Левофлоксацин – інструкція, застосування, аналоги препарату

Левофлоксацин таблетки – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S (-) енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Застосування Левофлоксацину

Дорослим з інфекціями легкого або помірного ступеня тяжкості препарат призначати для лікування таких інфекцій, спричинених чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі синусити, загострення хронічного бронхіту, пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції сечовивідного тракту (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри і м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

Левофлоксацин таблетки – склад і форма випуску препарату

Діюча речовина:1 таблетка містить 256,23 мглевофлоксацину гемігідрату, що еквівалентно 250 мг левофлоксацину; 1 таблетка містить 512,46 мг левофлоксацину гемігідрату, що еквівалентно 500 мг левофлоксацину;

Допоміжні речовини: гіпромелоза, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, натрію стеарилфумарат, поліетиленгліколь 6000, тальк, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма – таблетки, вкриті оболонкою.

Левофлоксацин таблетки: як приймати препарат

Дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хвилину

Показання

Добова доза

Кількість прийомів

на добу

Тривалість лікування

Левофлоксацин (Levofloxacinum) ATC-класифікація

Левофлоксацин — синтетичний антибактеріальний препарат широкого спектра дії для перорального та в/в введення, використовується при різних бактеріальних інфекціях.
Лікарський засіб належить до групи препаратів, відомих як хінолонові антибіотики (відповідно до АТС-класифікації). Основне завдання левофлоксацину — зупинити ріст бактерій.

Захворювання, за яких ефективний препарат

Лефовлоксацин призначають при інфекційних захворюваннях запального характеру, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (Peter C. Appelbaum et al., 2010):

• шкірна та підшкірна інфекція;
• туберкульоз;
• хронічний бронхіт;
• синдром діабетичної стопи;
• бактеріальні захворювання придаткових пазух носа, верхньощелепної пазухи;
• бактеріальна пневмонія;
• бактеріальні захворювання сечовивідних шляхів;
• пієлонефрит, інфекційні захворювання нирок та ниркових лоханок;
• хронічний простатит;
• діарея;
• гінекологічні інфекції (хронічний ендометрит, цервіцит, запальні захворювання органів малого таза);
• гонорея;
• менінгіт;
• остеомієліт;
• перед- та післяопераційна профілактика хірургічних інфекцій;
• профілактика та терапія при бактеріальних захворюваннях у хворих з імунодефіцитом;
• профілактика чуми;
• сибірка, зокрема легенева форма.

За результатами досліджень, основна сфера застосування левофлоксацину — інфекції нижніх дихальних шляхів (легень). Це пов’язано з хорошим проникненням препарату в тканини бронхолегеневої системи та високою активністю щодо респіраторних патогенів (Синопальников А.І., 2021).

Форми випуску левофлоксацину

Препарат випускають у формі таблеток для внутрішнього прийому по 250 мг, 500 мг або 750 мг; у формі готового р-ну для інфузій у дозі 5 мг/мл, 100 мл (інструкція МОЗ України).

Застосування левофлоксацину

Антибіотик приймають внутрішньо за призначенням лікаря протягом 3, 5, 7, 10, 14 днів, зазвичай 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Бажано приймати цей антибіотик через рівні часові проміжки, в один і той самий час кожного дня (Fish D.N. et al., 1997).
Хоча левофлоксацин більш розчинний, ніж інші хінолони, рекомендовано пити багато рідини при прийомі цього препарату, щоб запобігти утворенню висококонцентрованої сечі, тому що левофлоксацин виводиться з організму більшою мірою нирками (змінюється нормальний баланс солей та води в сечі, що призводить до утворення каменів та розвитку сечокам’яної хвороби). Близько 75–87% препарату в дозі 500 або 750 мг виводиться нирками в незмінному вигляді через 48–72 год після прийому (Синопальников А.І., 2021).

Рекомендовані дози препарату

• негоспітальна пневмонія — препарат приймають по 500–1000 мг 1–2 рази на добу впродовж тижня або 14 днів;
• інфекційні захворювання сечовивідних шляхів — 500 мг 1 раз на добу впродовж тижня або 10 днів;
• хронічний простатит — 500 мг 1 раз на добу впродовж 14–28 днів;
• інфекції шкіри та м’яких тканин — 500 або 1000 мг 1–2 рази на добу впродовж тижня або 14 днів;
• менінгоенцефаліт — 500 мг 2 рази на добу впродовж тижня або 14 днів.

