Від першого поцілунку на проекті до каблучки. Як проходили побачення Холостяка і переможниці 10 сезону

Фінал шоу Холостяк відбувся 22 травня на каналі СТБ. 34-річний пілот Макс вручив обручку своїй обраниці, 23-річній Даші.

Даша — гімнастка, працює в фітнес-студії тренером по стретчінгу. Захоплюється подорожами і мріє відкрити власну студію.

Як зізналася сама Даша, під час знайомства іскра між нею і холостяком виникла не одразу. Однак вже після подарунка-сюрприза — танцю — Макс звернув особливу увагу на дівчину.

Холостяк покликав Дашу на побачення однією з перших. Пара каталася на ковзанах, після чого Макс подарував дівчині ніжно-рожеву сукню і вони вирушили на романтичну вечерю. На побаченні у Макса з Дашею стався перший поцілунок на проекті, про який дівчина не відразу зізналася своїм конкуренткам.

Наступне побачення пари пройшло в аквапарку. На зустрічі Даша була не одна — їй довелося ділити увагу холостяка з двома дівчатами. На зустрічі Даші не вдалося близько поспілкуватися з холостяком, що засмутило дівчину.

Нове побачення не змусило себе довго чекати — Даша і Аня разом вирушили на зустріч з Максом. Вони каталися на яхті і обідали свіжоспійманою рибою. Вже тоді у Даші і Макса відбулася розмова про почуття — було зрозуміло, що холостяк небайдужий до дівчини.

В останній вечір в Таїланді Макс зробив вигляд, що проводжає Дашу додому, не вручивши їй троянду. Насправді він хотів зробити дівчині сюрприз. Пара усамітнилася в басейні, а свідками поцілунку стали всі учасниці. Вони навіть оголосили Даші бойкот.

У Києві Макс вирішив влаштувати костюмовану вечірку з друзями учасниць. Даша вирішила одягнутись в костюм жінки-кішки, але інші дівчата купили їй смішний комбінезон у вигляді кота. Пізніше з’ясувалося, що це жарт, і Даша прийшла на вечірку в звичному для себе сексуальному образі, хоча Макс зізнався, що хотів би побачити Дашу в смішному костюмі.

Наступне романтичне побачення Даші і Макса відбулося в Єгипті. Холостяк знову зробив Даші сюрприз: проводив її до машини, зробивши вигляд, що відправляє додому, але на задньому сидінні джипа дівчину чекав плюшевий ведмедик в костюмі пілота і квитки в теплу країну.

Після цього Макс познайомився з батьками Даші. У дівчини велика родина — батьки та два молодших брата-близнюка. Сім’я Даші дуже сподобалася Максу, а зустріч пройшла у дружній атмосфері. Пізніше Даша познайомилася з родиною холостяка і сподобалася його батькам за свою щирість.

У фіналі Макс і Даша вирушили на дайвінг з акулами, після чого пара пішла на прогулянку. В ході побачення у пари виник конфлікт: Даша не змогла пояснити, що відчуває до Макса, в той час як холостяк хотів почути від дівчини зізнання в почуттях. В результаті Макс пішов з побачення, що подумати і дати дівчині зібратися з думками. На церемонії вручення кільця Макс зізнався, що у нього є почуття до дівчини, а вона відповіла йому взаємністю.

Життя після шоу: стало відомо, чи разом переможниця “Холостяка” з його головним героєм

В ефірі пост-шоу переможниця проекту розповіла про подальшу долю їхніх відносин.

Даша – переможниця проекту “Холостяк-10” / instagram.com/dasha_ulyanovaa

Вчора, 29 травня, відбулося пост-шоу 10-го сезону романтичного шоу “Холостяк”. Під час минулої фінальної церемонії Макс Михайлюк зробив свій вибір. Його серце виборола 23-річна гімнастка Даша Ульянова. Макс вручив їй каблучку з діамантом.

