Тваринництво України

У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 46%. Основні його галузі — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (рис. 31). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. У цілому завдання тваринництва полягають у виробництві висококалорійних продуктів харчування (м’яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м’яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, шовку-сирцю, воску, пуху тощо).

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного і промислового виробництва кормів (рис. 32). До польового кормовиробництва належить вирощування кормових зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов’язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей і пасовищ.

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. На комбікормових заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м’ясної, рибної промисловості.

Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин, без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості і важливо їх раціональніше використовувати.

Тваринництво займає в сільському господарстві місце своєрідної «переробної» галузі, що переробляє продукцію рослинництва у цінніші харчові продукти і технічну сировину. До того ж воно менш залежне від природних умов ніж землеробство, оскільки тваринницькі комплекси можуть працювати на довізних кормах і майже рівномірно впродовж цілого року. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє переведенню галузі на промислову основу. Деякі галузі, зокрема птахівництво, вже на сьогоднішній день працюють подібно до промисловості, виробляючи продукцію на птахофабриках.

Скотарство

Скотарство — одна з найважливіших галузей тваринництва. Вона поширена по всій території України (поголів’я на початок 2000 року становило 10,6 млн. голів). Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше — у Степу.

Розрізняються скотарство молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямків (рис. 34). М’ясо-молочними прийнято вважати такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Якщо на м’ясо припадає понад 75% і більше від вартості продукції скотарства, то господарство належить до м’ясного напрямку.

У цілому в Україні переважає скотарство молочно-м’ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів 65-90%) розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м’ясний напрям (корови становлять 40-50% поголів’я). Він характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. Хоч яловичина при молочно-м’ясному напрямі є супутним товарним продуктом, але саме тут виробляється її найбільше.

М’ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглася у господарствах південно-східних частин посушливих областей (Миколаївської, Херсонської), степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де траии влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.

М’ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами. Останнім часом створюють тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Інші галузі тваринництва

Друга за значенням галузь тваринництва — свинарство (поголів’я на початок 2000 року становило 10,1 млн. голів). Найрозвинутіше воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і бурякоконцентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м’ясо-сальна. У Степу, де висока частка в кормах дешевих концентратів, виражені риси сального напрямку свинарства.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. Для вівчарства використовують у Степу сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу глибиною до 20 см. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте у всіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів’я курей для отримання м’яса і яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.

Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка зустрічається у гірських річках.

Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м’яса, ніж вівчарство.

Питання для закріплення знань

1. Що становить кормову базу тваринництва?
2. Які особливості виробничого процесу в тваринництві?
3. Яка географія і значення окремих галузей тваринництва?

1. Зобразіть схематично галузевий склад тваринництва України.
2. Порівняйте спеціалізацію тваринництва на Поліссі й у Степу. Якими чинниками зумовлені відмінності?

Тваринництво України: велика рогата худоба, свинарство, вівчарство, птахівництво

Тваринництво є другою найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане задовольняти потреби населення у м’ясо-молочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості у сировині.

Україна має порівняно велике поголів’я худоби і птиці — майже 2% від світових показників поголів’я великої рогатої худоби, стільки ж свиней, понад 1% коней, близько 1,5% птиці. Продуктивність худоби і птиці в Україні значно відстає від більшості європейських країн.

Останнім часом у структурі виробництва тваринницької продукції держави відбувалися принципові зміни, що є свідченням переходу аграрного сектора України до ринкових відносин. Ці зміни проявляються в тому, що вже тепер більшість усіх основних видів тваринницької продукції виробляється в приватних господарствах, в тому числі фермерських (мал. 50).

Мал. 50. Виробництво продуктів тваринництва господарствами різних форм власності

Реформування тваринництва на шляху до ринку відбувається у важких умовах. За період з 1991 по 1998 pp. поголів’я продуктивної худоби значно скоротилося (табл. 4). Приватизація землі і передача її сільськогосподарським виробникам змінить ситуацію щодо розвитку тваринництва на краще: створяться реальні можливості для інтенсифікації галузі.

Таблиця 4. Поголів’я продуктивної худоби в Україні, тис. голів

Показник	Рік
	1991	1996	1997	1998
Велика рогата худоба, у тому числі:	24623	17557	15313	12759
корови	8378	7531	6972	6265
свині	19427	13144	11236	979
вівці та кози	8419	4099	3047	2362

У свою чергу, інтенсивний розвиток тваринництва потребує докорінних змін у землеробстві, подальшого поглиблення його спеціалізації, зміцнення кормової бази. В країні є великі можливості для значного підвищення продуктивності тваринництва, розширення кормової бази, поліпшення організації виробництва і праці, вдосконалення племінної роботи та ветеринарного обслуговування.

Велиа рогата худоба

Провідне місце у тваринництві належить розведенню великої рогатої худоби (мал. 51). Це — галузь м’ясо-молочного напряму (переважає м’ясна продукція). Залежно від регіональних особливостей, природних та економічних передумов вона характеризується певними територіальними відмінностями у рівні розвитку і виробничій спеціалізації. У приміських зонах великих міст переважає молочно-м’ясний напрям (більше виробляють молока, ніж м’яса). На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне і м’ясо-сальне тваринництво, у південних районах — м’ясо-молочне. Поблизу великих центрів споживання розташовані потужні комплекси відгодівлі великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.

У загальному поголів’ї великої рогатої худоби України у 1998 р. на корів припадала половина.
Порівняно з західноєвропейськими країнами, що мають подібні природно-кліматичні умови, продуктивність молочного стада України все ще дуже низька. Продуктивність інших галузей тваринництва також невисока (див. додаток 16).

