Утворюємо словосполучення з прислівниками

Прислівник є самостійною частиною мови, що означає ознаку дії, стану або, що трапляється рідше, іншої ознаки. Це означає, що може відбуватись формування словосполучень, де прислівник повʼязується з дієсловом, іншим прислівником і дуже рідко – з прикметником. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься утворювати ці словосполучення. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься екран телевізора, біля якого знаходиться цікавий персонаж, наприклад, супергерой. Наявність цього образу урізноманітнює візуальний ряд вправи. У робочій зоні знаходиться табличка, де є два стовпчики: перший міститься прислівники, другий – слова, з якими вони можуть утворювати словосполучення. Особливість цих словосполучень у відсутності будь-якого граматичного узгодження просто з тої причини, що прислівники не мають звичних граматичних категорій, бо є незмінною самостійною частиною мови. Дитина має розподілити прислівники до слів з іншого стовпчика таким чином, щоб кожен ряд був окремим словосполученням, але зробити це треба виключно орієнтуючись на лексичне значення обох слів. Наприклад, до слова «жити» цілком природно приєднується прислівник «чесно», а от слова «смачно» та «темно» не підходять – морфемний склад тотожний, але значення зовсім інше. Для кожного дієслова підходить лише один прислівник. Всі слова вживаються у прямому значенні. Коли дитина розподілить прислівники, то пройде на новий етап завдання, де треба буде опрацювати іншиий набір слів. Ця вправа не лише дає змогу опрацювати словосполучення без узгодження, а й надає приклади використання прислівників у живому мовленні з дієсловами, що входять до активного словникового запасу.

Теги

Пов’язані стандарти

– розрізнює серед поданих слів прислівники; знає їх основну граматичну ознаку – незмінюваність; ставить до них питання, зв’язує їх із дієсловами в словосполученнях, вводить у речення, поширює речення найуживанішими прислівниками;

– добирає до поданого прислівника синоніми й антоніми;

– будує і відрізняє речення з однорідними членами, вираженими прислівниками;

– пояснює значення прислівників у тексті;

– вибирає з-поміж поданих прислівник, який найбільше відповідає змісту речення, тексту.

Учень/учениця розрізняє і правильно використовує прислівники, має уяву про групи прислівників за значенням і роллю у реченні, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними їхніми типами.

Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв’язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.

Що таке Словосполучення

Словосполучення – це сполучення від двох повнозначних слів , що пов’язані граматично й за змістом.
У школі вивчення словосполучень в українській мові починають з 3-го класу.

Словосполучення складається із (будова словосполучення)

Школярів навчають розрізняти головне слово від залежного й поєднувати їх між собою. У 4-му класі учні вже розрізняють словосполучення від речення, а в 5-му й 6-му вивчають їхні ознаки й види. Це важливо, адже слід пам’ятати, що не всі поєднання слів можуть утворювати словосполучення. Згадаймо й розглянемо нижче: що ж це таке – словосполучення?

Словосполучення складається із залежного й головного слів.

Розглянемо будову словосполучень.
У словосполученні від одного слова до іншого можна поставити питання. Слово, від якого ставлять питання називається головним, а слово, яке на нього відповідає – залежним. Слід зауважити, що утворювати словосполучення можуть лише повнозначні слова, тобто самостійні частини мови.
За будовою розрізняють прості, комбіновані й складні словосполучення.

❖ Прості – ті, що складаються з двох самостійних частин мови, одна – головна, інша – залежна.
❖ Складні словосполучення утворюються з понад трьох повнозначних частин мови, серед яких одне слово – головне, а інші – залежні.
❖ Комбіновані – ті, що мають декілька різних головних слів.

Типи синтаксичного зв’язку в словосполученнях:

• Узгодження – тип зв’язку в словосполученні, коли залежне слово повністю узгоджується за граматичними формами головного.
• Керування – тип зв’язку, коли залежне слово набуває тієї відмінкової форми, яку вимагає головне.
• Прилягання – тип зв’язку в словосполученні, коли залежне слово це незмінна частина мови (прислівники, незмінні іменники, дієприслівники тощо).

