Сидерати: коли сіяти і закопувати (заорювати)

Автор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Дрібні правки: 01 серпня 2023 Доповнено: 09 лютого 2019 Опубліковано: 09 жовтня 2015 🕒 8 хвилин 👀 155862 рази 💬 2 коментарі

Життя на Землі почалася з рослин і завдяки їм триває досі. Рослини живуть для того, аби створювати життя. Їхнє листя дає тінь, яка не дозволяє сонцю випалювати землю, утворює компост на поверхні ґрунту, їхні корені захищають ґрунт від розмивання та перенесення, перетворюють землю на родючий ґрунт, їхні відмерлі рештки живлять черв’яків і мікробів, які накопичують у ґрунті азот. Рослини створюють ґрунт. Земля не змогла б існувати без рослин жодного дня. Завдання рільництва – робити землю, давати їй більше, ніж береш від неї, і у здійсненні цього завдання головними помічниками хліборобів є рослини. Щоб поліпшити склад ґрунту, відновити його структуру і збагатити поживними речовинами, в рільництві використовують рослини, які називаються сидерати.

Що таке сидерати

Сидерати – це зелені добрива, що спеціально вирощуються для відновлення ґрунту після вегетації, збагачення його азотом і мікроелементами та пригнічення росту бур’янів. Назва походить від латинського «sidera», що означає «зірка, яка отримує силу з неба». Сидерація – найважливіша складова органічного рільництва. Сидератами є рослини, що швидко набирають зелену масу, які скошують і закладають у ґрунт або залишають на його поверхні для захисту верхнього шару, а коріння сидератів, розташоване в землі, перегниваючи, служить збагаченню ґрунту і підґрунтя. Ці рослини своєю потужною надземною частиною пригнічують ріст бур’яну і захищають верхній шар ґрунту від сонячних променів. Потужне коріння сидератів не дозволяє бур’янами добувати собі харчування, крім того, вони добре розпушують землю, а після відмирання покращують водопроникність, водоутримуючу здатність та аерацію ґрунту. В якості сидератів найчастіше вирощують однорічні, рідше – багаторічні бобові рослини з рясною зеленою масою, що мають фітосанітарні властивості. Зі швидко зростаючих холодостійких злакових теж виходять відмінні сидерати для городу. Використовують як ранні сидерати рослини з родин капустяні і складноцвіті.

Коли сіяти сидерати

Посів сидератів навесні

Коли саджати сидерати? Посів сидератів здійснюють протягом усього сезону – до посадки основної культури і після її збирання. Які сидерати сіяти навесні? Сидерат фацелія вимагає дуже ранньої посадки, так само, як і гірчиця – вони не бояться заморозків і проростають, як тільки встановиться плюсова температура. Сіють також суріпицю, ріпак ярий, а сидерат вика гарний у якості попередника для помідорів і перців. Ростуть сидерати на ділянці доти, доки не настане пора висаджувати основну городню культуру. І тут є три варіанти:

• найпростіший, але не найефективніший: перекопати ділянку, закладаючи сидерати в ґрунт, а зверху посадити основну культуру;
• використовуючи плоскоріз, зрізати стебла сидератів на кілька сантиметрів глибше рівня ґрунту, слідом за цим висадити розсаду овочевої культури, а зрізаним бадиллям сидератів замульчувати грядку – наземна частина сидератів поступово перегниває і стає добривом. Слід знати, що зрізана плоскорізом фацелія більше не відростає, тоді як гірчиця продовжує рости;
• найбільш трудомісткий спосіб застосування сидератів: у грядці зі зростаючими зеленими добривами роблять ямки і висаджують у них розсаду овочевої культури, де вона росте між сидератами протягом двох-трьох тижнів. Потім сидерати зрізають ножицями на висоті близько п’яти сантиметрів від землі і розкладають тут же, на грядці. Як тільки сидерати знову підростають, їх знову обрізають на таку ж висоту, і так доти, доки не прийде пора збирати овочеву культуру.