У пост-шоу взяли участь Макс, учасниці проекту, а також його переможниця Даша, яка розповіла про подальшу долю їхніх відносин. На її безіменному пальці не було каблучки.

В ефірі Даша, ледь стримуючи сльози, зізналася, що вони з Максом не разом. Після завершення шоу “Холостяк” вони роз’їхалися: Макс займався своїми справами, а Даша поїхала до батьків. Весь цей час вони переписувалися, повідомляє ТСН.

Через деякий час вони зустрілися і Максим зізнався Даші, що у нього був секс з іншою учасницею шоу. Цього Даша не змогла йому пробачити, і вони розійшлися.

“Був гарний фінал. Я взагалі – вся в мріях, у любовному угарі. У мене все було чудово в день фіналу. Ми прилетіли в Київ, і я розуміла, що Максу потрібно вирішити якісь справи, тому що він на 3 місяці випав з життя. Максим вирішив займатися своїми справами, я поїхала до батьків, тому що я дуже скучила і хотіла розділити це щастя з ними. Ми на якийсь час роз’їхалися, переписувалися. Потім через 2-3 тижні ми зустрілися. Я в мріях, скучила. І Максим мені зізнається в тому, що у нього був секс з іншою учасницею на проекті. У цей момент у мене був шок, як ніби тебе холодною водою облили.

У моєму уявленні ми були пара. Я говорила, що я закохана, у мене були почуття до цієї людини, і в моєму розумінні після знайомства з моєю родиною, все – ми пара. І обнулитися і сказати: “Все, йдемо далі” – ні. Тому що для мене – це зрада”, – розповіла Ульянова.

Також гімнастка зізналася, що її вже колись зраджували, і їй було дуже боляче. “Я вже в своєму житті проходила через це, коли тебе зраджують, і це неймовірно боляче. І тоді я, можливо, і себе звинувачувала, але зараз я знову почала копатися в собі: “Чому так сталося?”. Але відповіді я не знаходила. Я почала займатися з психотерапевтом, розбиратися в собі, шукати причини, але об’єктивних причин, чому так ось сталося, в собі я не знаходила”, – додала Даша.

Макс, у свою чергу, прокоментував свій вчинок. “Я повинен був їй про це сказати. Взагалі не було ніякого сенсу цього приховувати. Якщо б я в силу якихось добрих ідей це зробив і не сказав їй про це, все одно це коли-небудь стало б явним. І це не те, як я чиню. Тому я сказав їй, як є. І я розумію, що зробив їй боляче. І те, що вона зараз відчуває, трохи мені знайоме”, – сказав Михайлюк.

На запитання ведучого до Макса, чи зможе Даша його пробачити, він відповів: “Якщо враховувати формат проекту, в якому я взяв участь, то, напевно, це не можна назвати прямо якоюсь зрадою. Тому що я не давав жодних обіцянок і нікому не зізнавався у коханні ще. Мені подобалася, як одна дівчина, так і інша. І те, що я зробив такий вибір, це тому, що вона була мені ближча. Даша мені досі подобається. Просто я хотів бути з нею до кінця відвертим”.

В кінці пост-шоу Макс щиро побажав Даші бути щасливою: “Я хотів би побажати тобі бути щасливою”.

Вбивство Даші Лук’яненко: апеляція відмовилася давати засудженому довічне

Одеський апеляційний суд залишив у силі вирок для Миколи Тарасова, якого засудили до 15 років позбавлення волі за вбивство 11-річної Дарини Лук’яненко. Прокуратура вимагала для чоловіка довічного ув’язнення, а адвокати батьків дівчинки – додати до вироку ще одну статтю. Що це за справа, та чому Тарасов отримав 15 років – у тексті Суспільного.

Дарина Лук’яненко зникла 13 червня 2019 року в селі Іванівка, що в Одеській області. Того дня вона зайшла на місцевий ринок “Привоз”, де працювали її батьки та бабуся, поспілкувалася з ними і пішла в бік школи. У навчальному закладі якраз мала розпочатися генеральна репетиція її танцювального колективу. Дорогою дівчина вела пряму трансляцію в одній з соцмереж, але якоїсь миті зв’язок обірвався: Дарину хтось покликав.

