У чому відмінність ВІЛ від СНІД, за якими симптомами можна розпізнати недугу

У чому відмінності ВІЛ і СНІД?
ВІЛ – це вірус, який вражає імунну систему, передає Ukr.Media.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) – це вірус, що викликає СНІД (синдром набутого імунодефіциту). ВІЛ може послабити імунну систему до певного стану, коли в організмі починають розвиватися так звані опортуністичні захворювання, з якими здорова імунна система зазвичай справляється.
Потрапляючи в організм людини, ВІЛ послаблює імунну систему, нападаючи на певні клітини, покликані боротися з інфекціями, – Т-лімфоцити або клітини CD4. З плином часу ВІЛ руйнує таку кількість цих клітин, що організм більше не може захищати себе від деяких видів раку, вірусів, бактерій, грибків або паразитів.
Діагноз СНІД зазвичай стає через кілька років після зараження ВІЛ, коли у людини розвиваються одне або кілька дуже серйозних захворювань.

, ВІЛ-інфекція може призвести до СНІД.

ВІЛ і СНІД – не одне і те ж. ВІЛ – це вірус, який пригнічує імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, що викликають у ВІЛ-позитивної людини на тлі зниженого імунітету. Симптоми ВІЛ-інфекції

У більшості випадків початок ВІЛ-інфекції протікає абсолютно безсимптомно. Тривалість періоду розвитку ВІЛ-інфекції в організмі сильно залежить від різних факторів, у тому числі і від загального стану здоров’я ВІЛ-позитивної людини. Так, у багатьох людей після зараження ВІЛ не з’являється ніяких симптомів. У інших же через кілька днів після контакту з вірусом, або навіть через кілька тижнів, виникають симптоми, що нагадують грип. Це підвищена температура, швидка втомлюваність, збільшення лімфатичних вузлів на шиї. Зазвичай ці симптоми минають самі по собі через кілька тижнів. Можуть пройти роки, перш ніж людина помітить якісь зміни в самопочутті, однак протягом усього цього періоду він може заразити свого партнера.

Коли імунна система послаблюється, у ВІЛ-інфікованої можуть з’явитися такі симптоми :

Втрата енергії. Зниження ваги. Часта лихоманка і потовиділення.

Хронічні грибкові інфекції. Постійна шкірний висип і лущення шкіри.

Короткочасна втрата пам’яті. Герпетичні висипання в області рота, геніталій або анального отвору.

У число найпоширеніших симптомів Сніду входять :

Кашель і задишка. Конвульсії і відсутність координації.

Утруднене або хворобливе ковтання. Психічні симптоми, такі як замішання і забудькуватість.

Наполеглива пронос. Жар. Втрата зору. Нудота, шлункові спазми, блювання.

Втрата ваги і крайня втома. Сильні головні болі з ригідністю потилиці. Кома.

У хворих на Снід часто розвиваються різні онкологічні захворювання, такі як саркома Капоші, рак шийки матки, а також пухлини, що виходять з лімфоїдної тканини, звані лімфомами. Саркома Капоші викликає округлі коричневі, червонуваті або фіолетові пухлини на шкірі або в порожнині рота. Після постановки діагнозу СНІД, в середньому хворі проживають ще 2-3 роки.

Тест на ВІЛ
Факт інфікування після контакту з вірусом можна встановити через 25 днів – 3 місяці (в деяких випадках до шести місяців) за допомогою спеціального тесту – аналізу крові, який виявляє антитіла до вірусу. Період між попаданням вірусу в організм і утворенням антитіл до нього в крові називається періодом вікна.

Що таке період вікна?

Після потрапляння вірусу в кров організму людини вимагається від 25 днів до трьох місяців (в деяких випадках до шести місяців) для вироблення достатньої кількості антитіл, щоб їх можна було виявити при аналізі крові. Цей період називається періодом вікна, і протягом цього періоду тестування може показати негативний результат.

Тому для отримання достовірного результату необхідно зробити повторний аналіз через три-шість місяців після можливого контакту з вірусом. В період вікна в крові, спермі, виділеннях піхви та грудному молоці людини, яка живе з ВІЛ, вірус знаходиться в концентрації, достатній для інфікування інших людей.

Про ВІЛ/СНІД

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції) ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності ефективної терапії, закінчується смертю хворого.

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих; загальна кількість людей, які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

ВІЛ передається:

• Через кров – при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від ВІЛ-інфікованої особи до здорової людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.
• Статевим шляхом – підчас незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.
• Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини підчас вагітності, пологів та годуванні груддю. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

• При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні
• У лазні та сауні
• Підчас поцілунків
• Обіймах та рукостисканні
• При чханні та кашлі
• Через поручні, дверні ручки, столи, стільці
• При укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших – цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сероконверсіонним або діагностичним вікном».

