Склад. Поділ слова на склади

Склад — це частина слова, яку вимовляють одним поштовхом повітря. Склад може мати тільки голосний звук або поєднання голосного і одного або більше приголосних звуків. У слові стільки складів, скільки у ньому голосних звуків.

Слово із одним складом називається односкладовим (рак, мак) , двома – двоскладовим (ко-ма, па-ва, па-вин) , …, багатьма – багатоскладовим (по-лу-ни-ця) .

Склад, що закінчується голосним звуком, називається відкритим ( риб- ка ) . Склад, що закінчується приголосним звуком, називається закритим ( мак , риб -ка) .

Склад, що починається голосним звуком, називається неприкритим ( а -на-нас, О -ля ). Склад, що починається приголосним звуком, називається прикритим ( а- на – нас , О- ля ). Українська мова має переважно прикриті склади.

Склад, на який падає наголос, називається наголошеним ( ки- л и- м а́ – м и ).

Для правильного поділу на склади треба знати :

� Дзвінкі приголосні :

� Глухі приголосні [х],[ч],[ц],[ц’],[ф],[к],[c],[c’],[ш],[п],[т],[т’] (пам’ятаємо вираз про цирк «хочу «це»: фокус і шапіто»)

Слова на склади ділять скандуючи або плескаючи в долоні. Проте такий поділ не є довільним, а підпорядкований правилам.

Найчастіше межа складоподілу проходить після голосного перед приголосним , оскільки в українській мові переважають прикриті та відкриті склади.

Правила складоподілу стають зрозумілими на основі теорії сонорності (гучності). За цією теорією звуки поділяються на групи в порядку зменшення гучності: голосні (найгучніші, складотворчі), сонорні приголосні, дзвінкі шумні приголосні, глухі приголосні.

Межа між складами проходить у місці найбільшого спаду гучності. Коли між складами виявляється збіг приголосних, то межа між складами повинна пройти так, щоб гучність звуків попереднього складу поступово спадала, а наступного — зростала.

ПРАВИЛА ПОДІЛУ НА СКЛАДИ:

— сполучення букв дз, дж, які позначають звук [дз], [дж] не розриваються ( пе-ре-дзвін)

— подовжений приголосний об’єднуються в склад із наступним голосним (зав-да́-ння, зна-ння, гі-лля, стра-хі́-ття)

— між голосними звуками один приголосний звук

приголосний звук іде до наступного складу (ки-ли-ма́-ми, я́-вір, ма́-ре-во)

— між голосними звуками два приголосних звуки

• один звук дзвінкий, а інший глухий, то вони належать до різних складів (бе-рі́́з–ка, буз–ко́-вий, шви́д–ко, сте́ж–ка, гли́б–ше, ї́дь–те)

• два сонорні звуки належать до різних складів (зем–ля́, де́в-ять, чо-тир–ма́, су́м–но, міль–йо́н, та-єм–ни́-че)

• сонорний і шумний дзвінкий належать до різних складів (зав–да́-ння, гар–буз)

• два шумні дзвінкі йдуть до наступного складу (ві-дбір, ко-бзар)

• шумний дзвінкий і сонорний ідуть до наступного складу (ху-до́-жник, бли-зня́-та)

• два глухі йдуть до наступного складу (ща́-стя, ка-шта́н, го-спо́-дар. те-хні́-чка, лі-сни́-цтво)

• Глухий і дзвінкий (сонорний або шумний дзвінкий) ідуть до наступного складу (те-хні-ка, лі-сни́-цтво)

— між голосними звуками більше приголосних звуків

• сонорний звук після голосного відходить до попереднього складу, а наступні звуки – до наступного складу (май–сте́р-ня, мор–квя́-ний, гір–ськи́й, ди-ско́н–тний, за́в-тра)

• в інших випадках усі приголосні відносяться до наступного складу

Склад — це чисто вимовна одиниця, тому складоподіл не завжди збігається із морфемною будовою слова.

Проте в усній мові іноді вплив морфологічної будови слова позначається. Наприклад, у слові розбивати можливі два поділи слів на склади — ро-зби-ва-ти і роз-би-ва-ти, у слові підживити — пі-джи-ви-ти і під-жи-ви-ти тощо.

У цілому український складоподіл ще не досліджений остаточно.

