від засобів захисту органів дихання. Крім того, хімічні травми реєструються при аваріях, що супроводжуються витоком мишьяковістого водню. Інші можливі причини:

• Застарілі ліки. Для полоскання горла при ангіні іноді використовується арсеніт калію, що володіє антисептичними властивостями. Це засіб здатний всмоктуватися, проникати в системний кровотік і чинити негативний вплив. Група ризику – діти молодшого і середнього віку, батьки яких застосовують медикаменти з потенційно токсичною дією.
• Кримінал. Представники кримінального світу підмішують миш’як з метою вбивства. Крім того, речовина нерідко використовується для здійснення суїцидальних спроб. Ефективність подібних методів невисока, тому що отрута не володіє моментальним дією, смерть настає лише через кілька годин.
• Побутові отруєння. Розвиваються при випадковому проковтуванні миш’яку, який зовні нагадує цукор. Симптоми хімічного ураження виникають у дітей, людей похилого віку, людей з психічними відхиленнями, що не віддають звіту в своїх діях. Дієздатні дорослі представники суспільства вкрай рідко потрапляють в подібні ситуації.

Коли необхідна медична допомога

Навіть незначна передозування миш’яком повинна лікуватися в стаціонарі. Пацієнту вводиться антидот – Унітіол, який дозволяє вивести з’єднання миш’яку з організму разом з сечею. Дозування препарату розраховується виходячи з маси тіла хворого і ступеня інтоксикації.

При відвідуванні стоматолога багатьох хвилює питання – чи можна отримати отруєння миш’яком під час лікування зубів? Арсен використовується для приготування тимчасових пломб, які вбивають нервові клітини і полегшують стан пацієнта.

Подібну пломбу через два тижні необхідно видалити, інакше напівметал почне негативно діяти на навколишні тканини. Однак останнім часом тимчасові пломби з миш’яку замінили інші більш сучасні лікарські засоби.

Перша допомога при гострій формі

Відразу викликаємо «швидку допомогу» і провокуємо блювоту спочатку ресторанним способом, потім через зонд. У тому випадку, коли миш’як потрапив в організм разом з їжею, таким чином можна значно знизити токсичні ефекти.

Як зонда можна використовувати звичайну грілку і відповідну гумову трубку (може бути в комплекті з грілкою). Якщо є «вільні ноги» – пошліть їх за кухлем Есмарха, унітіол (якщо немає унітіол – купуємо окис магнію) і сорбентами (активоване вугілля у вигляді порошку) в аптеку.

Перша допомога при гострому отруєнні (фото)

Сифона клізма Активоване вугілля Унитиол Промивання шлунка Кружка Есмарха

Унітіол – це антидот, що застосовується при отруєнні миш’яком, ртуттю, вісмутом і хромом. Чим швидше промивається шлунок розчином унітіолу, тим нижче ризик летальності пацієнта.

Розчин для промивання шлунка готується з розрахунку 15 мл 5% унітіолу на літр води.

Окис магнію використовуємо при відсутності унітіол – 20г на літр.

Промивши шлунок одним з вищевказаних коштів, чекаємо карети швидкої допомоги. Якщо вона з якоїсь причини затримується, через 20 хвилин починаємо промивати шлунок суспензією активованого вугілля (15г на літр). Паралельно можна дати проносне на сольовий основі, робляться сифонні клізми.

Після госпіталізації потерпілому продовжують давати Унитиол протягом тижня, борються з зневодненням організму і ускладненнями з боку внутрішніх органів і нервової системи.

Для зниження болю в животі пацієнта можуть вводити наркотики (морфін), промедол, здійснювати новокаїнову блокаду.

При своєчасному наданні долікарської і лікарської допомоги гостре отруєння миш’яком можна перемогти без істотного пошкодження внутрішніх органів, що дозволяє уникнути ускладнень в подальшому. Не залишайте постраждалого на самоті, промивайте шлунок і обов’язково розберіться в причинах, за якими миш’як опинився в вашому домі.

Миш’як – отрута або ліки?