Вирощування сидератів улітку

Це гарний спосіб поліпшити стан і відновити структуру ґрунту на ділянці, яка в поточному році не використовується. Навесні висаджують сидерати, які мають властивість відростати після скошування, і протягом літа періодично косять їх, намагаючись встигнути до початку бутонізації, оскільки саме молоді пагони містять максимальну кількість корисних речовин, та й перегнивають вони набагато швидше. Скошене бадилля залишають на ділянці.

Посадка сидератів осінню

Які сидерати сіяти восени? Найчастіше в цю пору сіють гірчицю і жито. Строки посадки озимих сидератів приблизно однакові: насіння сидератів сіють відразу після збирання овочів – у самому кінці літа або на початку осені. Гірчиця зростає до самої зими і зеленою йде під сніг. Навесні вам потрібно буде зрізати її плоскорізом і зверху висадити ту культуру, яку ви запланували як основну. Жито слід буде прибрати ще восени, до того, як воно почне колоситися – підрубати по вузлу кущіння, розташованому біля поверхні ґрунту. Наземну частину закладають у компост або залишають на ділянці.

Посіви можуть бути самостійними, коли на ділянці росте тільки сидерат, ущільненими, коли на одній ділянці поєднують вирощування сидератів та основної культури, і кулісними, коли сидерати сіють не по всій ділянці, а смугами або в міжряддях.

Коли закопувати (заорювати) сидерати

Вважається, що заорювання зеленої маси сидератів у ґрунт покращує структуру ґрунту, нівелює негативні наслідки ущільнення орного шару, збільшує вологоємність і водопроникність ґрунту, від чого активізуються мікробіологічні процеси. Заорюють або закопують сидерати в ґрунт за один-два тижні до посадки основної культури, причому, як уже згадувалося, потрібно встигнути скосити сидерати до початку бутонізації. Однак практики вважають, що оранка або перекопування знищує необхідні рослинам мікроорганізми і порушує структуру ґрунту, тому зрізані плоскорізом на глибині 5 см сидерати краще не заорювати, а розкласти на грядці, укривши їх мульчею, щоб вони не висихали. Поступово рослинні залишки перетворюються на компост, виділяючи велику кількість азоту, а коріння, що залишилося в землі, під впливом дощових черв’яків і мікроорганізмів розкладається, стаючи гумусом. Особливо шкідливе заорювання озимих сидератів, через яке втрачається близько 80 % сидеральної дії. Залиште скошені або вирізані сидерати на ділянці до весни – після того, як зійде сніг, ви їх не виявите, а от ґрунт стане таким пухким, що й оранка не знадобиться.

Рослини сидерати

Найкращий сидерат

Назвати якийсь один універсальний сидерат, який підійшов би будь-якій рослині, завагається і науковець-теоретик, і досвідчений практик. Кожна рослина вимагає свого сидерата, і в кожного сидерата своє призначення, тому визначити, які сидерати кращі, складно. Наприклад, найкращі сидерати для ґрунту – люпин, олійна редька, овес, жито і фацелія. Найкращі сидерати для полуниці – все та ж олійна редька, ріпак, гірчиця і гречка. Найкращі озимі сидерати – овес, суріпиця, озимі жито, вика та ріпак. Тому є сенс розповісти про кожну групу сидератів і про найбільш затребувані в цих групах рослини:

Бобові: буркун, конюшина, вика, люцерна, чина, сочевиця, соя, горох, нут, серадела, квасоля, люпин. Найчастіше вирощують:

• люпин як сидерат. Він накопичує в ґрунті азот – після люпину можна саджати на ділянці будь-які рослини, які потребують азоту. Сіють люпин від кінця липня до середини серпня після збирання капусти або картоплі, але найкращий час посадки – рання весна;
• буркун – однорічна бобова рослина, яку теж краще висаджувати на нейтральному ґрунті ранньою весною, хоча цілком припустимі літня та осіння посадки.