Що таке словосполучення – приклади:

• Гарна дівчина – приклад простого словосполучення, де дівчина – це головне слово, а гарна – залежне (гарна (яка?) дівчина);
• найкращий друг батька – приклад складного словосполучення, де друг – це головне слово, а найкращий тадівчини– залежні (найкращий (який?) друг (чий?) батька);
• жінка високого зросту – приклад комбінованого словосполучення, де є два головних слова жінка й зросту.Тут високого зросту -це просте словосполучення у складі будови іншого. (Жінка (яка?) високого(якого?) зросту);
• темний ліс – приклад словосполучення з типом зв’язку узгодження, де залежне слово темнийповністю узгоджується за всіма морфологічними й граматичними формами головного слова ліс (темний (який?) ліс, називний відмінок, чоловічий рід, однина);
• піклуватися про бабусю – приклад словосполучення з типом зв’язку керування, де головне слово піклуватисявимагає від словабабуся,що є залежним, знахідного відмінка за допомогою прийменника про(піклуватися (про кого?) бабусю);
• прийти пізно – приклад словосполучення з типом зв’язку прилягання, де слово пізно, що є залежним, – прислівник (прийти (коли?) пізно).

Це приклади словосполучень, що найчастіше зустрічаються у підручниках для 4-го та 5-го класів.

Види й типи словосполучень

Залежно від того, якою самостійною частиною мови виражене головне слово, словосполучення поділяють на 3 типи:

Іменні словосполучення

Поділяються на 3 види (іменникові – головне слово виражене іменником; прикметникові – головне слово виражене прикметником; займенникові – головне слово виражене займенником);

Дієслівні словосполучення

Головне слово виражене дієсловом;

Прислівникові

Головне слово виражене прислівником.

За синтаксичною функцією в реченні розрізняють:

• Синтаксично вільні словосполучення – окремі компоненти якого можуть виконувати різні синтаксичні ролі;
• синтаксично нерозкладні словосполучення – у реченні виконують одну синтаксичну роль і не розкладаються на окремі компоненти.

Окрім цього, як різновиди синтаксичних конструкцій, виокремлюють:

• вставні словосполучення, що використовують для емоційного забарвлення речення, привертання уваги, вираження ставлення мовця до сказаного або почутого тощо. Вставні словосполучення в реченнях виокремлюються комами;
• поширені словосполучення, що складаються з трьох і більше повнозначних слів і сприймаються як неподільна конструкція, що виконує одну синтаксичну роль;
• стійкі словосполучення (сталі словосполучення, фразеологізми) – лексично й синтаксично неподільні конструкції, що не розкладаються на окремі компоненти. Вони мають спільне лексичне значення, виконують одну синтаксичну роль і не є окремими словосполученнями.

Варто згадати, що окрім підрядних словосполучень, де є головне й залежне слово, існують ще й сурядні словосполучення.

Сурядні словосполучення

Це поєднання двох і більше повнозначних слів, що між собою є рівноправними.

Під час створення словосполучень варто пам’ятати про мовні норми й не припускатися помилок. Для цього згадаємо про нормативні (правильні) і неправильні словосполучення.

Нормативні (правильні) словосполучення

Ті, що відповідають усім затвердженим і рекомендованим мовним нормам.

Неправильні словосполучення

Ті словосполучення, у яких не дотримано певних норм української літературної мови – неправильні. Наприклад, словосполучення «виключення з правил» є неправильним, адже нормативний варіант – виняток з правил.

Не є словосполученням!

На початку статті згадувалось, що не всі поєднання слів можуть утворювати словосполучення, тож розберемось, що не можна назвати словосполученням.

До словосполучень не належать:

• власні назви;
• фразеологізми;
• сполучення підмета й присудка;
• поєднання самостійної частини мови зі службовою;
• однорідні члени речення.

Синтаксис словосполучення

На сьогодні розрізняють два види синтаксичного зв’язку в словосполученнях – підрядний і сурядний. Підрядний зв’язок – наявність в словосполученні головного й залежного слова. Словосполучення, у якому слова між собою рівноправні поєднані сурядним зв’язком.

Як скласти словосполучення

1. Для того, щоб скласти правильне словосполучення варто зважати на загальні мовні норми й окремі правила, що були викладені в статті.
2. Слід пам’ятати про типи зв’язку між словами у словосполученнях і те, що лише повнозначні частини мови можуть утворювати словосполучення.

Владислав Шевчук

Помічник головного редактора

Владислав помічник головного редактора проекту “що-таке.укр” фахівець з української мови та літератури, має глибоке розуміння української історії та культури.

Зі ступенем у сфері гуманітарних наук, він присвятив понад п’ять років своєї кар’єри копірайтингу, створюючи зміст, що відображає багатство та різноманітність української мови. Владислав також має трьохрічний досвід у цифровому маркетингу та SEO, що допомагає йому ефективно просувати інформацію в інтернеті. Його статті відрізняються точністю, глибиною аналізу та здатністю залучати читачів до вивчення української мови.

Також вас можете зацікавити:

Подивіться інші слова з їх детальним описом.