Якісне молоко – яким воно має бути?
Молоко — незамінний продукт високої біологічної цінності, що супроводжує людину все життя від самого його початку. Традиційно у нашій державі основним видом, що споживається переважною частиною населення, є коров’яче молоко і продукти з нього. Тому основні характеристики молока, лабораторні показники якості та його технологічні властивості є темою наступного дослідження журналістів Kurkul.com.
Зовнішній вигляд, колір, смак і запах
Насамперед якісне молоко повинно мати смак і запах, які властиві для свіжого молока. Неприємний присмак молока спостерігається у випадку поїдання тваринами часнику, цибулі, полину тощо. Умови утримання худоби та технологія отримання молока теж впливають на цей показник – при недотриманні вимог молоко може мати запах силосу, сінажу, гною. Крім того, у домашніх умовах побічні відтінки запаху молоко може набути при неправильному зберіганні. Це відбувається передусім внаслідок поглинання різких запахів при одночасному зберіганні різноманітних продуктів, наприклад, молока та мила, молока та оселедців. Необхідно пам’ятати, що у випадку наявності нехарактерних для молока присмаку та запаху молочні продукти не можуть бути допущені до реалізації.
Для натурального жирного молока властивий білий колір із легким жовтуватим відтінком. Натомість для знежиреного молока характерний білий колір із наявністю голубого відтінку.
Візуально молоко повинно являти собою однорідну рідину без осаду. Для визначення консистенції молоко наливають у склянку, яку трохи нахиляють та повертають у вихідне положення – проба не повинна бути ані водянистою, ані тягучою, ані утворювати клубочки слизу внаслідок процесів слизового бродіння, зумовленого дією мікроорганізмів.
Лабораторні показники контролю якості молока
Спочатку ми маємо визначити чи не має продукт інших домішок. Основний показник (густину) вимірюють спеціальним приладом – ареометром. Згідно з вимогами Державного стандарту (ДСТУ–2661–94) густина молока повинна знаходитися у межах 1,024-1,037 г/см3. Майте на увазі, якщо густина менша нижньої межі, – молоко розбавлене водою.
Далі оцінюємо основні якісні показники, від яких залежать смакові і технологічні властивості продукту – вміст жиру та білка.
Жирність і білковість молока на даний час визначаються за допомогою великої кількості автономних аналізаторів молока. Також в Україні працюють сертифіковані та ліцензовані лабораторії, які надають свої послуги племінним господарствам для визначення якісних показників молока індивідуально від кожної тварини. Вміст у молоці регламентується в межах не менше 3,4% жиру та 3,2% білка.
Довідка. Згідно з ДСТУ–2661–94 вміст жиру у молоці може знаходитися у межах від 1,0 до 6,0% залежно від ґатунку молока.
Цікаво. За вмістом жиру і білка в молоці між тваринами різних порід існує суттєва різниця. Найбільш жирномолочною вважаються тварини джерсейської породи. Жирність молока у них досягає 6% і більше. Високим вмістом білка відрізняються тварини бурих порід – понад 3,4% і більше. Взагалі у зоотехнії існує аксіома: менше молока – більше жиру.
Згідно останніх досліджень за вмістом найбільш важливих жирних кислот перевага у якості молока належить тваринам української бурої молочної породи. Наприклад, олеїнової кислоти, що має антихолестеринову дію.
Довідка. Незамінні амінокислоти – це амінокислоти, які не синтезуються в організмі людини, а повинні потрапляти з їжею.
Вплив факторів середовища на якість молока
За традиційної системи ведення галузі молочного скотарства (основна умова – відсутність цілорічної однотипної годівлі) основний фактор середовища, що впливає на якість молока — це сезон року. Найякісніший склад молока отримують в осінньо-зимовий період. Сезонність також впливає на співвідношення основних компонентів молока і, відповідно, його технологічні властивості. Найбільше коливань зазнають співвідношення жир:білок, жир:сухий знежирений молочний залишок, білок:жир.
Іншим суттєвим чинником є вплив на якість молока стадії лактації тварини. Вміст жиру і білка в молоці суттєво коливаються впродовж лактаційного періоду. Найвищими вони є на початку і в кінці лактації, а найнижчими — на третьому-п’ятому місяцях.