Капустяні: гірчиця, редька олійна, ріпак, суріпиця. Найбільш популярні:

• сидерат гірчиця біла має величезне значення для сівозміни. Її коріння виділяє органічні кислоти, які, взаємодіючи з ґрунтом, звільняють важкорозчинні фосфати, поповнюють запас калію і перетворюють недоступні для засвоєння рослинами поживні елементи на легко засвоювані;
• редька олійна – однорічна рослина, здатна пов’язувати азот і позбавляти ділянку нематод та інших збудників захворювань. Зазвичай висаджується разом із викою або іншими бобовими.

Злакові: пшениця, овес, ячмінь, жито. Про сидерати зі злакових читайте в наступному розділі.

Гречані: гречка. У гречки короткий період вегетації і розвинена коренева система, що досягає в окремих випадках півтора метра. Гречка як сидерат глибоко розпушує ґрунт, знижує кислотність ґрунту і збагачує бідні ґрунти фосфором, калієм і органічними компонентами.

Складноцвіті, або Айстрові: календула, соняшник:

• коренева система соняшника сягає в глибину двох метрів, він дає велику кількість зеленої маси і росте на ґрунтах будь-якого складу і будь-якої кислотності.

Амарантові: амарант.

Гідрофіли: фацелія. Сидерат фацелія належить до родини водолистові і є найціннішим медоносом. У неї короткий вегетаційний період, розвинена коренева система і потужна наземна частина. Росте фацелія на будь-яких ґрунтах, вона холодостійка і невимоглива до освітлення. Фацелія покращує структуру і підвищує повітропроникність ґрунту.

Озимі сидерати

Якщо навесні сидерати сіють у борозни, то восени достатньо буде розсипати насіння по ділянці і прикрити його мульчею, але можна, звичайно ж, посіяти озимі сидерати і в борозни, проте глибина загортання повинна бути меншою, ніж навесні – не більше 3-4 см. Найчастіше в якості озимих сидератів використовують жито й овес:

• жито як сидерат сприяє пригніченню бур’янів, знищенню збудників грибкових хвороб, пригніченню нематод, його коріння прекрасно розпушує ґрунт, найбільше в якості попередньої культури воно підходить картоплі, помідорам, гарбузам, кабачкам і огіркам. Однак жито насилу бере плоскоріз, тому найчастіше його зрізують над поверхнею, а ділянку з корінням, що залишилися в ґрунті, перекопують;
• овес як сидерат розпушує глинисті ґрунти, очищаючи їх від кореневих гнилей. Зазвичай його висаджують у поєднанні з викою. Овес – найкращий попередник для огірків.

Але є й інші рослини, які поступово завойовують популярність як сидеральні культури:

• ріпак як сидерат захищає ґрунт від шкідників і хвороб, збагачує фосфором і сіркою, пригнічує ріст бур’янів і є підходящим попередником для баклажанів, перців і томатів, однак висаджувати його потрібно не пізніше серпня і тільки не в вологі глинисті або заболочені ґрунти;
• сидерат вика сприяє виробленню в ґрунті азоту. Сіють її у вересні, вона вдалий попередник для будь-якої розсади;
• сидерат суріпиця відновлює структуру ґрунту і є вдалим попередником для зернових, картоплі та кукурудзи. Сіють її в серпні.

