Історичний бульвар

Його зелень зберігає чудові миті тиші й умиротворення та дні великих трагедій, коли гуркіт війни стрясав землю, сіючи смерть і руйнування. Тут мужність, застигла в камені, металі і фарбі служить німим нагадуванням про минуле. Він – серце старого Севастополя, а ім‘я йому – Історичний бульвар.

Облаштуванням зеленого парку на східному схилі майбутнього Бульварного пагорба Південної сторони градоначальство затурбувалося ще в в період формування севастопольської архітектури на початку XIX століття. Саме тоді були прокладені доріжки і споруджені клумби для задоволення гуляючої публіки, яка не забула зробити його улюбленим місцем свого променаду.

Але виконувати настільки піднесене призначення пагорбу довелося не довго – в 1853 році грянула чергова російсько-турецька війна, в якій Російської імперії належало протистояти грізній англо-франко-турецькій коаліції, а ворожий флот був вже на підступах до морських воріт Криму. Воєнний час крім незліченних людських життів зажадав і безкровних жертв, однією з яких стало улюблене місце севастопольських жителів – Великий бульвар.

Знаряддя редуту Четвертого бастіону

У період героїчної оборони Севастополя 1854 – 1855 років вся зелень його пагорба зникла, поступившись місцем фортифікаційним спорудам Четвертого бастіону, які охопили практично всю його поверхню під пильним керівництвом головного військового інженера Едуарда Івановича Тотлебена (1818 – 1884), який на кожну нову атаку відповідав новим укріпленням. То тут, то там і через два десятиліття після закінчення військових дій із землі підіймалися руїни батарей, яке так і не зміг боєм захопити супротивник.

Лише в 1876 році севастопольська міська влада згадала про колишню велич куточка спокою на Бульварному пагорбі, понівеченого війною, але у зв‘язку з браком коштів його відродження залишалося лише на папері. У реальності ж зелений покрив його так і не був повністю відновлений, а прокладка доріжок не здійснювалася, що звичайно ж не сприяло його популярності серед городян.

Пам’ятний знак Історичного бульвару

Піввіковий ювілей героїчної оборони Севастополя в Кримській війні (1905 рік) ознаменував собою для бульвару початок нової епохи – його простори перетворюються в найбільший меморіальний комплекс пам‘яті тих далеких трагічних подій, коли на кону стояла доля Криму, доля Російської імперії.

У період Громадянської війни (1917 – 1923) на Великій бульвар приходить забуття – потрясіння, що охопили всю країну, відсунули на другий план згадку про героїчні дні минулого, а головні ж тривоги і печалі громадян були лише про день майбутній.

Але вже незабаром після остаточного встановлення радянської влади на Кримському півострові (1923 рік) на просторах бульвару, перейменованого на честь Льва Миколайовича Толстого (1828 — 1910), який брав участь у героїчній севастопольської оборони 1854 – 1855 років, під керівництвом архітектора Оскара Івановича Енберга (1859 – 1937) був виконаний проект реконструкції. Його доповненням в 1933 році стають неодмінні атрибути будь-якого парку СРСР – естрада, танцювальний і спортивний майданчики.

Фонтан біля будівлі Панорами Історичного бульвару

Друга світова (1939 – 1945) завдає зеленому серцю Севастополя новий удар – не дивлячись на відсутність будь-яких військових об‘єктів ворожі війська обрали його однією з основних точок авіаційного удару, принісши на своїх крилах чималі руйнування.

Відновлення бульвару, що вже отримав нинішнє ім‘я Історичного, починається відразу ж після витіснення ворожих військ з Криму, а масштабна реконструкція за проектом Л.Л. Єгорової та Е.Д. Кудрявцевої 1946 знайшла гідне завершення в його сучасних рисах.

Архітектура

Експонати Музею якорів

Поздовжня вісь севастопольського Історичного бульвару простягнулася вздовж східного схилу однойменного пагорба Південної сторони, беручи свій початок від площі Ушакова. Піднімаючись все вище вона відриває один за одним пам‘ятні знаки подій Першої оборони міста, розгалужуючись на крутому зламі на два пандуса і знову змикаючись на вершині.