До поліції звернення від батьків щодо зникнення дитини надійшло о першій годині ночі. За словами мами дівчинки Наталі Лук’яненко, після обіду вони намагалися зв’язатися з донькою, але телефон був вимкнений. Коли родина дізналася, що її не було на танцях, почали шукати самостійно, а згодом звернулися до правоохоронців.

Пошуки тривали сім днів – з 13 до 19 червня. До них долучилися місцеві мешканці, поліцейські, нацгвардійці, представники ювенальної поліції і ДСНС, кінологічна служба з чотирьох областей країни та більше сотні волонтерів. Вони перевіряли покинуті будинки, дороги, поля, яри та іншу місцевість. Крім того, обстежили найближчі до Іванівки села.

Місцевий ринок, з якого вийшла Дарина Лук’яненко та зникла по дорозі до школи. Суспільне Одеса

З перших днів правоохоронці розглядали дві версії: з дівчинкою щось зробили або місцеві мешканці, або гості села. Тому крім будинків поліцейські намагалися ідентифікувати автівки, які в день нападу на Дашу могли бути поруч із ймовірним місцем злочину.

Оскільки в Іванівці 820 будинків, де проживає майже 4 тисячі людей, процес не міг бути швидким. За словами начальника Головного управління Національної поліції Олега Беха, правоохоронці опитали майже 3,5 тисячі місцевих мешканців, провели 10 обшуків та обстежили понад 100 автівок. Завдяки зібраним доказам, свідченням людей та висновку слідчого експерименту коло підозрюваних звузилося до 8 людей: 6 чоловіків та 2 жінок. Також правоохоронці встановили п’ятьох свідків, які чули дитячий крик та гавкіт собак під час зникнення дівчинки.

Одним з підозрюваних став 22-річний Микола Тарасов, який проживав неподалік від місцевого ринку. Його сім’я займалася торгівлею, а сусідами по контейнеру була родина Лук’яненків. Стежка від ринку до сільської школи, якою мала йти Дарина, вела через будинок Тарасових.

Як зазначав Олег Бех на підсумковій пресконференції щодо пошуку дитини, Тарасов “одразу потрапив у поле зору правоохоронців”, оскільки був “замкнутим, відлюдкуватим і постійно плутався у показах”. Також до будинку Тарасова копів приводив службовий пес, і саме біля цього дому свідки чули дитячий крик. Але кілька обшуків виявилися безрезультативними. Сам чоловік добровільно показував будинок, горище, підвал та інші приміщення. До того ж погодився на поліграф та бесіду з психологом.

19 червня Іванівський районний суд надав дозвіл на проведення чергового обшуку у будинку Тарасових. Під час огляду вуличного туалету службова собака Аріка дала сигнал: вона відчула запах від земляного насипу. Рятувальники ДСНС розбили бетонну основу вбиральні та дослідили триметрову яму. На глибині 30 сантиметрів від поверхні знайшли оголене тіло дівчинки. З особистих речей на ній були лише золоті сережки, взуття та гумовий браслет на руці. На ногах були залишки скотчу, на голові – поліетиленового пакету.

Обшук провели і в будинку Тарасових. На підлозі, стінах, шторах та інших речах виявили краплі крові. На вмивальнику, бічній поверхні пральної машини і простирадлі – також. Оскільки на шиї Даші знайшли рани від гострого предмета, правоохоронці вилучили 3 шила, ножиці та 14 ножів, серед яких могло бути знаряддя вбивства.

21 червня Миколі Тарасову обрали запобіжний захід у вигляді двох місяців СІЗО без права застави та відправили до Одеського слідчого ізолятору.

