Економія на кормах: заготовляємо силос та відмовляємось від сіна

Щоб підтримати продовольство України нам потрібно не тільки рослинництво, а й тваринництво в якому останнім часом низхідна тенденція. Експерти один поперед одного кричать: фермери відновлюйте корівники, українцям потрібна вітчизняна молочка. Проте, перед тим, як почати цю справу необхідно продумати всі складові, особливо подбати про корм для тварин.

В умовах промислових ферм та комплексів, завжди було, є і буде, актуальним питання: «Де взяти енергію для максимальної продуктивності поголів’я?». Навкруги є багато відповідей, але варто звернути увагу на звичайну сільськогосподарську культуру, яка має досить потужний «енергетичний заряд» — силосну кукурудзу. Адже силосні гібриди заряджені «на максимум» енергією. Тож сьогодні Kurkul.com разом з фахівцями агродепартаменту LNZ Group розповість про етапи підготовки та нюанси заготівлі силосу.

Найбільш поширеною сировиною для виготовлення силосу є кукурудза. І тут питань мало б не виникати. Оскільки ця культура містить крохмаль, сирий протеїн, білок, сирий жир, що грають важливу роль в годівлі тварин. Цей корм має вміст енергії, який можна порівняти із годівлею ячменем, а витрати на виробництво кукурудзяного силосу, як при заготівлі багаторічних трав. Тому деякі фермери відмовляються від сіна на користь силосу.

Головні умови для отримання якісного силосу

1. Підбір силосного гібрида. Від цього залежить максимальна засвоюваність енергії тваринами. Деякі фермери вважають, що посіявши звичайну зернову кукурудзу, вони отримають такий же результат годівлі, як від силосного гібрида. Проте основна відмінність полягає в тому, що в другому утворюється достатня кількість зеленої маси, структура стебла набагато «ніжніша», а зерно має чітко виражену крохмалисту масу та не має скловидності. У гібридах генетично закладена легка трансформація енергії рослини в енергію виробництва молочної продукції. Зокрема, це: S2610/EXPG600, S3825, S3909, S4210, S4211/EXPG607 та S3477/EXPG601.
2. Дотримання технологічної карти. Для того, щоб отримати максимальний врожай силосної кукурудзи, необхідно дотримуватися правильних умов вирощування. Дуже важливо не допустити забур’яненості. І тут пересторога не в тому, що це вплине на врожай, а насамперед тому, що більшість бур’янів негативно впливають на здоров’я ВРХ. Для цього варто застосовувати гербіцидний захист від DEFENDA.

Підготовка до збору кукурудзи на силос

1. Команда. Має бути сформовано 2 групи спеціалістів, які контролюватимуть процес заготівлі силосу — одна в полі, друга у траншеї. Кожна команда має у своєму арсеналі всі необхідні засоби чи інструменти, вони знають свою роль і зону відповідальності.

2. Техніка. До початку заготівлі всі машини повинні бути технічно відремонтованими, укомплектованими та налаштованими на технологічний процес. Крім того, необхідно забезпечити синхронну роботу допоміжних служб (ремонтної та паливної).

Слід також правильно налаштувати транспорт, корн-крекери та аплікатори. Зокрема, потрібно:

• Перед початком роботи готуємо комбайн для скошування: ножі мають бути заточені та виставлені. Якщо ножі заточування не передбачають, то перевіряємо їх щодня, по завершенню роботи.
• Перевіряємо роботу корн-крекера, адже все зерно, яке проходить через механізм, має бути роздавленим. Розплющена оболонка краще впливає на швидке розчеплення та засвоєння енергії.
• Варто перевірити роботу аплікатора, який розпилює консервант та контролювати налаштування форсунок, щоб не було протікання.

Всі члени команди та техніка мають працювати, як один живий організм, щоб забезпечити максимальну якість (для нас важлива саме енергетична якість) та швидкість заготівлі силосу.