Левофлоксацин застосовують строго за призначенням лікаря. Доза лікарського засобу та тривалість терапії залежать від виду бактеріальної інфекції, наявності супутніх захворювань у пацієнта та прийому інших препаратів перед початком лікування. Недотримання рекомендацій лікаря може призвести до виникнення побічних ефектів або передозування препарату.
Якщо порушені функції сечовидільної системи у зв’язку з гострими або хронічними захворюваннями, дозу підбирають з урахуванням результату аналізу кліренсу креатиніну.
Тривалість курсу лікування препаратом залежить від захворювання, його перебігу та становить не більше 14 днів (інструкція МОЗ України). Важливо дотримуватися загального правила прийому антибіотиків. Якщо у пацієнта на фоні лікування нормалізується температура тіла або відсутній збудник згідно з мікробіологічними тестами, рекомендовано продовжувати приймати препарат упродовж 48–72 год.

Способи введення р-ну левофлоксацину та час дії

Готовий р-н для інфузій вводиться в/в за допомогою краплинної інфузії (тривалість не менше 60 хв). У зв’язку з поліпшенням стану на фоні лікування можливий перехід від в/в р-ну до таблетованої форми. Левофлоксацин забезпечує постантибіотичний ефект, який триває 2–4,5 год і залежить від типу збудника. Якщо захворювання спричинено Streptococcus pneumoniae , постантибіотичний ефект — понад 4,5 год (Синопальников А.І., 2021).
Після в/в введення препарат у формі готового р-ну для інфузій починає діяти через 15 хв. Якщо пацієнт приймає таблетовану форму левофлоксацину, лікарський засіб починає діяти через 1 год після прийому внутрішньо (інструкція МОЗ України). Високі значення максимальної концентрації препарату в дозі 750 мг забезпечують найшвидший бактерицидний ефект (Падейська О.М., 2005).

Одночасне застосування левофлоксацину з іншими препаратами

Левофлоксацин може впливати на дію інших лікарських засобів і підвищувати ймовірність виникнення побічних ефектів.
При одночасному застосуванні левофлоксацину з кортикостероїдами можливі запалення або розрив сухожилля. При одночасному застосуванні з варфарином підвищується ймовірність виникнення кровотечі.
Поєднане застосування левофлоксацину з НПЗП або теофіліном підвищує ризик розвитку судом (інструкція МОЗ України).
Комбіноване застосування левофлоксацину з антиаритмічними засобами підвищує ймовірність зміни ритму серця. Поєднане застосування препарату з трициклічною групою антидепресантів, нейролептиками або макролідами підвищує ризик подовження інтервалу Q–Т (інструкція МОЗ України).
Рекомендовано приймати антибіотик за 2 год до або бажано після прийому інших препаратів.

Пропущена доза левофлоксацину або передозування препарату

Бувають ситуації, коли пацієнт випадково забув прийняти препарат. Якщо доза лікарського засобу пропущена, необхідно прийняти її негайно, якщо не настав час для наступної дози. Не варто подвоювати наступну дозу, щоб компенсувати пропущену.
Якщо випадково прийнято більше таблеток, ніж призначив лікар, необхідно відразу ж повідомити про це йому або звернутися до лікарні.
Можливі такі побічні ефекти:

• судоми;
• сплутаність свідомості, запаморочення, непритомність;
• тремор та порушення роботи серця;
• нудота або відчуття печіння у шлунку (інструкція МОЗ України).

Протипоказання до застосування препарату левофлоксацину

Левофлоксацин протипоказаний (інструкція МОЗ України) у таких ситуаціях:

• підвищена чутливість до компонентів препарату;
• захворювання ЦНС (низький судомний поріг, епілепсія);
• порушення функцій печінки та нирок;
• церебральний атеросклероз;
• період вагітності;
• період годування грудьми;

Під час вагітності цей препарат слід застосовувати лише у разі нагальної потреби. При годуванні груддю антибіотик проникає в грудне молоко, отже, накопичується в крові дитини, що може спричинити алергічні реакції у малюка. Важливо обговорити з лікарем ризики та переваги прийому антибіотика.
Люди похилого віку схильні до більш високого ризику порушень цілісності сухожилля (особливо якщо вони приймають кортикостероїди, такі як преднізолон або гідрокортизон), подовження інтервалу Q–T та раптовий розрив аорти.