Від чого залежать технологічні властивості молока
Технологічні властивості молока значною мірою визначаються його жирнокислотним складом. Саме жири обумовлюють смак і консистенцію продуктів, що будуть вироблені з нього (масло, сири). Тварини різних порід мають значні відмінності за цим показником. Зокрема жирнокислотний склад молочного жиру чорно-рябих корів сприятиме отриманню молочних продуктів з м’якою, ніжною й пластичною консистенцією. А молочні продукти, виготовлені з молока бурих корів, будуть приємніші за смаком і запахом, але щільніші та твердіші за консистенцією.
Амінокислотний склад молока також відіграє важливу роль у формуванні його органолептичних властивостей.
Жирнокислотний і амінокислотний склад також обумовлені двома групами факторів – генетики і середовища (годівлею).
Регулювати ці показники значною мірою можна повноцінними збалансованими раціонами. Та вплив породи залишається визначальним. Наприклад, амінокислотний склад молочних білків молока бурих корів сприятиме тому, що молочні продукти, виготовлені з нього, матимуть приємніший, більш насичений смак і аромат, ніж у чорно-рябих тварин.
Здоров’я тварин та його вплив на якість молока
Одним із негативних факторів, які перешкоджають інтенсивному розвитку молочного тваринництва та отриманню якісного молока, є широке поширення серед корів хвороб молочної залози, що носять запальний характер (клінічна, субклінічна форми маститу).
Маститами уражаються корови в будь-який період лактації, при цьому частіше хворіють високопродуктивні тварини. Економічний збиток від маститів виражається перш за все у зниженні молочної продуктивності перехворілих корів (до 300 кг від 1 корови в рік). У перехворілих клінічною формою відбуваються незворотні зміни тканин молочної залози (розростання сполучної тканини), і колишні надої взагалі не відновлюються. З цієї причини передчасно вибраковуються високоцінні в племінному і продуктивному відношенні тварини. Підвищується захворюваність телят. Водночас знижується запліднюваність тварин (порушується протягом статевого циклу у бік збільшення міжотельного періоду). Знижується якість молочних продуктів (масла, сирів, сметани, кефіру та інших), зменшується можливість розширення асортименту продукції, що випускається. Крім економічного збитку мастити є прямим джерелом забруднення молока мікробами, продуктами їх життєдіяльності і токсинами, які викликають різні кишкові й респіраторні інфекції людей, особливо у дітей.
Критерієм оцінювання інтенсивності захворюваності корів маститом і наявності домішок маститного молока в збірному є соматичні клітини.
В Україні чинний стандарт ДСТУ 3662-97, який регламентує вміст соматичних клітин у молоці різних сортів під час приймання на молокозавод. Зокрема для класу екстра він не має перевищувати 400 тис. кл. в 1 мл молока.
Довідка. Соматичні клітини – це лейкоцити, лімфоцити, моноцити, нейтрофіли, еритроцити та ін. До них також належать епітеліальні клітини альвеол молочної залози. Підвищення рівня цих клітин у секреті молочної залози є наслідком запального процесу.
На вміст соматичних клітин має вплив походження тварини (порода, спадковість), лактація, сезон отелення, технологія та якість роботи оператора машинного доїння.
Як перевірити свіжість молока?
Основним показником свіжості молока є кислотність. Вона зумовлена вмістом у ньому молочної кислоти, фосфорнокислих та молочнокислих солей, білків тощо. Виражається у градусах Тернера. Згідно з ДСТУ–2661–94 кислотність молока І сорту повинна становити 16-18 °Т, кислотність молока ІІ сорту – 19-21 °Т, для білкового – до 25 °Т.
Довідка. Орієнтовним методом перевірки молока на свіжість є проба на кип’ятіння. Для цього у тонкостінну пробірку наливають 4-5 мл молока і, постійно перемішуючи, нагрівають його на спиртівці або газовій плиті протягом 1 хвилини (можна нагрівати пробірку впродовж 2 хвилин на водяній бані).
Якщо досліджуване молоко несвіже і, отже, його кислотність перевищує 25-27 °Т, то при кип’ятінні воно звертається.
Щоб зберегти молоко максимально свіжим після його отримання протягом 12-24 годин, необхідно застосовувати холодильні установки.
Сиропридатність молока
Один із головних технологічних показників молока при виробництві сиру – зсідання його під дією сичужного ферменту, на який суттєво впливають порода та умови годівлі.
Довідка. Сичужний фермент – це особлива органічна речовина, яка виробляється в шлунку новонародженого теляти. Він сприяє стабільній природній ферментації молочних продуктів при виробництві кисломолочних продуктів. Сичужний фермент для сиру надає продукції особливо ніжного смаку, щільну консистенцію.
