Пастернак

Пастернак (Pastinaca L.) — багаторічна трав’яниста рослина, вид роду пастернак, родини окружкові. У дикому виді зустрічається у багатьох країнах Європи і Азії, зокрема дуже поширений дикий пастернак в Україні. У перший рік пастернак утворює коренеплоди і розетку листків, на другий – стебло, суцвіття і насіння.

В стародавні часи пастернак використовували як в харчових так і лікарських цілях на території більшої частини Європи, а в нашій країні він з’явився лише в XVII під назвою польовий борщ. В даний час пастернак натуралізували і культивують в усьому світі, хоча до цих пір можна зустріти його дикорослі форми в Південній Європі, Туреччині, на Балканах і Кавказі.

Біологічні характеристики

Рослина холодостійка, коренеплоди за умов достатнього снігового покриву або злегка підгорнутими добре зимують у ґрунті і тривалий час зберігають свої товарні якості. Морозостійкість пояснюється підвищеним вмістом сухих речовин, фосфору, калію, а також волокнистою будовою коренеплодів. Краще перезимовують сорти з довгими коренеплодами, оскільки у них корова частина товстіша і верхівка коренеплоду заглиблена у ґрунт на 4–5 см, а у сортів округлої форми — до 1-2 см.

Насіння пастернаку починає проростати за температури +5°C, сходи з’являються на 15-20 добу. Вони витримують заморозки до -3. -5°C, а дорослі рослини до -7. -8°C.

Пастернак — рослина світлолюбна. Найбільш вимогливий до світла у перший період росту і розвитку. Пастернак вибагливий також до вологості ґрунту, який має бути рівномірно зволоженим протягом усього періоду вегетації, але надлишок вологи і близьке залягання ґрунтових вод рослини переносять погано.

Рослина належить до групи пряних овочевих рослин із високим вмістом сухих речовин.

Ароматичність пастернаку надають ефірні олії, що містяться у листках, коренеплодах і насінні. коренеплодах містяться мінеральні солі (особливо високий вміст калію), вітаміни: С, В1, В2, В6, РР, каротин; цукри, крохмаль, біологічно активні речовини, ферменти, білки, пектин, клітковина. У насінні виявлені фурокумарини, флавоноїдні глікозиди і кумарини. За вмістом легкозасвоюваних вуглеводів пастернак займає одне з перших місць серед коренеплідних овочевих рослин.

Листки: розсічені, роздільно-пірчасті, зверху глянцеві, знизу матові, зібрані у прямостійку, напівпрямостійку або розлогу розетку. Черешки листків округлі, гладкі, зелені, з антоціаном або без нього.

Стебло: ребристе, голе або слабо опушене, з короткими зеленими волосками.

Коренева система: м’ясиста, білого або жовто-білого забарвлення, з гладенькою поверхнею і добре вираженими вічками.

Суцвіття: двостатеві, дрібні, правильні, П’ятичленні, зібрані в складну парасольку з 5-15 променів; обгортка і оберточки найчастіше відсутні. Чашечка майже непомітна, віночок яскраво-жовтий.

Плід: двонасінник (вислоплідник)

Практичне використання

Коренеплоди пастернаку використовуються в кулінарії і консервній промисловості, листки – у дерматології для приготування відварів, насіння — у фармакології.

Коренеплоди мають приємний гострувато-солодкий смак і тонкий аромат, що нагадує змішаний букет овочів родини Селерові — моркви, петрушки, кмину, анісу, фенхелю.

Використовують пастернак як приправу в складі «білого коріння» у супах і соусах, з нього готують смачні і поживні самостійні другі страви у вареному, тушкованому, смаженому, запеченому вигляді. Можна використовувати в сирому вигляді самостійно або додавати в салати.

Широко визнані лікувально-дієтичні властивості пастернаку. Встановлено, що при його споживанні покращується травлення, зміцнюються стінки капілярних судин, спостерігаються болезаспокійлива і відхаркувальна дія. Рослина також має тонізуючі властивості. У народній медицині застосовується як сечогінний засіб, засіб для підвищення апетиту, проти кашлю, для пом’якшення і видалення мокротиння. В сучасній медицині пастернак застосовують для лікування і профілактики серцево-судинних захворювань, вітиліго.

Пастернак також цінна кормова рослина для тварин і птиці. При його згодовуванні значно підвищується якість молока і м’яса. Рослина — хороший медонос.

Агрономічні особливості

Висадка: березень.

Збір врожаю: жовтень.