Через відсутність смаку дуже часто миш’як використовується як отрута для гризунів. У минулому хімічна сполука служило непомітним зброєю вбивства королів. Крім того, отрута миш’яку використовувався як засіб для викликання викидня, але згодом з’ясувалося, що він несе відповідальність за гостре отруєння і смерть жінок, що використовують миш’як.

Тривожні симптоми отруєння миш’яком

Незважаючи на безліч приданий про трагічні вбивства за допомогою миш’яку, Гіппократ застосовував триоксид миш’яку в якості лікарського засобу. Історії відомі випадки, коли знаменитий грецький цілитель використовував миш’як при лікуванні виразок шлунка, сифілісу і африканської сонної хвороби. В даний час триоксид миш’яку застосовується при лікуванні гострого промієлоцитарного лейкозу, як внутрішньовеннаінфузія.

Якщо болить зуб з миш’яком

Якщо зубний біль триває більше доби, то слід негайно звернутися до стоматолога. Подібна реакція може виникати в наступних випадках:

• алергії на миш’як або інші складові;
• лікар поклав миш’як на закриту пульпу;
• запалення або некрозу тканин навколо зуба;
• малої концентрації речовини;
• наявності пародонтиту;
• порушення в технології накладення речовин;
• високої чутливості, при якій біль може стихати через кілька днів.

При сильному болі, особливо вночі, краще звернутися за допомогою. При запаленні тканин навколо зуба або некрозу, викликаного миш’яком, можуть виникнути дуже небезпечні стану, що впливають на окістя або кістки щелепи.

Зуб після видалення нерва

На замітку! У перший день після закладки миш’яку при болю можна випити таблетку будь-якого знеболюючого.

Відео: небезпека миш’яку з Оленою Малишевої

Людям елементарний миш’як і отруйні властивості його сполук відомі дуже давно. До такого висновку можна прийти знаючи, що метод визначення смерті від отруєння миш’яком, яким користуються і в даний час, створив Джеймс Марші в 1836 році.

Миш’як або «король отрут» – це проста речовина, зрідка зустрічається в природі у вільному вигляді. Він являє собою метал тендітної структури, сірого кольору зі злегка зеленуватим відтінком і вираженим сталевим відблиском.

У кристалічному стані він схожий на інші метали і має гарну тепло-і електропровідністю, але його неметалеві властивості набагато більш виражені. Наприклад, будь-який гідроксид миш’яку є кислотою.

Елементарний миш’як, а також будь-які його сполуки, виключно отруйні, але отримати такі речовини досить складно, оскільки він реагує з переважною більшістю металів і неметалів тільки при дуже високих температурах.

Протягом тисячоліть, елементарний миш’як – метал і його оксиди брали за один і той же речовина. Ясність була внесена тільки в кінці 18 століття. У хімічній таблиці Менделєєва назва миш’яку (33As) звучить як arsenic, від латинського arsenicum – прямого запозичення з грецької мови, яке в свою чергу є трансформацією zarnik. Саме так стародавні перси і ассірійці називали добре їм відомий жовтий аурипігмент (сульфід миш’яку).

Виникнення української назви приписують народному словосполученню «миша» і «отрута», оскільки оксид протягом тривалого часу був єдиним дієвим речовиною для боротьби з гризунами.

Самостійне рятування від миш’яку

Самому позбутися пасти можна, але небажано. Це слід робити тільки в крайніх випадках, коли потрібна допомога, але з якихось причин її неможливо своєчасно отримати.

Якщо потрібно видалити тимчасову пломбу, це можна зробити за допомогою голки від шприца або будь-який інший. Миш’як видаляється з її ж допомогою, попередньо голку потрібно обробити спиртом. Порожнина рота після цього полоскати кілька разів на день розчином соди з кількома краплями йоду. Відкритий зуб обов’язково прикрити шматочком вати і як можна скоріше звернутися до стоматолога.

Чи небезпечні візити до стоматолога?

Часто виникає питання про можливість отруєння в стомат кабінеті. Щоб приспати нерви, іноді застосовується паста на основі миш’яку. Він вбиває нерви, і зуб перестає боліти.