Головна умова сиропридатності молока – це здатність його швидко згортатися під дією ферментів з утворенням щільного згустка, який добре відокремлює сироватку й утримує жир. Крім того, молоко повинно бути сприятливим середовищем для розвитку мікрофлори, необхідної для формування органолептичних показників сирів. Масова частка основного білка молока – казеїну впливає на сиропридатність молока і вихід сирів. При збільшенні кількості казеїну зростає вміст кальцію і фосфору, підвищується кислотність, прискорюється сичужне згортання, підвищується щільність згустка, знижуються втрати жиру і білка, тобто покращуються фізико-хімічні показники молока як сировини для виробництва сирів.
Довідка. На сиропридатність впливають пори року. Встановлена тенденція покращення сичужного згортання молока з переведенням тварин на пасовищне утримання. В період переведення тварин на стійлове утримання відмічається погіршення сичужного згортання.
При виборі породи худоби для розведення чітко орієнтуйтесь на кінцевий продукт, отримуйте молоко лише від здорових тварин, регулюйте раціони худоби, контролюйте базові показники на всіх етапах отримання і первинної переробки – цим ви забезпечите високу якість молочної сировини та продукції з неї.
© Юлія Павленко, Kurkul.com, 2018 р.
Молочна продуктивність корів
Молоко — це складна біологічна рідина, що виробляється молочною залозою самок ссавців. Воно є незамінним кормом для новонароджених тварин і цінним продуктом харчування для людини.
Склад молока непостійний і залежить від породи тварин, періоду лактації, рівня годівлі, сезону року, техніки доїння тощо. Основними компонентами його є жир, білки, молочний цукор (лактоза), мінеральні речовини, вітаміни.
За хімічною будовою молочний жир — це ефір трьохатомного спирту і жирних кислот, яких у молоці близько 150. Він — найцінніша складова молока і визначає смакові якості та поживність останнього.
У сирому молоці молочний жир перебуває у вигляді жирових кульок, покритих зверху ліпопротеїновими оболонками. В 1 мл молока їх налічується 2-5 млрд. Упродовж лактації кількість жирових кульок у молоці змінюється: на початку їх менше і вони дещо більші, ніж у кінці. У молоці жирномолочних корів уміст більших жирових кульок вищий. Розмір їх залежить від породи, періоду лактації, годівлі та інших чинників.
Якщо молоко має дрібні жирові кульки, воно смачніше і краще засвоюється організмом. Відносно невеликий розмір їх у молоці корів чорно-рябої породи, тому саме її й розводять у приміських зонах для одержання питного молока. З молока, в якому більші жирові кульки, вищий вихід масла, оскільки дрібніші відходять під час сепарування в молочні відвійки.
Білки молока синтезуються з амінокислот, кількість яких у них досягає 20 і більше. Основним із білків молока є казеїн. Він становить 82 % загальної їх кількості, альбумін — 12 і глобулін — 6 %.
Казеїн, крім молока, ніде в природі не трапляється й надає йому білого кольору та непрозорості. Під впливом кислот і сичужного ферменту він коагулює, що дає можливість виробляти з молока сири та кисломолочні продукти.
Після виділення з молока казеїну в сироватці залишаються альбумін і глобулін, які називають сироватковими білками і використовують у фармацевтичній промисловості як основу для виготовлення білкових препаратів. Глобулін молока — це носій імунних властивостей, тому в молозиві його у 10-15 разів більше, ніж у молоці.
Молочний цукор (лактоза) є тільки у молоці. Він є дисахаридом, що складається з глюкози і галактози. У чистому вигляді — це кристалічний порошок білого кольору в 3-5 разів менш солодкий,ніж тростинний чи буряковий цукор. Нагрівання молока до температури понад 100 °С робить його коричневим, а за 170-180 °С спостерігається побуріння молока внаслідок карамелізації молочного цукру.
Лактоза відіграє важливу роль у виробництві кисломолочних продуктів. Внаслідок дії молочнокислих бактерій вона зброджується до молочної кислоти, яка від’єднує від молекули казеїну частину кальцію, і вивільнений казеїн випадає в осад. Процес молочнокислого бродіння можна спрямувати у бажаному для технолога напрямі.
