100 американських фільмів усіх часів

Обсяг американської кіноіндустрії – найбільший у світі. Відтоді, як у середині 1890-х Томас Едісон винайшов кінокамеру, Сполучені Штати незмінно залишаються флагманом розвитку кінематографа – від голлівудських блокбастерів до арт-хаусу та незалежного кіно.

На знак визнання разючого впливу США на найпопулярніший вид мистецтва у світі, кореспонденти BBC Culture опитали 62 кінокритиків, щоб визначити сто найкращих американських фільмів усіх часів.

Автор фото, Getty

Фільми Альфреда Гічкока займають цілих п’ять позицій у рейтингу, зокрема, “Запаморочення” (1958) – на третьому місці

Американські традиції вплинули на розвиток кіномистецтва в усьому світі, тому ми вирішили, що важливо отримати глобальний погляд на американське кіно. Ми звернулися до критиків з усіх куточків світу – від Великобританії і континентальної Європи до Південної Америки, Австралії, Індії та Близького Сходу. Звісно, американські кіноексперти також висловили свою думку.

Це перший в історії кіно аналіз такого роду. Попередні опитування, проведені іншими виданнями та організаціями, або не присвячувалися виключно американським фільмам або враховували думку пересічних американських глядачів, а не професійних критиків.

Серед тих, кого ми запросили до участі в опитуванні – рецензенти кіно з відомих видань, тележурналісти та письменники.

Що таке американський фільм? Під час дослідження ми спиралися на наступне визначення: “Американський фільм – це будь-який фільм, який отримав фінансування від джерела в США”.

Режисери цих фільмів не обов’язково мають бути народженими у Сполучених Штатах. 32 стрічки у рейтингу зняли кінематографісти інших національностей. Ці фільми також не обов’язково знімалися на території США.

Кожен кінокритик, який брав участь в опитуванні, мав представити свій рейтинг десяти фільмів за 10-бальною шкалою.

Для визначення остаточного списку бали підсумовувалися. Учасникам опитування пропонувалося визначити свою суб’єктивну думку. Вони не мали обґрунтовувати свій вибір – радше висловити свої суб’єктивні думки.

100. Туз в рукаві (Біллі Вайлдер, 1951)

Автор фото, Getty

П’ять фільмів оскароносного режисера Біллі Вайлдера також представлені в списку, зокрема, “У джазі тільки дівчата” на 30 місці

99. 12 років рабства (Стів Макквін, 2013)

98. Ворота раю (Майкл Чиміно, 1980)

97. Віднесені вітром (Віктор Флемінг, 1939)

96. Темний лицар (Крістофер Нолан, 2008)

95. Качиний суп (Лео Маккері, 1933)

94. 25-та година (Спайк Лі, 2002)

93. Злі вулиці (Мартін Скорсезе, 1973)

92. Ніч мисливця (Чарльз Лоутон, 1955)

91. Іншопланетянин (Стівен Спілберг, 1982)

90. Апокаліпсис сьогодні (Френсіс Форд Коппола, 1979)

89. У затишному місці (Ніколас Рей, 1950)

88. Вестсайдська історія (Роберт Вайз і Джером Роббінс, 1961)

87. Вічне сяйво чистого розуму (Мішель Гондрі, 2004)

86. Король-лев (Роджер Аллерс і Роб Мінкофф, 1994)

85. Ніч живих мерців (Джордж Ромеро, 1968)

84. Звільнення (Джон Бурмен, 1972)

83. Виховання крихітки (Говард Гокс, 1938)

82. Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега (Стівен Спілберг, 1981)

81. Тельма і Луїза (Рідлі Скотт, 1991)

80. Зустрінь мене в Сент-Луїсі (Вінсент Міннеллі, 1944)

79. Дерево життя (Теренс Малік, 2011)

78. Список Шиндлера (Стівен Спілберг, 1993)

77. Диліжанс (Джон Форд, 1939)

76. Зоряні війни. Епізод V. Імперія завдає удару у відповідь (Ірвін Кершнер, 1980)