Паста наноситься на уражену ділянку на два дні. Якщо тримати довше, з’являються симптоми отруєння. Яд виїдає зубну тканину, що призводить до втрати зуба, запалюється ясна, навколишні тканини. Може бути навіть некроз кістки.

При правильному лікуванні отруєння неможливо. До того ж сучасні препарати випускаються на іншій основі, без цієї небезпечної речовини.

патогенез

Вплив тривалентних і п’ятивалентних сполук миш’яку різниться. As3 + блокує піруватдегідрогенази. Отруєння миш’яком супроводжується порушенням гликолитических процесів. Відбувається зниження ресинтезу аденозинтрифосфату, освіти щавелевоуксусной кислоти, страждають процеси глюконеогенезу. Наслідок – гіпоглікемія, недолік печінкового глютатіону, ослаблення специфічної резистентності мембран еритроцитів.

As5 + заміщає неорганічний фосфор в біохімічних реакціях. Замість тріфосфогліцерата, який бере участь в утворенні АТФ, синтезується 1-Арсеної-3-фосфогліцерат, що не володіє необхідними властивостями. Відбувається роз’єднання окислення від фосфорилювання і інші порушення внутрішньоклітинних процесів. Пригнічуються процеси енергоутворення, робота антиоксидантних механізмів, виникають ознаки поліорганної недостатності.

ОПТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

спазм гортані

При отруєнні набрякає гортань, утруднюється дихання. Страждає стравохід, миш’як його обпікає. З’являється ерозія стравоходу, виразки.

Перераховані вище симптоми можуть бути не всі. Залежно від того, переважання симптомів, є два види отруєння, шлунковий і неврологічне. Останнє протікає у важчій формі, при ньому хворий швидше впадає в кому.

Хронічне отруєння проявляється лише через кілька днів після проникнення отрути. Він впливає на роботу мозку, страждає ЦНС. В першу чергу страждають ноги. Також страждає серце, печінку, судини. З’являється гепатит. Падає рівень гемоглобіну, хворий відчуває слабкість. Можливо випадання волосся.

Страждають також шкірні покриви. Може з’явитися гіперпігментація, почервоніння, лущення шкіри, розростання її поверхневого шару. На нігтях з’являються білі лінії.

ПОХОДЖЕННЯ

Миш’як зустрічається в гідротермальних родовищах у вигляді метаколлоідних утворень в пустотах, образуясь, очевидно, в останні моменти гідротермальної діяльності. В асоціації з ним можуть зустрічатися різні за складом миш’яковисті, сурм’янисті, рідше сірчисті з’єднання нікелю, кобальту, срібла, свинцю і ін., А також нерудні мінерали.

У літературі є вказівки на вторинне походження миш’яку в зонах вивітрювання родовищ мишьяковистих руд, що, взагалі кажучи, мало ймовірно, якщо врахувати, що в цих умовах він дуже нестійкий і, швидко окислюючись, розкладається повністю. Чорні скоринки складаються з тонкої суміші миш’яку і арсеноліта (As2О3). Зрештою утворюється чистий арсеноліт.

У земній корі концентрація миш’яку невелика і складає 1,5 проміле. Він зустрічається в грунті і мінералах і може потрапити в повітря, воду і грунт завдяки вітрової та водної ерозії. Крім того, елемент надходить в атмосферу з інших джерел. В результаті виверження вулканів в повітря виділяється близько 3 тис. Т миш’яку в рік, мікроорганізми утворюють 20 тис. Т летючого метіларсіна в рік, а в результаті спалювання викопного палива за той же період виділяється 80 тис. Т.

На території СРСР самородний миш’як був зустрінутий в декількох родовищах. З них відзначимо Садонское гидротермальное свинцево-цинкове родовище, де він неодноразово спостерігався в вигляді ниркоподібних мас на кристалічному кальциті з ґаленітом і сфалеритом. Великі ниркоподібні скупчення самородної миш’яку з концентрично-скорлуповатие будовою були зустрінуті на лівому березі р. Чикоя (Забайкаллі). У парагенезісе з ним спостерігався лише кальцит у вигляді оторочек на стінках тонких жив, січних стародавні кристалічні сланці. У вигляді уламків (рис. 76) миш’як був знайдений також в районі ст. Джалінда, Амурської ж. д. і в інших місцях.

