Визнання універсальності прав людини: декларативні стандарти чи безумовність політики цивілізованої держави

Можливо, чимало з тих, хто читає цю інформацію, міркує: навіщо даремно висловлюватися щодо таких очевидних речей як універсальність чи загальність прав людини? Але реалії сьогодення змушують це робити….

Сьогодні ми стали свідками того, що невизнання і порушення росією прав людини досягають небачених досі масштабів. Війна, яку розпочала росія на території України, незаконно позбавила права на життя тисячі українців, чимало громадян втратили здоров’я, майно, не можуть жити гідно, бути працевлаштованими чи здобувати освіту, ще багатьох незаконно депортували, утримують у жахливих умовах, а люди на окупованих територіях зникають без сліду…

Універсальність прав людини ставиться під сумнів терористичними організаціями, авторитарними правителями та популістами. Хоча різною мірою, але усі вони вимагають пожертвувати правами людини заради імперської влади, збагачення чи власних амбіцій. Результат очевидний – знецінення встановленого світопорядку.

Універсальність прав людини означає, що держава бере на себе відповідальність перед своїм народом, світовим співтовариством за дотримання взятих за міжнародними договорами зобов’язань у сфері прав людини.

Концепція універсальності прав людини займає чільне місце у світовій правовій культурі. Зародившись у західних країнах, вона знайшла своє закріплення у конституціях та основних законах демокритичних держав, а ідея про невідчужуваність прав людини розповсюдилась серед більшості держав світу. Сьогодні важко знайти державу, яка би в тій чи іншій мірі не визнавала пріоритеність прав людини. Норми про права людини стали виміром стану лібералізму, розвитку, прогресу держави. Якщо в конституції країни відсутні норми про визнання прав людини, це викликає здивування світового співтовариства, а ще більше дивує резонанас публічного оголошення державою небажання визнати права та свободи людини.

Звісно, ядром світу права є система законодавчих актів, головне призначення яких полягає у забезпеченні соціальних, економічних, політичних, культурно-духовних умов для вільного розвитку особистості, захисті її природних, невідчужуваних прав від будь-якого протиправного посягання. Саме в цьому полягає глибокий зміст універсальності прав людини, який вимірюється правами кожного.

Універсальний або загальний характер прав людини означає, що такі права торкаються всіх без винятку людей, завдяки лише їх приналежності людському роду; вічність (позаісторичність) змісту таких прав, який із плином часу не змінюється: адже породжені одного разу і назавжди, такі права є незмінними; абсолютність (невід’ємність) таких прав, заперечення існування яких неприпустиме з огляду на їх «вмонтованість» у природу людини й тому можна кваліфікувати як посягання на саме існування людської істоти як такої.

Варто зауважити, що у кожному суспільстві панують цінності, які вироблялися століттями і відповідають ідеям розвитку цього суспільства. Різниця в уявленнях про права на Заході та на Сході зачіпають основні аспекти універсальності прав людини. Те, що неприйнятно для однієї культури (наприклад, кровна помста для західної цивілізації), вважається священним для іншої, і навпаки, побутові явища Західної цивілізації ( наприклад, розлучення) для Сходу становить страшний гріх, який засуджує усе суспільство. Ці відмінності культур є нормальними. Культурна несхожість – рушійна сила еволюційного розвитку. Визнання однієї культури і розповсюдження її в якості абсолютної істини для всіх народів – це не, що інше, як ігнорування і неприйняття цивілізаційного різноманіття.

До універсальних цінностей людини, які визнаються у всьому світі відносять цінності: життя, свобода, безпека, щастя… Найвища цінність природи це – людина, яка розкривається у її спілкування з собі подібними, рівність, суспільне благо, і благо особисте, демократія, прогрес, солідарність, корисність, національний інтерес….

Права людини є одним із найважливіших інститутів права будь-якої сучасної держави, і розглядаються вони передусім як узагальнення практичного досвіду міжлюдського спілкування.

Ми стали свідками того, що зневага російською федерацією основних прав, свобод, гідності людини та нехтування ними, можуть призвести до війни, масових заворушень усередині держави, наражати на небезпеку міжнародний правопорядок. В зв’язку із цим очевидно: цілі та задачі ООН щодо закріплення міжнародної безпеки повинні досягатися за умови забезпечення захисту та дотримання прав людини як універсальної цінності.

Сучасні події засвідчили бездіяльність світового правозахисного співтовариства. Бездіяльність, що трапилася не сьогодні і не вчора… Загальна Декларація прав людини, написана 74 роки тому своїм завданням ставила змінити світ на краще. Що ж, крихкість правозахисного порядку денного сьогодні говорить сама за себе… І якщо держави не визнають прав людини, то саме тому, що наші міжнародні правові інструменти недієві у реальності – рівно настільки, щоб стати вимогою для цих держав.