75. Близькі контакти третього ступеня (Стівен Спілберг, 1977)

74. Форест Гамп (Роберт Земекіс, 1994)

Автор фото, Getty

Улюблений фільм багатьох поколінь кіноманів, а також володар 6 Оскарів – “Форест Гамп” опинився в останній третині списку. Зліва направо Мікелті Вільямсон, Гері Сініз і Том Генкс

73. Телемережа (Сідні Люмет, 1976)

72. Жорстокий Шанхай (Джозеф фон Штернберг, 1941)

71. День бабака (Гарольд Раміс, 1993)

70. Театральний фургон (Вінсент Міннеллі, 1953)

69. Кояаніскаці (Ґодфрі Реджіо, 1982)

68. Лиха слава (Альфред Гічкок, 1946)

67. Нові часи (Чарлі Чаплін, 1936)

66. Червона ріка (Говард Гокс, 1948)

65. Хлопці що треба (Філіп Кауфман, 1965)

64. Джонні Гітара( Ніколас Рей, 1954)

63. Потоки любові (Джон Кассаветіс, 1984)

62. Сяйво (Стенлі Кубрік, 1980)

61. З широко заплющеними очима (Стенлі Кубрік, 1999)

60. Блакитний оксамит (Девід Лінч, 1986)

Автор фото, AF archiveAlamy

Трілер Девіда Лінча – про містичні події у маленькому американському містечку

59. Пролітаючи над гніздом зозулі (Мілош Форман, 1975)

58. Крамничка за рогом (Ернст Любіч, 1940)

57. Злочини та помилки (Вуді Аллен, 1989)

56. Назад у минуле (Роберт Земекіс, 1985)

55. Випускник (Майк Ніколс, 1967)

54. Бульвар Сансет (Біллі Вайлдер, 1950)

53. Сірі сади (Альберт і Девід Мейслес, Еллен Говді, Маффі Мейєр, 1975)

52. Дика банда (Сем Пекінпа, 1969)

51. Печатка зла (Орсон Веллс, 1958)

50. Його дівчина П’ятниця (Говард Гокс, 1940)

49. Дні жнив (Терренс Малік, 1978)

48. Місто під сонцем (Джордж Стівенс, 1951)

47. Марні (Альфред Гічкок, 1964)

46. Це чудове життя (Френк Капра, 1946)

45. Чоловік, який застрілив Ліберті Веланса (Джон Форд, 1962)

44. Шерлок-молодший (Бастер Кітон, 1924)

43. Лист незнайомки (Макс Офюльс, 1948)

42. Доктор Стрейнджлав (Стенлі Кубрік, 1964)

41. Ріо Браво (Говард Гокс, 1959)

40. Полуденні сіті (Майя Дерен і Александр Хаммід, 1943)

39. Народження нації (Девід Ворк Гріффіт, 1915)

38. Щелепи (Стівен Спілберг, 1975)

Автор фото, Reuters

Кінокритики щедро відзначили режисерську працю Стівена Спілберга – п’ять його фільмів потрапили у список, зокрема, “Щелепи” 1975 року

37. Імітація життя (Дуглас Сірк, 1959)

36. Зоряні війни (Джордж Лукас, 1977)

35. Подвійна страховка (Біллі Вілдер, 1944)

34. Чарівник з країни Оз (Віктор Флемінг, 1939)

33. Розмова (Френсіс Форд Коппола, 1974)

32. Леді Єва (Престон Стерджес, 1941)

31. Жінка під впливом (Джон Кассаветіс, 1974)

30. У джазі тільки дівчата (Біллі Вайлдер, 1959)

29. Скажений бик (Мартін Скорсезе, 1980)

28. Кримінальне чтиво (Квентін Тарантино, 1994)

27. Баррі Ліндон (Стенлі Кубрік, 1975)

26. Вбивця овець (Чарльз Бурнетт, 1978)

25. Роби як треба (Спайк Лі, 1989)