До мінеральних речовин молока відносять солі неорганічних та органічних кислот. У молоці міститься близько 80 хімічних елементів. Залежно від кількості їх поділяють на макроелементи (кальцій, фосфор, калій, натрій, сірка, хлор, магній) і мікроелементи (залізо, мідь, кобальт, марганець та ін.).
Більше від половини всіх мінеральних речовин молока становлять солі кальцію та фосфору. Кальцій у молоці перебуває в розчинній (25 %) і колоїдній (75 %) формах, остання зв’язана з казеїном. Збільшення кількості розчинної форми кальцію й зменшення зв’язаної погіршують якість молока.
Фосфор що міститься в клітинах молочної залози, впливає на процес утворення багатьох компонентів молока. До 30 % органічного фосфору зв’язано з казеїном та оболонками жирових кульок. Важливою формою є фосфор, який входить до казеїн-фосфатного комплексу.
Мікроелементи — важливі складові ферментів, вітамінів і активують або інгібують діяльність багатьох із них.
У молоці містяться всі життєво необхідні вітаміни. Каротин і вітамін В2 надають йому і продуктам, виготовленим із нього, певного кольору. Вітамін С запобігає окисним процесам у молоці та маслі. У молоці, особливо в молозиві, є імунні тіла, аглютиніни, опсоніни й гормони (окситоцин, тироксин та ін.).
Утворення молока — це секреторний процес, в якому важливу роль відіграють епітеліальні залозисті клітини — альвеоли та епітелій молочних ходів. Спочатку поглинаються попередники молока з крові, а в секреторних клітинах відбуваються біосинтез і виділення молока у порожнину альвеол. Для утворення 1 кг молока необхідно, щоб через вим’я пройшло 450-500 л крові.
Регулюють секрецію молока нервова та гуморальна системи. Подразнення нервових закінчень дійок передається до гіпоталамуса, який у відповідь виділяє релізинг-гормони. Дія їх на гіпофіз зумовлює виділення з аденогіпофіза пролактину, а із задньої частини — окситоцину. Перший гормон впливає на рівень секреції молока, а другий — на повноту молоковиведення.
Жир молока синтезується з жирних кислот, що утворюються в молочній залозі із жиру корму. Внаслідок бродіння у рубці з вуглеводів утворюються пропіонова, масляна та оцтова кислоти. Остання використовується на утворення жиру молока. Бродильні процеси залежать від структури раціону і фізичного стану кормів.
Якщо тваринам згодовують багато сіна, сінажу, силосу, то у їхньому рубці переважає оцтовокисле бродіння. Даванка великої кількості концкормів, подрібнених кормів у натуральному вигляді чи гранулах посилює пропіоновокисле бродіння. У рубці підвищується вміст пропіонової кислоти, що призводить до зниження жирності молока. Гліцерин і жирні кислоти на 10 % утворюються з оцтової кислоти, що надходить із крові в секреторні залози альвеол.
Казеїн та альбумін синтезуються молочною залозою, оскільки у природі ніде вони не трапляються.
Глобулін молока і крові не відрізняються між собою, тому він може переходити безпосередньо з крові. 30-45 % білків молока синтезуються за рахунок амінокислот, які надходять із кров’ю, а решта — за рахунок білків корму.
Вітаміни, ферменти, гормони і мінеральні солі безпосередньо переходять із крові в молоко, але це не фільтрація, а фізіологічно активний процес.
За періодичного звільнення вим’я від молока процес молокоутворення відбувається безперервно. Молоко, що утворилося в альвеолах, надходить до дрібних молочних проток, з яких формуються молочні канали. Останні зливаються й утворюють молочні ходи, які відкриваються в цистерну частки вим’я. Потім молоко надходить до цистерни дійки й дійкового каналу.
До моменту доїння у цистернах накопичується до 25 % молока, а після масажу чи умовно-рефлекторного подразнення — 85-97 %. Перехід молока з альвеолярного відділу в цистернальний називається молоко-виведенням. Під час доїння чи ссання телям корови молоко виходить із вим’я. На молоковіддачу впливає гормон задньої частки гіпофіза окситоцин і дія його триває 5-6 хв, а потім окситоцин втрачає активність або руйнується гормоном надниркової залози адреналіном, і молоковіддача припиняється. Отже, корів потрібно доїти швидко. Корови з різною продуктивністю мають неоднакову швидкість молоковіддачі. Ця ознака є спадковою і її можна використовувати у відборі й підборі тварин.
Лактація та її тривалість. Після отелення у корови починає функціонувати молочна залоза, тобто утворюється спочатку молозиво, а потім молоко.