Прийом левофлоксацину та лабораторні тести

Лікарський засіб може спотворювати результати деяких лабораторних тестів. Наприклад, скринінг сечі на опіати може призвести до хибнопозитивного результату тесту, а бактеріологічне дослідження мокротиння на туберкульоз — до хибнонегативного результату тесту (інструкція МОЗ України). Перед здачею аналізу на опіати важливо попередити лікаря про прийом левофлоксацину.
Враховуючи вплив антибіотика на функції печінки та нирок, рекомендовано здавати лабораторні тести (біохімічний аналіз крові, визначення швидкості клубочкової фільтрації, загальний аналіз сечі, проба Реберга, загальний аналіз крові, рівень глюкози у крові, посів крові на стерильність) до початку прийому антибіотика.

Можливі побічні ефекти при застосуванні левофлоксацину

Важливо припинити прийом антибіотика та звернутися до лікаря, якщо виникають такі побічні ефекти:
дуже рідко (трапляється в 1 людини з 10 000):

• алергічна реакція у вигляді висипу, порушення ковтання, задишки, підвищення або зменшення частоти дихання, набряку губ, обличчя, горла або язика;
• ознаки нейропатії — відчуття печіння та поколювання у верхніх або нижніх кінцівках, болю або оніміння кінцівок (Alexander Imhof at al., 2005).

Рідко (трапляється в 1 людини з 1000):

• водяниста діарея з кров’янистими домішками;
• запалення або розрив сухожилля та зв’язкового апарату (найчастіше уражається ахіллове сухожилля);
• судоми;
• зміна кількості сечі, що виділяється;
• ознаки порушень з боку печінки (нудота/блювання, які не припиняються, втрата апетиту, біль у ділянці шлунка, пожовтіння слизової оболонки очей, шкіри, сеча темного кольору);
• сильне запаморочення, непритомність;

Тривале застосування препарату або повторний прийом можуть призвести до орального або вульвовагінального кандидозу (молочниці). При кандидозі ротової порожнини з’являються білі плями на слизовій оболонці рота, дискомфорт, печіння. Вульвовагінальний кандидоз викликає сильне свербіння та печіння при сечовипусканні, з’являються сирні виділення білого кольору, почервоніння та набряклість слизової оболонки піхви.
Враховуючи спектр побічних ефектів, слід зазначити, що прийом левофлоксацину може впливати на здатність до концентрації та швидкість реакції. У такому разі не рекомендовано сідати за кермо або виконувати роботу, яка потребує високого рівня уваги (Синопальников А.І., 2021).
Незважаючи на великий перелік побічних реакцій, згідно з дослідженнями, не зареєстровано побічних ефектів від прийому левофлоксацину, що загрожують життю. У більшості випадків такі ефекти є дозозалежними, короткочасними і не зумовлюють необхідності скасування прийому левофлоксацину (Синопальников А.І., 2021).

Подовження інтервалу Q–T на ЕКГ при прийомі левофлоксацину

Характерний клінічний прояв подовження інтервалу Q–T — непритомність тривалістю 1–2 хв, яка може тривати і до 20 хв. Також у пацієнтів можуть спостерігатися раптова слабкість, запаморочення, потемніння в очах, прискорене серцебиття та біль у серці (Alexandros Briasoulis et al., 2011). Іноді непритомність супроводжується судомами, і такі хворі можуть спостерігатися в невропатолога з діагнозом епілепсії.
На жаль, існують ризики подовження інтервалу Q–T при певних захворюваннях або коли пацієнт приймає лікарські засоби, які зумовлюють його подовження. Варто враховувати, що при низькому рівні Mg 2+ або К + у крові також підвищується ризик подовження інтервалу.

