Досудова доповідь

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Загальні положення

Відповідно до статті 314 1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Однак досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України “Про пробацію” досудова доповідь – письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

Досудова доповідь складається щодо:

• особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину;
• особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п’яти років позбавлення волі;
• неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років незалежно від тяжкості вчиненого злочину.

До судова доповідь не складається:

• щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності;
• щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;
• щодо неповнолітнього, стосовно якого прокурором складено клопотання про застосування до нього примусових заходів виховного характеру;
• щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності, за наявності підстави для застосування примусових заходів виховного характеру;
• щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;
• щодо особи, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невідбутої частини покарання;
• у разі, якщо під час підготовчого судового засідання ухвалено судове рішення про затвердження угоди, передбаченої КПК України.

Фактично, досудова доповідь – це звіт, який складається в рамках здійснення досудової пробації ( частина перша статті 9 Закону України “Про пробацію”).

Досудова доповідь складається підрозділом пробації за ухвалою суду відповідно до місця проживання обвинуваченого.

З метою складання досудової доповіді представник персоналу органу пробації має право:

• отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та громадян;
• викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробації для отримання усних чи письмових пояснень;
• відвідувати обвинуваченого за місцем його проживання або перебування, роботи або навчання;
• відвідувати місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою;
• заявляти клопотання суду про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо обставин, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої статті 91 КПК, а у кримінальних провадженнях щодо неповнолітнього обвинуваченого – додатково статтями 485, 487 КПК в порядку, передбаченому статтею 317 КПК;
• бути присутнім під час проведення судового засідання;
• заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом (частина друга статті 72 1 КПК України).

Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження.

Права та обов’язки обвинуваченого під час складання досудової доповіді

Обвинуваченому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

1. отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді;
2. відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
3. брати участь у підготовці досудової доповіді;
4. надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді;
5. ознайомлюватися з текстом досудової доповіді;
6. подавати свої зауваження та уточнення.

Відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 42 КПК України обвинувачений зобов’язаний надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Порядок складення досудової доповіді

У підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених КПК України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді (частина п’ята статті 314 КПК України).

У день отримання такої ухвали суду або запрошення представника персоналу органу пробації до суду для участі у підготовчому судовому засіданні керівник органу пробації доручає йому підготовку досудової доповіді.

У день отримання ухвали суду представник персоналу органу пробації реєструє її в журналі обліку осіб, стосовно яких отримано ухвали суду на складення досудової доповіді, та заводить справу за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого. Усі документи, які формуються у процесі підготовки досудової доповіді, долучаються до справи за матеріалами досудової доповіді стосовно обвинуваченого.

Проведення бесіди

Не пізніше дня, наступного за днем отримання ухвали суду, обвинуваченому надсилається виклик до органу пробації для проведення бесіди.

Виклик до органу пробації також може бути вручений особисто на підготовчому судовому засіданні, якщо представник персоналу органу пробації був на ньому присутній за запрошенням суду.

Виклик до органу пробації може надсилатися з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв’язку). Копії документів, що підтверджують факт надсилання виклику, долучаються до справи за матеріалами досудової доповіді (пункт 4 розділу ІІ Порядку складення досудової доповіді, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 січня 2017 року № 200/5 (далі – Порядок).

Для проведення бесід при підготовці досудової доповіді обвинувачений викликається до органу пробації (за необхідності). Про кожну наступну зустріч представник персоналу органу пробації вручає (надсилає) обвинуваченому окремий виклик до органу пробації.

Під час прибуття за першим викликом до органу пробації обвинуваченому повідомляються:

• мета, порядок підготовки та використання досудової доповіді;
• його права та обов’язки при підготовці досудової доповіді;
• дата подання до суду досудової доповіді.

Під час бесіди обвинувачений ознайомлюється з інформацією про порядок складення досудової доповіді під підпис, а також з’ясовується наявність або відсутність підстав, визначених КПК України, для відводу представника персоналу органу пробації, якому доручено підготовку досудової доповіді.

Отримана від обвинуваченого усна інформація оформляється представником персоналу органу пробації у письмовій формі, з якою обвинувачений ознайомлюється під підпис.

