10 кроків до створення сімейної ферми

Традиційною основою українського землеробства був селянин-господар, який разом зі своєю родиною обробляв земельні наділи, вирощував і збирав сільськогосподарські культури та розводив худобу.

Після Жовтневого перевороту 1917 р. таких дрібних власників назвали куркулями і фактично винищили як клас, зробивши ставку на великі колгоспи. Але, на превелике щастя, сьогодні куркулі у кращому розумінні цього слова повертаються й успішно господарюють на українських землях.

Створення сприятливих умов для функціонування сімейних фермерських господарств (СФГ) в Україні важливе як для подолання занепаду села, так і для впорядкування організаційної структури сільського господарства відповідно до європейських стандартів. Такі стандарти зможуть забезпечити:

• різноманітність форм власності, систем землеробства, ландшафтів, культури і традицій;
• екологічні вигоди: більш відповідальне управління природними ресурсами (ґрунтами, питною водою і живою природою), що надає суспільству суттєві екологічні вигоди;
• суспільну відповідальність: економічні можливості для сільських жителів, їх особисту відповідальність за себе, сім’ю, громаду, нарощення соціального капіталу;
• збереження традицій, знань: виховання системи цінностей у дітей, передачі від покоління до покоління знань, навиків і досвіду ведення сільського господарства;
• економічну базу для виробництва окремих видів продовольства відповідно до пріоритетів споживачів;
• персоналізовану взаємодію споживачів з продовольчою системою: споживачі об’єднуються з фермерами й отримують безпосередній доступ до потоків продовольства (солідарне сільське господарство).

Щоб розпочати роботу фермерського господарства, слід виконати низку послідовних кроків. То на що звернути увагу тим, хто хоче розпочати власну справу на землі, стати заможним господарем, забезпечувати себе і свою родину та стати надійною опорою для економіки України?

Зауважимо, що чинне українське законодавство змінюється, тому перш ніж самостійно здійснювати описані нижче процедури, необхідно уважно ознайомитись з актуальними нормативно-правовими актами. Крім того, існують також практичні аспекти застосування правових документів та технічні особливості різних процедур.

Крок 1. Наявність земельної ділянки

Щоб створити власне фермерське господарство (зокрема й сімейне), громадянин або кілька громадян України, які виявили таке бажання, мають набути право власності або користування земельною ділянкою.

Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до Головного управління Держгеокадастру в області. Для отримання земельної ділянки із земель комунальної власності — до місцевої ради.

Граничний строк створення фермерського господарства після набуття громадянином земельної ділянки у чинному законодавстві відсутній.

Крок 2. Статус

В Україні створювати фермерські господарства можуть виключно фізичні особи, громадяни України, які досягли 18 років.

Фермерські господарства можуть бути двох типів:

• у формі суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи-підприємця,
  без статусу юридичної особи
• зі статусом юридичної особи: це можуть бути сімейні фермерські господарства, де використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї, та фермерські господарства, де може використовуватися праця найнятих осіб, що не є членами фермерського господарства, на підставі трудових договорів.

Крок 3. Сім’я

Створити фермерське господарство можуть родичі. Родинний зв’язок між членами визначають відповідно до статті 3 (ч. 2) Сімейного кодексу України: це мають бути особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Однак одна особа теж може заснувати фермерське господарство у формі суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи-підприємця без статусу юридичної особи.

Крок 4. Пакет документів

Для державної реєстрації фермерського господарства (як і з, так і без статусу сімейного) треба підготувати такі документи:

• заяву на реєстрацію (за установленою формою);
• статут;
• протокол про створення й реєстрацію присутніх осіб;
• документ, що посвідчує право власності, оренди земельної ділянки або ділянок;
• документ, що посвідчує ступінь спорідненості або факт належності до однієї сім’ї, родини.

Для державної реєстрації фермерського господарства без статусу юридичної особи, що працюватиме в формі фізичної особи-підприємця слід підготувати такі документи:

• заяву на реєстрацію (за установленою формою);
• договір про створення сімейного фермерського господарства;
• протокол про створення й реєстрацію присутніх осіб;
• документ, що посвідчує право власності, оренди земельної ділянки або ділянок;
• документ, що посвідчує ступінь спорідненості або факт належності до однієї сім’ї.