24. Квартира (Біллі Вайлдер, 1960)

23. Енні Голл (Вуді Аллен, 1977)

22. Жадібність (Еріх фон Штрогейм, 1924)

21. Малголленд драйв (Девід Лінч, 2001)

20. Круті хлопці (Мартін Скорсезе, 1990)

Автор фото, Getty

Перша і друга частини “Хрещеного батька” Копполи потрапили у першу десятку рейтингу. Аль Пачіно під час зйомок фільму, який приніс йому всесвітню славу

19. Таксист (Мартін Скорсезе, 1976)

18. Вогні великого міста (Чарлі Чаплін, 1931)

17. Золота лихоманка (Чарлі Чаплін, 1925)

16. Маккейб і місіс Міллер (Роберт Олтмен, 1971)

15. Найкращі роки нашого життя (Вільям Вайлер, 1946)

14. Нешвілл (Роберт Олтман, 1975)

13. На північ через північний захід (Альфред Гічкок, 1959)

12. Китайський квартал (Роман Поланскі, 1974)

11. Чудові Емберсони (Орсон Веллс, 1942)

10. Хрещений батько II (Френсіс Форд Коппола, 1974)

9. Касабланка (Майкл Кертіс, 1942)

8. Психо (Альфред Гічкок, 1960)

Автор фото, AF Archive Alamy

“Психо” Гічкока вважається класикою трилеру

7. Співаючи під дощем (Стенлі Донен і Джін Келлі, 1952)

6. Схід: Пісня двох людей (ФВ Мурнау, 1927)

5. Шукачі (Джон Форд, 1956)

4. Космічна одіссея 2001 року (Стенлі Кубрік, 1968)

3. Запаморочення (Альфред Гічкок, 1958)

2. Хрещений батько (Френсіс Форд Коппола, 1972)

Автор фото, Alamy

“Громадянин Кейн” Орсона Веллса – переможець багатьох кінорейтингів

1. Громадянин Кейн (Орсон Веллс, 1941)

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

10 найвидатніших американських фільмів за вибором читачів

Після того, як минулого тижня BBC Culture опублікувала список 100 найкращих американських фільмів, які обрали відомі кінокритики та журналісти всього світу, багато читачів BBC висловили обурення тим, що до списку не ввійшли деякі видатні кінотвори. BBC Culture публікує альтернативний список найкращих американських фільмів за версією користувачів соцмереж.

1. Втеча з Шоушенка

Ця кінодрама 1994 року – адаптація роману Стівена Кінга “Ріта Гейворт та втеча з Шоушенка” – впевнено посідає перше місце в рейтингу 250 кращих фільмів на IMDb (Internet Movie Database – це найбільша в світі база даних та веб-сайт про кінематограф, складена переважно добровольцями, на зразок Вікіпедії. – Ред.).

Фільм режисера та сценариста Франка Дарабонта з Тімом Роббінсом та Морганом Фріменом в головних ролях отримав 7 номінацій на Оскар. Кінокритик Леонард Кладі назвав стрічку “одою людському духу”, але жоден з 62 критиків, які брали участь в опитуванні BBC Culture, належно не оцінив фільм.

Фільм назвала користувачка Анір Корамбет@Zius7 на сторінці BBC Culture у Twitter.

2. Убити пересмішника

Фільм обрала кіноманка Кейт Нерон. Ось що вона пише на сторінці BBC Culture у Facebook: “Хоча цей сюжет є, безперечно, актуальним для всього світу, сам фільм, настільки тонко відображає характер та дух американців, що, можливо, він міг і не викликати такої реакції в інших країнах”.

Фільм заснований на однойменному романі американської письменниці Гарпер Лі 1960 року, який здобув Пулітцерівську премію того ж року. Фільм отримав три нагороди Академії, зокрема, за кращу чоловічу роль, виконану Грегорі Пеком. Міжнародна комісія кінокритиків залишила цю стрічку без уваги.