Інформація про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів, громадян, які можуть надати таку інформацію, одержується представником персоналу органу пробації шляхом направлення запитів або під час особистої зустрічі.

У разі якщо місце постійного або тимчасового проживання обвинуваченого (місце роботи, навчання) знаходиться за межами територіальної юрисдикції органу пробації, який отримав ухвалу суду про складення досудової доповіді, таким підрозділом направляється запит про надання документів до відповідного органу пробації.

Орган пробації, який отримав запит, вживає заходів щодо підготовки необхідних документів та направлення їх до органу пробації, що надіслав запит, у зазначений в запиті строк.

Відвідування місця попереднього ув’язнення

Представник персоналу органу пробації відвідує без спеціального дозволу місця попереднього ув’язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Під час відвідування місця попереднього ув’язнення представник персоналу органу пробації має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи обвинуваченого, отримувати від персоналу місця попереднього ув’язнення іншу інформацію та документи, необхідні для складення досудової доповіді (пункт 9 розділу ІІ Порядку).

Участь обвинуваченого у підготовці досудової доповіді

Про своє рішення про участь (відмову) у підготовці досудової доповіді обвинувачуваний підтверджує повідомленням під підпис.

У разі відмови обвинуваченого підписати повідомлення про відмову від участі у підготовці досудової доповіді або його неприбуття за викликом представник персоналу органу пробації складає довідку та долучає її до справи. У довідці зазначаються дата, місце та обставини, причини її складення.

У разі відмови обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді надалі він не викликається до органу пробації, за винятком виклику для ознайомлення з текстом досудової доповіді.

Відмова обвинуваченого від участі у підготовці досудової доповіді не позбавляє його права ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення, а також звертатися до органу пробації із заявою про згоду брати участь у підготовці досудової доповіді не пізніше терміну, необхідного для реалізації зазначеного права, з урахуванням строку підготовки такої доповіді, зазначеного в ухвалі суду (пункт 11 розділу ІІ Порядку).

Ознайомлення з текстом досудової доповіді

Обвинувачений викликається представником персоналу органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді не пізніше ніж за три дні до строку подання досудової доповіді, встановленого ухвалою суду.

Неприбуття обвинуваченого за викликом до органу пробації для ознайомлення з текстом досудової доповіді не є підставою, що унеможливлює її подання до суду у строк, встановлений ухвалою суду (пункт 11 розділу ІІ Порядку) .

Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді

Зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді можуть подаватися як в усній, так і письмовій формі. Тому стороні захисту доречно користуватися такими правами задля впливу на остаточний результат досудової доповіді.

Представник персоналу органу пробації розглядає зауваження та уточнення обвинуваченого та враховує їх при складанні досудової доповіді.

У разі, якщо представник персоналу органу пробації вважає зауваження та уточнення обвинуваченого безпідставними та не враховує їх у тексті досудової до-повіді, обвинувачений викладає їх окремо у письмовій формі. Такі зауваження та уточнення, підписані обвинуваченим, долучаються до тексту досудової доповіді.

Досудова доповідь, складена представником персоналу органу пробації, повідомлення обвинуваченого про відмову від участі у складенні досудової доповіді (за наявності), довідка, складена відповідно до абзацу другого пункту 10 цього розділу (за наявності), не враховані зауваження та уточнення обвинуваченого до тексту досудової доповіді, викладені письмово (за наявності), а також супровідний лист подаються до суду не пізніше ніж за день до кінця строку підготовки такої доповіді, зазначеного судом. (пункт 12 розділу ІІ Порядку).

У разі наявності або виникнення об’єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді, орган пробації невідкладно повідомляє про це суд з відповідним обґрунтуванням.

Форма та зміст досудової доповіді

Форма досудової доповіді викладена у додатку 9 до Порядку .

Досудова доповідь складається на підставі інформації, отриманої з різних джерел, що зазначені вище.