Крок 5. Статут

Нотаріальне посвідчення статуту не є обов’язковим. У статуті обов’язково треба зазначити:

• найменування господарства, його місце розташування, адреса;
• предмет і мета діяльності;
• порядок формування майна (складеного капіталу);
• органи управління;
• порядок прийняття ними рішень;
• порядок вступу до господарства та виходу з нього;
• інші положення, що не суперечать законодавству України.

Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї.

Крок 6. Умови угоди

Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається членами однієї сім’ї в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню в письмовій формі.

Умови цієї угоди мають визначати:

• найменування, місцеперебування (адресу) господарства, мету та види його діяльності;
• вказівку, що фізична особа-підприємець є головою такого господарства;
• порядок ухвалення рішень і координації спільної діяльності членів господарства;
• правовий режим спільного майна членів господарства;
• порядок покриття витрат і розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами;
• порядок вступу до господарства та виходу з нього;
• трудові відносини членів господарства, інші положення, що не суперечать чинному законодавству.

Крок 7. Працівники

Основне обмеження щодо сімейних ферм стосується залучення працівників. Сімейні фермерські господарства можуть залучати інших громадян до роботи виключно для виконання сезонних і окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства та потребують спеціальних знань чи навичок.

Разом із тим в абзаці четвертому ч.5 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» відсутні будь-які застереження про залучення до роботи на підставі господарських договорів юридичних осіб.

Крок 8. Виплата дивідендів

У Законі України «Про фермерське господарство» не врегульовано питання виплати дивідендів, разом із тим така виплата не є забороненою. Тому фермерські господарства зі статусом юридичної особи можуть врегулювати питання виплати дивідендів у статуті.

У чинному законодавстві відсутні вимоги до нижнього порогу розміру складеного капіталу фермерського господарства. Однак для цілей виплати дивідендів бажано в статуті зазначити розмір такого капіталу й визначити частки засновників.

Крок 9. Реєстрація

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, установленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Крок 10. Державна підтримка

Частиною 5 статті 9 Закону України «Про фермерське господарство» встановлюється, що фермерським господарствам зі статусом сімейних фермерських надається додаткова державна підтримка в порядку, передбаченому Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Загалом же, новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах — п’ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Тож щиро бажаємо успіхів у розбудові фермерських господарств в Україні!

Наталія Якименко, заступник голови правління в ГС «Вівчарство та козівництво України», менеджер у господарстві «Татусеві Кізоньки» в кооперативі «Родинний добробут» спеціально для Kurkul.com, 2017.

Прибуток від однієї корови на сімейній фермі близько $1 тисячі на рік

На невеликій сімейній фермі корова в середньому приносить близько $1 тис. прибутку на рік.

Про це розповів Михайло Травецький, експерт із ефективного керування молочним і м’ясним скотарством, засновник «Проєкту Травецький».

«Отже, якщо сімейна ферма утримує 10+ корів, вона може заробляти близько 25-30 тис. грн на місяць», – наголосив він.

Тому, на думку Михайла Травецького, 15 корів на одну людину, що працює, – оптимальна кількість для невеликої молочної ферми.

«Я маю ферму, де утримується 15 корів, – зауважив він. – Але чимало залежить від рівня оснащеності ферми, технологічних рішень, які використовуються. Так, коли я працював у Великій Британії, то фізично спокійно обслуговував 200 корів, ще мав час на дозвілля. На фермі був досить високий рівень механізації, доїльна зала – все це має значення».

Сімейні ферми: на що вони потрібні та як їм конкурувати?

В світі немає якогось одного визначення що таке «сімейна ферма». Для різних країн в правовому полі використовуються різні визначення, які базуються на долі власного труда фермера, на легальному статусі власника, на кількості землі в обробці, на праві власності на землю та успадкуванні. Але якщо поглянути на вагу сімейних ферм в сільському господарстві Євросоюзу, то вона надзвичайно велика: біля 85% усіх ферм Європейського Союзу є сімейними фермами, вони обробляють біля 70% всіх сільськогосподарських земель.