Сидерати для картоплі

Ті, кому доводиться рік-у-рік саджати картоплю на одній і тій самій ділянці, добре знають, що якщо ґрунт після збирання картоплі не відновлювати, він дуже швидко виснажується. Після збирання ділянку засівають вівсом, горохом і білою гірчицею та залишають їх на зиму. Навесні сходи сидератів вирізують плоскорізом на глибині 5-7 см, а за тиждень-другий на цій ділянці можна висаджувати ранню картоплю. Якщо восени ви сидерати не саджали, то, як тільки навесні прогріється верхній шар ґрунту, сійте суміш фацелії, вівса та білої гірчиці. За кілька тижнів ці рослини здатні наростити пристойну зелену масу, яку до посадки картоплі (зазвичай це відбувається в третій декаді травня) вирізують плоскорізом. Після збирання картоплі ділянку знову засівають сидератами.

І наостанок кілька порад:

• не вирощують на одній ділянці сидерати й основну культуру, якщо вони належать до однієї родини;
• вчасно викошуйте сидерати, не допускайте одеревіння стебла і коріння, а також визрівання насіння – це засмічує ділянку, ускладнює розпушування ґрунту і призводить до неконтрольованого зростання сидератів;
• дотримуйтеся законів сівозміни, не вирощуйте один і той самий сидерат на ділянці рік-у-рік;
• правильно підбирайте сидерат: одні добре ростуть на бідних ґрунтах, іншим потрібні ґрунти родючі.

Ячмінь як сидерат: переваги та недоліки, правила посіву та коли скошувати

Сидерати називають ще зеленим добривом, тому що вони вирощуються для скошування та перекопування в ґрунті. Розглянемо переваги та недоліки ячменю як сидерату, коли і як висівати насіння, як вирощувати рослини, правила скошування та перекопування зелені. Що можна посадити на місці сидератів, що краще вирощувати на городних грядках – ячмінь або овес.

Плюси та мінуси ячменю як сидерата

Злакові, до яких входить і ячмінь, є одними з найпопулярніших видів сидератів. Переваги використання ячменю такі:

• після перекопування стає екологічним та поживним добривом (із зелені згодом утворюється маса, в якій знаходяться всі поживні елементи);
• коріння розпушує ґрунт і одночасно зміцнює його;
• покращує характеристики ґрунту, він структурується, стає більш повітропроникним;
• скорочує рівень засміченості бур’янами, так як ячмінь сходить рано і густо, він заважає рости бур’янам;
• знезаражує ґрунт – коріння виділяють речовини, які пригнічують віруси та бактерії;
• зменшує кількість шкідників: попелиці, нематод та цикадок, приваблює корисних комах-хижаків;
• піднімає рівень врожайності та якість плодів, у них накопичується більше цукрів, мінеральних елементів, вітамінів, протеїнів, крохмалю.

У ячменю як сидерату багато достоїнств, але також є недолік – коріння приваблює дротяників. Якщо на ділянці є цей шкідник, краще замінити культуру будь-яким іншим сидератом.

Посів та вирощування культури

Сіяти ячмінь потрібно не колись доведеться, а приблизно в ті терміни, коли його розвиток проходитиме найбільш сприятливо. Також слід враховувати, скільки насіння доведеться витратити на певну площу, і як правильно посадити насіння сидерату.

Оптимальні терміни посадки

Яровий ячмінь висівають навесні, коли сніг уже зійшов, але грунт ще не висох. Це холодостійка культура, насіння сходить навіть у ще остаточно не прогрітій землі. Достатня температура ґрунту – +5 °С. Термін посіву ячмінного насіння, залежно від регіону, посідає 2-у половину березня чи квітень. Сидерат можна висаджувати протягом усього літа, коли звільняться грядки від ранніх культур.

Озимий різновид висівають наприкінці серпня або восени – у вересні. Його сіють вже після збирання культури, яка вирощувалась цього сезону на грядці. До настання холодів ячмінь встигне вкоренитися та вирости. Озимий ячмінь до холодів повинен занадто вирости, щоб зелень не померзла в морози. Зростання підзимового ячменю активно починається навесні.

Витрата насіння

На 1 кв. м. площі потрібно витрачати 20-25 г насіння ячменю, якщо він використовується для придушення бур’янів, то насіння можна висівати густіше – по 25-30 г на кв. м.