3. Визначення фази стиглості зерна та вологи. Перед початком скошування силосної кукурудзи, варто визначити оптимальну фазу скошування та вологість зерна. Через найбільшу концентрацію поживних речовин в зерні, збирати кукурудзу на силос однозначно треба до початку випадіння зерен із качанів, що механічно посилиться під час укосу. Як правило, силосування починається у фазі молочно-воскової стиглості. У випадку настання ранніх заморозків збирати рослини підмерзлими не можна, треба зачекати, допоки вони відтануть.

Ідеальний варіант зрізу — на висоті 40 см, а якщо бути більш точним, то зрізаємо на висоті останнього сухого листка.

Оптимальна вологість для скошування — 60-70%. У цій фазі рослина має найбільшу можливість трансформації енергії рослини в енергію для тварин.

4. Швидкість комбайна та нарізка силосу. Під час косіння силосної кукурудзи комбайн має рухатись зі швидкістю 10-12 км/год, і бути постійно в русі. Після завантаження одного автомобіля, одразу під’їжджає інший. Оптимальна нарізка рослин становить 4 см, допускається в межах 1-5 см та регулюється в залежності від вологи. Чим сухіше, тим дрібніше нарізка рослини.

5. Транспортування. У наявності має бути мінімум 2 одиниці техніки для перевезення. Наприклад, одна вантажівка під комбайном, а інша очікує. Можна використовувати обрешетування обтягнуті мішковиною. Повнота завантаження має бути максимальною, але без горба, який все одно загубиться по дорозі.

6. Визначитись з варіантом заготівлі силосу: закладка в курган, у силосну яму чи в полімерні рукави. При зберіганні в кургані втрачається близько 15-20% силосної маси, а в силосній ямі — в межах 3%. Інший фактор — це втрати вже сухої речовини (СР). У силосних ямах він може сягати 25%, а у випадку використання рукавів — 1-8%. В Ук­ра­їні у си­лос­них ямах збе­ріга­єть­ся най­біль­ша кіль­кість кор­мів, тобто це найбільш популярна технологія.

Основні вимоги до закладання силосу в траншею або яму

Формування подушки із соломи. Як правило, закладання силосу починається із формування «подушки» із силосної соломи товщиною 20-30 см. Це потрібно для того, щоб відбулося витікання соку із товщі силосу в солому, таким чином він буде адсорбуватися та утримуватися в траншеї чи ямі.

Розгортання бокової плівки. Це є одним з основних елементів, який попереджає псуванню силосу на стінці або краях. Товщина плівки має бути близько 160 мікронів. Потрібно вистелити її так, щоб закрити всю бокову стінку і 3 м залишити назовні для подальшого накриття та герметизації.

Стан зеленої маси. Особливу увагу потрібно звертати на завезену зелену масу. Потрібно перевірити її структуру та вологість. Це краще робити окремій людині, яка слідкуватиме за різкою та роботою корн-крекера. При появі цілого зерна, потрібно терміново повідомляти відповідальній людині у полі. При цьому комбайн потрібно зупинити та відновити роботу корн-крекера.

Контроль роботи у силосній ямі чи траншеї. У траншеї контроль за вологістю відбувається кожні 30 хв. Перевіряється динаміка її зміни. Якщо вологість постійно падає і близька до 60%, то продуктивність підбору недостатня. Керуючий у полі постійно на зв’язку з керуючим у траншеї, та контролює збалансованість продуктивності техніки в полі. Керуючий у траншеї контролює порядок закладання, товщину чи довжину розгортання, достатність трамбування, проводить проби на вологість.

Висота розрівнюваного шару зеленої маси не повинна перевищувати 30 см. Трамбування відбувається важкою технікою. Для того, щоб правильно підібрати її вагу проводиться досить простий розрахунок: об’єм зеленої маси/год потрібно поділити на 3. У середньому, маса трамбувальної техніки складає від 14 до 20 т. Саме такий фактор впливає на правильний процес заготівлі силосу.