Однак, між окремими країнами Європейського Союзу є велика різниця. Наприклад в таких країнах як Словаччина, Чеська Республіка, Болгарія, Франція та Естонія більше половини земель культивуються не сімейними фермами. Також є великі розбіжності розмірами землеволодінь: наприклад для Півдня ЄС-15 характерні ділянки до 5га, але на північному заході ділянки можуть перевищувати і 100 гектарів. Отже розуміло, що і за технологічним рівнем розвитку та часткою власної праці родини ферми також відрізняються дуже сильно.

В Україні більше 90% землі обробляється великими фермами. Але що таке є в сімейних фермах що вартує боротьби за збільшення їх долі?

По-перше, це відношення до ресурсів і в першу чергу до власної землі. У малого або середнього фермера та земля що є в нього – це його спадок дітям, а не засіб виробництва в оренді, який можна змінити будь-якого часу. Тому сімейні фермери більш відкриті для так званого сталого сільського господарства, коли виробництво на фермі збалансовано як економічно, так і технічно і екологічно – земля не виснажується, вода використовується розумно, виробництво диверсифіковано між вирощуванням різних культур, тваринництвом тощо.

По-друге, це розвиток сільських територій та створення робочих місць. Наприклад, вирощування зернових, соняшника, сої дуже сильно механізовано, а декількох тисяч гектарів створює всього одно-два робочих місця. На сімейній фермі зазвичай працює вся родина та й ще сусіди під час врожаю. Також фермер живе в селі та витрачає свій час та гроші на покращення інфраструктури села, тому що для нього це покращення побуту та рівня життя власної родини.

По-третє, в тих видах сільського господарства, де технологічно потрібна велика кількість ручної праці сімейні фермери економічно ефективніші за великі підприємства та конкурентні по ціні. Такими видами діяльності є ягідництво (малина, полуниця), молочарство, бджільництво, тощо.

Чого не вистачає сьогодні для розвитку сімейних ферм та як фермери можуть змінити ситуацію?

Основними проблемами сімейного фермера в Україні є:

― низька конкурентоспроможність для ринку переробки: сформувати товарну партію в індустріальній кількості та якості товару майже неможливо;

― логістичні затрати на збір продукції від малих фермерів вищі ніж від крупних ферм.

― нестача спеціальних технічних знань та знань ринку;

― реалізація більшості продукції на свіжому ринку іде через посередників, які не мають до фермерів жодного відношення.

Та окрім створення сімейних ферм самих по собі, слід також думати і про їх об’єднання у кооперативи, що сприятиме:

― зниженню закупівельної ціни товарів, матеріалів за рахунок об’єднання об’ємів, уніфікації матеріалів або добрив, що використовуються різними фермерами, набуття більшої ваги як покупець для постачальників;

― отриманню кращих платіжних умов від постачальників та фінансових організацій;

― долученню до міжнародних програм фінансової підтримки, що існують;

― зменшенню транспортних затрат за рахунок спільних об’ємів.

Більше того, можливо збільшити і прибутки за рахунок:

― залучення висококваліфікованих спеціалістів для консультацій та супроводу ферм. Для кожного фермера окремо це дуже дорого, але якщо вартість такого ресурсу поділити на всіх, то можна вивести всіх учасників на якісно новий рівень фермерства, збільшуючи ефективність виробництва;

― побудова власної мережі продажів продукції без посередників;

― довгострокові контракти з переробниками за умовами забезпечення товарних партій по якості і кількості з боку кооперативу;

― власна переробка та зберігання для можливості продавати продукцію не лише в сезон, а й протягом року зі значно більшою прибутковістю.

Таким чином, навіть в наш важкий час, сімейні ферми можуть починати рух вперед, адже подолати шлях можна тільки тоді, коли ти йдеш, а допомога прийде тому, хто вже на своєму шляху.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!