Процес посіву

Як садити сидерат: очистити грядки від рослинного сміття, перекопати на багнет лопати. Розрівняти землю і зробити невеликі по глибині борозенки на відстані 5 см один від одного. У них посіяти насіння, закрити землею і, якщо ґрунт сухий, у ньому немає достатньо вологи для проростання, полити грядки водою.

Коли і як перекопувати?

Озимий ячмінь залишають на зиму, зрізають лише навесні, за 2 тижні до посадки культури на цьому місці. Масу зелені відразу закопують у ґрунт або залишають на ній як мульчу. Запашка покращує стан ґрунту і дозволяє отримати зелене добриво якраз у тому шарі, де знаходиться коріння рослин.

Граничний термін для скошування сидератів – коли рослини входять у період бутонізації. Якщо залишити рости і далі, вони загрубіють, у ґрунті перегнитимуть повільно. В середньому термін вирощування ячменю-сидерату – 2 місяці, до цього часу він може зрости на 60 см.

Зрізати зелень потрібно плоскорізом, проводячи його біля коріння. Потім скопати грядку лопатою, закладаючи зелень у верхній шар ґрунту. Або просто залишити на поверхні, де маса деякий час закриватиме ґрунт від пересихання, а потім також перегниє.

Що садити після?

Ячмінь знижує кількість нематод і може боротися з паршею, тому його рекомендується вирощувати перед картоплею та коренеплодами, якщо, звичайно, ділянка вільна від дротівників. Після нього також можна садити хрестоцвіті та бобові культури, для культур інших сімейств також немає протипоказань, крім сімейства злакових – у цих рослин одні й ті ж захворювання та шкідники.

Що краще використовувати: ячмінь або овес

У посушливих регіонах краще висівати більш посухостійкий ячмінь, на торфовищах та кислих ґрунтах рекомендують висаджувати овес. Ця культура насичує ґрунт калієм, на місці сидерату можна вирощувати пасльонові культури.

Корні обох сидератів пригнічують бур’яни, патогени, які можуть поширюватися на культури. Коріння проникає глибоко в грунт на глибину нижче 1 м і витягує звідти поживні речовини.Після перегнивання маси вони залишаються як підживлення для культури. Взимку ґрунт під сидератом не так сильно промерзає, не вивітрюється і не розмивається.

Якщо посадити на вільних ділянках ячмінь, можна вирішити відразу кілька завдань: отримати добриво, яке за якістю та впливом не поступається гною, зменшити засміченість, структурувати ґрунт, зробити його більш проникним для повітря та вологи. Посівом ячменю можна замінити багато сільськогосподарських робіт на ділянці, які вже не потрібно проводити. Витрати на придбання насіння окупляться прибутком у вигляді великого врожаю плодів, коренеплодів, бульб, качанів, овочів або зелені.

Рекомендуємо

Льон як сидерат: плюси та мінуси, коли сіяти та скошувати, норма витрати насіння

Вирощування льону як сидерату має цілу низку особливостей. Ця культура допомагає наситити ґрунт поживними речовинами та захистити грядки від небезпечних шкідників.

Овес як сидерат: переваги та недоліки добрива, коли сіяти та перекопувати

Особливі властивості вівса як сидерату, позитивні та негативні сторони рослини, перед якими культурами садять. Час та процес посіву, правила догляду, коли скошувати сидерат.

Жито як сидерат: переваги та недоліки, коли сіяти і через скільки сходить

Переваги жита як сидерату та його недоліки. Коли і перед якими культурами садити. Послідовність посіву, як доглядати жито, найкращі терміни для скошування.

Ячмінь як сидерат – коли сіяти і коли закопувати

Посів ячменю як сидерату в городі позбавить від необхідності внесення мінеральних і органічних добрив, не дасть зарости ділянці бур’янами і полегшить працю садівника. Розгляньмо найбільш практичний спосіб сидерації садової землі.