Кількість худоби (в розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь) неоднакова в різних регіонах країни. Найбільша вона у Карпатах і Лісостепу, далі йдуть Полісся і Степ. Розводять переважно червону степову, симентальську, білоголову українську, сіру українську, лебединську, чорно-рябу породи корів.

Свинарство та вівчарство

Потужною галуззю продуктивного тваринництва України є свинарство. У 1997 р. на неї припадало близько 35% усього м’яса, що вироблялося у державі. Свинарство розвивається в усіх регіонах України. Та найбільше — у великих вузькоспеціалізованих господарствах приміських зон міст. Переважно розводять українську білу породу свиней, але поширені також миргородська, прикарпатська, придніпровська чорно-ряба породи.

У південній частині країни і Карпатах розвивається вівчарство (мал. 52). Це допоміжна галузь тваринництва. На півдні розводять тонкорунних і напівтонкорунних овець (високопродуктивну тонкорунну, асканійську, цигейську породи), в Лісостепу — прекос. Смушкове і молочне вівчарство є традиційним для Карпат.

птахівництво та інші види тваринництва

Повсюдного розвитку набуло птахівництво. Поблизу значних центрів споживання створено великі птахокомбінати з виробництва м’яса і яєць (мал. 53).

Мал. 53. У цеху по відгодівлі бройлерів у господарстві м. Бершадь Вінницької області

Україна — одна з країн, що має найбільше поголів’я худоби і птиці в Європі (див. додаток 17).

Однією з важливих галузей тваринництва, значення якої за останні роки швидко зростає, є конярство. Нині поголів’я коней становить близько 0,5 млн голів. Коней розводять у районах Карпат, Закарпаття, на Поділлі та Поліссі. У спеціалізованих господарствах, розташованих у східній частині України (Луганська, Полтавська області), розводять племінних коней. Передбачається подальший розвиток конярства.

Товарною галуззю тваринництва в багатьох районах є кролівництво. Основними районами розведення кролів є степова (45% усього поголів’я) і лісостепова (35%) зони.

Перспективним є рибне господарство. Воно розвивається на основі ставків (близько 200 тис. га), водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, а також уздовж багатьох середніх та великих річок. Розводять коропа, білого амура, пістрявого і білого товстолобика, судака, ляща та ін. На базі водоймищ — охолоджувачів великих теплових електростанцій організовано вирощування риби в басейнових і садкових господарствах. У Карпатах і на Поліссі створено спеціалізовані форелеві господарства. Основний вилов риби припадає на ставки та великі водоймища.

У країні, в основному у південних районах, розвивається шовківництво.

Організовано кліткове звірівництво — в усіх областях розводять нутрій, норок, лисиць, песців.

Бджільництво

Давні традиції в Україні має бджільництво. Його продукція ще за княжих часів експортувалася. Однак інтенсивне вирубування лісів, розорювання земель, використання дешевого штучного воску призвели до занепаду бджільництва у XVIII ст. У XIX ст. відомий український пасічник П.Прокопович уперше в світі виготовив рамковий вулик. Бджільництво почало відновлюватися, і вже на початку XX ст. у Східній Україні налічувалося понад 2 млн вуликів. Певною мірою бджільництво стало «візитною карткою» України. Пізніше, особливо в період широкого використання в сільському господарстві хімікатів, розвиток бджільництва загальмувався.

Бджільництво в Україні поширено в усіх областях (мал. 54). Бджоли запилюють 2,5-3,6 млн гектара рослин. У результаті значно зростають урожаї гречки, соняшнику, багаторічних трав, фруктових дерев. Посилюється спеціалізація галузі. Створено близько 60 бджолопідприємств і великих ферм, проводиться племінна робота. За рівнем виробництва меду Україна посідає одне з перших місць у світі. Але можливості бджільництва використовуються ще недостатньо.

1. Яке значення має тваринництво?
2. Як змінилась продуктивність худоби і птиці у сільськогосподарських підприємствах України за 1990-1997 pp.? Використайте для цього матеріали додатка 16.

1. Схарактеризуйте розміщення основних видів тваринництва.
2. Порівняйте поголів’я худоби і птиці України та великих європейських країн. Використайте матеріали додатка 17.
3. Назвіть основні райони кролівництва, рибного господарства і кліткового звірівництва.
4. Розкажіть про розвиток бджільництва в Україні.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.

Тваринництво

Історія Ельке Хайденрайх розповідає про харизматичного чорного кота Неро Корлеоне. Розум і почуття гумору – ті дві безцінні якості, якими наділений цей дотепник. Вороги його боялися, свої – поважали. Впевненість і сміливість допомогли Лев’ячому серцю завоювати світ у розмаху кількох будинків та к.

Купити книги по темі тваринництво в інтернет магазині bukva.ua, із розділу домашнє господарство

Вести домашнє господарство зовсім не так просто, як може здатися на перший погляд. Для того, щоб оселя була затишною і світлою, а в холодильнику водилася смачна домашня їжа, необхідно багато чого знати і вміти.
Наш Інтернет – магазин пропонує молодим, а також досвідченим господиням широкий асортимент кулінарної літератури.
Ви можете купити в Інтернеті книги, з яких взнаєте, як правильно розводити кімнатні рослини, як зробити так, щоб домашні улюбленці приносили вам тільки радість.
Варто купити книги із даного розділу і в тому випадку, якщо ви затіяли будівництво чи ремонт, освоюєте дизайн інтерьеру чи ландшафтний дизайн.
Наш Інтернет- магазин також пропонує книги, які містять поради автомобілістам, а також тим, хто має свій сад чи город.