Його звивисті різнорівневі алеї обіймає густа зелень, яка ненав‘язливо перегортає сторінки історії першого великого протистояння севастопольських захисником переважаючим в кілька разів силам супротивника. А у вечірній час їй допомагають ажурні ковані ліхтарі, які сіють своє світло над минулим.

Пам‘ятки

Ствол гармати зразка 1804 року

Під час проходження головною алеєю Історичного бульвару відвідувачів зустрічає виконаний в бронзі інженер-генерал Тотлебен в оточенні вірних захисників міста, а потім аскетичний пам‘ятник захисникам Язоновського редуту серед пам‘ятних знаків на місці колишніх батарей.

Центром всього меморіального ансамблю служить біле серце – будівля Панорами на круглій площі з фонтанами, де експонати Музею якорів надійно прикували час і пам‘ять до Севастопольської землі.

Замикаючим компонентом комплексу на бульварній висоті служить відтворений редут з пам‘ятником на місці Четвертого бастіону і стіною батареї Костомарова, а так само непомітний пам‘ятник чорного мармуру тому, чиє ім‘я один час носив бульвар – Л.М. Толстому.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Історичний бульвар.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь). На Ялтинському кільці поворот на Балаклавське шосе, а потім – на проспект Генерала Острякова. По місту слідувати: вул. Маршала Бірюзова – вул. Миколи Музики – вул. 4-го бастіону – пл. Ушакова. Тут починається Історичний бульвар.

Громадським транспортом до Севастополя (з-д, авто – вокзали). Потім до центру старого міста (зупинка площа Ушакова) міським транспортом. Звідси бере свій початок Історичний бульвар.

Бульвары

Бульвары представляют собой озелененные территории в виде полос с развитой сетью аллей и дорог, предназначенные для интенсивного целенаправленного пешеходного движения. Протяженность бульвара многократно превышает его ширину, которая бывает от 10 м и более. Бульвары целесообразно создавать на магистралях, улицах, набережных, ведущих к крупным общественным центрам, паркам, стадионам, выставочным и торговым комплексам.

Бульвары используются жителями ближайших домов для прогулок и кратковременного отдыха, зеленые насаждения при этом выполняют важную санитарно-гигиеническую и архитектурно-планировочную роль. В композициях нередко используют монументы, фонтаны, цветники, малые архитектурные формы, но сооружения на бульварах, как правило, не размещают.

Возросшее транспортное движение современном городе потребовало отказа от традиционного устройства бульваров по оси улицы. Размещение бульваров в зоне проезжей части допускается только для сохранения существующих насаждений при условии проведения реконструкции с целью защиты от шума, пыли, выхлопных газов автомобильного транспорта и создания безопасного движения пешеходов, особенно при последовательном размещении нескольких бульваров.

Бульвары шириной 20—40 м целесообразно приближать к тротуару одной из сторон улицы, что позволяет увеличить массив зеленых насаждений, повысить сопротивляемость деревьев и кустарников неблагоприятному воздействию городской среды. Целесообразно наветренное размещение бульвара по отношению к магистрали. По периметру бульвара для улучшения изоляции рекомендуется создать плотную зеленую полосу двух-, четырехрядными посадками деревьев с густыми кронами и высокой (до 2 м) живой изгороди из кустарников. Для обеспечения видимости водителям автотранспорта изгороди ближе к перекресткам должны понижаться до 0,7 м. Во всех случаях необходимо с помощью зелени стремиться к максимальному разделению пешеходного и транспортного движения.

При ширине бульвара 15—20 м устраивается одна продольная аллея шириной 4—7 м со скамьями для отдыха в нишах-карманах. На бульварах шириной свыше 25 м целесообразно прокладывать дорожку-дублер шириной 1,5—2,5 м. Аллеям могут быть приданы плавные криволинейные очертания. На бульварах шириной свыше 40 м организуется развитая сеть аллей и дорог, создаются изолированные площадки для отдыха взрослых и детей, размещаемые вдоль противоположной от магистрали стороны.

Архитектурно-планировочные решения бульваров определяются конкретным расположением территории в плане города, интенсивностью потоков пешеходов, организацией движения транспорта, ориентацией улиц, климатическими условиями.