Проби на чутливість до левофлоксацину

Перед тим, як приймати левофлоксацин, бажано визначити відсутність алергії на цей лікарський засіб або інші хінолонові антибіотики методом проби на чутливість до антибіотика. Якщо пацієнт приймає таблетовану форму левофлоксацину, проводять під’язикову пробу.
Таблетку ділять на 4 частини, пацієнт кладе під язик одну частину та лікар зазначає час. Препарат для в/в розводять ізотонічним р-ном, внутрішньошкірно вводять 0,1 мл р-ну та відмічають час. Інтерпретація результатів проводиться через 20 хв, 1 год, 2 год та через наступні 2 год до 24 год від початку проведення проби. Якщо в місці ін’єкції з’являється почервоніння, набряк — реакція вважається позитивною, та антибіотик не призначають. У разі під’язикової проби на слизовій оболонці рота з’являється папула розміром до 10 мм, інтерпретація результатів проводиться в цей же час.

Левофлоксацин: висновок

Левофлоксацин належить до хінолонових антибіотиків. Ефективний у лікуванні пацієнтів з бактеріальними інфекціями шкіри, діабетичної стопи, м’яких тканин, легень, нирок, передміхурової залози, а також гінекологічними інфекціями (Peter C. Appelbaum et al., 2010). Лікар підбирає ефективну дозу у конкретній клінічній ситуації. Залежно від динаміки захворювання доза препарату коригується. Важливо звертати увагу на поєднання левофлоксацину з іншими препаратами у зв’язку з можливістю виникнення побічних ефектів. Якщо пацієнт робить скринінг сечі на опіати, важливо попередити лікаря про прийом левофлоксацину. Перед прийомом препарату слід визначити відсутність алергії на цей лікарський засіб та враховувати побічні ефекти (подовження інтервалу Q–T на ЕКГ, полінейропатію, ураження сухожиль) (Alexander Imhof et al., 2005).

Левофлоксацин ATC-класифікація

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, жовтий захід FCF алюмінієвий лак (Е 110), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми, верхня і нижня поверхні опуклі, з рискою для поділу на одній стороні, вкриті плівковою оболонкою від світло-оранжевого до оранжевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ J01M А12.

Фармакологічні властивості

Левофлоксацин — синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (С_max) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм розвитку резистентності

Стійкість до левофлоксацину розвивається поетапно завдяки мутації сайту-мішені в топоізомеразах II типу, ДНК-гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (характерно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть також впливати на чутливість до левофлоксацину.

Спостерігається перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. З огляду на механізм дії, зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Рекомендовані EUCAST (Європейський комітет тестування антимікробної чутливості) контрольні точки МІК для левофлоксацину, за якими відрізняють чутливі мікроорганізми від мікроорганізмів з помірною чутливістю та мікроорганізми з помірною чутливістю від резистентних мікроорганізмів, представлені у таблиці 1 для тестування МІК (мг/л).

Клінічно визначені EUCAST MIК для левофлоксацину (версія 10.0, 2020–01–01)

Поширеність резистентності для окремих видів може варіювати географічно та з часом, тому місцева інформація щодо резистентності дуже важлива, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за експертною консультацією, коли місцева поширеність резистентності є такою, що доцільність застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, залишається під питанням.

*Метицилінрезистентний S. aureus, з великою вірогідністю, може мати спільну резистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Прийнятий перорально, левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, С_max у плазмі крові досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить 99–100%. Вживання їжі дещо впливає на його всмоктування. Стабільні показники досягаються протягом 48 годин після застосування препарату в дозі 500 мг 1–2 рази на добу.

Приблизно 30–40% левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після застосування одноразової та повторної дози 500 мг, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.

Проникнення у тканини та рідини організму

Встановлено, що левофлоксацин проникає у слизову оболонку бронхів, рідину епітеліальної вистилки, альвеолярні макрофаги, тканини легень, шкіру (вміст пухирів), тканини передміхурової залози та в сечу. Однак проникність левофлоксацину у спинномозкову рідину є слабкою.

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості препарату, що виділяється зі сечею. Молекула левофлоксацину є стереохімічно стабільною і не зазнає інверсії хіральної структури.