Чим корисний ячмінь як сидерат

Сидерати по-іншому називають «зеленими добривами». Це група різнорідних рослин, які вирощуються для підвищення родючості ґрунту. Процес застосування рослин як добриво називають «сидерацією».

Сьогодні в якості сидерату використовуються близько 400 рослин. Серед них окремо виділяють злакові культури, до яких входить і ячмінь. До моменту нарощування густої зеленої маси в ячмені копиться багато органічної речовини, основних макро- і мікроелементів: азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію тощо. Він стає екологічно чистим і поживним добривом.
Велику роботу проробляють і коріння ячменю. Вони утворюють безліч дрібних канальців, збільшуючи повітрово і водопроникність ґрунту.

Переваги посіву ячменю:

• Утворюється гумус. Зелена маса рослини розкладається під впливом вуглецю, вологи, хробаків і ґрунтових мікроорганізмів і утворює гумінові речовини. Чим більше їх у ґрунті, тим більша родючість. Конкретно поліпшуються: корнеутворення, дихання, фотосинтез, харчування, стійкість до несприятливих впливів рослин.
• Ґрунт структурується. Через дрібні канали вода швидше надходить у глибокі шари або у верхні під час посухи. Земля постійно аерується, пухка і комфортна для розвитку наступних культур.
• Сорних трав менше. Густе листя, розгалужені корені, які виділяють отруйні речовини, пригнічують ріст бур’янів. Особливо ефективний ячмінь проти пилу.
• Земля знезаражується. Кореневі виділення ячменю токсичні для деяких вірусів і бактерій.
• Шкідників на ділянці менше. Рослина приваблює корисних комах хижаків, зменшує кількість нематод, цикадок, тлі на ділянці.
• Ґрунт захищений від ерозії. На ділянках з легким ґрунтом, з ухилом або в регіонах з рясними дощами родючий шар землі руйнується вітром або вимивається водою. Рослина щільним корінням і густим листям стримує цей процес, заповнює втрачений родючий шар.
• Збільшується кількість і якість врожаю. Городні культури після сидерації ґрунту швидше розвиваються, отримують більше харчування, менше хворіють. Збільшується кількість плодів, у них більше цукрів, вітамінів, мінералів, крохмалю і білків з незамінними амінокислотами.

Єдиний недолік ячменю та інших злаків – привабливість їх коренів для зволікань. Якщо на ділянці помічений цей шкідник, культуру краще замінити гірчицею, яка відлякує зволікання.

Під час досліджень доведено, що ефект правильної сидерації прирівнюється до користь від внесення гною. Головне, без застосування хімії. Тобто, посіявши сидерат, можна отримати поживне органічне добриво без витрат на транспортування та внесення. До того ж насіння ячменю обійдеться набагато дешевше гною.

Коли і як сіяти ячмінь

Під час планування посіву слід врахувати: ячмінь буває яра і озима. Яра культура призначена для посіву навесні, озима – восени.

Озимий ячмінь до зими поростає в невелику висоту, але найактивніший розвиток починає після сходження снігу. Це може стати проблемою для садівника в самий пік весняних робіт, доведеться обробляти густі зарослі перед посівом основної культури. Тому не варто засівати великі ділянки озимим ячменем. Озиму культуру краще садити тільки в південних регіонах з м’якими зимами, при дуже низькій температурі високий ризик замерзання.

Під час весняного посіву ячменю орієнтуються на температуру ґрунту, вона повинна прогрітися до + 5 ° С. Залежно від регіону термін посіву ярого ячменю припадає на другу половину березня або на квітень. Також культуру можна садити протягом літа, після звільнення грядок від ранньоспілих культур. Озимий ячмінь садять наприкінці серпня або у вересні.

