Головним наслідком Першої світової війни для Польщі стало здобуття незалежності та створення Польської Республіки (1918—1939).
на Потсдамській конференції, за підсумками Другої світової війни до Польщі відійшли східні області Німеччини, а саме частина Західної Пруссії, частина Сілезії, Східна Померанія та Східний Бранденбург, Вільне місто Данциг (сучасна польська назва Гданськ), округ Щецина.
«Коридор» забезпечував доступ до Балтійського моря з Польської Померанії вздовж нижньої течії річки Вісла. На цій території було створено нову адміністративно-територіальну одиницю — Поморське воєводство.
За умовами Версальського мирного договору 1919 року Польща отримала смугу німецької землі – «Польський (Данцизький, Вісленський) коридор», який розрізав Німеччинувідділивши Східну Пруссію. Його ширина не перевищувала 200 км, на морському узбережжі становила 71 км, у найвужчому місці – 30 км.
Польща перебувала у складі Російської імперії формально до 1917 року, фактично – до 1915-го, до моменту окупації німецькими та австро-угорськими військами під час Першої світової війни. Царство Польське займало центральну частину сучасної Польщі — Варшава, Лодзь, Каліш, Ченстохов, Люблін, Сувалки.
Президент США Вудро Вільсон у своїх «Чотирнадцяти пунктах» зробив незалежність Польщі метою війни , і ця мета була схвалена союзниками навесні 1918 року. Відповідно до умов перемир'я, нав'язаного Німеччини, всі німецькі війська мали піти з Польщі та інших окупованих територій.