3. Той, хто біжить по лезу

Фільм режисера Рідлі Скотта з Гаррісоном Фордом в головній ролі є вільною адаптацією науково-фантастичного роману Філіпа Діка “Чи сняться андроїдам електровівці?”

У 2019 році використання штучних роботів-реплікантів заборонено на Землі. Тих, хто порушує цю заборону і повертається на Землю, вбивають спеціальні поліцейські, відомі як “бігуни по лезу”.

Цей культовий фільм є яскравим прикладом жанру “нео-нуар”. Основна ідея стрічки про те, що наше сприйняття дійсності сфабриковане якоюсь третьою силою, отримала подальший розвиток у таких відомих фільмах кінця XX століття, як “Матриця”, “Темне місце”, “Екзистенція”, “Тринадцятий поверх”.

Деякі критики вважають фільм одним з кращих у жанрі наукової фантастики. Але в ході опитування BBC Culture кінокритик Джоан Меллен стала єдиною, хто проголосував за нього.

Фільм “Той, хто біжить по лезу” висунув дописувач Мачей Єшка на сторінці BBC Culture у Facebook.

4. У порту

Американська кримінальна драма режисера Еліа Казана 1954 року, яка виграла 8 номінацій Академії, зокрема, найкращий фільм та найкращий актор – Марлон Брандо. Відомо, що Марлон Брандо підпирав Оскаром двері свого будинку, доки його не вкрали. Повернули актору статуетку значно пізніше.

Кінокритик Роджер Еберт назвав стрічку найвидатнішим фільмом всіх часів і зазначив, що сумісна праця Брандо та Казана “назавжди змінили акторську гру в американських фільмах”.

Стрічка “У порту” отримала голоси критиків Аннет Інсдорф з Колумбійського університету та Тіка Шагера з інтернет-видання The Village Voice, але у найкращу сотню так і не потрапила.

Фільм запропонував користувач Дейв Остін на сторінці BBC Culture у Facebook.

5. Початок

Режисер та автор сценарію Крістофер Нолан знімав фільм у шести країнах на чотирьох континентах із величезним зірковим акторським складом – Леонардо Ді Капріо, Еллен Пейдж, Томом Гарді та іншими. “Початок” займає 45 місце серед фільмів всіх часів за касовими зборами і отримав чотири Оскари.

Кореспондент Марк Кермод з BBC Radio 5 Live назвав фільм найкращим у 2010 році, він сказав: “Цей фільм є доказом того, що люди не дурні, кіно це не треш, а блокбастери іноді можуть бути справжнім мистецтвом”. “Початок” не вразив критиків в опитуванні BBC Culture.

Серед читачів Facebook-сторінки BBC Culture фільм згадав шанувальник кіно Джеймс Джон Бон Ланган.

6. Генерал

Американська німа комедія 1926 року з Бастером Кітоном у головній ролі, який одночасно був режисером стрічки разом із Клайдом Брукманом. На фільм надихнули реальні історичні події – воєнна операція за часів Громадянської війни в Америці, яка отримала назву “Великі паровозні перегони” 1862 року.

“Генерал” спочатку не сподобався ані критикам, ані глядачам. На той час фільм мав гігантський бюджет 750 тисяч доларів. Через те, що він не приніс прибутків, Бастер Кітон втратив свій статус незалежного режисера.

Інститут американського кінематографа поставив “Генерала” на 18 позицію в списку 100 найкращих американських фільмів. Але в опитуванні BBC Culture лише один з критиків – Сем Адамс – проголосував за фільм.

Фільм висунув користувач Twitter Тім О’Брайан на сторінці BBC Culture у соціальній мережі.

7. Врятувати рядового Раяна

Американська воєнна епічна драма 1998 року вважається поворотним моментом у відродженні інтересу американського суспільства до Другої світової війни. Стівен Спілберг отримав за фільм свого другого Оскара за кращу режисуру, але жоден з критиків нашого опитування не обрав цю стрічку.

Фільм згадав користувач Twitter Джоі Вега ‏@JoeyV1067WIZN.