Для создания на бульварах затененных и освещенных солнцем участков аллей и площадок, защиты от воздействия городской среды рекомендуется на узких бульварах площадью до 1 га иметь не менее 50—65 % озелененных пространств, а на более крупных — до 75 % общей площади. Интервалы между деревьями должны обеспечивать вертикальное проветривание. На 1 га бульвара рекомендуется размещать 300—400 деревьев. В южных районах пешеходные аллеи и площадки максимально затеняют в расчете на вторую половину дня при условии организации проветривания.

В северных городах очень важно, как бульвар освещается солнцем. Чтобы застройка не затеняла бульвар, его размещают вдоль северной стороны улиц широтного направления и вдоль восточной стороны меридионального направления улицы.

Входы на бульвар размещают как на коротких, так и на длинных сторонах с интервалом 150—200 м, а на улицах с интенсивным движением интервалы увеличивают до 500 м. Размеры входов и характер их оформления определяются величиной и значением бульваров, а также характеристикой застройки прилегающих улиц. При размещении входов на длинных сторонах бульвара следует учитывать возможность возникновения поперечных транзитных пешеходных потоков.

Особая роль в архитектурном оформлении бульвара отводится его торцовым участкам, которые входят в композицию городской площади. Нередко здесь устанавливают памятники или декоративную скульптуру.

Бульвары на набережных не должны мешать обозрению водоема, а лишь оформлять живописные перспективы, открывающиеся с аллей.

Бульварное кольцо Москвы создано на месте укреплений Белого города, снесенных в конце XVIII в. Десять бульваров протянулись на 9 км. При выходе бульваров на площади, в местах их пересечения с улицами установлены памятники Н. В. Гоголю, А. С. Пушкину, Н. К. Крупской, А. С. Грибоедову. Всего в Москве более 100 бульваров. Некоторые из них получили названия из-за высаженных растений (Сиреневый бульвар, Кленовый).

В Волгограде бульвары занимают около 20 % всей площади зеленых насаждений общего пользования.

В Баку Приморский бульвар расположен на двух террасах: верхняя лежит на материковой части побережья, нижняя — на искусственном основании, по которому вдоль бухты проложен прогулочный терренкур. Газоны, цветники, живописные композиции из деревьев и кустарников, декоративные водоемы и каналы придают особый колорит протянувшемуся почти на 3 км бульвару.

Бульвар Эркиндик (бывший им. Дзержинского) в Бишкеке (шириной 66 м) имеет пешеходные аллеи, расположенные под высоким (10 м) сводом ширококронных деревьев. Насаждения размещены вдоль аллей. Открытые пространства способствуют проветриванию. Деревья вдоль улиц снижают тепловые излучения от покрытия мостовых и воздействия автотранспорта.

В генеральном плане Ташкента предусмотрена система зеленых насаждений в виде крупных массивов и непрерывных широких полос — бульваров, связующих их. Озеленение города должно улучшить микроклимат и создать места отдыха жителей. Бульвар им. В. И. Ленина (гл. архит. проекта Ю. Халдеев) имеет ширину 110 м и протянулся на полкилометра. В проекте использованы элементы узбекской, русской, японской и французской школ садово-паркового искусства.

Узбекский сад отличается регулярностью планировки и яркостью цветов. В каждой части сада имеются водоем с проточной водой и цветники, состоящие из четырех квадратов с декоративным эффектом в течение всего вегетационного периода. В одном из квадратов установлены керамические вазы. Во всех цветниках использованы различные окраски, но в сочетании с белым. Большое значение придается аромату (широко используются душистые розы). В саду растут урюк, черешня, ирга, барбарис, шелковица, лох узколистный, платан восточный и другие деревья и кустарники.

Нередко проектировщики стремятся одним и тем же объектам придавать различные функции. Бульвар в Загребе (Югославия) длиной 400 м и шириной 30 м кроме сквозной пешеходной аллеи имеет стоянку на 130 автомашин, размещенную вдоль улиц и занимающую около 30 % общей площади. Для данной территории более подходит название автостоянка (с хорошим озеленением).