Герметизація силосу. Після завершення трамбування, силос застеляється покривною плівкою в 40 мікронів та поверх загортається в бокову плівку. Таким чином, відбувається герметизація силосу і повністю попереджується його псування. Потім силос накривають білою плівкою в 120 мікронів, яка буде захищати від ультрафіолету та механічних пошкоджень. Фіксація поверхні може відбуватися внаслідок використання за допомогою спеціальних мішечків для ущільнення та автомобільних шин.

Етап заквашування. Після того як заклали силосну яму, має відбутися етап заквашування. Основний фактор, який впливає на термін закваски силосу напряму залежить від якості консерванту і концентрації в ньому бактерій. У середньому, силос відкривають через 20-30 днів після накриття ями чи траншеї. Правильно заквашений силос має відповідний колір, запах та смак.

Ознаки того, що з силосом у ямі чи траншеї все добре

Колір. Притаманний рослинам, з яких корм виготовлений, але з буруватим, жовтим, жовтувато-зеленим або світло-коричневим відтінком. Зіпсований корм темно-коричневого кольору, матовий.

Запах. Доброякісний корм, виготовлений із будь-яких рослин, має фруктовий запах або запах квашених овочів. Менш доброякісний силос — запах свіжоспеченого житнього хліба, слабкий — запах меду та оцтової кислоти, зіпсований корм має запах прогірклої олії, редьки, оселедців.

Смак. Слабокислий або кислий. Зіпсований корм дуже кислий, гіркуватий з пекучим присмаком.

Найпоширеніші питання про силос та відповіді на них

• Як знати, що силос вже готовий? — Характерною ознакою того, що силос готовий є специфічний запах квашених яблук або житнього хліба.
• Чи можна давати ВРХ свіжий силос? — Для того, щоб уникнути прояву дисбактеріозу у корів, то потрібно молодий силос змішувати з минулорічним, адже продукт відрізняється кислотністю. Переходити на новий силос потрібно поступово.
• Як правильно відкривати яму та вибирати силос? — Як правило, вибирання силосу з ями чи траншеї, краще проводити шляхом використання системи захвату типу «алігатор». При використанні цього методу, мінімально буде травмуватися стінка і менше проникатиме кисень. Також, можна використовувати метод зрізання фрезою.

Якими є нормальні показники якісного силосу:

1. Першим показником, який визначають у лабораторії є вміст сухої речовини. Цей показник повинен бути в межах 33-35%.
2. Вміст сирої золи показує ступінь забруднення корму, а також вміст мінералів в кормі, тому її вміст має бути менше ніж 5%.
3. Перетравність органічної речовини показує частину органічної речовини, яку корова може перетравити. Цей показник фактично характеризує поживність силосу. Його вміст у сухій речовині становить – 70-75%.
4. Нейтрально детегрентна клітковина (NDF) — це фракція загальної клітковини, яка становить собою фіброзну частину фуражу. Визначається NDF, як кількість нерозчинного залишку після кип’ятіння зразка корму в нейтральному розчиннику. Орієнтовна норма вмісту клітковини NDF становить 46-48%.
5. Крохмаль є важливим компонентом кукурудзяного силосу. Більша частина крохмалю ферментується в рубці за допомогою мікроорганізмів. Надмірний рівень крохмалю, який розпадається в рубці, збільшує ризик виникнення ацидозу рубця. Тому, оптимальний вміст крохмалю — 20-24%.
6. Загальний сирий протеїн означає кількість азоту в перерахунку на протеїн, включаючи аміак. Вміст сирого протеїну в силосі із кукурудзи — 8-10%.
7. Чиста енергія лактації — це розрахована енергія, яка фактично доступна для виробництва молока та підтримки життєдіяльності. Чиста енергія — 8-10 МДж.
8. У добре заготовленому силосі: менш як 60% молочної кислоти, понад 40% оцтової та зовсім немає масляної.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас

Тож силос з кукурудзи — це один з найпопулярніших видів корму для ВРХ, проте виробництво його потребує ретельного дотримання технологій. Починається вона з вибору гібрида силосної кукурудзи та закінчується правильним вибором вже готової продукції. Слід пам’ятати, що при вирощуванні та виготовленні силосу, фактично вся відповідальність стоїть на людях, оскільки треба ретельно контролювати кожен процес. Тому важливо, щоб кожен з працівників мав визначену «роль» та знав власні обов’язки. Також слід не нехтувати постійною аналітичною перевіркою стану вже закладеного силосу.

Кукурудза

Кукурудзу в основному вирощують на зерно і для виробництва кормів. На продовольчі потреби припадає близько 20% зерна кукурудзи, на технічні цілі – близько 15% і приблизно дві третини – на корм. У зерні містяться: білки – 9–12%, жири – 4–8%, БЕР – 80%, зола – 1,3%, клітковина – 2,1%, мінеральні солі та вітаміни. Показники коливаються залежно від ґрунтовокліматичних і погодних умов, окремих елементів вирощування. Із зерна кукурудзи отримують борошно, крупу, пластівці, консерви (цукрова кукурудза), крохмаль, етиловий спирт, декстрин, пиво, глюкозу, цукор, патоку, сироп, олію, вітамін Е, аскорбінову та глутамінову кислоти. Зі стебел, листя і стрижнів качанів виробляють папір, лінолеум, віскозу, активоване вугілля, штучний корок, пластмасу, анестезуючі засоби тощо. У цілому з кукурудзи виготовляють більше 150 харчових і технічних продуктів. Зерно кукурудзи – чудовий корм. В 1 кг зерна міститься 1,34 корм. од. та 78 г перетравного білка. Це цінний компонент комбікормів. Однак білок зерна кукурудзи бідний на незамінні амінокислоти (лізин і триптофан) і багатий на малоцінний у кормовому відношенні білок – зеїн. Завдяки високій продуктивності при вирощуванні кукурудзи на силос (особливо після вирішення проблеми боротьби з бур’янами за допомогою гербіцидів) та її чутливості до факторів інтенсифікації (добрив, засобів захисту рослин), легкій можливості консервування через силосування й чудовій кормовій цінності кукурудзяного силосу ця культура практично витіснила із сівозмін інші кормові культури. Тому вона залишається провідною кормовою культурою. Кукурудза посідає перше місце серед силосних культур. Силос характеризується гарною перетравлюваністю та має цінні кормові властивості. Висока потенційна врожайність і низькі витрати під час вирощування обумовлюють її широке поширення. Кукурудза є цінним енергетичним джерелом. У провідних країнах Європи і США до 12–15% енергоносіїв виробляють із кукурудзи у формі біоетанолу. Одна тонна зерна кукурудзи забезпечує виготовлення 420–480 л біоетанолу для виробництва біодизельного пального.Кукурудза має високу посухостійкість, і в роки, несприятливі для озимих та ярих зернових, вона є оптимальною страховою культурою. При відповідному агрофоні, чіткій виробничій дисципліні та за сприятливих кліматичних умов вона забезпечує врожайність зерна понад 6 т/га. Хвороби, шкідники, бур’яни завдають значної шкоди культурі. Для успішної боротьби з ними, попередження їх шкідливої дії необхідні знання біології, своєчасне прийняття рішень про терміни й норми внесення пестицидів, правильний вибір засобів боротьби зі шкідливими організмами.Важливим та невід’ємним елементом технології вирощування є захист проростків кукурудзи від комплексу ґрунтових шкідників: личинок ковалика, підгризаючих совок, личинок травневого хруща та карантинного шкідника діабротики, які пошкоджують або здатні повністю знищити рослини кукурудзи. При цьому таких шкідників неможливо контролювати за допомогою звичайних інсектицидів.