Після перорального та внутрішньовенного застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6–8 годин). Виведення здійснюється, в основному, нирками (понад 85% введеної дози). Середній уявний загальний кліренс левофлоксацину після застосування однієї дози 500 мг становить 175 ± 29,2 мл/хв. Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів.

Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці в діапазоні від 50 мг до 1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення і кліренс креатиніну, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 2).

Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового перорального прийому дози 500 мг

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 50 мл/хв)

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Пацієнти літнього віку. Якщо функція нирок не порушена, немає потреби в корекції дози (див. розділ «Особливості застосування»: тендиніт та розриви сухожиль, подовження інтервалу QT).

Діти

Дітям протипоказано застосовувати лікарський засіб Левофлоксацин, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування

За даними досліджень токсичності на тваринах і клінічними фармакологічними дослідженнями, проведеними при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, найбільш важливими ознаками, які можна очікувати після гострого передозування левофлоксацину, є симптоми з боку ЦНС (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); можливе подовження інтервалу QT; реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та ерозія слизових оболонок.

У післяреєстраційний період спостерігалися випадки впливу на ЦНС, зокрема сплутаність свідомості, судоми, галюцинації та тремор.

Лікування симптоматичне. Варто передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можлива пролонгація інтервалу QT. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Немає жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції

Частота побічних реакцій, зазначених нижче, визначалася за допомогою таких критеріїв: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до a (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку метаболізму та харчування: нечасто — анорексія; рідко — гіпоглікемія, в основному у пацієнтів із цукровим діабетом, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома — гіперглікемія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки_*: часто — безсоння; нечасто — тривожність, сплутаність свідомості, нервовість; рідко — психотичні реакції (у т.ч. галюцинації, параноя), депресія, ажитація, незвичні сновидіння, нічні жахи, делірій, порушення пам’яті; частота невідома — психотичні реакції зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи_*: часто — головний біль, запаморочення; нечасто — сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку); рідко — судоми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), парестезія; частота невідома — периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), порушення нюху (паросмія), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія (порушення координації рухів), екстрапірамідні розлади, агевзія, синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору_*: рідко — зорові порушення, такі як нечіткість зору (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома — тимчасова втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт.

З боку органів слуху та рівноваги_*: нечасто — вертиго; рідко — дзвін у вухах; частота невідома — втрата слуху, порушення слуху.

З боку серця_**: рідко — тахікардія, відчуття серцебиття; частота невідома — шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова аритмія та torsade de pointes (переважно у пацієнтів із факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування. Подовження інтервалу QT» та «Передозування»).

З боку судин_**: рідко — артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи: нечасто — задишка (диспное); частота невідома — бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку травної системи: часто — діарея, блювання, нудота; нечасто — абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм/здуття живота, запор; частота невідома — геморагічна діарея, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт (див. розділ «Особливості застосування»), панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: часто — підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); нечасто — підвищення рівня білірубіну в крові; частота невідома — жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності (іноді летальні), переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»), гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин b : нечасто — висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз; рідко — реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування»), стійкі медикаментозні висипання; частота невідома — токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»), лейкоцитокластичний васкуліт, стоматит.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини_*: нечасто — артралгія, міалгія; рідко — ураження сухожиль (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), у тому числі тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для пацієнтів з myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома — рабдоміоліз, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового) (див. розділ «Особливості застосування»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто — підвищені показники креатиніну в сироватці крові; рідко — гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади_*: нечасто — астенія; рідко — підвищення температури тіла (пірексія); частота невідома — біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

a Анафілактичні та анафілактоїдні реакції іноді можливі навіть після застосування першої дози.

b Реакції з боку шкіри та слизової оболонки іноді можливі навіть після застосування першої дози.

_* При застосуванні хінолонів та фторхінолонів повідомляли про дуже рідкісні випадки пролонгованих (впродовж місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних реакцій на лікарський засіб, що іноді впливали на кілька систем організму та органи чуття (включаючи такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, розлади сну та порушення слуху, зору, смаку та нюху) у деяких випадках незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

_** У пацієнтів, які застосовували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Серед інших побічних реакцій, що асоціюються з прийомом фторхінолону, зафіксовано напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції