Вимірювання об’єму: визначення та пояснення
При вимірюванні простору потрібно перейти до трьох вимірів, оскільки уявлення про простір дає об’єм. Відомі формули об’ємів паралелепіпеда, куба, кулі, циліндра.
Об’єм будь-якого тіла вимірюється в кубічних метрах (є кратні і часткові одиниці). З математики відомі формули об’ємів:
- Vпар = a ∙ в ∙ C (добуток довжини, ширини та висоти),
- Vк = а 3 (а – ребро куба),
- Vцил = π ∙ r 2 ∙ h (r – радіус основи, h-висота циліндра),
- Vк = 4/3 π ∙ R3 (R – радіус кулі).
Про обчислення об’ємів більш складної, але правильної, форми розповідається в старших класах. А як визначити об’єм, наприклад, каменю, форма якого може бути найрізноманітнішою? Для вимірювання об’ємів таких тіл використовується спеціальний і дуже простий прилад, який називається мензурка (або вимірювальний циліндр). Це скляна посудина з поділками.
За допомогою цього циліндра легко знайти об’єми сипучих тіл і рідин. Для цього достатньо їх засипати речовина або налити в мензурку рідина і, знаючи ціну поділки, визначити об’єм.
На мензурці зазвичай ставиться одиниця виміру в мілілітрах. Літр – це широко застосовувана одиниця об’єму, що дорівнює одній тисячній кубічного метра. 1 мл = 1 см 3 = 10 -6 м 3 .
Визначити об’єм каменю або будь-якого іншого тіла неправильної форми за допомогою мензурки можна за умови, що тіло має розміри, що дозволяють опустити його в мензурку.
Налити в мензурку воду і зафіксувати її об’єм. Прикріпити тіло неправильної форми до нитки. Обережно опустити повністю в воду. Рівень води підніметься рівно на стільки, чому дорівнює об’єм тіла.
Користуючись вимірювальним циліндром, не можна забувати, що це прилад, який має шкалу, а значить, результат вийде з похибкою.
Визначення основних морфометричних характеристик озера
– це природне водоймище суші із сповільненим водообміном. Озера не мають прямого зв’язку з океаном.
У розвитку озер виділяють такі фази: юності, зрілості та старості.
Фаза юності відповідає періоду утворення озера, коли воно зберігає свою форму майже незмінною і коли озерні відклади не справляють помітного впливу на його ложе.
Фаза зрілості характеризується утворенням берегової обмілини, появою дельт у місцях впадіння річок, розвитком водної рослинності.
Фаза старості настає тоді, коли рельєф улоговини згладжується відкладами наносів, а за рахунок переформування і руйнування берегів і відносів річкових дельт берегова обмілина розширюється; істотно зменшуються глибини озера і водяна рослинність поширюється по всій його акваторії. Далі воно заростає, цілковито перетворюючись у болото.
За розмірами озера поділяють на:
- дуже великі з площею понад 1000 км кв;
- великі – від 101 до 1000 км кв;
- середні – від 10 до 100 км кв;
- малі — менше 10 км .
За походженням озерних котловин вирізняють такі типи озер:
- Тектонічні – розташовані у великих тектонічних прогинах на рівнинах (Ладозьке, Онезьке, Чад, Ейр, Великі Американські озера); у потужних тектонічних передгірських впадинах (Балхаш); у місцях великих тектонічних тріщин – рифтів, скидів, грабенів (Байкал, Танганьїка, Ньяса, Рудольф, Альберт та ін);
- Вулканічні озера – поширені в районах сучасного і давнього вулканізму: утворені в кратерах згаслих вулканів (озера Японських островів, 0. Ява та ін.); унаслідок підгачування річок продуктами вулканізму (Ківу, Севан, Кроноцьке).
- Льодовикові озера – утворені внаслідок діяльності сучасних або давніх льодовиків. Поділяють на:
- трогові (Женевське, озера Скандинавії, Карелії, Кольського півострова);
- карові (гірські озера Карпат, Кавказу та ін);
- моренні (Сайма, Селігср).
Основні морфометричні характеристики озер: площа дзеркала, довжина, ширина, глибина, об’єм водної маси, ступінь розвитку берегової лінії. Для визначення морфометричних характеристик озера необхідно мати батиметричну карту озера. Батиметричну карту складають на основі промірів глибин і топографічного знімання озера.
Усі морфологічні елементи озера змінюються зі зміною рівня води.Визначити площу озера (F0, м кв, км кв). Площа водної поверхні – це площа акваторії, яка визначається планіметром або палеткою по карті. При цьому її можна визначити як площу дзеркала водної поверхні (для підрахунків випаровування, об’ємів води тощо), так і разом з островами.
Визначити довжину озера (L, м). Довжина озера – це найкоротша віддаль між двома найбільш віддаленими точками берегової лінії по поверхні водоймища (вимірюється окремими короткими відрізками).
Визначити ширину озера (В, м). Розрізняють середню і максимальну ширину. Максимальна ширина (Вмах, м) – це віддаль між найвіддаленішими точками берегової лінії по перпендикуляру до довжини озера. Середня ширина (Всер, м) – це відношення площі водної поверхні до довжини озера (Bcep/L).
Визначити довжину берегової лінії (Z, м). Довжину берегової лінії вимірюють по нульовій ізобаті (або довжина врізів води, по яких вона дотикається до берега).
Визначити об’єм води в озері. Об’єм води в озері визначають по карті ізобат, користуючись “методом призм”.
Якщо площі обмежені ізобатами f1, f2 … fn, а вертикальні відстані між площинами ізобат становлять h1, h2 … hn, то об’єм озера (W) дорівнює:
Визначити ступінь порізаності берегової лінії за формулою Муравейського С.Д.:
де L – довжина берешової лінії,
2√F0·Π – довщина кола з площею, що дорівнює площі озера.- Що називають озером?
- Як поділяють озера за розміром?
- Які типи озер за походженням озерної котловини?
- Назвіть основні морфометричні характеристики озера.
- Як обчислити площу озера?
- Як обчислити довжину озера?
- Як обчислити максимальну і середню ширину озера?
- Як визначити об’єм водної маси озера?
- Як визначити ступінь порізаності берегової лінії?
- Загальна гідрологія. Підручник / За ред. СМ. Лиачора. – К.: Фітосоціоцентр, 2000, С. 106-132.
- Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология.: Учеб. Для геогр. спец. вузов. – М.: Высш. Шк., 1991.- С. 202-208.
- Проць Г.Л. Лабораторні роботи із загальної гідрології. Львів: ЛДУ імені Івана Франка, 1981, С 23-24.
- Чеботарев А. И. Общая гидрология (Воды суши). – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. – С. 423-441.
При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.