Потреба кукурудзи в елементах живлення

Живлення культури є одним із найважливіших факторів, який безпосередньо має вплив на формування урожаю – рослини кукурудзи мають значну біомасу, для створення якої вони використовують велику кількість різних елементів живлення. Урожайність знижується, якщо цих елементів недостатньо.

Для прикладу, розглянемо потребу під запланований урожай, який відповідає в кількісному значенні 10 тоннам зерна з гектара. Для такого урожаю зерна потрібно приблизно до N 180 кг/ га, P 80 кг/га, K 160 кг/га в діючійречовині та збалансоване живлення мікро- та макроелементами: Mn – 450 г/га, Cu – 110 г/га,Zn – 700 г/га, Mg – 65 г/га, S – 20 кг/га, B – 400 г/га,Mo – 7 г/га.

При плануванні забезпечення елементами живлення в технології вирощування, зокрема азотними добривами для кукурудзи, слід пам’ятати, що для засвоєння нітратної форми азоту рослина використовує на 10–15 % більше власної енергії, ніж для амонійної.

Як використовувати кукурудзу з користю: ​​від живої огорожі до застосування врожаю

Кукурудза – це один з найпопулярніших злаків не тільки для вирощування на полях, а й в приватних володіннях. Садиба, дача, сад або навіть город складно уявити без кукурудзи, яка є практичною рослиною, що може вигідно використовувати під час вегетації і після збору врожаю. Як максимально продуктивно використовувати кукурудзу , щоб ця злакова рослина виправдала всі очікування? Нумо розбиратися.

Під час вегетації, кукурудза є одним з небагатьох рослин, що здатна не тільки сформувати міцну рослину, що формує один або кілька качанів, але й використовується більш практично.

Кукурудза, як жива огорожа

Жива огорожа – це певний бар’єр, який може широко використовуватися на ділянці. Поширеним варіантом посадки кукурудзи служить чітка межа кордонів території. Багато городників, які мають зовсім скромні наділи, а з сусідами є умовна лінія без повноцінного забору, висадка кукурудзи – звичайна практика. Це зазвичай міцна рослина, що досить швидко виростає не малих розмірів, а при щільній посадці, здатна повністю закрити огляд між ділянками.

Такий варіант живої огорожі може використовуватися не тільки, як межа, а й відмінний роздільник території на зони, ділянки і сектори. Ландшафтний дизайн – це такий собі варіант «мистецтва», завдяки якому можна з легкістю ділити територію на зони, де ростуть овочеві культури, а де перебувають декоративні квітники, відокремлювати зону відпочинку від споруд з каменю. В цьому плані кукурудза – доступний, практичний і урожайний варіант, адже під час вегетації – це повноцінна і функціональна огорожа, а за підсумком, джерело багатого врожаю, який також можна застосовувати в широкому використанні.

Кукурудза, як варіант улюблених літніх ласощів

Відварені качани молодої кукурудзи – це пряма асоціація з морським узбережжям, адже саме там навряд чи знайдеться відпочиваючий, який не поласував ароматною і солодкою кукурудзою . Якщо на ділянці висаджена кукурудза, то господарі обов’язково відварюють молоді качани і насолоджуються корисним і дуже смачним злаком.

Кукурудза, як сировину для заморозки і домашньої консервації

Дрібні городники, які примудряються на скромних ділянках висадити кукурудзу так, щоб вона практично функціонувала, як жива огорожа, крім відвареного варіанту воліють заморожувати кукурудзу на зиму. Умілі господині навіть консервують самостійно кукурудзу, щоб для будь-якого салату мати завжди під рукою смачні ласощі власного виробництва. Тому при багатому врожаї, можна сміливо експериментувати з заготовками у вигляді заморозки і консервації зерен кукурудзи.