У ряді родовищ Саксонії (Фрейберг, Шнеєберг, Аннаберг і ін.) Самородний миш’як спостерігався в асоціації з миш’яковистим сполуками кобальту, нікелю, срібла, самородним вісмутом і ін. Всі ці та інші знахідки цього мінералу практичного значення не мають.

Показання та протипоказання

Речовина широко використовують державні поліклініки як ефективне і найдоступніший засіб для омертвіння зубного нерва. Також препарат використовується при:

• неможливості виконати інший вид анестезії;
• необхідності екстреного умертвіння нерва;
• алергії на інші знеболюючі препарати;
• неефективності інших знеболюючих;
• наявності індивідуальних показань;
• в дитячій стоматології тільки при сформованих коренях.

Миш’яковисті пасту не використовують у разі:

• дитячого віку до півтора років;
• алергічної реакції на препарат;
• вагітності;
• захворювання сечовивідних органів;
• загрози глаукоми;
• грудного вигодовування;
• відсутності можливості повної прочищення каналу;
• викривлення зубного каналу;
• порушення цілісності коренів зубів.

На замітку! Сліди деяких металів в організмі, в тому числі миш’яку можуть грати роль в патогенезі глаукоми.

Симптоми апендициту: перші ознаки, як проявляється запалення у дорослих

Клінічні прояви гострого апендициту відрізняються різноманіттям, варіантами перебігу, залежністю від форми запалення, позиції червоподібного відростка. Нелегко практичного лікаря поставити правильний діагноз. Тому рівень помилок коливається від 12 до 31%.

Вивченню симптомів апендициту багато видатних хірургів та вчених присвятили свої дослідження та залишили слід в історії медицини, а також у практичній діяльності хірургів іменними назвами ознак захворювання. Швидкий розвиток ускладнень ще більше плутає прояв апендициту.

Класичні симптоми при апендициті

Розумна людина подумає про апендицит, якщо відчує біль у животі або йому поскаржаться близькі люди. Не варто намагатися поставити діагноз, краще якнайшвидше викликати «Швидку допомогу». Для тих, хто цікавиться, як проявляється апендицит, ми наведемо опис найбільш типових ознак.

Головним симптомом гострого запалення червоподібного відростка вважається біль. Вона має постійний характер, але різну локалізацію:

• найбільш типово початок з правої здухвинної області (у нижній частині живота праворуч над пахвинною складкою), при цьому не має типової іррадіації;
• у половині випадків – згідно з симптомом Волковича-Кохера починається в епігастрії (підложечкою) або навколо пупка (по Кюммелю), тільки через 1-3 години переходить у праву здухвинну ямку;
• рідше біль одразу носить розлитий характер і поширюється по всьому животу, це вказує на ознаку бурхливого запалення при апендициті.

Атиповий больовий синдром найчастіше пов’язаний з особливостями топографії червоподібного відростка:

• при опущенні в малий таз – біль локалізується над лонним зчленуванням або в глибині тазових органів, запалений апендикс у дорослих утворює безліч спайок з кишечником, сечовим міхуром, у жінок – з маткою та придатками; такі симптоми дуже схожі з гінекологічними захворюваннями;
• при заочеревинній позиції (ретроцекальній) — її слід очікувати у правій здухвинній ділянці, попереку, можлива іррадіація у праве стегно, хворобливе сечовипускання, не спостерігається симптому Щоткіна-Блюмберга та напруження м’язів живота;
• для висхідного становища типові болі в підребер’ї праворуч;
• при ретроілеальному (медіальному) положенні вони займають усю праву половину живота, поширюються за напрямом правого сечоводу, схожі на ниркову кольку, у чоловіків віддають у яєчко, у жінок – у статеві губи.