Офіційна версія слідства

Згідно з матеріалами справи, 13 червня батьки та брат Миколи Тарасова поїхали до Одеси, а його змусили забрати товар з контейнеру на ринку та віднести додому. Товар отримувала мати Дарини Наталя, адже була сусідкою за місцем торгівлі. На ринку чоловік побачив дівчинку та вирішив її зґвалтувати. Він знав, що батьки в Одесі, брата немає, тому фактично у будинку перебуває наодинці. А шлях Дарини до школи вів саме через його домівку. Тому чоловік забрав товар, приніс додому та став чекати на дитину біля подвір’я, переконані слідчі.

Будинок родини Миколи Тарасова в селі Іванівка. Суспільне Одеса
Будинок родини Миколи Тарасова в селі Іванівка. Суспільне Одеса

На питання, чому саме Даша, є ймовірна відповідь у перших записах справи в судовому реєстрі. Там зазначалося, що думки про зґвалтування у Тарасова з’явилися ще за два місяці до трагічних подій. Чоловік “на ґрунті постійного сексуального потягу та бажання задовольнити статеву пристрасть” вирішив “зґвалтувати будь-яку дитину”. А вже у червні, згідно з судовим реєстром, “обрав Дарину як жертву свого умислу”.

Коли дівчина проходила повз будинок, Микола покликав її та запропонував зайти у двір. Даша погодилась, оскільки була знайома із засудженим. Чоловік притримав двох собак, пропускаючи дівчинку, та зачинив хвіртку. На пропозицію зайти до будинку Дарина відмовилася та вирішила піти. Тоді Тарасов нібито схопив її, закрив рота та потягнув у господарське приміщення. Дівчина почала кричати. Аби заспокоїти її, Микола заклеїв рот скотчем та почав бити. Після цього наказав роздягнутися та вирішив зґвалтувати, однак “через емоційно-збуджений стан” нічого не вийшло, зазначили в прокуратурі.

Мотив вбивства Тарасов згодом пояснив страхом бути покараним за вчинок. Після невдалої спроби зґвалтування він наказав Даші простягнути руки та примотав їх до тіла. Далі закрив поліетиленовим пакетом рот та ніс, блокуючи можливість дихати, та почав душити. Але дівчина не втрачала свідомість. Тоді чоловік переніс її до підвалу та наніс чотири удари гострим предметом в область шиї, зачепивши сонну артерію. Від отриманих травм Даша померла на місці.

Щоб приховати тіло, Тарасов скинув його до вигрібної ями вуличної вбиральні та закидав каміннями: аби воно погрузилося на дно. Речі дитини та мобільний телефон чоловік спалив у металевій бочці на території будинку. Після цього відмив кров з підлоги, помився, переодягнувся, приготував обід та пішов грати у комп’ютерні ігри. За його ж показами, вбивство дівчини тривало не більш як 30 хвилин.

Позиції обвинувачення та захисту

Справу Миколи Тарасова розглядала колегія суддів Роздільнянського районного суду – головуючий Анатолій Панчук, Антоніна Іляшук та Ольга Іванова. Обвинувальний акт надійшов до установи 26 грудня 2019 року, хоча спочатку справу мали розглядати в Іванівському суді. Однак там не змогли сформувати потрібну колегію.

Колегія суддів, які винісли вирок Миколі Тарасову. Його визнали винним та осудили на 15 років. Одеса Онлайн

Вже у січні справу вирішили розглядати у закритому режимі, оскільки вона стосувалася злочину проти статевої свободи малолітньої дитини. Сам Тарасов та його адвокати наполягали на відкритості процесу, оскільки своєї провини обвинувачений не визнавав та побоювався фабрикації.

На одному із засідань Микола Тарасов заявив, що зізнання з нього вибивали “фізично та погрозами”. Це сталося одразу після затримання в Іванівському відділі поліції, але назвати прізвища чи більш детальну інформацію щодо тих, хто його бив, Тарасов не зміг.