8. Мальтійський сокіл

Детективна драма в жанрі нуар 1941 року з Гамфрі Богартом у головній ролі стала дебютною роботою режисера Джона Гьюстона і отримала три номінації Кіноакадемії.

Джон Гьюстон спланував кожну секунду стрічки і не залишив без уваги жодної деталі. Він малював нариси до кожної сцени, а сценарій не дозволяв акторам навіть найменшої імпровізації. Майже всі сцени фільму були зняті послідовно.

Джон Гьюстон залишив більшу частину діалогів з однойменного роману Дешилла Гемметта, який було покладено в основу фільму.

“Мальтійського сокола” обрав всього один учасник опитування BBC Culture – журналіст американського видання Entertainment Weekly Кріс Нашаваті.

Серед наших читачів за фільм проголосував користувач Twitter Тоні Маклін @tonymacklinfilm.

9. Вікно у двір

Містичний триллер 1954 року, який вважається найкращою роботою Альфреда Хічкока, отримав чотири номінації Американської Кіноакадемії. Журналіст Майкл Срагоу з The New Yorker описав фільм так: “Ця стрічка – одна з спроб Альфреда Хічкока долучити глядачів до активного сприйняття подій на екрані за допомогою спецефектів, які створювалися прямо в кінозалі”.

Проте, комісія кінокритиків BBC Culture оминула увагою фільм “Вікно у двір”.

Фільм запропонував на сторінці BBC Culture у Twitter користувач Джозеф Кауетт @JoeCaou.

10. Взвод

Це перший голлівудський фільм про війну у В’єтнамі, режисером та сценаристом якого виступив ветеран подій – Олівер Стоун. Драма 1986 року стала першою стрічкою у трилогії про події у В’єтнамі Олівера Стоуна, дві інші – “Народжений четвертого липня” та “Небо і земля”.

“Взвод” отримав два Оскара – за кращий фільм та кращу режисерську роботу. Кінокритик Дейв Кейр писав: “Деякі кадри цього фільму настільки вражають, що здається, їх відобразили не на кіноплівці, а врізали прямо у пам’ять глядача”.

“Взвод” запропонував користувач Twitter пан Мермер ‏(@mmurmuur).

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Кіно по-американськи. П’ять фільмів, за якими ми знаємо Сполучені Штати

4 липня США відзначають День Незалежності — цього дня 1776 року було ухвалено Декларацію про незалежність від Великої Британії. Більшість із нас знають про життя у США завдяки масовій культурі, яка сформулювала певний образ у нашій свідомості. Кінооглядач Роман Губа відібрав п’ять фільмів, що розповіли нам про такі далекі Штати.

«Роби як треба» (1989), режисер Спайк Лі

Було б дивно проігнорувати тему расизму в цьому тексті з огляду на те, якою помітною вона є в американському кіно протягом десятиліть. До українського глядача зазвичай доходять «найкомфортніші» фільми, де неодмінно з’явиться «білий рятівник» — як приклад, порівняно нещодавня «Зелена книга». Але тема є значно гострішою, і в контексті руху Black Lives Matter на думку спадає видатний фільм найвідомішого темношкірого режисера Спайка Лі.

«Роби як треба» — це портрет Брукліну, де відбувається конфлікт між темношкірим кур’єром піцерії та її білим власником. А втім, сама суперечка є приводом для режисера показати всі реалії чорного гето, зобразити на екрані безліч персонажів із їхніми проблемами. Додаткове напруження у кварталі створює аномальна спека, яка розплавляє примарне мирне співіснування мешканців різного походження. До речі, головну роль у фільмі — кур’єра Мукі — зіграв сам режисер.

Ще на тему: «Малкольм Ікс» (1992), «Юда і Чорний Месія» (2021).

«Вовк із Волл-стрит» (2013), режисер Мартін Скорсезе

Так, Штати — це не лише про бідні райони, а ще й про хмарочоси, спортивні авто й літаки. І хоч як дивно, вони належать не тим, хто краще працює, а тим, хто нажився на роботі інших. Серед таких, наприклад, був брокер Джордан Белфорт. Його мемуари стали джерелом для стрічки Мартіна Скорсезе. Нью-Йорк у цьому фільмі постає саме таким, як на листівках — висотний, блискучий і захмарно дорогий.