На фото у людини явно є біль у животі праворуч, але чи викликані вони апендицитом ще доведеться довести

Якщо больовий напад стихає, слід думати про некрозі стінки відростка, загибелі нервових закінчень, що є симптомом гангренозного запалення апендикса. Раптове різке наростання інтенсивності може бути ознакою прориву відростка (якщо «лопнула» стінка), загрози перитоніту та інших ускладнень.

Іноді хірурги виявляють апендикс у лівій половині живота. Це можливо при занадто довгій брижі сліпої кишки або дзеркальному розташуванні органів. Тоді важко заздалегідь припустити, який бік і локалізацію больового синдрому вважати симптомом запалення.

Другим за значенням у діагностиці симптомом при підозрі на апендицит вважається блювання та постійна нудота. Вона має 75% пацієнтів. Образно блювання називають «тінью болю». У дорослих пацієнтів виникає 1-2 рази. Викликається рефлекторною реакцією при запаленні обмеженої ділянки очеревини.

Другі симптоми апендициту у дорослих нетипові для ураження червоподібного відростка, а відображають загальні розлади функцій кишечника. До них відносяться:

Різка слабкість та зниження працездатності – ранні ознаки патології

Про що можна судити під час огляду пацієнта?

Першими симптомами при апендициті, які можна виявити при огляді пацієнта, вважаються помірно виражені ознаки загального нездужання:

• становище пацієнта не можна віднести до вимушеної пози, хворі спокійно лежать на спині або правому боці, порушення відсутнє;
• температура тіла в межах 37-38 градусів, поява ознобу вказує на розвиток гнійного запалення;
• проявляється невелика тахікардія, почастішання пульсу наростає з підвищенням температури, це пов’язано з деструктивними процесами, зростанням інтоксикації та локальними перитонеальними явищами, їх неузгодженістю (тахікардія на тлі нормальної температури або брадикардія при її підвищенні) – це є симптомом тяжкого стану хворого;
• колір шкірних покривів не змінюється, блідість спостерігається у разі ускладнення перитонітом;
• огляд мови звертає увагу на обкладеність білим нальотом, сухість вказує на процеси інтоксикації, місцевий або розлитий перитоніт;
• Огляд живота показує щадіння правих відділів при диханні за рахунок обмеженої рухливості черевної стінки, частіше відбувається при флегмонозної або гангренозної формі апендициту.

Діагностика за іменними симптомами

Симптоми апендициту за авторами, які їх виявили та запропонували враховувати для виявлення апендициту та його диференціальної діагностики з іншими захворюваннями, залишаються чинними досі. Їх перевіряють хірурги навіть за наявності можливостей УЗД та лабораторних досліджень. У разі консервативний підхід з урахуванням накопиченої роками практики виправданий.

Перевірка симптому Щоткіна-Блюмберга проводиться за будь-яких підозр на залучення очеревини

Методи лише наголошують, що колись лікарі могли сподіватися лише на себе, свої знання та спостереження. Наводимо кілька симптомів, що вказують, на думку авторів, на гострий апендицит.

1. Щоткіна-Блюмберга – необхідно легко і поступово натиснути на черевну стінку, потім різко відсмикнути руку, перитонеальне запалення характеризується проявом хворобливості в момент зняття тиску, а не при пальпації.
2. Воскресенського – перебуваючи праворуч від пацієнта, лікар повинен лівою рукою натягнути на ньому сорочку за нижній край, а правою провести різке ковзне рух по тканині над животом зверху вниз, зупинитися в здухвинній ямці. Позитивний симптом проявляється посиленням болю у момент зупинки ковзання.
3. Ровзинга – при натисканні однією рукою зліва на область низхідної кишки іншою – роблять короткий поштовх, при цьому у пацієнтів з апендицитом біль з’являється праворуч.
4. Раздольського – автор використав перкусію живота, метод давав позитивний результат посилення болю над проекцією відростка.
5. Ортнера-Сітковського — пацієнтові пропонують повернутися на лівий бік, при цьому у нього виникають болі, що тягнуть, у правому боці.
6. Образцова – посилення болючості при пальпації у правій бічній ділянці і натомість піднятої випрямленої у коліні ноги.
7. Михельсона – допомагає в діагностиці запалення червоподібного відростка у вагітних, автор помітив посилення болю при положенні жінки на правому боці, пов’язане з тиском збільшеної матки на запальне вогнище.
8. Пастернацького — биття поперекової області викликає хворобливі відчуття в животі, застосовують не тільки в діагностиці хвороб нирок, але і для виявлення ретроперитонеальної позиції запаленого апендикса.
9. Волковича — автор зазначив, що у пацієнтів із хронічним апендицитом живіт виглядає запалим у правих бічних та підреберному відділі за рахунок м’якшої черевної стінки.
10. Ланца – визначається характерна для захворювання хвороблива точка, подумки потрібно з’єднати лінією виступаючі верхні кінці клубових кісток, точка лежить на поєднанні зовнішньої та серединної третини праворуч.

Симптом Образцова допомагає у диференціальній діагностиці

Симптоми атипового перебігу апендициту

Головною причиною відсутності класичного перебігу апендициту є варіанти позиції червоподібного відростка щодо прилеглих органів та очеревини. Тазові та ретроцекальні форми супроводжуються найбільш важким перебігом, частіше виникають гангренозні та перфоративні види запалення. Це залежить від помилкової та запізнілої діагностики. Зупинимося на розпізнаванні цих форм.

Тазове положення запаленого апендикса

Замість найясніших симптомів у пацієнта є дизуричні розлади:

Ознаки ураження кишечника:

Ці ознаки викликані залученням у запальний процес сечового міхура та прямої кишки.

Напруга черевних м’язів виражена слабко. У діагностиці важливо провести ректальне обстеження виявлення інфільтрату навколо апендикса. Жінок необхідно проконсультувати із гінекологом.

Ретроцекальний апендицит

Відрізняється вираженими симптомами загальної інтоксикації (підвищена температура, блювання, нудота, біль голови) при незначних місцевих ознаках. Рекомендується пальпувати пацієнта у положенні на лівому боці двома руками, натискаючи з боку попереку та правої половини живота.

Якщо лікар невпевнений у відсутності апендициту, слід проводити операцію та вирішувати питання діагностики під час втручання. Затягування спостереження є небезпечним для життя пацієнта.

Сучасні методи діагностики

Перші ознаки апендициту даються взнаки за результатами лабораторних досліджень. В аналізі крові спостерігається лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, зміни дозволяють судити про характер тяжкості запального процесу:

• при простих формах – зростання лейкоцитів помірне (від 8 х 109 до 10 х 109/л);
• при деструктивних та ускладнених – від 14 х 109 до 20 х 109/л.

Чим більш виражений зсув лейкоцитарної формули вліво, тим вираженіший рівень деструкції

Однак слід пам’ятати, що у 4% випадків гострого апендициту аналіз крові залишається нормальним, а також, що невеликий лейкоцитоз при значному зрушенні вказують на тяжкий процес у очеревині.

Відхилення у складі осаду сечі у вигляді невеликої піурії, появи білка, еритроцитів виникає при тазовій та ретроцекальній позиції запаленого відростка. Викликані залученням органів сечовидільної системи. З метою уточнення необхідні термінові додаткові дослідження стану нирок, сечового міхура.

Проведення ультразвукового дослідження за екстреними показаннями допомагає вирішити проблему діагностики. Датчик апарату УЗД ставиться в епіцентр болю, якщо він неясний, огляд починається з правої здухвинної області. Необхідно притискати його щільніше до черевної стінки та постаратися витіснити гази з кишечника.

Ознаками апендициту на УЗД є:

• збільшення діаметра відростка до 7 мм та більше;
• виявлення округлого діаметра без зміни форми при тиску;
• наявність реактивного випоту навколо відростка;
• відсутність в апендиксі газу;
• посилений кровообіг на кольоровій допплерограмі;
• збільшення регіональних лімфовузлів;
• визначення калового каменю у просвіті відростка.

Найвірогіднішим способом діагностики є лапароскопія. Огляд петель кишечника та червоподібного відростка та навколишньої очеревини дозволяє з впевненістю поставити діагноз, а потім видалити апендикс.

Особливості симптомів у дитячому віці

На гострий апендицит хворіють діти будь-якого віку. У період новонародженості до двох років зустрічається дуже рідко. Поширеність досягає максимуму до 9-12 років.

Особливість клінічного перебігу обумовлена:

• зниженою стійкістю очеревини до будь-якої інфекції;
• невеликим сальником;
• Найактивнішою реактивністю організму.

Запалення червоподібного відростка у дітей тому розвивається швидко, набуває відразу розлитого характеру, протікає важче, ніж у дорослих.

Маленькі пацієнти, на жаль, частіше страждають на деструктивні та ускладнені форми

Больовий синдром складно локалізувати за скаргами. У дитини виникає:

• ознаки інтоксикації (занепокоєння чи загальмованість, симптоми менінгізму);
• порушення водно-електролітного балансу у бік зневоднення (сухість слизових, загострення характеристик особи).

Пальпація живота утруднена бурхливою реакцією дитини. У старших дітей вдається визначити позитивні симптоми апендициту, напруження м’язів живота у правій стороні.

Особливості ознак у літньому та старечому віці

У людей похилого віку особливості перебігу апендициту залежать:

• від зниження резервних можливостей імунітету захисту від інфекції;
• наявності супутнього ураження судин атеросклеротичним процесом;
• хронічні захворювання.

Початок хвороби виражено менш гостро, ніж у молодих, болі мають помірний характер навіть при деструктивних формах. У пацієнтів:

• спостерігається нудота, блювання, запор із важким відходженням газів;
• температура підвищується рідко;
• напруга черевних м’язів слабка або відсутня;
• у аналізі крові помірний лейкоцитоз без зсуву формули.

Від яких хвороб доводиться відрізняти апендицит?

Диференціальна діагностика гострого апендициту потребує уважного порівняння з клінікою захворювань, що ховаються під маскою «гострого живота», враховуючи атипову течію, неясні та слабовиражені симптоми.

До найчастішої патології, від якої необхідно відрізнити апендицит, відносяться:

• виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії прориву – біль «кинджальний», картина шоку, що передує виразковий анамнез;
• гострий холецистит – максимум болів у правому підребер’ї, гіркота у роті, френікус-симптом, висока температура;
• кишкова непрохідність – атонія кишечника, відсутність газів;
• хвороба Крона – зв’язок із спадковістю;
• гострий панкреатит – “перепережувальні” болі;
• ентероколіти різної етіології – зв’язок з неякісними продуктами, частий пронос, блювання;
• позаматкова вагітність, аднексит праворуч, розрив кісти яєчника у жінок – порушення менструального циклу, хворобливе утворення при ручному обстеженні;
• правобічна ниркова колька при сечокам’яній хворобі – іррадіація в пах, зовнішні статеві органи, поперек, кров у сечі;
• правостороння крупозна пневмонія – відсутність проведення дихання в нижніх відділах легень, задишка, одностороннє відставання грудної клітки;
• гострий інфаркт міокарда – загрудинна локалізація болю, зв’язок із фізичним навантаженням або стресами, зменшення від Нітрогліцерину, падіння тиску.

Хворого з підозрою на гострий апендицит обов’язково госпіталізують до хірургічного стаціонару

На спостереження, консультації фахівців та екстрене обстеження відводиться не більше 3-5 годин. При збереженні або обтяженні симптомів показано операцію. На лікаря лягає відповідальність за своєчасну діагностику апендициту.

Часто пацієнтів у стаціонарі оглядають кілька хірургів з метою вироблення спільної думки. Сучасні вимоги ставлять завдання навчання лікарів первинної УЗД-діагностики та самостійного застосування цієї методики при огляді хворого. Ця можливість покликана скоротити кількість діагностичних помилок та покращити прогноз лікування.