Період від отелення до запуску називається лактаційним. Запуск — це поступове припинення виділення молока. За сприятливих умов годівлі та утримання нормальним лактаційним періодом вважають 305 днів. Тривалість лактації залежить від індивідуальних особливостей тварин. Деякі корови самозапускаються, інші лактують до отелення. Проте останніх слід запускати, зменшуючи кількість згодовуваних концентрованих і соковитих кормів до повного припинення синтезу молока.
Якщо не надати корові сухостою тривалістю 45-60 днів перед отеленням, то у наступну лактацію вона зменшить продукування молока. У період інтенсивного розвитку плода корова не в змозі за рахунок кормів одночасно забезпечити себе поживними речовинами на продукування молока, розвиток плода і підтримання життєдіяльності власного організму. Крім того, молочній залозі треба дати відпочинок для відновлення залозистої частки альвеол.
Протягом лактації надої корів змінюються. Після отелення добові надої підвищуються і досягають максимуму на 2-3-му місяці, після чого поступово знижуються, особливо з 5-го місяця тільності.
Зміна надоїв упродовж лактації називається лактаційною кривою. Вона зумовлюється молочною продуктивністю, індивідуальними особливостями, фізіологічним станом, а також умовами годівлі та утримання. У частини корів протягом лактації добові надої змінюються незначно, а в інших спостерігається велика різниця. Високопродуктивні корови мають високу і стійку лактаційну діяльність. Тварини з ніжною конституцією характеризуються швидко спадаючою лактацією, а у низькопродуктивних спостерігається стійка низька лактаційна діяльність.
Практика показала, що надої корів за лактацію на 25 % залежать від вищого добового надою і на 75 % від характеру лактаційної кривої. У високопродуктивних тварин зниження надоїв у наступні місяці становить 4-6 %, а в низькопродуктивних — 9-12 %.
У разі добору корів за молочною продуктивністю звертають увагу на характер лактаційної кривої. Тварини з високими добовими надоями і стійкою лактаційною кривою дають більше молока за лактацію, довше використовуються з господарською метою і, отже, від них отримують вищий надій упродовж життя.
Молочна продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіологічного стану, живої маси, віку, умов годівлі, утримання і використання тварин.
Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність.
У стадах бувають рекордистки, корови з середньою і низькою продуктивністю. Спадкові можливості тварин не можуть бути реалізовані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієнічних умов утримання.
Породні особливості є одним із важливих чинників, що визначають молочну продуктивність. Сучасні спеціалізовані молочні породи мають високу продуктивність (чорно-ряба, українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна, голштинська та ін.). Вони ефективно використовують корми. За повноцінної збалансованої годівлі на 1 кг молока витрачають 1-1,1 корм. од. корму. Річні надої корів цього напряму продуктивності становлять 3000-5000 кг молока з вмістом жиру 3,5-3,8 % і білка 3,1-3,4 %.
Серед молочних є породи, в молоці яких 5-6 % жиру і 3,8-4,2 % білка. До них належать джерсейська і гернсейська. Корови комбінованого напряму продуктивності за надоями дещо поступаються тваринам молочних порід, а за вмістом жиру в молоці переважають їх.
У сучасних умовах племінної роботи, годівлі та утримання найповноцінніше за вмістом жиру і білка молоко одержують від корів із надоєм 3500-5000 кг за лактацію. Здебільшого підвищення надоїв до 60007000 кг призводить до зниження жирності молока, але меншою мірою позначається на кількості білка.
У стадах різних порід приблизно є 25-30 % корів, молоко яких має підвищені жирність і білковість, а 15 % тварин поєднують ці показники з високими надоями порівняно з середніми показниками по стаду.
Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв на 25-50 %. За витратами кормів корови з невисокою молочною продуктивністю обходяться господарству в два рази дорожче, ніж високопродуктивні, оскільки чим вищі надої, тим менше витрачається твариною поживних речовин на утворення молока. Високопродуктивним коровам на 1 кг молока потрібно 0,7-0,9, а низькопродуктивним — 1,5 корм. од.
Недостатня годівля, особливо дефіцит протеїну в раціоні, негативно позначається не тільки на надоях, а й призводить до зниження вмісту жиру в молоці. Згодовування коровам соняшникової, бавовникової та лляної макухи сприяє підвищенню цього показника на 0,2-0,4 %. На якість молока позитивно впливають також доброякісне сіно, трава бобових і злаково-бобових культур.