Тривалість вегетації: 120-180 днів.

Хороші попередники: цибуля, капуста, гарбуз, картопля, кабачки, помідори, буряк.

Сівба

Строки посіву насіння — весняні.

Спосіб посіву — широкорядний з шириною міжряддя 45 см.

Норма висіву насіння — 10-20 кг/га.

Глибина загортання — 1,5-3 см.

Період проростання насіння — 10-20 днів.

Особливості догляду

Догляд за посівами охоплює:

знищення кірки,
розпушування грунту
знищення бур’янів у міжряддях шляхом проведення культивацій
прополювання рядків
формування густоти травостою
ранньовесняні боронування

Пастернак, як і всі коренеплідні овочеві рослини, вимогливий до обробітку ґрунту. Система обробітку ґрунту сприяє його розпушуванню, збільшенню доступності рослинам запасів поживних речовин, води, повітря. У розпушеному ґрунті створюється сприятливий температурний режим, більш активно проходять мікробіологічні процеси, добре розвивається коренева система.

За необхідності один-два рази посіви пастернаку підживлюють. Якщо одночасно з сівбою не вносились фосфорні добрива і рослини виявляють ознаки голодування, то після проривання забезпечують перше підживлення, вносячи азотні, фосфорні і калійні добрива. Друге підживлення вносять через 20–30 днів на початку росту коренеплодів.

Шкідники

Тютюнова білокрилка
Морквяна муха
Іржавий (іржавинний) кліщ томатів
Цибулева дзюрчалка
Метлиця (луговий метелик)
Огірковий комарик
Блідий лучний метелик
Зонтична міль
Морквяна листоблішка

Хвороби

Альтернаріоз
Сіра гниль
Іржа
Бактеріальний рак
Борошниста роса
Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
Септоріоз
Бактріальна гниль
Біла гниль
Жовтуха айстри
Іржа біла
Кільцева плямистість
Парша звичайна
Рамуляріоз
Ризоктоніоз
Різопусна гниль
Стемфіліоз (Сіра плямистість)
Техаська гниль
Фомоз
Церкоспороз
Цефалоспоріоз
Чорна бактеріальна плямистість
Дефіцит азоту
Дефіцит бору
Дефіцит заліза
Дефіцит калію
Дефіцит кальцію
Дефіцит магнію
Дефіцит магнію
Дефіцит марганцю
Дефіцит міді
Дефіцит молібдена
Дефіцит сірки
Дефіцит Фосфору
Дефіцит цинку

Сорти і гібриди

Живчик
Борис
Пульс
Стимул
Петрик
Белас

Опис та характеристика рослини Пастернак посівний

пастернак посівний – дворічна парасолькове рослина, яка досягає у висоту близько 1м. Веретеновідним білуватим коренем рослина закріплюється в грунті. Стебло ребристо-борозенчасте, від середини гіллястий. Листя найчастіше прості, перисті, з трилопатеві кінцевим листочком; нижні – з короткими черешками, верхні – сидячі. Квітки, зібрані в складний зонтик, золотисто-жовтого кольору – на відміну від інших зонтичних, переважно білих. Вся рослина має ароматний запах. Зеленувато-жовті плоди притиснуті один до одного, широко еліптичні, з чіткими крилами. Цвіте з липня по серпень.

Пастернак – название растения из семейства Зонтичных и распространенная овощная культура. Еще в І веке до н. э. о пастернаке упоминали Плиний и Диоскорид, а на территории Швейцарии при раскопках поселения времен неолита были найдены семена этого растения. В Средние века пастернак использовали как в пищевых так и лекарственных целях на территории большей части Европы, а в нашей стране он появился лишь в XVII под названием полевой борщ. В настоящее время пастернак натурализировали и культивируют повсеместно во всем мире, хотя до сих пор можно встретить его дикорастущие формы в Южной Европе, в Турции и Средней Азии, на Балканах и Кавказе.

Автори середньовічних травників, згадуючи про пастернаку як про овочі, посилалися на давньогрецького лікаря Діоскорид, який застосовував його як сечогінний засіб. Пастернак застосовували в стародавній медицині як також як засіб, що збуджує статеву діяльність, підвищує апетит, при галюцинаціях, як болезаспокійливе при ниркових, печінкових та шлункових кольках, як протикашльовий і для пом’якшення та відділення мокротиння. У народній медицині настій і відвар коренів пастернаку посевноо пили при кашлі для його пом’якшення і відділення мокротиння, а також використовували при водянці і як болезаспокійливий засіб. Водний настій коренів пастернаку посівного з цукром вживають для збудження апетиту і як тонізуючий засіб під час реабілітації після важких захворювань.