Як правильно зробити розбір слова за складом

Розбір слова по складу (Або ж морфемний – від терміна «морфема», що позначає мінімальний значимий компонент слова) – це вид лінгвістичного аналізу. Мета його – визначити структурний склад лексеми. Тобто, щоб зробити правильний розбір слова за складом, потрібно знайти і виділити всі складові, з яких побудована певна словоформа. Такий аналіз (не слід плутати з морфологічним, де розглядається слово з точки зору приналежності до певної частини мови) і називається морфемним.

Розбір слова по складу слід почати з встановлення меж кожної морфеми, тобто потрібно вірно визначити приставку, корінь, суфікс, закінчення, основу. Але варто пам`ятати, що не кожна словоформа обов`язково містить всі існуючі морфеми: наприклад, «шкільний» складається з кореня (-школ-), суфікса (-н) і закінчення (-ий). Але, у свою чергу (і це не рідкість для сучасної російської мови), бувають слова, які включають в себе кілька коренів, приставок або суфіксів. Так, «пароплавний» має два корені (-пар- і -ход-), один суфікс (-н) і закінчення (-ий). А «слухач» складається з кореня (-слуш-) і двох суфіксів (а- і -тел-), але зате не має приставки, а закінчення в цьому слові буде нульовим (формально не виражено на листі літерами).

Отже, щоб зробити вірний розбір слова за складом, необхідно згадати визначення всіх основних мінімально значимих одиниць мови. Головна морфема, яка несе в собі лексичне значення (тобто виражає сенс) і є загальною частиною всіх однокореневих слів – корінь.

Наприклад, в якості такого в наступного спорідненого ряду: «водяний», «водянистий», «підводник», «водичка» – виступатиме -Вода. Слів без коріння в російській мові не існує. А ось що складаються тільки з нього – безліч: «біг», «кіно», «дуже», «кінь», «будинок».

Морфема, яка займає своє місце в слові перед коренем, називається приставкою, а що стоїть після нього – суфіксом. Цілком зрозуміло, що неможливо придумати таку лексему, яка міститиме в собі тільки приставку або ж тільки суфікс.

Потрібно обов`язково враховувати порядок визначення морфем, роблячи морфемний розбір слова за складом. Корінь, приставку і суфікс вчені-лінгвісти відносять до словотворчим морфемам. Тобто до таких, за допомогою яких утворюються нові слова у мові. Крім словотворчих, виділяють формотворчих. Вони існують для того, щоб утворювати ряд форм у межах однієї лексеми, а також для вираження граматичного значення. До такого роду морфемам відносяться закінчення і деякі суфікси.

Закінчення – це такий вид морфеми, який утворює різні форми одного і того ж слова, а також є граматичним показником роду, числа, відмінка, часу і т. Д. Його можна виділити тільки у змінних частин мови.

Однак необхідно розрізняти слова, що не мають закінчень, і з нульовим закінченням. Як вже говорилося, його не мають ті словоформи, які не змінюються – деепричастия, прислівники, несклоняемие іменники, прикметники, що стоять в порівняльному ступені. А нульове закінчення – це формально вони не виділений показник граматичного значення змінюваного слова. Прикладами формотворчих суфіксів може бути л-, який використовується для освіти минулого часу у дієслів (ходи-ть + суфікс -л), -е-, за допомогою якого утворюються ступеня порівняння у прислівників і прикметників (гучний – голосніше).

І нарешті, слово має основу – всі його компоненти без закінчення. Виходячи за рамки шкільної програми, можна визначати основу як частина лексеми не тільки без закінчення, але і без формотворчих суфіксів.

Потрібно обов`язково враховувати порядок визначення морфем, роблячи розбір слова за складом. Приклади морфемного аналізу:

1. Закінчення – «ой»
2. Основа – «Лісова»
3. Корінь – «ліс»
4. Суфікс – «н»

1. Закінчення – «і»
2. Основа – «співробітник»
3. Корінь – «праця»
4. Приставка – «зі»
5. Суфікс – «нік»

Таким чином, підбиваючи підсумки за темою «Розбір слова по складу», треба відзначити, що, тільки дотримуючись певного порядку: знайти закінчення (якщо воно є), позначити основу, встановити, де корінь (шляхом підбору однокореневих слів), виділити суфікс, приставку (якщо такі є), можна не допустити помилок.