В правах людини відображені найважливіші людські цінності, якими повинні володіти кожен, незалежно від проживання. Права людини універсальні, вони є надбанням кожного, неподільні, взаємопов’язані, взаємозумовлені. Скільки б не було інших ознак, що підкреслюють нашу ідентичність: гендер, національна приналежність, переконання, етнічне походження, сексуальна орієнтація чи будь-які інші характеристики – вони не позбавляють нас права називатися людьми і не применшують наших прав людини.

Незважаючи на доктринальні та міжурядові обговорення принципу універсальності прав людини, всезагального розуміння сутності цього питання, деякі держави досі використовують його для власних політичних інтересів як інструмент для втручання у внутрішні справи інших держав, тим самим порушуючи їх суверенітет. Таким чином, завдяки таким маніпуляціям у світі створюються подвійні стандарти.

На жаль, в умовах військових дій в Україні проблеми поваги, дотримання, реалізації та захисту прав людини набувають інших вимірів, ніж у мирний час. Зважаючи на особливі обставини, які виникають у зв’язку з конфліктами, виникають ряд проблем та питань щодо реалізації універсальних прав людини, а серед них: як забезпечити права людини під час конфлікту та як забезпечити права людини у постконфліктний період?

В умовах військових дій та конфліктів діють інші правила до застосування обмежень прав людини. У будь-якому разі не підлягають обмеженням такі права, як право на життя, заборона катувань та такого, що принижує гідність, поводження та покарання, заборона рабства. Ці права гарантуються на міжнародному та національному рівнях. Їх порушення визнається військовими злочинами, які не мають строку давності, згідно з нормами міжнародного права. Існують переконливі ознаки того, що російські окупанти вчиняють військові злочини в Україні. Військові дії які відбуваються сьогодні на території нашої держави спричинили серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та грубі порушення міжнародного права прав людини, поводження з військовополоненими. На територіях, які окуповані, актуальними залишаються проблеми примусового виселення українців на територію російської федерації, дискримінацією українців, ксенофобією тощо.

І на останок, хочеться зауважити, що легко критикувати ідею універсальності прав людини на безпечних форумах, семінарах чи інших цивілізованих заходах. Але не в умовах, коли зустрічаєш людей, які страждають від жахливої несправедливості війни, яких принижують та ґвалтують… В умовах, коли зустрічаєш людей, які втратили все…

Саме тому, ідея універсальності прав людини повинна бути безумовним взірцем та орієнтиром політики кожної цивілізованої держави. Адже, саме вона передбачає те загальнолюдське, що зумовлене глибокими природними потребами кожного: прагненням до щастя, свободи та миру.

асистент кафедри теорії права та прав людини

Загальна декларація прав людини (повний текст)

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися верхо­венством права з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що на­роди Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в фундаментальні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і бе­ручи до уваги, що держави-члени зобов’язались сприяти у співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй загальній повазі і до­держанню прав людини і основних свобод; і беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов’язання;

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ проголошує ЦЮ ЗАГАЛЬНУ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ЛЮДИНИ як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відно­шенні один до одного в дусі братерства.

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголоше­ні цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розріз­нення на основі політичного, правового або міжнародного статусу держави або території, до якої людина належить, неза­лежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суве­ренітеті.

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; раб­ство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Ніхто не повинен зазнавати катувань, або жорстокого, нелюд­ського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різни­ці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Де­кларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її ос­новних прав, наданих їй конституцією або законом.

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Кожна людина, для визначення її прав і обов’язків і для встанов­лення обґрунтованості пред’явленого їй кримінального обвину­вачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її спра­ва була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встанов­лена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для за­хисту.
2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинен­ня будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчи­нення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись пока­рання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його осо­бисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторкан­ність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від тако­го втручання або таких посягань.

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включа­ючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.
2. Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності ґрунтується на вчиненні неполітичного зло­чину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Органі­зації Об’єднаних Націй.

1. Кожна людина має право на громадянство.
2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити свої громадянство.

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сто­рін, що одружуються.
3. Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.
2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконан­ня і свободу сповідувати свою релігію або переконання як од­ноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та риту­альних обрядів.

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотри­муватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і неза­лежно від державних кордонів.

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціа­цій.
2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асо­ціації.

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представ­ників.
2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служ­би в своїй країні.
3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосу­вання.

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідно­сті і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціаль­ній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рів­ну оплату за рівну працю.
3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими за­собами соціального забезпечення.
4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаю­чи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здо­ров’я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.
2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повин­ні користуватися однаковим соціальним захистом.

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кож­ного.
2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток люд­ської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпи­мості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру.
3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для сво­їх малолітніх дітей.

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті громади, втішатися мистецтвом, брати участь у науко­вому прогресі і користуватися його благами.
2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріаль­них інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

1. Кожна людина має обов’язки перед громадою, у якій тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і пова­ги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в де­мократичному суспільстві.
3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займа­тися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на зни­щення прав і свобод, викладених у цій Декларації.