Оскільки ячмінь сіється не для збору врожаю, можна вибирати місце після будь-яких рослин, крім злакових культур. Багаторічна посадка злаків на одному і тому ж місці може призвести до накопичення патогенів у ґрунті і збільшення шкідників на ділянці.

Середня витрата зерен на 1 м 2 – 15-25 г, для придушення зростання бур’янів можна саджати гуще – 25-27 г. Ділянку очищають, перекопують і боронять. Насіння рівномірно розподіляють по поверхні ґрунту, заробляють граблями і поливають водою.

Під час проростання насіння важлива волога. У суху погоду ділянку поливають. І це єдина турбота садівника, рихлити і удобрювати сидерати не потрібно.

Ячмінь зрізають через 7-8 тижнів після появи сходів. До цього часу рослина виростає близько 60 см у висоту. Затягувати термін зрізки не варто. Інакше рослина почне колоситися, витрачати накопичені поживні речовини на формування зерен.

Правильна сидерація

Відомо, що близько 80% ефекту від сидерації втрачається при перекопуванні ділянки і запахуванні рослини в землю. При цьому порушується структура землі і симбіоз ґрунтових мікроорганізмів, створених корінням ячменю.

Під землею без доступу повітря процес розкладання зеленої маси вкрай слабкий або відсутній зовсім. Запаханий сидерат може просто гнити, збільшуючи кількість токсичних патогенів у ґрунті.

Правила сидерації з максимальною користю для ґрунту:

• Зрізання ячменю під корінь до колошення. Зрізати зручно плоскорезом.
• Рівномірна розкладка зеленої маси по поверхні ґрунту. Можна трохи заробити у верхній шар ґрунту.
• Полив ділянки водою в суху погоду. Через 2-3 дні для прискорення ферментації на поверхню скошеної трави можна укласти шар компоста висотою 0,6 м або полити його будь-яким ЕМ-препаратом.
• Перекопувати ґрунт не потрібно. Коріння сидерату будуть поступово розкладатися в грунті, забезпечуючи кормом хробаків і грунтові мікроорганізми.
• Основну культуру після скаховування сидерату садять через 2-3 тижні. Цей інтервал потрібен, щоб шкідливі кореневі виділення (коліни), які пригнічують зростання інших рослин, вимилися в недосяжні корінням шари ґрунту.
• Ярий ячмінь, який сіявся перед зимою, скашувати не потрібно. Взимку зелена маса розкладеться під снігом. Навесні цю ділянку можна підрихлити, відразу сіяти і садити основну культуру.

Під час проростання насіння ячмінь виділяє речовини, які стимулюють зростання коріння плодових культур. Також кореневий слиз проростаючого злака до 60% збільшує концентрацію гумінових речовин у ґрунті.

Цю властивість рослини можна використовувати під час посадки саджанців усіх плодових культур. Для цього горсть насіння додають у посадкову яму, проростки, що з’явилися, підрізають тяпкою.

Не варто садити розсаду серед сидератів. Їх кореневі виділення пригнічуватимуть коріння молодих рослин, покращуючи приживлюваність. Слабка розсада може загинути. Завжди витримуйте інтервал мінімум два тижні.

Сівозміна і комбінація

Не варто на ділянці вирощувати тільки один вид сидератів. Це може призвести до ґрунтоми, користі від сидерації не буде.

Ячмінь можна чергувати:

• хрестоколірними культурами: ріпак, рідкісна олійна, різні види гірчиці та ін.;
• бобовими культурами: горох, квасоля, люпин, наклеп, люцерну, донник та ін.;
• рослинами з інших сімейств: фацелія, гречка, амарант, мальва та ін.

Щоб отримати більше користі, злаки можна посіяти спільно з бобовими. При цьому потрібно враховувати особливості рослин: розростання коренів, стеблів і листя. Тому при змішуванні насіння дотримуються співвідношення бобових і злакових 1: 5.