Харизматичний молодик Белфорт отримав брокерську ліцензію — і того ж дня опинився на вулиці, адже чергова фінансова криза хвилею викинула на берег сотні й тисячі подібних на нього. Проте невдовзі герой почне спочатку, і завдяки умінню «впарювати» відверто сміттєві акції заробить значні капітали. Разом із великими грошима прийдуть наркотики, але це гра в довгу — до свого падіння Белфорт встигне насолодитися життям сповна.

Одна з найкращих ролей Леонардо Ді Капріо, сплав чорної комедії та байопіку. Після цього фільму ринок акцій не стане зрозумілішим, але точно асоціюватиметься з великими махінаціями.

Ще на тему: «Волл-стрит» (1987), «Гра на пониження» (2015).

«Хрещений батько» (1972), режисер Френсіс Форд Коппола

Інше обличчя Штатів — кримінальний світ, який тісно сплітається з політичним, — відоме нам саме завдяки класичній кінотрилогії про родину Корлеоне. Це екранізація романів Маріо П’юзо.

Майкл Корлеоне, син дона Віто Корлеоне, прагнув жити інакше, ніж батько. Він повернувся з Другої світової героєм і волів більше не брати до рук зброї. Але маховик було запущено набагато раніше, ніж герой Аль Пачіно вирішив жити мирно. Йому доведеться почати сімейні справи, коли проти батька скоять замах — і він стане ще жорстокішим за свого попередника. Саме ця трансформація і робить «Хрещеного батька» захопливою кіносагою на всі часи.

Найвідоміший гангстерський фільм також не відбувся би без участі Марлона Брандо, Роберта Дюваля, Джона Казале та Даян Кітон.

Ще на тему: «Славні хлопці» (1990), «Обличчя зі шрамом» (1983).

«Американський пиріг» (1999), режисер Пол Вайц

Перша новина, яка шокує — ми не злякалися поставити це кіно після фільмів Копполи та Скорсезе, адже ця стрічка справді вплинула на нас. «Пиріг» та його ідейні послідовники сформували уявлення про американську юність як період нескінченних вечірок і веселощів у чистеньких передмістях або студентських гуртожитках. Друга новина, яка бентежить — ця комедія вийшла понад 20 років тому, а її героям уже давно за сорок.

Сюжет нескладний. Четверо старшокласників вирішили, що до випускного мають неодмінно з кимось зайнятися сексом. Зрештою, що ще має турбувати американських підлітків? Суміш молодіжної комедії та хтивих жартів виявилась ефективною, стрічка — популярною, а теплий яблучний пиріг уже ніколи не буде просто випічкою.

Ще на тему: «Євротур» (2004), «Король вечірок» (2001).

«Форрест Гамп» (1994), режисер Роберт Земекіс

Велика казка зі Сполучених Штатів — це оповідь про те, що будь-який дурко може стати багатим, знаменитим та ще й вляпатися в історію. Співець американського консерватизму Роберт Земекіс колись зробив безсмертними та привабливими американські 50-ті у трилогії «Назад у майбутнє», а потім повторив успіх, екранізувавши сатиричний роман Вінстона Грума.

Критику американської дійсності Земекіс вирішив залишити на майбутнє, а натомість створив вкрай суб’єктивний дайджест історією другої половини двадцятого століття. Герой Тома Генкса грає у футбол, воює у В’єтнамі, зустрічається з президентами й стає успішним підприємцем.

Можливо, цьому хлопцеві не вистачає розуму, але глядач його полюбив усім серцем. Майже через тридцять років після виходу на екрани «Форрест Гамп» може відверто дратувати, але його вплив на нас годі заперечити.

Ще на тему: «Людина дощу» (1988), «У гонитві за щастям» (2006).