У відомостях про джерела інформації зазначаються:

• прізвища, імена, по батькові близьких родичів, які надали інформацію про обвинуваченого, ступінь їх родинних зв’язків;
• прізвища, імена, по батькові осіб з числа оточення обвинуваченого (із зазначенням ступеня зв’язків з обвинуваченим) та посадових осіб, які надали інформацію для підготовки досудової доповіді;
• перелік установ і організацій, які надали документи для підготовки досудової доповіді;
• перелік документів, які використовувалися для підготовки досудової доповіді;
• перелік реєстрів, відомості з яких використовувалися для підготовки досудової доповіді.

Якщо при підготовці досудової доповіді з різних джерел отримується суперечлива інформація, у досудовій доповіді про це обов’язково зазначається, наприклад, рідні або громадяни стверджують про зловживання алкоголем, а обвинувачений цю інформацію заперечує.

Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити:

• соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, в якій міститься інформація про особистість обвинуваченого та умови його життя відповідно до факторів ризику, що впливають на поведінку обвинуваченого, а саме:

1. історія правопорушень (попередні судимості; вік на час першого притягнення до кримінальної відповідальності, повторність, сукупність, рецидив злочинів); час, який минув з моменту винесення попереднього судового рішення, яким особу було засуджено, звільнено від покарання чи кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами; час, який особа в сукупності провела в установах виконання покарань; форма вини за обвинуваченням; категорія злочину за обвинуваченням; наявність обставин, які обтяжують покарання за обвинуваченням (за винятком повторності та рецидиву злочинів); короткий зміст (обставини, мотиви) правопорушення за обвинуваченням, ставлення обвинуваченого до правопорушення; умови життєдіяльності та розвитку (житло, освіта, робота, матеріальне становище);
2. особистісні характеристики (контроль над поведінкою та мисленням, психічний стан, зловживання алкоголем, наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами); соціальне оточення (стосунки у суспільстві, з рідними та близькими); ставлення до правопорушень; мотивація до зміни способу життя (поведінки, переконань); фактори, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, ураховуючи його криміногенні потреби; наявність у обвинуваченого мотивації до позитивних змін (у тому числі з урахуванням бажання обвинуваченого брати участь у підготовці досудової доповіді);

• оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення;
• висновок про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк з урахуванням доступних програм та послуг, за умови реалізації яких можливо досягнути належної поведінки без застосування покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства.

Особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх

Складення досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітнього. Форма досудової доповіді щодо неповнолітнього встановлена додатком 10 до Порядку.

Неповнолітній обвинувачений викликається до органу пробації разом з його батьками або іншими законними представниками. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

Бесіда з неповнолітнім обвинуваченим проводиться у присутності хоча б одного з його батьків або інших законних представників.

Представником персоналу органу пробації проводяться бесіди з батьками або іншими законними представниками неповнолітнього. За результатами кожної з них складається її опис, з яким батьки або інші законні представники ознайомлюються під підпис.

Досудова доповідь про неповнолітнього обвинуваченого додатково повинна містити інформацію про:

• соціально-психологічну характеристику (історія правопорушень, соціально-побутові умови, освіта, працевлаштування, стан здоров’я, вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, стосунки у суспільстві, в сім’ї, дозвілля та відпочинок, особисті якості та поведінка, ставлення до правопорушення);
• оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;
• висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;
• інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;
• рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.

На осіб, які досягли повноліття під час здійснення кримінального провадження, а також на випадки, коли особа в одному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, частину з яких нею вчинено до, а решту – після досягнення 18 років, розповсюджуються особливості підготовки досудової доповіді щодо неповнолітніх за винятком положень, що передбачають обов’язкову участь їх батьків або інших законних представників (розділ IV Порядку).

Корисні посилання

Див. також

Претензія як спосіб досудового врегулювання господарських спорів

Використання досудових способів урегулювання господарських спорів, зокрема пред’явлення претензії, дозволяє сторонам договору зекономити час та кошти, які вони можуть витратити на судову тяганину. Які вимоги до форми претензії, її змісту та способів надсилання передбачає чинне законодавство?

Нормативна регламентація досудового врегулювання спорів

Претензійний (досудовий) порядок врегулювання господарських спорів визначено низкою нормативних актів, зокрема:

• Господарським кодексом (далі – ГК);
• Господарським процесуальним кодексом (далі – ГПК);
• Цивільним кодексом (далі – ЦК);
• рекомендаціями Мін’юсту від 23.01.07 р. № 35-14/7 «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» (далі – Рекомендації № 35).

Претензія – це письмова вимога однієї сторони договору до іншої щодо відновлення або захисту порушених прав (виконання зобов’язання, сплату боргу, неустойки тощо), які випливають із договірних відносин між ними.

Якщо простіше, то претензія – це лист-поперед­ження про можливе звернення до суду в разі невиконання зазначених у ньому вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 222 ГК та ч. 2 ст. 19 ГПК особи, які порушили права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову. Проте на практиці нерідко одній зі сторін доводиться вдаватися до відновлення порушених прав чи інтересів саме в такий спосіб – використовуючи претензію як законний засіб психологічного тиску.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа – учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, для безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією (п. 2 ст. 222 ГК).

Право, а не обов’язок

Як убачається з положень п. 2 ст. 222 ГК, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов’язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду. Утім, виняток становлять випадки, коли сторони прямо обумовили в договорі (контракті) про вжиття заходів досудового врегулювання спору або якщо такі заходи є обов’язковими згідно із законом (ст. 19 ГПК).

Між тим, як свідчить судова практика (постанова ВГСУ від 24.10.06 р. у справі № 2/238), попри те що сторони включили в договір (контракт) умову про застосування досудового врегулювання спору, це не позбавляє їх права і в такому разі відразу звертатися до господарського суду, не пред’являючи претензію. Як зазначає суд, вибір способу правового захисту є правом, а не обов’язком сторін, тому заборона щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.

Складання та надсилання претензії

Згідно із ч. 3 ст. 222 ГК у претензії має бути зазначено:

• повне найменування та поштові реквізити заявника претензії й особи (осіб), якій претензія пред’являється;
• дата пред’явлення і номер претензії;
• обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
• докази, що підтверджують ці обставини;
• вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
• сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
• платіжні реквізити заявника претензії;
• перелік документів, що додаються до пре­тензії.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, мають додаватися в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Водночас документи, наявні в іншої сторони, до претензії можуть не додаватися, із зазначенням про це в її тексті. До претензії про сплату грошових коштів також може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Слід зазначити, що конкретний перелік документів також залежатиме від виду спірних правовідносин та характеру претензійних вимог. Між тим, в окремих спеціальних нормативних актах, таких як Кодекс торгового мореплавства, Повітряний кодекс, Статут залізниці України та деяких інших визначаються особливості додатків до претензії залежно від конкретного виду спору.

Претензія має бути підписана посадовою особою установи або її представником. Направляється претензія адресату (стороні-боржнику) рекомендованим або цінним листом або вручається під підпис. В останньому разі відмітка про отримання претензії є доказом її отримання, що стане у пригоді, якщо все ж таки доведеться розв’язувати спірні правовідносини в судовому порядку.

Пред’явлення претензії

Строк, протягом якого має бути пред’явлена претензія, законодавством не встановлено. Однак у разі наміру врегулювати спір саме в цей спосіб треба враховувати перебіг строку позовної давності. Нагадаємо, що відповідно до ст. 256 ЦК це строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність становить три роки, але для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність – скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Тому протягом цього строку й потрібно направити претензію,

Пропущення строку подання претензії призведе до втрати права на судовий захист.

Якщо сторона-боржник претензію не задовольнила, а строки позовної давності вже минули, сторона-кредитор може звернутися за судовим захистом, оскільки відповідно до ст. 267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Водночас позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Однак у цьому разі сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Варто також ураховувати, що пред’явлення претензії не перериває перебігу строку позовної давності. Тому якщо зазначений строк добігає кінця і для направлення претензії та отримання відповіді не вистачає часу, слід одразу звертатися до суду. Подання позовної заяви призупинить перебіг строку позовної давності (ч. 2 ст. 264 ЦК), що не дозволить боржникові уникнути відповідальності за невиконання зобов’язання.

Особливості надсилання претензії поштовим зв’язком

Сторона, яка пред’являє претензію, зацікавлена в отриманні її стороною-боржником. Крім того, вона повинна мати змогу підтвердити в разі потреби вжиття заходів досудового врегулювання спору. Тому її відповідальні особи мають контролювати процес відправлення документа поштовим зв’язком. Для цього слід ураховувати, що відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.09 р. № 270 (далі – Правила № 270), документом, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку, є розрахунковий документ установленої (відповідно до Закону від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», далі – Закон № 265) форми та змісту (тобто касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно з п. 59 та 61 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв’язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, а другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв’язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Будь-яких інших вимог до змісту опису вкладення, крім зазначених, Правила № 270 не містять.

Згідно із Правилами № 270 розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з дотриманням вимог Закону № 265.

Отже, належними доказами відправлення відповідачеві претензії з доданими до неї документами є опис вкладення в поштовий конверт із підписом працівника поштового зв’язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Строки розгляду та відповіді на претензію

Згідно із ч. 6 ст. 222 ГК претензія має бути розглянута в місячний строк із дня її отримання, якщо інший строк не встановлено законодавством. Зокрема, за договорами перевезення строк розгляду претензії становить три місяці, а за перевезення у прямому змішаному сполученні – шість місяців (ст. 315 ГК).

За потреби під час розгляду претензії сторони можуть проводити звіряння розрахунків, експертизи або вчиняти інші дії, спрямовані на забезпечення досудового врегулювання спору. Тож боржник зобов’язаний задовольнити обґрунтовані вимоги заявника претензії (ч. 6 ст. 222 ГК).

Про результати розгляду претензії сторона-боржник має повідомити письмово сторону – відправника претензії. Після підписання уповноваженою особою чи представником боржника відповідь на претензію надсилається іншій стороні рекомендованим чи цінним листом або вручається йому під підпис (ч. 8 ст. 222 ГК). Утім, типової форми чи спеціальних вимог до відповіді на претензію законодавство не встановлює, тому боржник може скласти її в довільній формі.

Виходячи із загальних правил та практики, у відповіді на претензію рекомендується зазначати:

• повне найменування, поштові реквізити юридичної особи, яка надає відповідь, та установи – заявника претензії;
• дату і номер претензії та відповіді на неї;
• результат розгляду претензії: невизнання, визнання повністю, частково (наводиться визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа для перерахування боргу або строк та спосіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці);
• у разі повного або часткового відхилення претензії – причини такого відхилення з посиланням на відповідні законодавчі акти та документи;
• перелік доданих документів, доказів, а також документів, які повертаються заявнику (оригінали документів, що надійшли разом із претензією).

Отже, головне, що має зазначити сторона-боржник у відповіді на претензію, – це результат її розгляду, тобто повне або часткове визнання, повне або часткове відхилення з відповідним обґрунтуванням.

Вимоги до реєстрації, обліку та зберігання претензій

Під час проведення претензійної роботи слід дотримуватися Рекомендацій № 35. Зокрема, претензії – як ті, що пред’являються установою, так і ті, що надходять до неї, мають бути належним чином зареєстровані та обліковані. Це не лише забезпечить їх зберігання, а й дасть можливість здійснювати періодичний аналіз стану претензійної роботи, установлювати причини пред’явлення претензій та розробляти заходи щодо їх усунення. Претензійні матеріали, які надходять до установи, реєструються в журналі вхідної кореспонденції, а ті, що надсилаються установою, – відповідно, у журналі вихідної кореспонденції. Особа, відповідальна за реєстрацію вхідної (вихідної) кореспонденції, повинна додати до претензійних матеріалів, що надійшли, конверт, який має штамп поштової установи з датою відправлення, що може бути єдиним доказом своєчасного чи несвоєчасного їх відправлення.

Отримана претензія після її реєстрації та проставлення резолюції керівником установи чи заступником в той самий день передається до юридичної служби (за її відсутності – іншому структурному підрозділу чи працівникові, якому доручено перевірку претензії), яка здійснює їх реєстрацію в Журналі обліку претензій, пред’явлених установі, і дає первинну правову оцінку, формує претензійну справу та готує відповідь із дотриманням установлених строків.

Закінчені претензійні матеріали зберігаються в паперовому та електронному вигляді протягом трьох років до передання їх на збереження до архіву.

Джерело: “Баланс-,Бюджет” № 39, який виходить з друку 21.09.20 р.