Незважаючи на очевидну користь, сидерація не користується великою популярністю у садівників. Здебільшого це пов’язано з недостатньою обізнаністю городників. Тому, якщо є сумніви, можна спробувати засадити невелику ділянку ячменем або іншим зеленим добривом. Позитивні результати неодмінно будуть і приємно здивують.

Ячмінь як сидерат

Використовуючи ячмінь, як сидерат, ви сильно полегшує собі життя, оскільки він замінює органіку і мінерали, не дає сорній траві займати місце на городі.

Користь ячменю як сидерату

Ячмінь як сидерат: фото

Дані рослини зараховують до «зелених добривальних матеріалів». Вони здатні за короткі терміни підвищити родючість ґрунту. Їх використання садівники між собою іменують сидерацією.

На даний момент для сидерації застосовують десь 400 різновидів рослинних культур. До найбільш часто застосовують злаки. Ячмінь як сидерат входить в дану рослинну групу. Коли у рослини нарощується зелень, у ньому накопичується великий вміст корисних елементів і органіки. Рослина вважається екологічно чистим удобрільним матеріалом.

Коренева система ячменю робить значну працю, оскільки рослині за рахунок неї надходить велика кількість повітря і вологи.

Ячмінь як сидерат: плюси і мінуси

До позитивних сторін посадки ячмена як сидерата відносять:

• Освіта гумусу. Зелень ячменю під впливом природних процесів навколишнього середовища розкладається. Протягом усіх дій утворюється гумус, найбільша його кількість робить ґрунт більш плодоносним. У рослин поліпшується утворення кореневої системи, повітропроникність, харчування, стійкість до змін навколишнього середовища.
• Структурування ґрунту. Через невеликі протоки рідини активно рухається на глибину. Ґрунт постійно злухлений і зручний для зростання інших рослин.
• Зменшення кількості бур’янів. Загущеність листя, велика коренева система, що виділяє токсичні елементи, зростання сорної трави припиняється. Рослина активно діє проти пилу.
• Дезінфекція ґрунту. Від шкідливих речовин, які виділяють коріння, гинуть патогенні мікроорганізми.
• Зменшення кількості шкідників. Ячмінь притягує вагомих комах, скорочується кількість цикадок, тлі та нематод.
• Ґрунт отримує захист від вимивань і вивітрювань. Дуже часто ґрунт схильний до негативного впливу ерозії. У ячменю густе листя і ущільнена коренева система, за рахунок цього підвищує родючість ґрунту.
• Збільшення якісних показників плодів. Рослини після прибирання сидератів виростають швидко і стають стійкішими до захворювань. Плоди наповнюються великим вмістом мікроелементів, мінеральних речовин, білків, амінокислот.

Основним мінусом злакових культур є привабливість кореневої системи для зволікання. Якщо на посадках є ця комаха, то краще варто посадити гірчицю.

Внесення сидеральних рослин також корисне, як і добриво свіжим гноєм. Цей спосіб вважається біологічно чистим. Садовод на виході отримує добривальний матеріал органічного походження. Купити насіння рослини набагато дешевше і простіше.

Ячмінь як сидерат: фото

Ячмінь як сидерат буває двох видів: озимий і ярий. Перший різновид садять в осінній період, а другий навесні.

При посадці ярої рослини навесні вона чуттєво реагує на зміну температур. Зазвичай сидерат висаджують на грядки в 15 числах березня або в наступному місяці. Ячмінь можна посадити влітку після збору ранньоспівних рослин.

Озимий різновид висаджують в останніх числах серпня або на початку осені. Ячмінь як сидерат восени виростає до зимового періоду невеликим, стрімко розвиватися ячмінь починає після сходження снігових мас. Це може ускладнити посадкові і догляді роботи, найкраще сидеральну культуру посадити на великій вільній ділянці. При великих мінусових показниках ячмінь як сидерат восени може замерзнути, тому посадку краще здійснювати в районах, де зими не суворі.