Кукурудза, як корм для домашніх тварин

Багато дрібних городників, що тримають господарство, намагаються висадити чимало кукурудзи, щоб використовувати качани, як збалансований і поживний корм для домашніх тварин. Кукурудза – це відмінне джерело крохмалю, хоча мінеральні речовини і білок у складі в мінімальній кількості. Разом з цим саме кукурудза вважається популярним кормом, тому масові посадки виправдані цілком.

Кукурудза для масового виробництва мороженої та консервованої продукції

Популярність кукурудзи збільшилася за останні кілька років в рази. Крім звичних консервованих варіацій, що пропонують різні виробники на поличках супермаркетів, варто відзначити поширеність реалізації заморожених зерен. З легкістю можна придбати виключно зерна кукурудзи в замороженому вигляді, або ж кукурудза входить до складу різних овочевих сумішей, наприклад, «Мексиканська суміш». Кукурудза надає стравам родзинки, солодкої нотки і дуже привабливого зовнішнього вигляду.

Кукурудза, як сировина для крохмалю, що має широке застосування

Величезні підприємства можуть використовувати зерна кукурудзи не тільки для їжі, але і в якості переробленої сировини, з якої найчастіше добувають крохмаль або ж спирт. Разом з цим, виробники не залишаються у збитках, так як виробництво безвідходне, залишки можуть надалі використовувати, як корм або нехарчовий матеріал. Кукурудза є основною сировиною для виробництва крохмалю, адже світова статистика стверджує, що з картоплі створюють всього 7% ринку крохмалю, а ось з кукурудзи – 75%. Зрозуміло, кожна країна видобуває крохмаль в своїй кількості, але те, що щорічно поширення саме виробництва крохмалю з кукурудзи збільшується – це факт.

Виробництво крохмалю дозволяє кукурудзу використовувати в різних напрямках, так як автоматично кожне зернятко перетворюється, так як має в своєму складі не тільки крохмаль, але і волокна, протеїн і безпосередньо зародки. Для корму створюється глютенове борошно, що підходить не тільки для всіх жуйних тварин, але також і для свиней. Із задоволенням таким кормом поласують і птахи.

Подальше застосування готового кукурудзяного крохмалю найширше, так як в середньому кілька сотень продуктів в своїй основі мають цей вид крохмалю. Наприклад, харчова і будівельна, деревообробна і керамічна, текстильна і навіть хімічна промисловість – все залежать в певній мірі від кукурудзяного крохмалю. Для повноцінного використання, крохмаль повинен бути першокласним.

Природно, крохмаль рідко використовується в чистому вигляді, найчастіше застосовують різні методи і технології, які крохмаль хімічним або фізичним способом перетворюють в бажану сировину для різних виробництв.

Полімери також створюються з крохмалю, так є певним запасним варіантом для заміни продуктів з нафтотехніческого напрямку.

Полімолочна кислота створюється на основі кукурудзяного крохмалю. Також можливі різні доповнення та варіації використання кукурудзяного крохмалю, допускаються змішування і доповнення синтетичними компонентами і полімерами.

Зародки кукурудзи, як основа для масла

Зародки кукурудзи є відміною сировиною для масла, яке може застосовуватися в різних напрямках. Найпростіший варіант – застосування в їжу, але крім цього можна використовувати масло для створення мила і навіть фарбових матеріалів. Навіть макуха зародків кукурудзи є не відходами, а відмінним кормом для домашніх тварин.

Кукурудза і біопаливо

Багато хто навіть не може собі уявити, але кукурудза в країнах Європейського Союзу активно використовується, як одне з супутніх видів сировини для створення екологічного палива – біопалива та біодизеля, біометанолу і біоетанолу. Саме кукурудза є головною складовою для створення біоетанолу, так як основні компоненти використовуються саме з кукурудзи.

Кукурудза – це дуже корисний і практичний злак, який заведено використовувати настільки широко, що про доцільність її вирощування на ділянці не приходиться говорити.