Ба більше, обвинувачений запевнив, що тиск з боку правоохоронців був ще за два дні до обшуків та виявлення тіла, коли його допитували як свідка. А в ізолятор до нього начебто приходили невідомі та також погрожували, наполягаючи, аби він визнав свою вину. Колегія доручила прокурору Роздільнянської місцевої прокуратури внести відомості в ЄРДР та передати дані до Миколаївського ДБР, аби вони перевірили слова Тарасова. Згодом, за даними прокуратури, ці факти не підтвердилися.

Через деякий час Тарасов частково визнав свою провину. Він підтвердив, що вбив дитину, але наполягав, що зґвалтувати не намагався, як і не скоював наруги над тілом. Те, що тіло Даші скинув у вигрібну яму, чоловік пояснював бажанням знищити сліди злочину. А саме вбивство називав помстою батьку, який жорстоко з ним поводився. За словами Миколи, він постійно публічно його принижував та бив. Натомість Дашу наводив у приклад. Через це у хлопця з’явилася образа на дівчинку та бажання вбити її, а у злочині підставити батька, який має аналогічну судимість, наполягали слідчі. Крім цього, на думку Тарасова, родичі знали, що він зробив, оскільки “хтось закидав туалет сміттям” вже після того, як він скинув туди тіло.

Під час розгляду справи експерти Одеського обласного центру психічного здоров’я провели стаціонарну судово-психологічну експертизу та визнали, що психічними захворюваннями Микола Тарасов не страждає та розумів наслідки своїх дій.

Прокуратура вважає висунуте обвинувачення обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними матеріалами. Це огляд місця подій, результати обшуку, речові докази, відеозаписи з ринку, протокол допиту потерпілих, свідків та самого підозрюваного. До того ж провину Тарасова підтверджує слідчий експеримент за його участю, який провели після затримання. У присутності двох понятих та адвоката Дениса Загарнюка він відтворив події того дня та розповів, як саме вбив дитину.

У СІЗО, за даними прокуратури, Тарасов жалівся сокамерникам, що “дарма погодився на проходження перевірки на детекторі брехні, оскільки здав себе”. Також зазначив, що планував у подальшому дістати тіло та перекласти в інше місце, аби відвести від себе підозри.

Через рік судового розгляду колегія Роздільнянського районного суду визнала Тарасова винним та призначила покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. “Законних і обґрунтованих” підстав для довічного терміну судді не знайшли. Свій термін чоловік отримав за статті щодо незаконного позбавлення волі, закінченого замаху на зґвалтування і умисне вбивство дитини. Щодо обвинувачення у нарузі над тілом судді заявили про відсутність складу правопорушення. Крім того колегія частково задовольнила цивільний позов батька загиблої: зі 100 мільйонів, які вимагала родина в якості моральної та матеріальної компенсації (їх вони планували витратити на благодійність), суд задовольнив позов на суму 800 тисяч гривень.

Родичі та настрій в селі

Офіційно в цій справі троє потерпілих: мати Наталя Лук’яненко, батько Сергій та сестра Марина. Родичі впевнені, що попри знайомство дівчинки з Миколою, вона б ніколи не зайшла до його будинку добровільно. Тому насильство розпочалося ще з вулиці, коли хлопець затягнув її до подвір’я. Також рідні переконані, що батьки Тарасова знали, що трапилося, та допомагали сину приховати злочин. Їхні сім’ї не товаришували, зазначав на суді батько загиблої, однак вже на другий день о п’ятій ранку батько та мати Миколи прийшли додому до Лук’яненків та намагались допомогти з пошуками. Така поведінка здивувала й матір Даші, яка на суді пояснила, що “раніше Тарасови не брали участі у таких речах і фактично з ними не спілкувалися”. Проте саме вони, наголошував батько, були організаторами пошуку Даші серед місцевих мешканців.

За словами бабусі дівчинки Катерини Лук’яненко, у те, що це міг зробити Микола Тарасов, не вірили до останнього. Як і в те, що це міг зробити будь-хто з місцевих.

