Що означають слова “денді” і “джигун” та яке з них українське: відповідь Авраменка

Не усім відомо, що означає давнє українське слово “джигун”. Мовознавець пояснив, чому його краще використовувати, ніж слово “денді”.

Авраменко пояснив, що означають слова “денді” і “джигун” та яке з них українське/ колаж: Главред, фото: скрін

Часто у розмовах зі знайомими та друзями можна почути іншомовне слово “мачо”. Але не усі здогадуються, що спільного та відмінного у нього зі словом “денді”. Ще менша кількість людей знає, що означає українське слово “джигун”.

Відомий український вчитель і мовознавець Олександр Авраменко у своєму уроці пояснив значення усіх трьох слів і назвав випадки, у яких їх можна використовувати.

Якщо вас цікавить вивчення української мови, радимо прочитати наступний матеріал: Що означає “нівроку”: мовознавець пояснив колоритне слово

“Сьогодні будемо збагачувати свій словник. А саме, з’ясуємо, яка відмінність між словами “денді” і “мачо”. Напевно, ви відчуваєте, що обидва ці слова іншомовні. Мачо (у перекладі з іспанського – самець) – це чоловік з яскраво вираженими чоловічими якостями, такими як сила чи агресивність. На думку спадає “Агент 007″, він таки мачо”, – пояснив Авраменко.

Натомість денді – це вишукано, пишно і модно вбрана людина, франт. Як приклад денді мовознавець згадав про Голохвастова з легендарного кінофільму “За двома зайцями”.

У той же час Авраменко пояснив значення ще й третього слова – джигун.

“Але це іншомовні слова, вони не зовсім пасують до українських чоловіків. Справді, кумедно звучить поєднання “мачо обідає галушками”, або “денді співає колядку”. В українській мові мачо – це просто мужній чоловік, а денді – джигун. Запам’ятайте це давнє слово, воно закарбоване в народних піснях. “Ой, джигуне, джигуне, який ти ледащо. Ведуть тебе до пана, сам не знаєш за що”. Джигун – це ще й спокусник, зальотник, баламут”, – пояснив мовознавець.

Хто такий Олександр Авраменко?

Олександр Авраменко (нар. 7 травня 1971, Комишуваха, Запорізька область) – український учитель, дослідник і популяризатор української мови, письменник, літературознавець, теле- і радіоведучий. Учитель вищої категорії, методист, доцент. Заслужений працівник освіти України (2017).

Очолює робочу групу з розробки програм зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури. Упорядник посібників для проведення державної підсумкової атестації в українських школах.

Автор понад 50 підручників і посібників з української мови та літератури; унікальних самовчителів “Українська за 20 уроків” (2014), “100 експрес-уроків української” (2016), пише Вікіпедія.

Раніше Авраменко пояснив, хто вигадав слово “мрія” і чому Тарас Шевченко його не знав. Насправді це слово з’явилося відносно недавно, його вигадав український письменник.

Завдання для геніїв: потрібно знайти снігового барса в горах за 8 секунд

Як сказати українською – ходити “трусцой” і “на цыпочках”: милозвучні відповідники

Також мовознавець Авраменко раніше пояснив, чому неправильно писати “З Днем народження”. Згідно з українським правописом, є лише три свята, усі слова у яких пишуться з великої літери.

Вас також може зацікавити:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Хохол. Лайливе слово чи гордість українців?

«Хохол» — перекладається з тюркської, як «дитя неба»! Росіяни, ви називаєте нас хохлами не знаючи що це означає! Так нарекли українців давним-давно і не дарма. Ми чисті душею, як небо, ми вільні, як небо, ми сильні, як грозове небо!

Що це означає?

Хохли — екзонім, зневажлива назва українців, іноді вживана на побутовому рівні серед росіян. У російській пресі та рунеті етнонім «хохли», «хохлушка», мав до цього часу найвищий індекс згадуваності з-поміж всіх інших етнонімів, зараз побутує (укр, укроп).

Ця назва з’явилася у 17 столітті і могла походити від оселедця — характерної зачіски у козаків. В Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те що він носив оселедець.

Існує декілька версій походження цієї назви. Мабуть, одна з найпоширеніших версій говорить що слово “хохол” пішло від назви довгого пасма волосся — чуприни або чуба, яке залишали на голеній голові. Такі чуби носили відважні воїни ще за часів Київської Русі, а пізніше — козаки на Запорізькій Січі. Самі ж запорожці, з властивим їм гумором, називали ті пасма оселедцями. Але, виявляється, не всім козакам дозволялося мати оселедця, що був своєрідною відзнакою лицарства, честі, відваги та людяності. Заборонялося носити чуприни-оселедці недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям, ошуканцям. Смертельною образою вважалося, коли хтось відтяв козакові “оселедця”.

Існує і інша версія походження слова “хохол”. За нею таку назву отримали древні русичі від монголів за свої жовто-блакитні знамена. На монгольському “хох” — блакитний, а “ул, юлу” — жовтий. А разом виходить “хохул”. Із санскриту “хах” — небо, висота, “олл” — густота, небесний згусток, концентроване небо.

Історія з посмішкою

Слово “Хохол” є невід’ємною частиною хохлосрачу, тому з його вживанням слід бути обережним, серйозні люди, почувши таке слово, можуть дати по пиці. Хохли люблять волю і ненавидять примус, обмеження і авторитетів. Хохли люблять жити там де їм подобається, інколи говорити на суржику і сповідувати свою віру.

Є підстави вважати, що хохли, як сама хитрожопа етнокультурна спільнота, з’явились невідомо коли і невідомо де, але про їх присутність на Обраній Землі існують згадки з часів Дарія Перського (500-400 рр. до н.е.). В ті часи вони називали себе скіфами, і коли цар Дарій вирішив піти на них війною, їм стало настільки пох. вони були настільки мудрі і миролюбиві, що просто відмовилися з ним воювати, сіли на коней і запропонували пограти Дарію у квача (роль квача звісно отримав Дарій), але Дарій не справився з завданням і змушений був уїхати додому, в Іран.

Після інтеграції в Європу, прикриваючись Рюриком хохли почали вербувати до своєї спільноти все нових людей, племена і народи з тим, щоб через кілька тисячоліть після всіх необхідних процедур по очистці їхньої карми надати їм хохляцький статус. Так з’явилось, те, що потім стало відомим як Велікая Русь.

Хохол це особливе бачення світу і особливий спосіб життя, це людина, яка осягла дзен і тому йому все одно як називатися, де жити, як називати свою мову і віру. Єдине, що вирізняє хохла — він тільки тоді приймає темну сторону Сили, коли бачить, що з цього вийде щось кумедне.