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів ( бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). В здоровому організмі їх кількість становить 1000 в мл. крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герметична інфекція ( насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз.

Щороку в Україні діагностується від 2 до 3 тисяч хворих на СНІД. Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування. Починаючи з 1996 року, в світі впроваджується так звана комбінована антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету, зростанню кількості СД4, що повертає хворому здоров’я. В законодавчому порядку встановлено безоплатне лікування хворих на ВІЛ-інфекцію за рахунок Державного і місцевих бюджетів, коштів донорських організацій.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину проти СНІДу поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще в 1983 р. французькими вченими в лабораторії М.Л.Монтаньє та американського дослідника Р.Галла.

Пункт тестування на ВІЛ

Адреса: Київ, вул. Шулявська, 5, оф. 10
Час роботи:
Пн.-пт. 09.00 до 19.30
Суб. 11.00 до 17.00
Нд – вихідний
Без перерви
Результат за 15 хвилин
Безкоштовно, Конфіденційно
Безкоштовні презервативи

Що таке ВІЛ, як він проявляється, чим відрізняється від СНІДу та як уникнути захворювання?

Вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ) вражає, в основному, імунну систему організму. Кінцевою стадією ВІЛ є СНІД – синдром набутого імунодефіциту. На стадії ВІЛ інфекція знаходиться в організмі, руйнує імунну систему, але при цьому не має зовнішніх проявів. СНІД – це стадія хвороби, коли в організмі людини вже не залишається ресурсів для опору різним захворюванням. Вони прогресують, в результаті чого настає смерть.

ВІЛ-інфекція передається трьома шляхами:

• через кров, виділення і секреторну рідину;
• статевим шляхом;
• від матері до дитини.

Запам’ятайте, неможливо заразитися ВІЛ через рукостискання або обійми; через чхання або кашель; при користуванні, наприклад, громадським телефоном; при відвідуванні хворого в лікарні; при користуванні громадською вбиральнею; через їжу і посуд при спільному проживанні; через укуси комах; при купанні в басейні, ванні або лазні; через білизну і одяг.

Одним з головних шляхів передачі ВІЛ-інфекції є статевий. Саме тому при контакті з незнайомим партнером (партнеркою), важливо завжди використовувати презерватив. Крім ВІЛ-інфекції, презерватив перешкоджає зараженню інфекціями, що передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, гепатити В і С), а також оберігає від небажаної вагітності.

Однією з особливостей ВІЛ-інфекції, завдяки якій в останні роки вона перетворилася буквально в епідемію, є наявність так званого серонегативного або прихованого періоду. Його суть в тому, що протягом 2-3 місяців з моменту зараження вірус в крові ніяк себе не проявляє, і всі аналізи дають лише негативний результат. При цьому хворий не відчуває змін і почуває себе абсолютно здоровим. І, не відчуваючи симптомів хвороби, може передавати вірус іншим.

До речі, про симптоми. Як правило, ВІЛ-інфекція ніяк не проявляється зовні. Проте імунітет реагує на вторгненнявірусу. Першими сигнали починають подавати лімфовузли – в основному відбувається збільшення привушних і підщелепних залоз. Також в цей період у хворого може виникати відчуття нудоти, втома, біль у м’язах і суглобах. Імунна система буде боротися до тих пір, доки вірус не візьме верх над захисними силами організму. Після цього починається стадія СНІДу, для якої характерна лихоманка, діарея, втрата ваги, нічна пітливість. В цілому, прояви СНІДу дуже різноманітні, оскільки організм не в змозі придушити будь-яку інфекцію.

Специфічне лікування ВІЛ-позитивних пацієнтів антиретровірусними препаратами (що перешкоджають розмноженню вірусу і руйнуванню імунної системи) проводиться в СНІД-центрі за показами. Лікування безкоштовне.

Сучасна лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції використовує в своїй роботі комбіновані тест-системи четвертого покоління. Даний метод дозволяє виявити не лише антитіла до ВІЛ 1 і 2 типів (тобто реакцію імунної системи), але і сам антиген ВІЛ. В окремих випадках – використовують швидкі тести, які діють за тим же принципом.

Знизити ризик зараження ВІЛ допоможе наявність постійного статевого партнера; використання індивідуальних шприців, голок і посуду для розчину, якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків; попереднє тестування на ВІЛ донорської крові; для ВІЛ-позитивної матері, яка годує (тільки після консультації у фахівця) застосування штучного вигодовування дитини.

У Запоріжжі пройти дослідження на виявлення ВІЛ-інфекції можна в медичному центрі «Юнімед».