“Ми не одразу змогли це прийняти. Думали, її викрали на машині та кудись відвезли. Якби не волонтери та собаки, ніхто б не дізнався правди”, – зазначила жінка.

Мати загиблої Наталя Лук’яненко додає: якщо б не дізналися обставин, хто вбив та де тіло, все життя б очікували на дитину.

“Якби не собака, ми б продовжували з ними стояти поруч на ринку, працювати, спілкуватися. А разом із тим думати, що Дашу викрали на машині. І чекати на неї”, – запевнила мати.

Точного знаряддя вбивства у цій справі не знайшли. Як розповіла Наталя Лук’яненко, на суді Тарасов запевнив, що після вбивства залишив його на даху господарського приміщення. Однак коли повернувся через деякий час – його вже не було. На думку родичів, знищити знаряддя могли тільки батьки чоловіка.

Наразі, за словами бабусі загиблої Даші, сім’я Тарасових продовжує жити в Іванівці. На ринку вони більше не працюють через заборону з боку інших людей, тому працюють з дому. Намагалися продати свій контейнер та почати торгівлю в сусідніх селах, однак громада і там виступила проти.

Суспільному родина Миколи Тарасова двері не відчинила: або їх не було вдома, або завдяки камері спостереження на подвір’ї вирішили не спілкуватися з журналістами.

Їхній сусід Віктор Водлінщук у скоєному звинувачує саме батьків. Каже, не раз оточуючі бачили, як до дітей застосовували фізичну силу.

“Більш за все винні батьки, вони його довели. До цього випадку батько закривав Миколу у підвалі, і старшого сина теж. А коли все це трапилося, сім’я все знала. Бо і мене, і інших мешканців під час пошуків вони постійно відводили від своєї хати”, – зазначив він.

Апеляція

20 січня 2021 року Роздільнянський суд визнав Миколу Тарасова винним та засудив до 15 років позбавлення воля. 11 лютого до Апеляційного суду надійшла скарга від адвокатів родини Лук’яненків, 20 лютого – від прокуратури. Правоохоронці вимагали довічного ув’язнення для чоловіка, близькі загиблої дівчинки – визнати статтю про наругу над тілом.

Розгляд скарг відбувся 3 червня у складі суддівської колегії – Олександра Журавльова, Олександра Толкаченка та Олега Копіци. У закритому форматі суд вивчив докази та заслухав апеляційні скарги. Після нарадчої кімнати колегія оголосила своє рішення – залишити вирок у силі та відмовити у визнанні статті щодо наруги над тілом. Крім цього, без змін залишили і моральний позов від батька до Миколи Тарасова – 800 тисяч гривень компенсації.

“У частині міри покарання ми підтримуємо таке рішення, але у відмові кваліфікації статті щодо наруги – категорично не згодні. Чи будемо подавати касацію – зможу відповісти тільки після обговорення цього питання з родиною”, – запевнив адвокат сім’ї Лук’яненко Рубен Степанян.

Сестра загиблої Марина запевнила Суспільне, що родина не погоджується з таким рішенням, однак вони “не вірять у справедливість”. На питання щодо касації дівчина відповіла, що подавати не планують.

“Оскільки вже нічого не зміниться, подавати не будемо. Не хочемо, щоб він продовжував сидіти в СІЗО. Нехай направляють в колонію”, – додала вона.

Щодо касації від прокуратури, то в пресслужбі запевнили, що визначаться з цим питанням лише після вивчення всього тексту Апеляційного суду.

Натомість адвокат засудженого Олександр Слюсар після засідання заявив Суспільному, що як він, так і його кліент погоджуються з рішенням суду першої інстанції та не планували його оскаржувати.

Читайте також

• Вбивство одеського боксера Сергія Лащенка: чому за 6 років ніхто не покараний
• Пожежа в одеській психлікарні: чому досудове розслідування затягнулося на два роки
• П’ять років без вироку. Що відомо про вбивство дитини та ромські погроми в Лощинівці