Лікувально-дієтичні властивості пастернаку визнані лікарями. Встановлено, що він поліпшує травлення, зміцнює стінки капілярних судин, надає болезаспокійливу і відхаркувальну дію, має тонізуючі властивості. В офіційній медицині пастернак посівний використовують для лікування та профілактики серцево-судинних захворювань.

У пастернаку посівного є авторитетні поручителі серед авторів середньовічних травників, і серед них П.А. Маттіолус. Вони в свою чергу посилаються на класиків – Плінія і Діоскорид. Цим даними відповідають приписи щодо вживання плодів пастернаку в народній медицині: водянка, болі в тілі, захворювання нирок і сечового міхура (особливо камені), шлункові та легеневі хвороби, лихоманка, а також втрата сну і ревматизм. Якщо використовується чай, то його треба готувати з розтертих плодів.

Рецепт чаю з плодів пастернаку: 1 чайну ложку з верхом плодів пастернаку залити 1/4 л окропу, настояти 10 хвилин, процідити. При необхідності пити щодня по 2 чашки.

Побічні дії. Застосування пастернаку, як правило, побічних ефектів не дає. Однак у сприйнятливих людей можуть з’явитися висипання на шкірі, які після припинення лікування зникають.
Як культурне овочеве і кормове рослина пастернак посівний відомий з кінця XII століття. Однак широко вирощувати його стали з початку з XVIII століття.

Пастернак посівний добре росте в родючої, дренированной садовому грунті. Ділянки воліє сонячні, теплі. Розмножують його посівом насіння, його садять в травні відразу на постійне місце.

Медоносні бджоли збирають з квіток пастернаку посівного багато нектару. Мед високої якості, світлий.
Рослина має слабким запахом, що нагадує запах петрушки, пряним, солодкуватим смаком, подібним зі смаком моркви. Пастернак широко застосовується в кулінарії і кондитерському виробництві. Його коріння вживають тушкованими, а також як приправу до супів, гарнір до м’яса або як прянощі до овочевих салатів.

пастернак посівний багатий мінеральними солями, вуглеводами, в його коренях є також значна кількість вітамінів – тіаміну, нікотинової кислоти, рибофлавіну, а також ефірного масла; виявлені білкові речовини, жирне масло, клітковина, крохмаль, пектинові речовини. У насінні знайдені фурокумарини, флавоноїдної глікозиди і кумарини. До складу ефірної олії пастернаку посівного входить октілбутіловий ефір масляної кислоти, що визначає його своєрідний запах.
Рослина багато мінеральними солями, вуглеводами, в його коренях є також значна кількість вітамінів – тіаміну, нікотинової кислоти, рибофлавіну, а також ефірного масла; виявлені білкові речовини, жирне масло, клітковина, крохмаль, пектинові речовини. У насінні знайдені фурокумарини, флавоноїдної глікозиди і кумарини.

До складу ефірної олії входить октілбутіловий ефір масляної кислоти, що визначає його своєрідний запах.

Цвіте на другий рік в липні-серпні

В дикому вигляді лікарська рослина росте в Європі, Туреччині. Пастернак посівний часто по узбіччях доріг, межах, просіках, канавах, на кам’янистих і щебністих місцях, в достатку росте великими куртинами на сухих і помірно вологих луках.

Будова рослини

Стебель остроребристый, прямостоячий, бороздчато-гранёный, шершавый, опушенный, ветвистый, высотой 30—100 см.

Листя непарноперисті, з 2-7 пар яйцевидних, крупнопільчатий або лопатевих, більш менш опушених сидячих листочків; нижнє листя короткочерешкові, верхні – з вагінальним підставою, сидячі.

Корнеплод белый, толстый, сладковатый и приятно пахнущий, форма варьирует от округлой, как у репы, до конусовидной, как у моркови, цвет на разрезе желтовато-серый или желтовато-бурый.

Квітки двостатеві, дрібні, правильні, П’ятичленні, зібрані в складну парасольку з 5-15 променів; обгортка і оберточки найчастіше відсутні. Чашечка майже непомітна, віночок яскраво-жовтий.

Плід – округло-еліптична, плоскосжатая, жовтувато-бура, узкокрилатая двусемянка.

Біологічна класифікація

Вебінар “Основні шкідники і хвороби овочевих коренеплідних (морква, буряки, селера, пастернак) культур та заходи захисту від них.”