Склад та якість молока погіршуються у разі згодовування недоброякісних кормів і великої кількості деяких видів соковитих кормів (турнепс, бруква, гичка коренеплодів). Великі даванки коровам макухи погіршують якість масла і з такого молока не можна виготовити високоякісний сир.
На продуктивності корів також позначаються температура, вологість, уміст газів у повітрі приміщень. Оптимальні параметри мікроклімату для корів такі: температура повітря 5-15 °С, відносна вологість 7075 %, обмін повітря на 1 ц живої маси 17 м3/год, швидкість руху повітря 0,5 м/с, концентрація вуглекислоти 0,25 %, аміаку 20 мг/м .
Критичними зоогігієнічними параметрами для корів, що негативно позначаються на продуктивності, є температура нижче від 5 °С і вище за 25 °С та вологість вище від 75 %. Високі відносна вологість (90 %) і температура повітря спричиняють зниження вмісту жиру в молоці, а низькі — підвищують його і зменшують загальну кількість молока.
На вміст жиру в молоці позитивно впливає моціон. Корови повинні бути забезпечені не тільки необхідною кількістю високоякісних кормів, а й водою. Для утворення 1 л молока потрібно 4-5 л води, тому напувати тварин треба не менше від трьох разів на добу.
Молочна продуктивність також залежить від стану здоров’я, віку тварин, віку під час першого осіменіння, живої маси, тривалості сухостійного й сервіс-періоду.
Тільки здорові корови здатні до нормального відтворення і високої молочної продуктивності. На надоях негативно позначаються такі захворювання, як туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, мастит та ін.
Надої корів до 4-5-ї лактації підвищуються, 2-3 роки перебувають на одному рівні, потім знижуються, що пов’язано з віковими змінами функціональної діяльності не тільки молочної залози, а й інших органів. З віком зменшується кількість залозистої тканини, але у більшості випадків тварини розвивали максимальну молочну продуктивність на 8-10-й лактаціях.
Перше отелення корови у 27-29-місячному віці сприяє скороченню витрат на її вирощування й отриманню вищого надою впродовж життя.
Корови з більшою живою масою здатні з’їдати значну кількість корму і переробляти його в молоко, але зростання надоїв залежно від маси тварин спостерігається доти, поки зберігатиметься молочний тип худоби. У молочному скотарстві бажано, щоб надій корови за лактацію перевищував живу масу у 8-10 разів.
Період від запуску до отелення називається сухостійним. Залежно від віку та продуктивності він триває 45-60 днів. Молодим і високопродуктивним коровам надають довший сухостійний період, ніж повновіковим і тваринам із низькою молочною продуктивністю.
У разі ненадання корові періоду сухостою або за значного його скорочення знижуються надої в наступну лактацію, а телята народжуються дрібними й слабкими.
Період від отелення до запліднення називається сервіс-періодом. Тривалість його суттєво позначається на молочній продуктивності корів. Запліднення їх у першу охоту призводить до скорочення лактації та зниження річного надою, тому що, починаючи з 5-го місяця лактації, корови різко знижують надої. Якщо останніх осіменяти на 3-4-му місяці лактації, то вони дояться значно довше, а за тривалих лактацій середньодобові надої нижчі на 13-15 %, ніж за 305 днів доїння. Оптимальна тривалість сервіс-періоду — 60-80 днів. Якщо відтягнути на певний час осіменіння, то корова може залишитись яловою і завдасть господарству певних збитків.
Уміст жиру та білка в молоці корови неоднаковий упродовж її життя і залежить від лактації, пори року, доби, кількості доїнь, перших та останніх порцій молока. З віком тварин уміст жиру й білка в молоці зменшується. Протягом лактації ці показники значно змінюються. На 23-му місяці лактації вміст жиру знижується, потім зростає і в останній місяць лактації стає вищим на 20-45 % порівняно з першим.
З підвищенням жирномолочності корів зростає і вміст білка в молоці, але дещо в меншій кількості. Жирніше молоко одержують у час вечірніх доїнь, але буває жирнішим і вранішнє. Це пов’язано з утворенням жиру в молочній залозі й виділенням уже синтезованого. Молоко перших порцій містить до 1 % жиру, а останніх — 10 % і більше. Такої закономірності не спостерігається за вмістом білка в молоці. В одних корів він буває вищим у перших порціях, а в інших — в останніх.