Презентація до уроку літературного читання (3 кл) І. Прокопенко. Казка “Сонце, сонечко і соняшник”.

Презентація до уроку літературного читання в 3 класі. Ірина Прокопенко , казка “Сонце, сонечко і соняшник”.

Вступна бесіда. – Сьогодні послухаємо і прочитаємо казку , у якій дійові особи дещо незвичні. Дізнайтеся, хто вони. Відгадайте загадки.

Назвіть відгадки. Що спільне у словах?- Іноді з предметами відбуваються дивні речі: вони розмовляють, веселяться, допомагають один одному. – Як називаються твори, у яких з рослинами, тваринами, предметами неживої природи трапляються різні дива?

Соняшник – символ сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він – чи не найсильніший серед квітів.

– А чи відомо вам, чому маленького жучка назвали сонечком? Може, просто тому, що він кругленький і червоний або жовтий?

У нас сонечко називають ще божою корівкою, у країнах західної Європи – божою овечкою чи сонячним телятком.

– Послухайте вірші. Будьте уважні: в них можуть бути схожі слова. СОНЯХСонях сонячно. Всміхнувся,Роззирнувся,Стрепенувся,Бо з небесного. Віконця. Усміхнулось. Ясне сонце. СОНЯШНИКНа осонні соняшник. Підростає. Голову до сонечка. Повертає. Дивиться він сонечку. Просто в очі —Щось до татка-сонечка. Мовить хоче. Сонях, сонячно, сонце, осонні, соняшник, сонечко.

Жучки-сонечки заповзли на сторінку і приховали окремі букви. Упізнайте і прочитайте слова.

Презентація “Коник і Сонечко” Василь Моруга

Презентація до уроку читання у 1 класі за букварем Катерини Пономарьової. Можна використовувати під час дистанційного навчання. Підходить на дітей з ООП.

Ця червона намистинка. Має крильця у краплинку,Невеличка, гарна дуже,Упізнай її, мій друже,-На твою долонечку. Прилетіло …сонечко. Музикант живе на лузі,Упізнай його, мій друже,Спинка, ноги, голова – Все зелене, як трава. Ще й швидкий, як вітерець,Милий …коник- стрибунець.

Сонце, сонечко та соняшник

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами райдуги крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над ними басовито гудів Джміль: –
Ж-ж-жарко… Йому й справді було жарко.
– Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке.
Почуло Сонце та й каже:
– Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріш дозрівали, щоб пташки співали, щоб діти смаглявими ставали, а він… він мене жорстоким назвав.
Образилося Сонце та й сховалося за хмару. Похмурно на світі стало, квіти пелюстки згорнули, птахи замовкли, мурахи входи та виходи своїх домівок закривати почали.
– Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити? – зашепотіли Дерева.
– Я тут, ось я, – сказав хтось тоненьким голоском і всі побачили маленького, червонокрилого жучка, якого й справді Сонечком звали.
– А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева.
– Ні.
– А можеш так зробити, щоб черешні поспіли?
– А щоб діти засмагли?
– І цього не вмію, – зітхнуло Сонечко, – я тільки попелиць знищую,червців, кліщиків па-вутинних та інших дрібних шкідників.
– І за це тобі, Сонечко, спасибі, – вклонилися Дерева і знов зашепотіли:
– Що робити? Що робити? Як без Сонечка нам жити?
– Може, я зумію допомогти? – спитав Соняшник. Він теж був на Сонце схожий: кругла голівка у жовтогарячих променях.
– А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева.
– Ні.
– А зробити так, щоб черешні поспіли?
– Ні. Не мо-жу…
– А щоб діти засмагли?
– І цього не вмію, – тихо мовив Соняшник, – я тільки насінням людей годую.
– Це ж добре! Спасибі тобі, Со-няшнику, – вклонилися Дерева. А Джміль знов гудів.
– Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
– Жаль! – обурилися Дерева. – А хто Сонце образив, хто його жорстоким назвав? Все ти, все ти, Джмелю!
Вони так розхвилювалися, так розгойдались, аж вітер знявся, Злякався Джміль, почав у Сонця пробачення просити:
– Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені, пробач.
Виглянуло Сонце з-за хмари, посміхнулося привітно. Зраділи дерева, пташки защебетали, квіточки розкрилися, а Джміль над ними гудів:
– Ж-ж-жарко. але не дуже, але не дуже…

Додати в улюблені!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок.

Джерело:

“Пригоди на землі та під водою”